Соціально-економічні фактори, що визначають умови інформаційної діяльності в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Гуманітарний інститут

Кафедра історії та культорології

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему: «Соціально-економічні фактори, що визначають умови інформаційної  діяльності в Україні»

 

 

 

                                             Курсова робота

                                    студентки

                                                                      напрям підготовки «Докумен-

                                                            тознавство та інформаційна діяльність»

                                                    

 

                                                               Науковий керівник

                                                            

 

 

 

 

Київ 2012 
Зміст

 

 

Вступ

Актуальність  теми. Проголошена в країні нова концепція розвитку суспільства, що ґрунтується на різноманітті форм власності та підприємницької діяльності, стала передумовою для розвитку ринкових відносин у сфері інформаційної діяльності. Ринок інформації, що нині формується в Україні, й підприємницька практика в інформаційній сфері потребують наукового дослідження умов його функціонування щодо соціальної й економічної ефективності. Інформаційні організації України мають вирішити складне завдання, пов'язане з освоєнням теорії і практики виробничо-комерційної діяльності з метою успішного господарювання в ринкових умовах.

Створення ринку інформаційних  продуктів та послуг обумовлено вимогами суспільства й новими споживчими цінностями у сервісній економіці. Істотна перевага в розвинутих країнах так званої сервісної економіки над економікою індустріальною є своєрідною ознакою сучасних світових процесів.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси факторів інформаційної діяльності в Україні.

Для досягнення цієї мети у  роботі вирішується ряд задач:

• визначити поняття факторів інформаційної діяльності в Україні;
• охарактеризувати сучасний стан та фактори інформаційних відносин в Україні та інших пострадянських державах;
• дослідити проблеми розвитку інформаційної діяльності в пострадянському суспільстві;
• проаналізувати перспективи розвитку інформаційної діяльності в Україні;
• охарактеризувати ринкову трансформацію інформаційної діяльності в Україні;
• виявити шляхи вдосконалення розвитку інформаційної діяльності.

Об’єктом дослідження є інформаційна діяльність в Україні.

Предметом дослідження виступають соціально-економічні фактори інформаційної діяльності в Україні.

 

 

 

        Розділ 1. Теоретико-методологічні основи соціально-економічних факторів, що визначають умови інформаційної діяльності в Україні

1.1. Сучасний стан інформаційних відносин в Україні та інших пострадянських державах

Процес переходу до моделі розвитку суспільства, що базується  на економіці ринкового типу, визначив напрями та механізми трансформації  інформаційної сфери в Україні  та інших пострадянських державах. Саме товарно-грошові відносини  безпосередньо та опосередковано стали визначальними для розвитку цієї сфери. Причому роль держави як фінансового донора інформаційної діяльності в суспільстві помітно зменшилась. За деякими стратегічними напрямами інформаційної діяльності, наприклад в науці, цей процес має катастрофічні наслідки. Тим більше що діяльність приватних структур у цьому напрямі аж ніяк не компенсує скорочення державного фінансування.

Що стосується безпосереднього  впливу товарно-грошових відносин на інформаційну сферу в цілому, то він перш за все проявився у формуванні та розвитку інформаційного ринку, де інформація, інформаційні послуги циркулюють як товари. При цьому сформувалася досить різноманітна за профілем своєї діяльності категорія суб'єктів підприємництва, існування яких пов'язане з виробництвом і торгівлею інформацією, наданням інформаційних послуг. Хоча треба зазначити, що на теренах колишнього СРСР інформаційний ринок досяг меншого рівня розвитку, ніж у розвинених країнах.

А опосередкований вплив  товарно-грошових відносин на розвиток інформаційної сфери проявився у формуванні жорстких бюджетних обмежень поведінки всіх без винятку суб'єктів — громадян, підприємств, органів державної та місцевої влади, некомерційних організацій. Це, у свою чергу, змінило загальні обсяги та структуру попиту на інформацію та відповідні параметри її пропозиції.

Водночас треба наголосити, що опосередкований вплив товарно-грошових відносин на інформаційну діяльність у пострадянських країнах навіть потужніший, ніж безпосередній, оскільки внаслідок його дії спостерігається зміна ролі інформації як в окремих сферах людської діяльності, так і в суспільному житті в цілому. З одного боку, в процесі посилення суспільного поділу праці інформаційна діяльність в Україні та інших пострадянських країнах не лише значною мірою комерціалізувалася, а за характером діяльності споживачів повідомлень розділилася на інформацію виробничого та невиробничого призначення, хоча, звичайно, у певних випадках цей поділ може бути досить умовним[6, c. 76].

З іншого боку, цілеспрямована інформаційна діяльність, як зазначає Г. Почепцов, виступає як "перекладач" фінансового капіталу в політичний, стаючи засобом впливу, що у підсумку допомагає розв'язувати економічні проблеми власника фінансових потоків. Утворюється таке коло, що йде від фінансів і до них же й повертається (рис.1).

 

Фінансові потоки à Інформаційні потоки à Політичні результати à Економічні результати à Фінансові результати à Фінансові потоки.

 

Рис. 1. Цілеспрямована інформаційна діяльність як "перекладач" фінансового капіталу в політичний

В Україні та Росії такими суб'єктами, що здійснюють зазначену  трансформацію фінансового капіталу в політичний вплив і навпаки, є потужні фінансово-політичні  групи (ФПГ). Ці групи контролюють не лише промислові та торговельні підприємства, фінансові установи, а й ЗМІ. Причому в Росії означені суб'єкти значно потужніші, ніж в Україні, і контролюють відповідно значно більші медіаресурси. Наведемо деякі приклади, що містяться у відкритих джерелах інформації. Спочатку в Україні, зберігаючи при цьому відповідні назви ФПГ.

Група СДПУ(о).

Бізнесові інтереси: електроенергетика, нафтопереробка, металургія, фінанси, спортивний та медіабізнес.

Політичне представництво: СДПУ(о), відповідна фракція у Верховній  Раді, представництво в інших органах  влади.

Вплив на ЗМІ: телеканали "Інтер", "ТЕТ", "1 + 1", "Право", FM-станція "Киевские Ведомости", щотижневики "Бизнес", "Закон і бізнес", газети "Киевские Ведомости", "Наша газета+", "Молодь України", "Команда", "Український футбол", "День", "2000".

Група "Інтертайп" і зв'язана з нею група Приватбанку.

Бізнесові інтереси: металургійна та трубна промисловість, фінанси та страхування, вугільна, нафтова, хімічна, меблева та харчова промисловість, імпорт газу.

Політичне представництво: партія "Трудова Україна", виборчий блок "За єдину Україну" (фракція у Верховній Раді), виборче об'єднання "Команда озимого покоління".

Вплив на ЗМІ: телеканали ICTV, "СТБ", "УТ-1", близько 60 радіостанцій, газета "Факты и комментарии", інформагентство "Українські Новини" та ін.

Донецька група.

Бізнесові інтереси: вугільна, металургійна та металообробна промисловість, харчова промисловість і сільське господарство, будівництво доріг, постачання газу й електроенергії та ін.

Політичне представництво: Партія регіонів України, виборчий блок "За єдину Україну" (фракція у Верховній Раді).

Вплив на ЗМІ: телеканали "УТ-1", "Тоніс", газети "Сегодня", "Президентський вісник", "Власть и политика".

Група російських компаній в  Україні (ВАТ "НК "ЛУКойл", консорціум "Альфа-групп", ІПГ "Сибирский  алюминий") разом із пов'язаною з ними групою українських бізнесменів має вплив чи навіть контролює такі ЗМІ: телеканали "СТБ", "Новий канал", "TV "Табачук", "НТУ" ("7 канал"), ТРК "Ера", FM-радіо Zet, газети "Кіевскій Телеграфъ", "Деловая столица", "Столичные новости", "Столичка", "Деловая Украина", українські версії ряду російських газет ("Известия", "Комсомольская правда" та ін.).

В Росії зазначені компанії мають значно потужніші мас-медійні  ресурси. Так, дочірня спеціалізована компанія ВАТ "НК "ЛУКойл" ЗАО "ЛУКойл-информ" різними способами контролює ряд електронних видань (телеканали та телекомпанії, наприклад REN-TV), видавничу групу "Известия" (газети "Известия", "Финансовые Известия", "Неделя", журнал "Закон") та інші ЗМІ. А спеціалізована структура холдингу "Интеррос" ЗАО "Проф-Медиа" видає дві щоденні загальнонаціональні газети "Известия" та "Комсомольская правда", а також понад 70 центральних і регіональних інформаційних і рекламних газет, володіє блокуючим пакетом журналу "Эксперт" (останнім разом із "НК "ЛУКойл"). Потужні медіаресурси мають й інші ФПГ[9, c. 63-64].

Звичайно, через дуже низьку прозорість пострадянських ринків інформацію про вплив певних ФПГ, інших суб'єктів  на ті чи інші ЗМІ не можна вважати  повністю достовірною. Але можна  вважати, що інформація має високий/достатній ступінь достовірності (див. розділ 7), якщо:

• інформація про такий вплив має відкритий характер, тобто опублікована (оприлюднена) в ЗМІ (бажано в кількох);

• оприлюднена (опублікована) інформація не була документально і публічно спростована, особливо в судовому порядку;

• спостерігається кореляція між позитивним характером повідомлень про тих чи інших суб'єктів у певних ЗМІ та інформацією про вплив цих суб'єктів на означені ЗМІ;

• спостерігаються повідомлення негативного характеру про суб'єктів, що, за інформацією певних джерел, є політичними чи діловими конкурентами суб'єктів, які контролюють цей ЗМІ.

Через неусталеність відносин власності та бізнесових і політичних інтересів змінюється не лише ступінь  впливу певних ФПГ на певні ЗМІ, а  іноді й склад учасників таких груп. І хоча повідомлення про подібні зміни завжди мають деякий ступінь імовірності, але їх треба брати до уваги при проведенні аналізу інформації.

У контексті зазначеного  впливу товарно-грошових відносин і  групових економічних і політичних інтересів треба розглядати і трансформацію складу та ролей суб'єктів інформаційних відносин в Україні та інших пострадянських державах. Насамперед ті суб'єкти, які вже існували на початку періоду трансформації суспільства (тобто "старі гравці"), відтепер були змушені діяти відповідно до жорстких вимог та обмежень, які диктував ринок. Для одних із них, наприклад, багатьох науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів, це мало вкрай тяжкі наслідки. Стрімке скорочення державного фінансування за майже повної відсутності на інформаційному ринку потужних вітчизняних недержавних замовників, особливо корпоративних, призвело до катастрофічного зменшення обсягів робіт і зайнятості в науці та сфері проектно-конструкторських розробок. Відповідно значно ослабла роль цього сегмента у процесі функціонування інформаційної сфери України. Це, в свою чергу, призвело до гострої нестачі інформації, особливо тієї, що необхідна для вирішення стратегічних завдань суспільства в цілому і окремих його суб'єктів, перш за все органів державної та місцевої влади та управління і великих підприємств. Причому на сучасному етапі відчувається дефіцит широкого спектра знань технологічного, природничого, економічного та соціального профілю. Гострий дефіцит інформації саме стратегічного призначення, фундаментальних знань, що відповідають новим реаліям, є потужним чинником затяжної загальної суспільної кризи, що охопила Україну та інші пострадянські держави. До того ж інші суб'єкти, що спеціалізуються на виробництві інформації, знань, в тому числі і суб'єкти нового типу, наприклад консалтингові фірми, не змогли цей дефіцит компенсувати[8,c. 119-120].

1.2. Проблеми розвитку інформаційної діяльності в пострадянському суспільстві

Діяльність суб'єктів інформаційних  відносин у пострадянських країнах має багато спільного. Це й обумовлює доцільність її узагальнення та аналізу з метою формулювання проблем, притаманних інформаційній сфері України та пошуку шляхів їх розв'язання.

Проблеми розвитку інформаційної  діяльності в пострадянських країнах можна розподілити на такі взаємопов'язані групи:

• соціально-політичні (позбавлення інформаційної сфери функцій трансформації фінансового капіталу в політичну владу; інформаційні аспекти національної безпеки);

• організаційно-правові (розвиток законодавства про інформацію; розширення сфери дії правових відносин при радикальному скороченні поля дії нелегітимних стосунків в інформаційному просторі);

• фінансово-економічні (вдосконалення економічного механізму функціонування інформаційної сфери суспільства, оптимізація джерел фінансування різних видів інформаційної діяльності для якнайкращого задоволення потреб суспільства в інформації);

• технологічні (вдосконалення інструментів інформаційної діяльності в контексті  своєчасного забезпечення споживачів достовірною та повною інформацією).

Перелічені групи проблем взаємопов'язані. Але в конкретних ситуаціях на перший план може виходити якась із них. Причому в контексті цього  курсу не розглядаються суто технічні питання (робота комп'ютерних мереж, програмування баз даних тощо).

Соціально-політичні проблеми. Виконання  інформаційною сфе-рою функцій  трансформації фінансового капіталу в політичну владу повною мірою  зачіпає як сферу обігу масової (побутової) інформації, так і професійної  інформації в Україні та інших пострадянських країнах. Це, у свою чергу, веде до порушення нормальної інформаційної діяльності як основи ефективного управління в суспільстві, негативно відбивається на стані національної безпеки. Адже за таких умов країна нерідко стає ареною внутрішніх інформаційно-психологічних операцій та війн між різними фінансово-політичними групами, протистояння значної частини населення та влади. Для прикладу досить згадати "касетний скандал", а також звинувачення вищих посадових осіб держави у причетності до незаконної торгівлі зброєю, які створили додаткові умови для зовнішнього політичного тиску на Україну. Приклади внутрішніх інформаційно-психологічних операцій та війн можна наводити по Росії та інших пострадянських країнах.

Контроль над ЗМІ дає змогу  через маніпулювання масовою інформацією, у тому числі за рахунок її тенденційної або неповної подачі, певним чином впливати на поведінку значних контингентів населення[10, c. 29-30].