Суміжні права

 

Міністерство освіти та науки , молоді та спорту

Черкаський національний університет ім. Б Хмельницького

Кафедра інтелектуальної  власності та цивільно - правових дисциплін

 

 

Тютюнника Тараса Петровича

Варіант №8

Контрольна робота

студента 6 курсу

заочного навчання

ННІ “Економіки і права”

спеціальність “Правознавство”

 

 

 

                                                                                     Науковий керівник:

                                                                            к.і.н доцент Іващенко.В.А

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси 2013

Зміст

Вступ

1. Сфера правового регулювання суміжнього права
2. Захист авторського права

Висновки

Список використаних джерел та літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтереси артистів-виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій  мовлення отримали правову охорону  у багатьох країнах світу в рамках  правового інституту суміжних прав, що тісно пов’язані з авторськими правами. По-перше, вони поширюються на відтворення, сповіщення творів, що охороняються також авторським правом. По-друге, вони мають особливості, аналогічні з авторським правом, тобто є особистими правами, забезпечують права на винагороду, отримують правову охорону як у національних законодавствах, так і на рівні міжнародних авторсько-правових конвенцій, містять правила, за якими іноземцям надається аналогічний рівень правової охорони, як і громадянам даної країни тощо.     Надання правової охорони об’єкту суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Проте виробники фонограм, виробники відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм та відеограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з латинської літери Р в колі, імені (назви) особи, якій належить суміжне право, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми). Таким чином, практична значимість вказаних проблем зумовлюють актуальність дослідження.

Обєктом дослідження: є iнститут сумiжних прав.

Предмет дослідження: сумiжнi права. Мета полягає у вдосконаленні вивчення основних теоретичних та нормативних положень цивільно-правового інституту суміжніх прав. Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження:

1) Визначити поняття та  зміст суміжніх прав

2) Провести дослідження захист авторського права

Результати проведеного дослідження  можуть бути застосовані для удосконалення  чинного законодавства України  про суміжні права.

Крім того, матеріали та результати цієї роботи можуть бути використані у навчальному процесі вищих навчальних закладів України для підготовки підручників, посібників тощо при вивчені курсів “Цивільне право”, “Міжнародне приватне право”, “Право інтелектуальної власності”, “Міжнародне авторське право”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сумі́жні права (англ. related rights, фр. droits voisins, рос. смежные права) - тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту. Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Суб’єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. Виконавцями визнаються актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, диригенти, танцюристи, а також інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах чи у будь-який інший спосіб виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору. Тобто виконавцями визнаються також особи, які хоча і не є офіційно артистами, співаками тощо, але виконують їх функції. Виконавцями визнаються також особи, які здійснюють таку само творчу діяльність, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери.  Виконавцю належать такі особисті немайнові права:

- право на визнання виконавцем свого виконання;

- право на ім’я;

- право на захист репутації  виконавця.

Право на визнання виконавцем свого  виконання означає, що виконавець стосовно своїх усних, записаних на фонограми  виконань має право вимагати визнання себе виконавцем. Право на ім’я означає можливість виконавця вимагати, щоб при будь-якому використанні його творчої інтерпретації твору згадували його справжнє або вигадане ім’я (псевдонім), яке при цьому не можна спотворювати. Право на ім’я є невідчуженим і охороняється безстроково. Суть права на захист репутації виконавця полягає в тому, що будь-які виправлення, зміни, доповнення, які дозволяє робити сучасна техніка, можна вносити тільки за згодою виконавця.

Особисті немайнові права належать виконавцю незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним  у випадку передачі виключних  прав на використання виконання. Виконавцю належать виключні права на використання його виконання відповідно до закону. 
Крім випадків, зазначених законом, будь-які фізичні або юридичні особи можуть використовувати виконання тільки за договором із правовласником.

Майнові інтереси виконавця забезпечують шляхом закріплення за ним права  на використання виконання в будь-якій формі, у тому числі права на одержання  винагороди за кожний вид використання виконання.

До майнових прав виконавця належать:

- право на використання виконання;

- право на передачу незаписаного  виконання;

- право на запис;

- право на розповсюдження;

- право на здачу в прокат;

- право на передачу запису  виконання;

- право на обнародування запису  виконання;

- право на ретрансляцію;

- інші права.

Виробниками фонограм визнаються будь-які фізичні або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу і відповідальність за перший звуковий запис виконання або інших звуків. Виробник відеограми - фізична або юридична особа, ла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеоза-пис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Виробнику фонограми або відеограми належать такі виключні права на використання фонограми або відеограми:

- право розповсюджувати оригінал  або екземпляри фонограми будь-яким  способом, у тому числі шляхом  продажу (право на розповсюдження); 
- право здавати в прокат оригінал або екземпляри фонограми, у тому числі після їхнього розповсюдження, яке здійснювалося виробником фонограми або за його згодою (право на здачу в прокат); 
- право імпортувати екземпляри фонограми з метою розповсюдження, включаючи екземпляри, виготовлені з дозволу власника виключних прав на фонограму (право на імпорт);

- право на передачу в ефір  або по кабелю;

- право на обнародування;

- право переробляти , або будь-яким  іншим способом змінювати фонограму  (право на переробку).

Організацією мовлення є юридична особа - організація ефірного мовлення чи організація кабельного мовлення (телерадіо-організація). Вона має виключне право :

 - на використання своїх програм у будь-якій формі ;

- дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції;

 - фіксації на матеріальному носії;

 - відтворення своїх передач в ефір і по проводах,публічного сповіщення передач у місцях з платним входом;

- забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, який поширював цей сигнал і для якого він не призначався;

 

 

 

 Об’єктом суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки,способу і форми вираження є:

   1) будь-які способи виконання літературних, драматичних, музичних,музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів.

   2) запис будь-якого виконання на фонограмі та відеограмі.

            3) сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.

 Виконання - це подання творів, фонограм, відеограм, спектаклів, інших постановок шляхом гри, декламації, співу, танцю у живому виконанні або за допомогою технічних засобів (телерадіомовлення, кабельного телебачення та інших технічних засобів); показ кадрів аудіовізуального твору в їх послідовності (із супроводженням або без супроводження звуком). Виконання творів може здійснюватися й в інших формах та іншими способами. Об’єктом правової охорони виконання стає, коли воно здійснюється будь-якою особою - професіоналом чи любителем, якщо ця особа виконує роль, співає, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твір літератури і мистецтва.

Фонограма є також одним  із способів використання об’єкта  авторського права. Слова пісні  і музика до неї не можуть бути реалізовані, якщо вони не будуть певним чином оприлюднені, найбільш поширеним способом чого є  запис на певному матеріальному  носії. Відеограма - відеозапис на певному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

 Умови, за яких фонограма стає об’єктом правової охорони:

1)     виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

2)     фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі.

 Програми  організацій мовлення - передача, створена самою організацією  мовлення, а також на її замовлення  і за рахунок її коштів іншою  організацією. В програмах часто використовуються об’єкти авторського права , які організація придбала на законних підставах. Передача організації мовлення є, безперечно, результатом творчої діяльності певного колективу творців. Оскільки в програмі використовуються об’єкти авторського права, шляхом передачі вони реалізуються, то самі програми (передачі) стають об’єктом суміжного права. Зазначені програми стають об’єктом правової охорони за умов: 

1) організації мовлення мають офіційне місцезнаходження на території України; 
     2) передачі здійснюються з передавачів, розташованих на території України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права або суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому кримінальним, адміністративним та цивільним законодавством.Законом передбачені випадки, що дають підстави для судового захисту авторського права і суміжних прав :

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав;

б) піратство у сфері  авторського права і суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення  з митної території України і  розповсюдження контрактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору  під іменем особи, яка не є автором  цього твору.

Плагіат - один із найпоширеніших видів порушення авторського  права. Відомі випадки як повного, так  і часткового запозичення літературних творів. Так, якийсь Ногтєв ще у 1885 р. опублікував  під своїм прізвищем у журналі “Жизнь” повість О.С.Пушкіна “Пікова дама”. Радянський поет Ж. під своїм прізвищем опублікував у журналі “Октябрь” вірш А.Ахматової “Перед весной бывают дни такие”.

Від плагіату треба відрізняти запозичення творчого характеру. До них належать використання відомих  образів, сюжетів, наприклад, тема “пам’ятника” у Горація, Г.Д.Державіна, О.С. Пушкіна; казки “Золотий ключик або Пригоди Буратіно” Олексія Толстого і “Чарівник із Смарагдового міста” В.Волкова написані за мотивами творів К.Коллоді “Пригоди Піноккіо, історія маріонетки” та Ф.Баума “Мудрець із країни Оз”; сюжетна співзвучність японського художнього фільму “Сім самураїв” і американського бойовика “Чудова сімка” тощо;

г) ввезення на митну територію  України без дозволу осіб, які  мають авторське право і суміжні  права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм; баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення, та інші випадки.

При порушенні будь-якою особою авторського права або  суміжних прав потерпілий має право:

- вимагати визнання та  поновлення своїх прав;

- звертатися з позовом  про припинення дій, що порушують  авторське право та суміжні  права чи створюють загрозу  їх порушення;