Документи платіжного обігу

 

                                        План

 

 

  

1. Документи платіжного обігу                                               3

 

2. Банківські безготівкові розрахунки                                              6

 

            Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Документи платіжного обігу

У сучасній практиці розрахунків  застосовуються документи різноманітного призначення. Їх можна об’єднати  у такі групи: розрахункові, платіжні, комерційні [9, 10, 15, 26, 34, 35].

Розрахунковими називаються  складені за встановленою формою документи, які подають у банки юридичні та фізичні особи з поручительством (чи вимогою) перерахувати з їх рахунків (або зарахувати на них) певну суму грошей. Такими документами в Україні є: платіжне поручительство, платіжна вимога-поручительство, чек, акредитивна заява, платіжна вимога.

Платіжними називаються  складені за встановленою формою документи, що передаються однією особою іншій  із зобов’язанням (або за наказом  третій особі) сплатити певну суму грошей пред’явнику документу. Типовим платіжним документом є вексель.

Комерційними прийнято називати документи, в яких надається  характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг та того, що супроводжуює їх переміщення  від постачальника до платника. До комерційних належать рахунки-фактури, їх реєстри, товарно-транспортні документи, сертифікати якості, страхові поліси та ін. На основі комерційних документів визначається сума і правомірність платежів, що здійснються за допомогою розрахункових чи платіжних документів.

Розглянемо розрахункові і платіжні документи як ті, що безпосередньо обумовлюють платіжний обіг.

Платіжне доручення  – це письмове розпорядження платника банку, що його обслуговує, про списання з його рахунку певної суми грошей на рахунок одержувача, зазначеного  в дорученні.

Платіжна вимога-доручення  – документ, що містить дві дії: вимогу постачальника до покупця  оплатити вислані йому комерційні документи  на відвантажені товари; доручення  покупця своєму банку сплатити зазначені  документи, перерахувавши гроші  постачальнику.

Чек – це письмове розпорядження  власника рахунка банку, в якому  його відкрито, про виплату певної суми грошей пред’явнику чека. Оплата чека може відбуватися шляхом перерахування  грошей з рахунка чекодавця на рахунок пред’явника чи шляхом виплати  останньому наявних грошей. У першому випадку чеки називаються розрахунковими, в другому – грошовими. Розрахункові чеки звичайно виписуються на пред’явника, а грошові – на конкретну особу (іменні).

Акредитивна заява –  письмове поручительство платника банку  забронювати за його рахунок чи за рахунок банку певну суму грошей для оплати документів конкретного постачальника на відвантажені на його адресу певні товари та на певних умовах.

Платіжна вимога –  письмове поручительство постачальника (кредитора) своєму банку вишукати (інкасувати) зазначену суму грошей з покупця (боржника) і зарахувати на його рахунок. Застосовується дуже рідко – в основному, при списанні коштів з рахунка без згоди його власника.

Вексель – це, як зазначалося  раніше, безумовне письмове зобов’язання однієї особи перед іншою (або його наказ іншій особі) сплатити у встановлений термін зазначену суму грошей власнику векселя, що пред’явив його до оплати.

Розрахункові і платіжні документи суворо уніфіковані, мають  єдину для всієї країни стандартну форму, встановлений набір реквізитів. Значна частина реквізитів є загальною та обов’язковою для всіх розрахункових документів.

До обов’язкових реквізитів усіх розрахункових документів належать: 

· найменування і номер  розрахункового документа; 

· число, місяць і рік його виписки;

· повна чи скорочена  назва платника та одержувача грошей, номери їх рахунків;

· найменування, номер (код), місцеперебування банків платника і  одержувача грошей, розрахунково-касові центри, де відкриті їх кореспондентські рахунки і номери останніх;

· сума платежу;

· мотиви і підстави для  перерахування чи отримання грошей;

· підпис платника (або  отримувача);

· відбиток печатки платника (або одержувача ).

У кожному з розрахункових  документів є і свої специфічні реквізити, обумовлені його особливим призначенням.

Оформленню розрахункових  документів у банківській практиці приділяється велика увага. Чинним положенням про безготівкові розрахунки визначені  основні вимоги до оформлення документів: 

· повинні бути заповнені  всі реквізити розрахункового документа; 

· розрахункові документи  повинні бути виписані з використанням  технічних засобів у тій кількості  примірників, які необхідні всім учасникам розрахункового процесу; 

· не припускаються жодні  виправлення; 

· у даті розрахункового документа число і рік проставляются цифрами, а місяць – прописом (тільки в документі, заповненому за допомогою ЕОМ, місяць може позначатися цифрою); 

· найменування платника повинно точно співпадати із зазначеним у його зареєстрованому статуті; 

· розрахунковий документ повинні підписати особи, яким надано таке право статутом платника та підписи яких існують у карточці взірців, наданої банку.

Порушення будь-якої з  цих вимог може свідчити про недостовірність  розрахункового документа та незаконність проведеної грошової операції, що дає підстави банку не приймати його до виконання.

 

2. Банківські безготівкові розрахунки

Форми безготівкових  розрахунків розрізняються за видом  розрахункового документа, що застосовується, і порядком його обігу. Вони проводяться  між господарчими органами в таких формах: платіжним дорученням, платіжною вимогою-поручительством, чеками, акредитивами, векселями [9, 34, 35].

Способи платежів визначаються порядком чи умовами виконання господарчими органами грошових зобов’язань один перед одним. За цими критеріями на практиці розрізняють наступні: наявний платіж, коли кожне постачання товарів сплачується негайно, і з відстрочкою, якщо товар продається в кредит; за рахунок власних коштів платника з його рахунка в банку і за рахунок банківського кредиту; попередній, коли гроші перераховуються одержувачу до відвантаження товару; за кожним окремим постачанням і за сукупністю постачань за певний час згідно з договором (плановий); пряме перерахування грошей і залік зустрічних вимог.

При кожній формі розрахунків намагаються застосовувати різні засоби платежу, що дає можливість господарчим органам погасити свої грошові зобов’язання на більш вигідних умовах.

Розрахунки платіжним  дорученням – одні з найбільш поширених  у сучасній практиці. За їх допомогою  клієнти банку можуть розраховуватися за придбані товари, послуги, виконані роботи; за зобов’язаннями перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари та ін.), фінансовими і страховими органами, банками та іншими юридичними особами.

Платіжне доручення виписує платник, дотримуючись установлених правил оформлення розрахункових документів, і надає в банк, який його обслуговує, не пізніше ніж 10 календарних днів з дати його підпису. Банк приймає доручення до виконання при наявності на рахунку платника достатньої для оплати суми грошей або якщо згоден надати платіжний кредит. При відсутності грошей на рахунку платника банк зобов’язаний приймати від клієнта доручення на перерахування засобів до бюджету і податкових платежів до державних цільових фондів. У цих випадках доручення поміщається в особливу картотеку та оплачується у міру надходження грошей на рахунок платника. Сума прийнятого банком до виконання доручення списується з рахунка платника і зараховується на рахунок одержувача, якщо він відкритий у тому ж банку. Якщо ж рахунок відкритий в іншому банку, то подальший рух цих коштів здійснюється у встановленому порядку міжбанківських розрахунків.

В окремих випадках платіжні доручення заздалегідь акцептуються в банку з метою забезпечення гарантії оплати. За допомогою акцептованих доручень здійснюються розрахунки з підприємствами зв’язку за переводи через них грошей: 

· окремим громадянам – сум заробітної плати, аліментів, пенсій, виплат з відряджень, гонорарів, стипендій тощо, які їм належать;

· іншим підприємствам чи уповноваженим на видатки – для виплати заробітної плати, організованому набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції, якщо в місці їх знаходження немає установи банку;

· для зарахування  на рахунки в банках сум торговельного  виторгу, податків та інших засобів; 

· для оплати товарів, що надійшли через підприємства зв’язку  післяоплатою, та ін.

Акцептованими дорученнями  можуть сплачуватися і разові послуги  транспортних організацій, послуги  підприємств зв’язку з відправлення посилок та кореспонденції, придбання товарів бюджетними організаціями тощо.

В усіх цих випадках платник подає  оформлене доручення своєму банку  для акцепту, що зводитися до того, що в сумі доручення банк списує гроші із загального рахунка платника, бронює на окремому рахунку “Акцептовані платіжні доручення та чеки” та здійснює відповідний запис на першому та другому примірниках доручення, завіряючи підписом двох працівників банку та відтиском його печатки. 

Платник передає акцептоване доручення  одержувачу грошей, а останній надає його своєму банку, що зараховує суму доручення на його рахунок. Якщо рахунок платника, на якому заброньовані гроші, відкритий у цьому ж банку, то одночасно проводиться списування суми грошей з цього рахунка; якщо ж він відкритий в іншому банку, то списування проводиться у встановленому порядку міжбанківських розрахунків.

Платіжними дорученнями доцільно розраховуватися при планових платежах, що застосовуються при постійних  і рівномірних постачаннях (між  маслосирзаводами та колгоспами, хлібзаводами, м’ясокомбінатами, молокозаводами і торговельними організаціями та ін.). У таких випадках платіж видається не за кожне окреме постачання, а загалом за певний період, що називається платіжним. Тривалість платіжного періоду коливається від 1 до 7 днів залежно від обсягу постачань. Термін платежу припадає, як правило, на середину платіжного періоду. Сума платежу визначається шляхом ділення договірного обсягу постачань на кількість днів у договірному періоді та множення результату на кількість днів у договірному періоді.

У встановлений день платежу платник  надає своєму банку доручення  із зазначенням, що це плановий платіж, і визначенням угоди, за якою він  виробляється. Такі доручення повинні  прийматися банком незалежно від  наявності коштів на рахунку платника.

Після закінчення місяця чи іншого терміну  за угодою сторін виробляється перерахунок  суми платежу відповідно до фактичного постачання. На результати перерахунку  можна відредагувати суму чергового  планового платежу.

Розрахунки платіжними дорученнями  дуже прості, зручні, забезпечують швидке виконання платежу. Проте мають істотний недолік – не гарантують платіж постачальнику. Щоб подолати це, у банківській практиці запроваджений акцепт платіжного доручення, а в останній час – навіть попередня оплата поставок. Але ці засоби, будучи вигідними для постачальників, ставлять у тяжке фінансове становище платників.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями – відносно нові та малопоширені. Вони застосовуються в розрахунках за поставлену продукцію, виконані роботи, послуги. Вимогу-доручення  виписує постачальник після відвантаження  товарів і разом з комерційними документами відсилає безпосередньо покупцеві. Покупець перевіряє одержані документи на предмет дотримання постачальником умов договору і, якщо погоджується їх оплатити, видає відповідну вимогу-доручення своєму банку. Порядок і строки надання банку доручення про сплату встановлюються в договорі сторін і банком не контролюються. У договорі може передбачатися відповідальність платника за несвоєчасне подання платіжної вимоги-доручення у банк для сплати.

У разі відмови від  оплати вимоги-доручення платник  повинен повідомити постачальнику мотиви відмови у порядку та в терміни, передбачені договором.

Розрахунки чеками можуть застосовуватися в усіх видах  платежів за поставлені товари, виконані роботи, послуги, а також у нетоварних платежах. На практиці чеки часто використовуються в місцевих розрахунках, рідше – в іногородніх. Але в цілому в Україні розрахунки чеками не дуже розвинені, порівняно із західними країнами, де чек є основним засобом безготівкових розрахунків. В Україні чек залишається винятково технічним засобом платежів за банківськими рахунками, що визначає обмеженість сфери його використання.

Відповідно до Положення  про безготівкові розрахунки чеки використовуються в розрахунках між юридичними особами, фізичними та юридичними особами, проте їх використання заборонено у розрахунках між фізичними особами.

Оплата чеків гарантована, що забезпечується одним із трьох  засобів:

· депонуванням чекодавцем за рахунок власних коштів необхідної суми на окремому рахунку в своєму банку;

· одержанням банківської  гарантії, тобто оплата проводиться за рахунок кредиту банку в разі відсутності коштів на рахунку платника;