Поняття і структура правової системи

                               Поняття і структура правової системи 
Держава має свою національну правову систему. Історично склалося так, що у кожній країні діють свої правові звичаї, тра-диції, законодавство, юрисдикційні органи, сформувалися осо-бливості правового менталітету, правової культури, що й об'єд-нується загальним поняттям «правова система». У будь-якій дер-жаві правова система, будучи невід'ємним елементом правової культури, детермінована історичними і географічними чинни-ками, є частина соціальної системи держави. 
Введене у вітчизняну юридичну науку на початку 80-х років XX ст. поняття «правова система» формується за аналогією з «політичною системою» у політології та «економічною систе-мою» в економічній теорії. Як комплексну характеристику юри-дичної сфери життя конкретного суспільства правову систему слід відрізняти від системи права. За обсягом і змістом вони не тотожні. Система права входить до правової системи. 
Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгодже-них юридичних засобів, призначених для регулювання суспіль-них відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслі-док такого регулювання (правові норми, правові принципи, пра-восвідомість, законодавство, правові відносини, юридичні установи, юридична техніка, правова культура, стан законності та її деформації, правопорядок та ін.). 
Можна сказати, що це — обумовлена об'єктивними законо-мірностями розвитку суспільства цілісна система юридичних явищ, що постійно діють унаслідок відтворення і використання людьми та їх організаціями (насамперед державою) для досяг-нення своїх цілей. 
Правова система має істотне значення для характеристики права, стану законодавства, діяльності судів тієї чи іншої конк-ретної країни. 
Структура правової системи — це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим. 
Елементи правової системи суспільства: 
суб'єкти права — фізичні особи (громадяни, іноземці, осо-би без громадянства та ін.), юридичні    особи — комерційні і некомерційні організації, держава, соціальні спільності та ін. Тривалий час правова система характеризувалася як зне-особлена структура, тоді як без особи соціальна система не може відбутися. Звернення до людини як до такого, що си-стематизує, чинника всіх суспільних явищ зажадало пере-гляду попередніх підходів до структури правової системи і виділення суб'єктів права як неодмінного її елемента; 
правові норми і принципи; 
правові відносини, правова поведінка, юридична практи-ка, режим функціонування правової системи; 
правова ідеологія, правова свідомість, правові погляди, правова культура;* 
зв'язки між названими елементами, що визначають резуль-тат їх взаємодії — законність, правопорядок. Взаємодія елементів (компонентів) правової системи суспільства дозволяє виділити п'ять підсистем її функціонування: 
1) інституційну — суб'єктний склад (суб'єкти права) як та-кий, що створює систему, чинник усієї правової системи; 
2) нормативну (регулятивну) — правові норми і принципи, що регулюють відносини між суб'єктами права, що об'єктиво-вані та систематизовані в нормативно-правових актах; 
3) ідеологічну — праворозуміння кожної людини, її правосві-домість і правова культура, можливість оцінити правове буття і вибрати варіант поведінки — правомірної та неправомірної; 
4) функціональну — правотворчість, правореалізація, правозастосування, правове виховання, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється, здійснюється дія норм права; 
5) комунікативну — інтегративні (сумуючі) зв'язки всіх підси-стем функціонування правової системи суспільства в цілому, які визначають ефективність правового регулювання, законність і правопорядок. 
Кожна із самостійних частин правової системи суспільства має власну структуру, свої принципи організації і діяльності. 
Таким чином, поняття «правова система» має узагальнюю-чий характер. Воно містить у собі, по суті, усі правові явища: 
правотворчість, правосвідомість, діяльність, що реалізує право, правову ідеологію.