Правова охорона географічних позначень. Обєкти авторського права та їх характеристика

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізький національний технічний  університет 

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра правознавства

 

 

 

 

 

 
Контрольна робота

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка  групи 

Прийняв                                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2012

 

1. Правова охорона географічних позначень

 

    Велике значення для досягнення цілей підприємницької діяльності мають не лише певні якісні показники того чи іншого товару, але й певне місце у якому він вирощується (виготовляється). Так, наприклад, окремі сорти вина можна виготовити з винограду, який вирощується тільки у певній місцевості, або ж мінеральна вода є корисною лише із свердловин, що розташовані у тому чи іншому районі (Трускавець, Сатанів). Тому, правова охорона поряд з такими об'єктами інтелектуальної власності як комерційне найменування, торгова марка надається і географічним зазначенням, яке об'єднується родовим поняттям - зазначення походження товару. 
    Правове регулювання права інтелектуальної власності на географічне зазначення здійснюється ЦК України, Паризькою конвенцією про охорону промислової власності (1883), ЗУ “Про охорону прав на зазначення походження товарів”. 
     Зазначення походження товару – це термін, який включає наступні поняття: просте і кваліфіковане зазначення походження товару. 
     Просте зазначення місця походження товару – будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце    походження товару. 
      До кваліфікованого зазначення місця походження товару відносяться: 
    1) Назва місця походження товару – назва географічного місця, яке вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця     людським фактором. 
     2) Географічне зазначення походження товару – назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію та інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов    та людського фактора. 
    Право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Обсяг правової охорони визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, які зафіксовані державною реєстрацією. 
    Суб'єктами права на географічне зазначення відповідно до статті 502 Цивільного кодексу України є: виробники товарів, асоціації споживачів та інші визначені законом особи, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики яких пов'язані з певним географічним місцем; установи, що безпосередньо пов'язані із виробленням чи вивченням відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць. 
    Правову охорону надають географічному зазначенню, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар і на яке не поширюються встановлені законом підстави для відмови у наданні правової охорони. 
    Правову охорону надають географічному зазначенню, щодо якого виконано такі умови;

• воно є назвою географічного місця, з якого походить товар;
• його вживають як назву товару або як складову частину назви;
• у вказаному в назві географічному місці наявні характерні умови та (або) людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;
• позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для географічного місця природними умовами та (або) людським фактором;
• хоча б основну складову позначуваного цією назвою товару виробляють та (або) переробляють у межах зазначеного географічного місця.

Правову охорону не надають географічному зазначенню, що:

• не відповідає умовам надання правової охорони географічному зазначенню;
• суперечить суспільному порядку, принципам гуманності та моралі;
• є видовою назвою товару;
• правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлений в іншому географічному місці;
• є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Обєкти авторського права та їх загальна характеристика.

 

Об'єкти авторського права —  це твори науки, літератури і мистецтва, які с результатом творчої діяльності, незалежно від призначення, достоїнства і змісту твору, а також від способу і форми його вираження. У національному законодавстві в галузі авторського праіза визначено списки таких об'єктів, які, на жаль, не є вичерпними. Авторське право поширюється на опубліковані твори, що існують в якій-небудь об'єктивній формі: письмовій, усній, звуко- або відеозапису, зображення, об'ємно-просторовій та в інших формах, Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, способи, концепції, принципи, відкриття або прості факти. Авторське право на твір не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, в якому виражено твір. Передача права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матеріальним об'єктом сама по собі не тягне за собою передачі яких-небудь авторських прав на твір, виражений в цьому об'єкті.

Твір — це результат творчої  діяльності. Творча діяльність — це процес створення нового, раніше невідомого, оригінального. Отже, результат буде творчим, якщо він є оригінальним.

Твір може складатися з різних оригінальних частин. Вони, так само як і оригінальна назва твору, охороняються авторським правом. Авторське право охороняє елементи змісту твору лише в тій формі, в якій вони виражені в творі, а не самі по собі.

    Об'єктами авторського права є літературні твори — романи, оповідання, твори драматургії та будь-які інші письмові твори. На охорону цих творів не впливає ні їх зміст (розважальний, інформаційний тощо), ні форма втілення (рукопис, машинописний текст, друкарський відбиток), ні факт опублікування (в багатьох країнах охороні підлягають також усні твори, тобто твори, не закріплені в письмовій формі). Охорона поширюється і на музичні твори незалежно від жанру (гімни, симфонії, хорові твори, пісні, оперети тощо), створені для одного виконавця (соло), для виконання на кількох інструментах (соната, камерна музика) або для виконання на багатьох інструментах (твори для оркестрів і ансамблів). Законодавством про авторське право забезпечується охорона карт і технічних креслень; творів фотографії — незалежно від жанру (портрет, пейзаж, репортаж тощо) і призначення; кінематографічних творів усіх жанрів (художній фільм, документальний фільм, кінорепортаж тощо), озвучених і неозвучених, призначених для показу в кінотеатрах або по телебаченню, незалежно від технічних засобів і матеріалів, що застосовуються у процесі їх створення (целулоїдна плііжа, відеострічка тощо). Авторським правом охороняються також твори прикладного мистецтва (ювелірні вироби, лампи, шпалери, іграшки, меблі та інші художньо оформлені вироби), хореографічні твори.

З точки зору авторського  права, загальне поняття — літературні твори — включає в себе всілякі оригінальні літературні твори, незалежно від їх цінності, жанру, призначення і форм втілення: рукопис, зафіксовані на магнітному носії, існують просто в усній формі або як частина кінематографічного твору. До цієї категорії належать і листи, інтерв'ю, а також твори, написані особливою математичною мовою (рівняння, геометричні фігури тощо), мовою коду або спеціальною технічною мовою, що не є творами художньої літератури. Що ж до наукових літературних творів, то авторським правом охороняється сам твір, а не відкриття або теорії, що містяться в ньому.

Об'єктами авторського права визнаються драматичні твори в усіх їх жанрових різновидах, методах сценічного втілення і формах об'єктивного вираження. Драматичний твір — це літературний твір, написаний в діалогічній формі і призначений для виконання акторами на сиені. Він може бути випущений в світ і в письмовій формі.

Авторським правом охороняються також музичні твори, незалежно від складності теми і композиції, призначені для виконання на музичних інструментах і (або) за допомогою голосу, з текстом (лібретто тощо) або без тексту, а також різні види використання музичних творів, що охороняються авторським правом: відтворення (у вигляді нот або звукозаписів), виконання, передача по радіо абочеле-баченню, інші форми публічного сповіщення, аранжування, використання як фонової музики або як частини кінематографічного твору. Надаючи охорону за умови фіксації музичного твору в матеріальній формі, авторське право охоронне лише твори, подані нотним записом, чи перенесені на магнітні або цифрові носії, а також імпровізації, або аранжування.

Сучасна електронна музика також користується охороною авторського  права як результат роботи конкретного автора, а не випадковою вибору «машини».

До об'єктів авторського  права належать сценарні твори, за якими ставляться фільми, балетні спектаклі, масові вистави. Кожне з них мас специфічні особливості. Так, сценарій в кіло створюється з урахуванням таких виражальних засобів кінематографа, як план і монтаж, з урахуванням можливостей вільної зміни часу і місця дії, широкого охоплення історичних подій, одночасного розвитку паралельних сюжетних ліній. Водночас сценарій в балеті являє собою детальний переказ сюжету з описом усіх танцювальних і мімічних номерів. Сценарій, незалежно від того, чи є він оригінальний або створений в результаті переробки чужого оповідного або драматичного твору, вважається об'єктом авторського права, що охороняється.

Аудіовізуальні твори охоплюють собою широке коло кіно-, теле-, відеотворів, розрахованих на одночасне слухове і зорове сприйняття аудиторією. До них належать кіно-, теле- і відеофільми, незалежно від їх жанру і призначення (художні, документальні, науково-популярні, навчальні, мультиплікаційні тощо), обсягу (повнометражні, короткометражні, багатосерійні), виконання (звукові, німі, чорпо-білі, кольорові, широкоекранні), слайд-фільми, діафільми, інші кіно- і тслетвори.

Творчий внесок у створення  такого комплексного твору, як кіно- і телефільм, вносять сценарист, художник, композитор, оператор, актори та інші особи, праця яких синтетично об'єднується мистецтвом режисера в нове художнє ціле. При цьому деякі компоненти фільму, такі як сценарій, в тому числі режисерський, музика, фотографічні зображення (кадри), ескізи, малюнки і макети декорацій, костюмів, реквізити можуть існувати і використовуватися окремо від фільму і мають значення самостійних об'єктів авторського права.

Помітне місце серед  об'єктів авторського права займають твори образотворчого мистецтва. Найважливішою особливістю цих творів с тісний, нерозривний їх зв'язок з матеріальною формою, в яку вони втілені — формою, що існує часто Із одиничному примірнику, атому особливо важливо розмежовувати право власності на картину або скульптуру як річ і авторське право на сам твір. Багато діячів образотворчого мистецтва живуть саме тим, що продають оригінальні примірники своїх творів приватним особам і музеям, при цьому авторське право нібито не зачіпається. Однак не право необхідне для того, щоб мати можливість контролю за репродукуванням творів, демонстрацією їх по телебаченню, а також для захисту від плагіату і спотворення твору. Начерки, ескізи та інші попередні роботи у процесі створення картини або скульптури також підлягають охороні.

В окрему групу виділені твори декоративио-прикладного мистецтва і дизайну —

вироби побутового призначення, Ідо мають художні і естетичні  якості, які задовольняють не тільки прямі практичні потреби, а й є предметами прикрашення.

У самому широкому значенні дизайн розуміється як будь-яке розташування елементів, складових твору мистецтва, а також попередні начерки  творів, які належить створити. Однак в авторському праві цей термін належить у власному значеній слова до промислових дизайнерських розробок. Це характерні узори, орнаменти і форми, що використовуються для виготовлення промислових виробів і падають готовому виробу естетичного зовнішнього вигляду. Дизайнерські розробки підлягають охороні як художній твір.

Об'єктами авторського права визнаються фотографічні твори, які являють собою зображення реальних об'єктів, отримуваних на матеріалах, чутливих до світла або іншого випромінювання. Вони можуть охоронятися авторським правом як художні твори за умови, шо композиція, відбір або спосіб закарбування вибраного об'єкта відрізняються оригінальністю. Деякі норми авторського права передбачають охорону фотографій за умови дотримання певної формальності, наприклад, зазначення року першого опублікування на виданих примірниках. Поряд з фотографіями авторське право охороняє твори голографи, слайди та інші твори, шо створені способами, аналогічними фотографії.

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва мають відому специфіку. З одного боку, вони слугують задоволенню певних побутових, матеріальних, культових потреб людей, а з другого — виступають як твори мистецтва.

Авторським правом охороняються як твори архітектурної графіки  і пластики: ескізи, фасади, перспективи, проект забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, так і власне твори архітектури — будівлі, споруди, квартали забудови, сади, парки.

 Об'єктом авторського права визнається твір архітектури, їло несе ідею оригінальності, з урахуванням художньої цінності проекту, а також креслення архітектурної споруди, якщо навіть проект не був реалізований.

Самостійними об'єктами авторського права є твори хореографи і пантоміми.

Хореографічний твір — цс композиція руху для танцю  на сцені або будь-яка інша об'єднана однією думкою система жестів, створена для виконання. Показ пантоміми — це виконання твору, що виражає почуття або драматичні дії за допомогою жестів, поз і міміки, не вдаючись до слів. Сучасні технічні засоби дають змогу зафіксувати хореографічний твір або пантоміму більш детальніше, ніж будь-які найдокладніші письмові вказівки постановника. Однак І без фіксації хореографічних творів на якому-небудь матеріальному носії багато з них нерідко можуть бути дуже точно відтворені, що робить актуальним завдання їх охорони з моменту об-народування.