Документалісти-історики і
психологи виробили чимало прийомів, за
допомогою яких визначають ступінь достовірності
відомостей, судячи із самого змісту документальної
інформації.
Одне з найважливіших правил
у роботі з документами - чітко розрізняти
описи подій і їх оцінку. Думки й оцінки
потенційно мають меншу достовірність
і надійність у порівнянні з фактичною
інформацією. Нерідко в документі є відсутньою
детальна характеристика ситуації, про
яку висловлено думку або оцінку. Але саме
конкретна ситуація дає ключ до розшифровування
змісту висловлених оцінок і думок.
Далі варто проаналізувати,
якими намірами керувався упорядник документа,
що допоможе виявити навмисні або мимовільні
перекручування. Приміром, автор звіту
про виконану роботу, як правило, схильний
намалювати ситуацію в сприятливому для
себе світлі. Але якщо ми для збору інформації
скористаємося, скажімо, звітами перевірочних
комісій, картина буде іншою. Цільова настанова
подібних документів спрямована на виявлення
саме недоглядів і хиб, негативних сторін
діяльності.
Дуже важливо знати, який метод
одержання первинних даних використано
упорядником документа. Всім відомо, що
відомості "із перших рук" є надійнішими,
ніж інформація з невизначеного джерела
("деякі стверджують, що... "), а записи
по свіжих враженнях відрізняються від
опису тих же подій через деякий час.
Якщо документ містить статистичне
групування даних, важливо виявити підставу
класифікації. Відповідно до цілі дослідження
можливі перегрупування даних на інших
підставах.
Нарешті, надзвичайно важливо
виявити загальний контекст, у якому складався
документ: сприяла вона об'єктивності
(незалежно від цільових намірів автора)
чи диктувала зсув інформації в якийсь
бік?
Особливу обережність дослідник
повинен виявити при роботі з особистими
документами, такими, як автобіографії,
щоденники, мемуари, листи і т.п. От декілька
умов довіри до інформації з особистих
документів:
(а) можна вірити повідомленням,
якщо вони ніяк не торкаються
інтересів автора документа;
(б) завдають певний збиток
автору;
(в) напевно, достовірні ті
відомості, що у момент "реєстрації"
автором були загальновідомими;
г) достовірні деталі подій,
несуттєві з погляду автора документа,
а також
д) відомості, до яких автор
ставиться не доброзичливо.
Перевірка істинності документа,
аналіз мотивів, спонукань, умов його складання,
цільової настанови автора, ситуації,
у якій він діяв, характеру його оточення
- от ті чинники, від яких залежить достовірність
інформації з особистих документів.
Для дослідницьких
цілей не завжди достатнім
є просте ознайомлення зі змістом
документа і джерелом його
виникнення. Існує декілька типів
наукового аналізу документів, застосовуваних
у психології, соціології, криміналістиці,
історії, літературі і т.д. Різноманіття
способів аналізу документів
можна звести до двох основних
типів: традиційного (якісного, змістовного)
аналізу і формалізованого (кількісного)
аналізу.
Традиційний аналіз передбачає
аналіз окремих документів як самостійних
одиниць інформації і включає тлумачення
документів, його всебічну інтерпретацію
шляхом з'ясовування основних думок і
ідей конкретного тексту, відтворення
логічних зв'язків і протиріч між ними.
Традиційний аналіз має на меті осягнути
суть документа, оцінити його зміст відповідно
до різних критеріїв (моральних, естетичних
й ін.)
Традиційний аналіз буває зовнішнім
і внутрішнім. Зовнішній припускає відновлення
обставин створення документа в історичному
і соціальному планах. Внутрішній являє
собою аналіз змісту документа. Традиційний
аналіз може бути застосованим для аналізу
всіх типів документів. Обмеженням даного
методу є суб'єктивізм дослідника, обумовлений
його світоглядною і науковою позицією,
ситуативними установками.
Для зниження суб'єктивізму
й одержання більш адекватної інформації
застосовують формалізований (кількісний
аналіз), під котрим частіше усього розуміють
різноманітні модифікації контент-аналізу,
спрямовані на одержання об'єктивної інформації
щодо деякої сукупності однорідних документів
шляхом виявлення важливих характеристик
змісту і їхнього кількісного опису. Проте
якісний аналіз документів - необхідна
умова для всіх кількісних операцій.
До кількісного аналізу не варто
вдавати, якщо ми маємо справу з унікальними
документами, де головна мета вивчення
- всебічна змістовна інтерпретація матеріалу.
Не варто звертатися до кількісного аналізу,
якщо перед нами описи дуже складних явищ,
якщо документальних даних недостатньо
для масового опрацювання або вони неповні
(нерепрезентативні).
Кількісний аналіз є найбільше
доречним, якщо потрібно мати високий
ступінь точності при зіставленні однопорядкових
даних або коли текстового матеріалу настільки
багато, що його не можна охопити без сумарних
оцінок.
Ці умови особливо чітко виявляються
в масовій комунікації. Невипадково походження
контент-аналізу пов'язане з дослідженнями
саме в галузі масової комунікації. Проте
ці умови ми знаходимо й у багатьох інших
документах, у тому числі в документах
соціально-психологічних досліджень,
наприклад таких, як тексти відповідей
на відкриті питання анкет, у матеріалах
інтерв'ю, у даних проективних методик
тощо.
Контент-аналіз текстового
матеріалу одержав дуже широке поширення
в 40-х рр. для вирішення завдань у галузі
політики, бізнесу, засобів масової інформації.
Цей прийом, який застосовувався спочатку
для вивчення ефективності масової пропаганди,
став нині сильним засобом аналізу всіляких
офіційних і неофіційних документів. Контент-аналіз
застосовують також у практиці вивчення
листів, що надходять у різноманітні організації
й органи управління, у політології, соціальній
психології і педагогіці, у кримінології,
мистецтвознавстві, етнографії і т.д. Вкрай
трудомісткі процедури опрацювання даних
контент-аналізу істотно полегшуються
комп'ютерними програмами (вони входять
у комплект SPSS і є у виді спеціальних розробок).
Завдяки поширенню застосування персональних
комп'ютерів і введенню в їхню пам'ять
текстової інформації з'явилася можливість
набагато інтенсивніше використовувати
контент-аналіз відповідей респондентів
на відкриті питання в анкетах.
Системний підхід до
вивчення документа
Пояснити сутність документа - це завдання,
котре можна вирішити за допомогою теорії
системного підходу - методологічного
напряму в науці, що ставить своїм завданням
розробку засобів та методів дослідження
складно-організованих об'єктів-систем.
Згідно означеного теоретичного підходу
будь-яка система (проста чи складна) конструюється
з обмеженої кількості елементів, пов'язаних
між собою певною метою функціонування.
Проста система - це сукупність однорідних
елементів, що виконують необхідну для
існування системи функцію. Якщо в системі
кілька таких сукупностей, то кожна з них
набуває рангу підсистеми, а вся система
стає складною [32].
Різновидом системного підходу є структурно-функціональний
підхід, згідно якого об'єкт одночасно
може входити до декількох систем, виконуючи
в кожній із них свої специфічні функції.
Зазначені функції обумовлюються не стільки
його суттю, скільки факторами зовнішнього
середовища, наявними зв'язками в системі,
до якої цей об'єкт відноситься.
Один і той самий об'єкт може мати властивості,
які використовуються в конкретній системі
і які можуть бути зовсім не придатними
для іншої. Маніпулюючи об'єктом, його
можна застосовувати в різних аспектах,
доки ті чи інші властивості не будуть
виявлені максимально, що дасть можливість
об'єкту посісти відповідне місце в системі
й наділити його необхідними функціями.
Потреба системного вивчення документа
диктується, насамперед, необхідністю
як ідентифікації того чи іншого матеріального
(речовинного) носія інформації, яким виступає
документ, так і визначенням його властивостей
та функцій як об'єкта тієї чи іншої сфери
соціально-комунікативної діяльності
(бібліотечної, бібліографічної, архівної,
а також інформатики, документознавства
тощо). Тому, з одного боку, документ виступає
сам як проста система (у єдності матеріального
носія та інформації), а з іншого - документ
стає елементом більш загальної системи
- наприклад, того чи іншого виду управлінської,
технічної, картографічної документації
тощо, документного потоку або масиву.
Системний підхід до вивчення документа
полягає в аналізі всіх його характеристик:
- властивостей, ознак і функцій;
- інформаційної складової (як основного
призначення документа);
- видів інформації, що фіксується
в документі;
- матеріальної (фізичної) складової
документа, його основи, способу
запису й форми носія;
- реквізитів, що є обов'язковими
позначками для документа;
- у термінологічних трактуваннях
дефініції "документ" у його
історичному генезисі.
Вищезазначене уможливлює віднесення
документів як до категорії складноструктурованих
систем, так і бути елементом системи вищого
порядку, змушуючи його призвичаюватись
під неї.
Значимі властивості
документа
З точки зору структурно-функціонального
підходу документ - це умовне означення
певної групи об'єктів штучного походження,
які мають певні властивості й виконують
відповідні функції. У залежності від
виду документ може мати певну кількість
властивостей, які відрізняють його від
інших об'єктів, і залежно від ситуації
обумовлюють його функціональне призначення.
Найбільш значимі властивості текстового
документа можна звести в таблицю 2.7.
Таблиця 2.7.
Властивості текстового документа
№ |
Назва властивості |
Тлумачення терміна |
1. |
Атрибутивність |
Наявність невід'ємних складових, без
яких він не може існувати |
2. |
Функціональність |
Призначення для передачі інформації
в просторі й часі |
3. |
Структурованість |
Тісний зв'язок елементів і підсистем,
що забезпечує єдність і цілісність документа |
Для іконографічного документа наявність
таких властивостей як атрибутивність
та структурованість не обов'язкові.
Сукупність властивостей документа -
це особлива цілісна система, яка виконує
покладені на неї суспільством функції.
Зв'язок між властивостями досить тісний,
тому виокремити їх можна лише умовно.
Одночасне функціонування документа
в різних документних системах збагачує
його властивості й може слугувати зовнішнім
стимулом його розвитку.