Гіпотеза. Її роль у науковому дослідженні

21. Гіпотеза. Її роль у науковомудослідженні

Гіпотеза (гречок.Hypothesis — підстава, припущення) — імовірнеприпущення про причину яких-небудьявищ, вірогідністьякого при сучасномустані науки й техніки не може бути перевірена й доведена, але яке пояснюєданіявища, без ньогонепояснені; прийомпізнавальноїдіяльностілюдини.До таких припущень ми прибігаємо, коли складність умов явища не допускаєбезпосередньогодослідження, коли причини явищаневідоміабонезрозумілі нам. Тоді, на підставіранішенабутихзнань, ми ставимоприпущення, укладаємо з нього як повинна б відбуватисяявище за даних умов, а потімзвіряємовиведений результат зіспостережуваним ходом явища. До такого ж способу умовиводуприбігаємо ми в повсякденномужитті часто несвідомовнаслідокзвички, при складанніподання про предмети і явища по якийсьвидимимознакамїх; недостатнім для, утворення, ясного й виразногоподаннявинятково по них. У цьомувипадку ми робимоприпущення про вид спостережуваного предмета й перевіряємонаскількицей вид, узгоджуєтьсязіспостережуванимиознаками.

Гіпотеза, їїмісце й ролі в дослідженні

- відкриттяякого-небудьявищеабокласуодноріднихявищ, причину існуванняякихнеможливопокипояснити за допомогоюнаявнихприйомів і коштівнауковогодослідження;-  всебічневивченняцьогоявищаабокласуявищ за допомогоюдосвідів, доступнихспостережень, у процесіякогоз’ясовуютьсяобставиниїхньоїпояви, місце, час, зв’язок з іншимиявищами й т.п.;- формулюваннягіпотези, тобтопевноїнауковоїпропозиції про можливу причину, щовикликаєвиникненняданогоявищаабокласуодноріднихявищ у виглядіймовірноговисновку;- визначення одного абодекількохможливихслідств, щологічновипливаютьізпередбачуваної причини, як якби причина вже в дійсностібулазнайдена;- перевірка того, наскількиціслідствавідповідають фактам дійсності; якщо при цьомувиявиться, щовсіслідства не суперечатьіншимиреальними фактами й підтверджуються ними, тобтовідповідайоб’єктивнійдійсності, то гіпотезазізнаєтьсяґрунтовної, якщо ж хочоднеслідство, щонеобхідновипливає з даногоприпущення, виявляєтьсяпомилковим, не відповідноїоб’єктивноїдійсності, те такагіпотезавідкидається.

Функціїгіпотез у науковомудослідженні.

Гіпотезиприсутні на всіхстадіяхнауковогодослідженнянезалежновідйого характеру - фундаментального або прикладного, однакнайбільшвираженоїхзастосування в наступнихвипадках:1) узагальнення і підсумовуваннярезультатівпроведенихспостережень і експериментів,2) інтерпретаціяотриманихузагальнень,3) обгрунтуваннядеякихранішевведених4) плануванняекспериментів для отриманняновихданихабоперевірцідеякихприпущень.Гіпотезинастількипоширені в науці, щовченіінодінавіть не помічаютьгіпотетичного характеру знання і вважають, щоможливідослідження без передумов у виглядігіпотез. Однакця думка явно помилкова. Як говорилосявище, дослідженняполягає в постановці, формулюванні і розв'язанніпроблеми, а кожна проблема виникаєтількивсерединідеякогопопередньогознання, щоміститьгіпотези і навітьпередумовапроблемимаєгіпотетичний характер.

40. Інтернет як джерелоінформаціїйого переваги та недоліки

Інтерне́т (Internet, дослівно — «міжмережа») — Міжмережжя, система об'єднаних комп'ютерних мереж глобального загальнолюдського суспільства, яка в наш час покриває практично всю поверхню земної кулі. Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизаціїпакетівданих. В наш час Інтернетвідіграєважливезначення у створенніінформаційного простору глобального суспільства, слугуєфізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачіданих. Часто згадується як всесвітняабо глобальна мережа. У побутіінодіговорять Нет, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́тріабоНе́трі. Сьогодні при вживанні слова «Інтернет» найчастіше мається на увазі саме веб і доступна через нього інформація, а не сама фізична мережа, що призводить до різноманітних юридичних колізій та правових наслідків.Переваги:швидкийзв'язок,Інтернетзавждимавшвидкийзв'язок і досягуспіху далеко за рамки очікувань. Новіінноваціїтількизбираєтьсязробитицешвидше і надійніше. Теперви можете спілкуватися в часткисекунди з людиною, яка сидить в іншійчастинісвіту. Для більшособистим і інтерактивногоспілкування, ви можете скористатисязасобамичатіпослуг, відеоконференцій і так далі. Крім того, є безлічкур'єрськихпослуг в пропозиції. За допомогою таких послуг, стало дуже легко встановити свого роду глобальний дружби, де ви можете поділитися своїми думками і вивчати інші культури.Недоліки: Якщо ви використовуєте Інтернет для онлайн-банкінгу, соціальні мережі та інші послуги, ви ризикуєте крадіжка вашої особистої інформації, такої як ім'я, адреса, номер кредитної картки тощо Недобросовісні люди можуть отримати доступ до цієї інформації через незахищені з'єднання або шляхом посадки і програмне забезпечення потім за допомогою Ваші особисті дані в їх інтересах. Зайве говорити, що це може тебе в серйозні неприємності. Спам повідомлень електронної пошти в обсязі, що не дають цілі і потреби заважати всієї системи. Така незаконна діяльність може бути дуже складно для вас, як це робить ваш інтернет повільніше і менш надійно. Загроза вірусів інтернет-користувачів, часто страждають від вірусних атак на їх системи. Вірус програми непомітна і може активізуватися при натисканні на посилання здавалося б, нешкідливий. Комп'ютери, підключені до Інтернету дуже схильні до цілеспрямованих атак вірусів і може в кінцевому підсумку розвалюється.

17. Особливості документної комунікації

Документна комунікація - це комунікація, яка опосередкована документом, побудована на обміні документами між двома або більше учасниками комунікаційного процесу. Документна комунікація є підсистемою соціальної комунікації. Документ виник і існує в документно - комунікаційному процесі, тобто в такій комунікації, в якій від одного суб'єкта (відправник) до іншого (отримувач) передається інформація, яка зафіксована на документі. Передача документної інформації в суспільстві називається соціальною ДК. Її відправником та отримувачем є людина або група людей, суспільство в цілому. Документна комунікація в соціумі відображає процеси або способи розповсюдження (передачі) інформації в суспільстві, що здійснюються за допомогою документів. Найпростіша модель документної комунікації в суспільстві виглядає таким чином:

Комунікант, це відправник документного повідомлення, автор. Реципієнт, це отримувач повідомлення (читач, слухач). Між комунікантом і реципієнтом встановлюється канал комунікації, без якого зв'язок неможливий. По цьому каналу від комуніканта до реципієнта передається комунікат - документне повідомлення. Документну комунікацію можна вважати здійсненою тільки в тому випадку, коли реципієнт (отримувач) отримав закодовану інформацію та декодував її. При цьому, кодування - це представлення ідеї, яку прагне донести до одержувача коммунікант, в кодах або символах, тобто в знаках, що перекладають ідею на мову, зрозумілу реципієнту. Процес кодування в значній мірі суб'єктивний, оскільки залежить від особи кодуючого. Декодування повідомлення - це переклад його на мову одержувача. Воно визначається особистим сприйняттям одержувача, його здатністю розпізнавати і інтерпретувати коди, використані для передачі ідеї. Адекватність сприйняття повідомлення носить певною мірою суб'єктивний характер і може варіювати від нуля до ста відсотків. Так, незнання іноземної мови зводить можливість декодування іншомовного повідомлення до нуля. А наявність схожого професійного, життєвого досвіду у відправника і одержувача збільшує адекватність сприйняття. Приведена схема є спрощеною. Насправді від автора (комуніканта) до споживача (реципієнта) веде набагато більш складний шлях, на якому відбувається процес створення, розповсюдження, зберігання і використовування документа, доступу приймача, до документарного повідомлення тощо. Місце документа в соціальній документній комунікації обумовлено його функцією передачі повідомлення від комуніканта до реципієнта. Будь-який документ як елемент документної комунікації можна охарактеризувати по формулі «хто, що, по якому каналу, кому, з якою ефективністю повідомляє». Цей перелік питань став відомим як «формула Ласвелла». Часто її зменшують до мінімуму: «хто, про що, кому». Таким чином, документ є засобом (каналом) передачі інформації, якщо його розглядати як елемент комунікаційного процесу в цілому, або джерелом інформації (комуні кантом), якщо його розглядати з позиції реципієнта. Документно - комунікаційна система обслуговує без виключення всі сфери людської діяльності. Ця система включає в себе цілий ряд спеціально створених суспільних інститутів: редакційно - видавнича справа, науково - інформаційна та бібліографічна діяльність та ін. сформульовані відповідні документні структури: бібліотеки, інформаційні центри, редакції газет і журналів, видавництва, архіви тощо. Жодна з видів комунікації не може існувати без бар'єрів, що перешкоджають її руху. Виділяють чотири бар'єра, що характерні документній комунікації в суспільстві: технічний, міжмовний, соціальний та психологічний.

26. Види документних комунікацій

Виділення виду документальноїкомунікації на відмінувіднедокументальноговідбуваєтьсявідповідноз особливостями каналу комунікації. Але самерозумінняособливостей каналу в документальнійкомунікаціїможе бути різним: це документ як канал передачіінформаціїабопевні

громадськіінстітутияк каналипередачідокументівабодокументальнихповідомлень (тобтоповідомлень,зафіксованиху документах). Останнійпідхідбачимо, наприклад, в такому вислові: «Уінформатиціприйняторозрізняти два родуінформаційнихканалів: документальні канали, по якихпередаютьсярізнідокументи; недокументального канали - канали особистогоспілкуванняміж людьми. Зцьоговисловлюванняможназробитивисновок, що в документальнійкомунікації каналами є соціальніінститути, через якіпередаютьсясамідокументи.Можна помітити, що в певних видах комунікації документ - це саме і тільки матеріальний комунікат, що рухається по каналу комунікації. Наприклад, при пересиланні листів в поштовій комунікації, транспортуванні та продажу видань в книжковій торгівлі і т. д. Однак у цих випадках передача (пересилання, продаж, видача) документа здійснюється також, як і будь-якого матеріального об'єкта в матеріальній (неінформаційних по своїй суті) комунікації.В цілому можна сказати: документальна комунікація - це спосіб здійснення інформаційного зв'язку між коммунікантомі реципієнтом через документ (за допомогою документа). При цьому документ може виконувати різні ролі: 1) каналакоммунікаціі, по якому передається повідомлення (комуні кат є повідомлення - інформаційний об'єкт); 2) комунікат як матеріального об'єкта, переданого в процесі матеріальної комунікації, де каналами комунікації є певні соціальні інститути; 3) комунікат як інформаційного об'єкта, тобто певної частини інформації (повідомлення), призначеної для передачі в процесі інформаційної комунікації.

36.Ознаки документного потоку його властивості

Потік визначався як найрухоміша частина масиву документів або як активна частина інформаційних ресурсів суспільства. Потік та масив відрізняли переважно за формою їх існування: потоку притаманна динаміка, масиву -відносна статика.Документні потоки, масиви та фонди утворюють документні ресурси (ДР) - сукупність документів, підготовлених для ефективного їх використання членами суспільства" ДЕ забезпечують збір, обробку, зберігання, пошук та використання документованої інформації, тому є найважливішим видом ресурсів поряд із матеріальними та енергетичними. ДР поповнюються зовнішнім документним потоком, що виникає завдяки створенню та розповсюджуванню документів. Крім зовнішнього існують внутрішні ДП, що циркулюють у документних масивах та фондах внаслідок їх організації та користування ними. Особливості функціонування внутрішніх ДП вивчаються в межах документногофондознавства.Документні потоки та масиви - це складні явища і визначити їхню сутність безпосередньо, тобто шляхом практичного обстеження, дуже важко. Найраціональніший шлях вивчення складних явищ - послідовний розділ їх на елементи, встановлення зв'язків між ними та функцій кожного елемента. Таке структурування явищ можливе завдяки застосуванню системного підходу.Спільні ознаки документних потоків та масивів:■множинність документів, з яких складається ДП та М; доцільність функціонування ДП та М, спрямованість їх формування на досягнення кінцевої мети, на забезпечення функціонування ДК, управління, обмін документованою інформацією, створення оптимальної системи ДР;■ постійне відтворення ДП та М у процесі соціально-комунікативної діяльності.

Відмітними ознаками потоку, що відрізняють його від масиву, є: ■динамічність як спосіб існування потоку, який постійно переміщує документи від створювачів документованої інформації до її споживачів;

■невпорядкованість документів у потоці, який лише переміщує їх по комунікаційних каналах і за станом своєї організації, як звичайно, не пристосований для безпосереднього використання в ньому інформаційної складової документів споживачами.Розрізняють атрибутивні та прагматичні властивості ДП. Атрибутивні - це необхідні, суттєві властивості, без яких явище не існує. Прагматичні - це властивості, які виявляються в процесі використання ДП. До атрибутивних властивостей, загальних для ДП та М,- належать: цілісність, цілеспрямованість, дискретність, континуальність, інформативність.