Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2014 в 02:48, реферат
Однак детальної характеристики корпоративних прав у ГК України не надано, гл. 18 ГК України дає лише визначення корпоративних прав та корпоративних правовідносин, а також зазначає особливості здійснення, оцінки, реєстрації корпоративних прав держави та порядок управління ними.
Суб'єктами корпоративних відносин є фізичні та юридичні особи тією мірою, якою вони (можуть бути) мають право бути засновниками (учасниками) організацій.
Правовідносини, які регулює корпоративне право, за своєю правовою природою є складними, різноплановими. В юридичній літературі з приводу питання про поняття корпоративного права та корпоративних прав зустрічаються різні точки зору - цивілістика радянських часів такими дослідженнями не займалася, однак сьогодні проблеми корпоративного права дедалі більше привертають увагу юристів-практиків та науковців.
Родоначальницею сучасного корпоративного права є Великобританія, правові інститути якої лягли в основу сучасного законодавства про корпоративне право в більшості країн світу. Прообразом сучасних юридичних осіб стали так звані компанії. Пізніше їх стали називати корпораціями. Британські корпорації виникли у зв'язку з бурхливим розвитком торгівлі та відсутністю належного банківського кредитування. В основу створення та класифікації компаній корпоративного типу був покладений критерій партнерства та наявності складеного капіталу. На сьогодні британське корпоративне право містить досить широкий спектр правових інститутів. Це норми, які регулюють відносини створення, діяльності компаній, класифікацію компаній, правосуб'єктність, порядок реорганізації, законодавство про цінні папери компанії, неплатоспроможність та банкрутство компаній. За аналогією з національним правом корпоративне право Великобританії - це право юридичних осіб.
Стрижнем усіх корпоративних прав є правовий зв'язок, який виникає між засновниками та створеним суб'єктом. Специфіка корпоративного права виявляється, зокрема, в тому, що воно, у свою чергу, складається з низки прав, яке кожне окремо можна назвати корпоративним правом. Це право на одержання дивідендів, право на управління, право на отримання частини прибутку тощо.
Отже, корпоративне право як право об'єктивне можна розглядати як систему юридичних норм, що регулюють групу суспільних відносин, яка виникає у зв'язку із створенням і функціонуванням юридичних осіб у результаті реалізації суб'єктами цивільних правовідносин права бути їх засновниками (учасниками).
Корпоративне право в суб'єктивному розумінні треба розуміти як право особи, поєднуючи зусилля та капітал, бути учасником корпорації (юридичної особи). Всі інші суб'єктивні права учасника, що випливають із його членства в тій чи іншій організації, є похідними і розкриваються через поняття змісту корпоративного права.
Зміст корпоративного права визначено у ст. 167 ГК України: "корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами".
У п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" аналогічні положення визначають корпоративні права як "право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі)...".
Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Однак слід зазначити, що законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/ або їх здійснення.
Згідно з ч. 3 ст. 167 ГК України "під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав".
Однак детальної характеристики корпоративних прав у ГК України не надано, гл. 18 ГК України дає лише визначення корпоративних прав та корпоративних правовідносин, а також зазначає особливості здійснення, оцінки, реєстрації корпоративних прав держави та порядок управління ними.
Суб'єктами корпоративних відносин є фізичні та юридичні особи тією мірою, якою вони (можуть бути) мають право бути засновниками (учасниками) організацій.
Предметом регулювання є група суспільних відносин, яка виникає у зв'язку з реалізацією суб'єктивного цивільного права на створення юридичної особи. До елементів будь-якого цивільного правовідношен-ня належить і юридичний факт, на підставі якого воно виникає.
Моментом виникнення корпоративного правовідношення є особливий юридичний факт - реєстрація юридичної особи. На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що ключовим у виникненні корпоративних відносин є момент інкорпорації юридичної особи. Однак при цьому треба мати на увазі, що мова йде про правовий зв'язок, який виникає між засновниками (учасниками юридичної особи) та самою юридичною особою як похідним суб'єктом. Не варто ототожнювати поняття корпоративного права із системою норм, що регулюють процес виникнення та діяльність юридичних осіб як самостійного суб'єкта права, оскільки в такому випадку ми приходимо до підміни інституту юридичних осіб інститутом корпоративного права. Критерій інкорпорації для виникнення корпоративних відносин є безумовним, оскільки в протилежному випадку мова може йти тільки про спільну діяльність у будь-якій сфері, а такі відносини лежать поза межами регулювання корпоративного права і регулюються іншим цивільно-правовим інститутом.
Для розкриття питання та проведення аналізу чинного законодавства перш за все слід відповісти на питання, що ж таке "корпоративні права" та здійснити історичний екскурс запровадження зазначеного поняття у вітчизняному законодавстві.
До сьогоднішнього дня визначення поняття корпоративних прав є дискусійним серед великого кола науковців, практиків та нормотворців.
Першим нормативно-правовим актом, який передбачив поняття "корпоративні права", був Декрет Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 24-92 "Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств", де було передбачено, що керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування забороняється безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю. Це не виключало їхнього права отримувати дивіденди від акцій, а також доходи від інших корпоративних прав.
Пізніше у офіційному роз’ясненні Кабінету Міністрів України стосовно застосування зазначеного Декрету було зазначено, що під корпоративним правом слід розуміти право громадян на управління суб’єктами підприємницької діяльності і отримання дивідендів у відповідності зі своєю часткою майна.
Розуміння поняття корпоративних прав знайшло своє відображення у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", введеному в дію 1 січня 1995 року, де передбачалось, що корпоративні права – це права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи (підпункт 1.10 статті 1 цього Закону).
У 1997 році у зв’язку із внесенням змін до цього Закону корпоративні права розглядались як право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства (підпункт 1.8 статті 1 цього Закону).
Більш ширшого за своїм значенням визначення корпоративних прав як права власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах, набуло у зв’язку із внесенням змін до цього Закону у 2000 році.
Згадка про корпоративні права є і в Законі України "Про режим іноземного інвестування", введеному в дію з дня опублікування 25 квітня 1996 року. В цьому Законі передбачалось, що під корпоративними правами, слід розуміти право власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що до 2003 року корпоративні права в Україні розглядались лише як права власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи певні правомочності.
Нового значення поняття "корпоративні права" набуло у зв’язку із прийняттям Господарського кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2003 року.
Так, статтею 167 цього Кодексу визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
На мою думку, слід звернути увагу на істотні відмінності визначення поняття корпоративних прав, наведеного у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" та у Господарському кодексі України.
У зазначеному Законі корпоративні права визначаються як право власності на статутний фонд. Проте, необхідно зазначити, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Тобто, після того, як особа зробила вклад до статутного фонду господарського товариства, вона перестає бути власником такого вкладу.
Господарський кодекс України розглядає корпоративні права не як право власності на частку, а як правомочності особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації.
Закон України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI, який набире чинності через шість місяців з дня його опублікування, поставить всі крапки над "і" щодо корпоративних прав акціонерів, тим самим покладе край багатьом дискусіям, які точаться навколо юридичної природи поняття корпоративних прав, оскільки зазначений Закон розглядає ці права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
На мою думку, таке поняття корпоративних прав більш точно відображає сутність корпоративних прав, об’єднавши поняття, визначені в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статті 167 Господарського кодексу України, при цьому встановивши, що це право власності на акції, що в свою чергу включають право на участь в управлінні, отримання дивідендів, активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Однак, продовжують бути дискусійними поняття корпоративних прав учасників інших господарських товариств та корпоративних підприємств.
При подальшому розгляді питання хочу приділити увагу особливостям управління корпоративним правами держави, оскільки саме ефективне управління органами, уповноваженими управляти державними корпоративним правами, достатній контроль з боку держави за створенням та діяльністю державних акціонерних товариств, прийняття рішень щодо діяльності господарських товариств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, проведення політики, спрямованої на захист прав акціонерів з використанням механізмів професійного управління цими об’єктами, є передумовою успішного підвищення платоспроможності, поліпшення фінансово-господарського стану підприємств, зростання рівня соціально-економічного розвитку країни загалом.
Так, першим кроком держави по вирішенню проблеми управління корпоративним правами, а саме з метою забезпечення ефективного управління корпоративними правами, що належать державі, та надходження до державного бюджету коштів від володіння корпоративними правами було створення згідно з Указом Президента України 7 липня 1998 року № 752 "Про Національне агентство України з управління державними корпоративними правами" Національного агентства України з управління державними корпоративними правами. Указом Президента України від 2 вересня 1998 року № 969, затверджено відповідне Положення про цей орган.
У цьому Положенні Національне агентство України з управління державними корпоративними правами визначалось як центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України здійснювати управління корпоративними правами держави на території України та за її межами, основними завданнями якого було здійснення повноважень щодо управління частками (акціями, паями), які належать державі у майні господарських товариств; ведення реєстру державних корпоративних прав; проведення оцінки вартості державних корпоративних прав; призначення уповноважених осіб з управління частками (акціями, паями) у майні господарських товариств, що належать державі, та здійснення контролю за ефективністю їх роботи; поповнення дохідної частини бюджету за рахунок надходжень від управління державними корпоративними правами та діяльності Агентства на фондовому ринку.
Информация о работе Поняття корпоративного права та його місце в системі права України