Поняття особистих немайнових відносин не зв'язаних з майновими

Якщо автор використав у публікації відомості, одержані з  офіційного джерела, до участі у справі, як відповідача має бути притягнуто організацію або посадову особу, які надали оспорювані позивачем відомості. Якщо відомості опубліковано під умовним ім'ям або без позначення імені, то відповідачем у справі буде відповідний орган масової інформації, як було сказано вище. Якщо автор дасть згоду на розкриття свого імені, він притягується до участі у справі, співвідповідач. При опублікуванні вказаних відомостей у стінній або багатотиражній газеті відповідачами у справі стають автори матеріалу і організація, що користується правом юридичної особи, органом якої є стінна або багатотиражна газета і здійснила випуск масової інформації.

У позовах про спростування відомостей, викладених у характеристиках, довідках та інших документах, відповідачами  визнаються особи, які їх підписали, та підприємства, установи і організації, від котрих видано документ. Правдивість поширених відомостей доводить відповідач. Позивач повинен довести лише сам факт поширення про нього неправдивих відомостей особою, проти якої пред'явлено позов. Він має право подати докази про невідповідність дійсності розповсюджених відомостей, що принижують його честь і гідність. На цю категорію справ позовна давність поширюється терміном в 1 рік.

Підставою (юридичним фактом) розглядуваних правовідносин є  протиправна дія: поширення відомостей, які порочать честь і гідність громадян або організацій і не відповідають дійсності. Підставою (юридичним фактом) вказаних правовідносин є також безпідставність поширених відомостей, які порочать честь і гідність, тобто, коли факт чи обставини, зазначені у відомостях, ніколи не мали місце, були не такими або відображені спотворено. Вимоги про спростування відомостей судом не задовольняють, оскільки у цьому випадку честь і гідність принижують не їх поширення, а поведінка особи, відображена у цих відомостях.

Засобом захисту честі  й гідності є спростування відомостей, які порочать честь і гідність людини або організації. Порядок  спростування відомостей, які порочать позивача, встановлюються законом або  судом. У ч. 2-3 ст.7 ЦК України вказано: якщо відомості які порочать честь  і гідність, поширено в засобах  масової інформації, то й спростовані  вони мають бути також через них. Вимога громадянина або організації  про публікацію спростування чи відповіді  розглядаються судом, коли орган  масової інформації відмовив у такій  публікації або протягом місяця не здійснив її. Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції  України вимоги громадянина або  організації про спростування опублікованих  засобами масової інформації відомостей, що не відповідають дійсності й порочать честь і гідність особи, розглядаються  судами й у тому разі, коли ця особа  попередньо не зверталася до органів  масової інформації про спростування зазначених відомостей. Якщо такі відомості  містять документ, що відходить від  організації, він підлягає вилученню  та заміні. Порядок спростування в  інших випадках встановлюється судом.

Суд при задоволенні позову повинен в резолютивній частині  рішення зазначити, які саме відомості  визнано такими, що не відповідають дійсності та гноблять честь і гідність позивача вказати на спосіб спростування й визначити строк, протягом якого воно має бути здійснене. В необхідних випадках суд може викласти текст спростування відомостей. Залежно від обставин справи суди встановлюють такі конкретні засоби захисту: принесення позивачем публічного вибачення; направлення письмових спростувань в організацію в яку були повідомлені названі відомості; спростування у відповідному колективі відомостей, поширених на зборах та ін.У рішенні повинно бути вказано не тільки засіб спростування відомостей, а й (при необхідності) викладено текст такого спростування у відповідному порядку та визначено строк коли воно має відбутися. Інколи суди визначають неправильні засоби спростування, зобов'язавши відповідача вибачитись перед позивачем у присутності судовиконавця. Таке рішення не відповідає поняттю публічного перепрошення.

Відповідно до ст. 37 Закону "Про друковані засоби масової  інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 р. та іншого законодавства  редакцію (видавництво) може бути зобов'язано опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що й спростоване повідомлення: в газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили, в інших періодичних виданнях - у черговому підготовлюваному випуску. При спростуванні відомостей по радіо чи телебаченню суд може зажадати від органу масової інформації, щоб резолютивна частина рішення була зачитана диктором в тій самій програмі або циклі передач, в той самий час - не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили. Вільне редагування органом масової інформації тексту рішення або коментар до нього, які за змістом є оспорюванням рішення, недопустимі. Заяви у цивільній справі про захист честі і гідності судами слід більше уваги звертати на їх відповідність вимогам ст. 137 цивільно-процесуального кодексу України. Така заява має зокрема містити в собі дані про те, які саме відомості, що гноблять особу, поширені відповідачем, з зазначенням часу, способу й осіб, яким такі відомості повідомлені, посилання на докази, що стверджують зазначені обставини, а також прохання про спростування відомостей. Згідно з п. 10 ст. 65 ЦПК України ціна позову, яка складається з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою цих вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної немайнової шкоди. Тому вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлені у справі за позовом про захист честі, гідності і ділової репутації, а також вимоги, заявлені самостійно, оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру. Невиконання зазначених вимог тягне наслідки, передбачені ст. 139 цього кодексу.

За ст.440 ЦК України і  ст. 49 Закону "Про інформацію" повинна  відшкодовуватись також моральна шкода, завдана громадянинові внаслідок  поширення відомостей, які не відповідають дійсності і гноблять честь та гідність громадянина. Під моральною слід розуміти шкоду пов'язану з моральними і психічними стражданнями, яких зазнав громадянин.

Моральна шкода відшкодовується  засобом масової інформації, іншою  юридичною особою, посадовою особою чи громадянином за рішенням суду в  грошовій або іншій матеріальній формі. Розмір відшкодування у таких  випадках визначається з урахуванням  характеру діяння особи, яка заподіяла  шкоду, фізичних чи моральних страждань  потерпілого, інших негативних наслідків, але має бути не менше 5 мінімальних  розмірів заробітної плати, відносно відповідачів - фізичні особі може бути враховано  їх майновий та сімейний стан. Організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (посадових) обов'язків.

Статтею 47 Закону України "Про  телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 р. моральна шкода, заподіяна  громадянинові в результаті розповсюдження організацією даних, що не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадянина або завдають йому іншої  немайнової шкоди, компенсується за рішенням суду цією телерадіоорганізацією, а також винними особами і  громадянами.

Відповідно до ст. 7 ЦК щодо вимог про спростування відомостей, які принижують честь, гідність чи ділову репутацію та про відшкодування  моральної шкоди встановлюється строк позовної давності в 2 рік, який в разі його пропуску з поважних причин може бути поновлено судом. Редакції, засновники, розповсюджувачі, державні органи, організації та громадські об"єднання несуть відповідальність за порушення передбачені Законом України "Про друковані засоби інформації (пресу) України" від 16 листопада 1992 року.

Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і інтереси громадян або являють собою зловживання  свободою діяльності друкованих засобів  масової інформації і правами  журналіста, якщо:

1) ці відомості одержано  від інформаційних агенств або від засновника;

2) вони містяться у  відповіді на інформаційний запит  щодо доступу до офіційних  документів і запит щодо доступу,  і надання письмової чи усної  інформації, наданої відповідно  до вимого Закону України "Про  інформацію";

3) вони є дослівним  відтворенням офіційних виступів  посадових або державних органів,  організацій або громадських  об"єднань;

4) вони є дослівним  відтворенням матеріалів, опублікованих  іншими друкованими засобами  масової інформації з посиланням  на нього;

5) в них розголошується  таємниця, яка спеціально охороняється  законом, проте ці відомості  не було отримано журналістом  незаконним шляхом (ст. 34 Закону "Про  друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

При розгляданні справи про  захист честі і гідності повинна  бути використана можливість в підвищенні культури спілкування між людьми, глибше з"ясовано причини поширення неправдивих вигадок та приниження людської гідності образою, редаговано окремими ухвалами на непристойну поведінку громадян, а також на умови, що виникли і викликали між ними конфлікт. Виконання рішення та вироків повинно бути законне, якісне, чітке, повне і своєчасне. Не можна вважати рішення виконаним, якщо засіб масової інформації, зобов'язаний спростувати відомості, шляхом опублікування оспорює судове рішення, яке набрало законної сили. Якщо відомості, які гноблять особу, не будуть спростовані відповідачем, то за вимогою позивача суд видає виконавчий лист і вживає заходів до виконання рішення. При невиконанні або неналежному виконанні у встановлений строк рішенням про спростування таких відомостей суд може накласти на порушника штраф у порядку і розмірі, передбаченому ст. 417 ЦПК України. Штраф стягується в дохід держави. Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати передбачену судовим рішенням дію. Загальним засобом захисту всіх особистих немайнових прав буде припинення дій, які порушують ці права, а також здійснення правопорушником дій, спрямованих на відновлення порушеного права.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    ВИСНОВКИ

В даній  роботі, тема якої " Захист честі і гідності громадян" ми розглянули наступні питання:

-поняття особистих немайнових відносин, незв'язаних з майновими;

-поняття та цивільно-правовий захист честі і гідності громадян і організацій;

Проаналізувавши ці питання можна зробити певні висновки:

-особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом лише у винятковому випадку;

-змістом немайнових відносин є суб"єктивні особисті права на ім"я, честь, гідність, ділову репутацію, таємницю особистого життя;

-особисте немайнове право - це суб"єктивне право, яке надає управомочній особі юридично забезпечену можливість вимагати від оточуючих утримуватися від будь-яких дій, що заважають вірно оцінювати її індивідуальні особливості.

Сьогодні у зв'язку з  неурегульованістю цивільного права  багатьох особистих немайнових прав, не зв'язаних з майновими, у законодавстві  відсутні санкції, які були б спрямовані, як на запобігання правопорушенням, так і на ефективний захист порушених  прав.

 

 

 

 

 

       СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Боброва Д.Д., Підопригора О.А. Цивільне право України. - Київ вид. "Вентурі", 1996 р
2. "Загальна декларація прав людини" від 10 грудня 1948 р.
3. Закон України від 16 листопада 1992 року із змінами і доповненнями від 11 листопада 1993 року "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні.
4. Комаров В.В. Захист цивільних прав у суді. Харків: вид: "Основа", 1995 р.
5. Постанова Пленуму Верховного суду України від 28 вересня 1990 року № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян і організацій", (із змінами, внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993 р. №3 та від 31 березня 1995р. №4).
6. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар.