Архіви, бібліотеки, музеї як соціальні інститути документальної комунікації

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Луцький інститут розвитку людини Університету «Україна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Документально-інформаційні комунікації»

на  тему: «Архіви, бібліотеки, музеї як соціальні інститути документальної комунікації»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент групи Дк-1.1

Заколодежна Ірина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Луцьк 2013

План

1. Архіви: історія, види, функції, умови зберігання документів в архівах.
2. Бібліотеки: історія, види, функції.
3. Музеї: історія, види, функції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Архіви

Історія

Є і приватні архіви, в яких зберігаються і документальні матеріали приватних осіб: фамільні й особові фонди. Документи архівів монополістичних об'єднань, банків, підприємств, громадських організацій є приватною власністю і знаходяться в розпорядженні корпорацій.

Архіви виникли з появою писемності і утворенням держав. Архівні матеріали відбивають взаємовідносини суспільства тієї чи іншої історичної епохи і широко використовуються в наукових, політичних і практичних цілях

Археологічні дослідження свідчать про існування архівів ще в рабовласницьких державах — у Китаї, Індії, Ассірії, Вавілоні, Єгипті, Греції, Римі та ін. країнах.

Найбільш прадавнє прото-кіпу (що складається з 12 звисаючих ниток, деякі з вузликами, і обмотані навколо паличок) виявлене при розкопках герметичної кімнати однієї з великих пірамід на археологічному об'єкті Караль (долина Супі, Перу) археологом Рут Марта Шейді Соліс (Ruth Martha Shady Solís), датується воно за стратиграфічним шаром приблизно 3000 роком до н. е, у зв'язку із чим може вважатися одним із найпрадавніших (після шумерського клинопису і єгипетських ієрогліфів) засобів комунікації в людства та архівним документом.

У добу середньовіччя документи зберігалися в замках королів, феодалів, у монастирях та церквах. А вже з перемогою капіталізму в Англії, Франції, Швеції та інших капіталістичних країнах створено національні архіви й органи управління державними архівами.

Архіви за часів Київської Русі 

За часів Київської Русі (9—11 ст.) і в період феодальної роздробленості (12—14 ст.) архіви знаходилися при князівських дворах, у боярських садибах, монастирях та церквах. З виникненням Російської централізованої держави вони були організовані при державних установах. У 16 столітті у Москві створено «Царський архів» для зберігання документів ліквідованих феодальних князівств. За Петра І архіви були відокремлені від поточного діловодства і перетворені в окремі відділи при установах.

 

Архіви за часів Російської імперії 

 1724 в Росії засновано перший в історії архів «Генеральний архів старих справ» як самостійну установу для зберігання документів колишнього Посольського приказу.

У 1763 створено Московський розрядно-сенатський архів; у 1819 — Московський архів Головного штабу та ін. Проте єдиного управління і керівництва державними архівами в дореволюційній Росії не було.

 

Архіви в Україні

Архіви в Україні в 14—15 ст. містилися в замках удільних князів і литовських воєвод.

В 16 столітті, коли Україна була поневолена шляхетською Польщею, архіви створюються при міських судах, замках, магістратах, у маєтках магнатів і шляхти.

З часу визвольної війни 1648—54 років на Лівобережній Україні виникають архіви гетьманських і російських держаних установ.

Наприкінці 18 століття, після скасування автономії Лівобережної України і приєднання Правобережної України до Росії, архіви ліквідованих державних установ залишилися бездоглядними.

Лише в 1852 році при Київському університеті був організований Київський архів стародавніх актів, в якому було зосереджено 5883 актові книги і багато різних документів земських, гродських судів і магістратів Правобережної України 16—18 століть.

В 1880 при Харківському університеті створюється Харківський історичний архів для зберігання документів гетьманських і російських державних установ Лівобережної та Слобідської України 17— 18 століть.

Наприкінці 19 століття певну роботу зі збирання й охорони документів починають вести Полтавська, Катеринославська, Чернігівська і Таврійська губернські вчені архівні комісії.

Становище архівної справи в Росії й в Україні до Жовтня 1917 і на тих українських землях, які до возз'єднання з Українською РСР перебували під владою Австро-Угорщини, потім Польщі, Румунії, Угорщини і Чехословаччини, було вкрай незадовільним. Через відсутність централізації архівної справи і державного піклування про архіви документальні матеріали гинули і знищувалися.

 

Види:

За принципом побудови і характером управління архівні системи умовно поділяються на дві групи:

1. централізовані, де управління архівною справою здійснюється єдиним державним органом на спільних засадах і включає автономні підсистеми управління архівною справою;

2. мішана, вона включає в себе елементи централізму, і децентралізму, а міра співвідношення між ними визначається у кожному принципі (випадку конкретному).

 

Функції:

• реалізація державної політики в галузях архівної справи;
• координування органів і підприємств, установ організацій з питань архівної справи та діловодства;
• забезпечення здійснення реєстрації, обліку, постійного зберігання;
• комплектування, використання документації, інформації та науково-методичної роботи в галузі архівознавства, документом та археографія.

 

Умови зберігання документів в архівах:

Вимоги до архівних будівель і приміщень архівів

Архіви, архівні підрозділи (далі - архіви) розміщуються в спеціально збудованих або пристосованих для зберігання документів будівлях або окремих приміщеннях будівель.

Будівництво й реконструкція будівель архіву проводяться відповідно до спеціальної нормативної та проектної документації.

Будівлі архіву слід розміщувати в місцях, що перебувають поза зонами затоплення або дії ґрунтових вод, а також віддалених від пожежонебезпечних об'єктів (нафтосховищ, автозаправних станцій, автостоянок тощо), від об'єктів, що забруднюють повітря агресивними газами та пилом (підприємств із шкідливими технологіями, ТЕЦ тощо), торгівельних та інших об'єктів, що можуть створити кризову ситуацію в архіві і навколо нього.

У районі розташування архівних будівель середньодобовий вміст шкідливих домішок у атмосферному повітрі не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації (мг/м3): сірководню - 0,008 (максимальний разовий); хлору - 0,03; сірчистого ангідриду - 0,05; окислів азоту - 0,06; пилу неорганічного, що містить двоокис кремнію - 0,05.

Придатність території для розташування архіву визначається з урахуванням висновку місцевої санітарно-епідеміологічної станції щодо ступеня забрудненості повітря.

Будівлі архіву мають відповідати будівельним нормативам щодо довговічності основних конструкцій будівлі та їх вогнестійкості, а також мати технічне укріплення відповідно до вимог охоронного режиму.

Багатоповерхові архівні будівлі оснащуються вантажопідйомними та пасажирськими ліфтами.

Розміщення документів у пристосованих будівлях і приміщеннях проводиться в установленому порядку після проведення їх експертизи. Експертиза повинна встановити ступінь вогнестійкості будівлі, довговічність її основних конструкцій і міцність міжповерхових перекриттів з урахуванням потенційних навантажень, стану приміщень будівлі (поверхових, підвальних, горищ), наявність і стан опалювальних і вентиляційних систем. До проведення експертизи залучаються представники архівних, пожежних, охоронних, будівельних, санітарно-епідеміологічних та інших профільних установ і організацій. За підсумками експертизи складається акт.

Будівлі, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, приймаються до експлуатації тільки після проведення ремонтно-профілактичних робіт і дезінфекції приміщень.

  Приміщення для зберігання документів  у пристосованих будівлях мають  бути ізольовані від інших.  Забороняється розміщувати документи  в приміщеннях будівель, зайнятих  службами громадського харчування, харчовими й шкіряними складами, а також організаціями, що застосовують пожежонебезпечні технології.

У пристосованих для розміщення архівів приміщеннях рекомендується мати систему водяного, парового або повітряного опалення із захисними решітками на батареях і надійною гідроізоляцією стояків і трубопроводів. Не допускається обігрів архівів електричними, газовими та іншими приладами.

Забороняється розміщення архівів у старих дерев'яних будівлях і будівлях із пічним опаленням, вологими основними та допоміжними приміщеннями, а також у будівлях, що не мають природної вентиляції повітря.

Комплекс приміщень архіву має складатися з основних і допоміжних приміщень для виконання функціональних завдань архіву щодо зберігання, оброблення, використання документної інформації, а також допоміжних функцій адміністративно-господарського, технічного, побутового характеру.

Приміщення основного призначення, їх розташування та обладнання мають забезпечувати раціональний взаємозв'язок функціональних підрозділів архіву, збереженість документів на всіх ділянках роботи з ними, дотримання вимог охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки і виробничої санітарії.

  До приміщень архіву основного  призначення входять:

• сховища;
• робочі приміщення працівників архіву;
• приміщення для приймання і тимчасового зберігання, акліматизації документів;
• приміщення для ізоляції, знепилювання, дезінфекції й дезінсекції пошкоджених документів;
• приміщення для реставраційно-палітурних робіт;
• приміщення для приготування клеїв і розчинів;
• приміщення для копіювання документів, оброблення плівки;
• приміщення для зберігання облікових документів;
• комплекс читального залу (читальний зал, дільниця видавання документів, дільниця інформаційно-пошукових систем, тимчасове сховище, зал для читання мікрокопій, зал для перегляду кіновідеодокументів). У архівах, де зберігається невелика кількість документів (до 600 справ), допускається вивчення документів користувачами в робочій кімнаті працівників архіву;
• науково-довідкова бібліотека;
• методичний кабінет;
• виставковий зал.

До допоміжних приміщень  входять приміщення для приймання  їжі, гардероб, вбиральні тощо.

Кількість приміщень архівного  підрозділу з невеликим обсягом  документів визначається з урахуванням  його функціональних завдань та наявної  площі

Допускається, як виняток, зберігання архівних документів фізичних осіб у  приміщеннях іншого призначення  за умови забезпечення їх захисту  від несанкціонованого доступу.

 

Вимоги до сховищ

Сховища повинні бути максимально  віддаленими від лабораторних, виробничих, побутових приміщень архіву та не мати з ними спільних вентиляційних  каналів. Необхідно відділяти сховища  від сусідніх приміщень архіву протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттям 3-го типу або розміщувати їх в  окремих будівлях не нижче 2-го ступеня  вогнестійкості. Об'єднання сховищ із робочими приміщеннями будь-якого  призначення забороняється.

Сховища дозволяється розміщувати  у приміщеннях з вікнами або  без них. У першому випадку  слід віддавати перевагу приміщенням  з північною орієнтацією вікон. Розміщення сховищ у приміщеннях  без вікон дозволяється за умови  забезпечення в них штучної чи природної вентиляції повітря з  кратністю обміну 2-3, а також встановлення спеціальних систем димовидалення.

 Висота сховищ залежить  від технічного устаткування  для зберігання документів, але  не може бути меншою за 2,25 м  до нижньої частини конструкції,  що виступає.

Площа відсіку сховища  між протипожежними перегородками  не може перевищувати 600 м2. З кожного  відсіку влаштовують не менше  двох виходів. Якщо площа відсіку  менша 70 м2, дозволяється мати один евакуаційний вихід. У сховищах і приміщеннях  для зберігання облікових документів і інформаційно-пошукових систем необхідно встановити протипожежні двері 2-го типу.

Матеріали, з яких виготовлені  покриття стін, підлога та стеля  сховища, його обладнання й засоби зберігання документів, не повинні збирати пил, бути його джерелом або виділяти агресивні  хімічні речовини.

У сховищах фоновідеодокументів на магнітній плівці напруженість магнітних полів не повинна перевищувати 400 А/м.

Сховища мають бути обладнані  контрольно-вимірювальними приладами  для контролю за температурою і вологістю  повітря, охоронною та пожежною сигналізаціями, засобами автоматичного пожежогасіння, вогнегасниками.

Сховища слід оснащувати системами  кондиціювання та вентиляції, що забезпечують рециркуляцію повітря з кратністю  обміну 2-3, очищення від агресивних домішок і пилу та підтримання оптимального температурно-вологісного режиму, а також автоматично відключаються в разі виникнення пожежі.