Істория розвитку класифікації документів

Отже   інформаційна  діяльність   бібліотек   активно   переміщується   в   нове інформаційно-комунікаційне    середовище.    За    цих    обставин    електронні ресурси   стають   об'єктами   бібліотечних   технологій,   а  також   продуктами бібліотечної інформаційної діяльності.

Тому виникає необхідність адаптації до   вимог   електронного   середовища   методично-нормативної   бази   для бібліотечних технологічних процесів, зокрема розробки правил каталогізації електронних   ресурсів.   Ці   питання   потребують   вирішення   низки   таких наукових завдань, як термінологічне визначення електронних ресурсів як відносно нового виду об'єктів каталогізації, розробка їх типології, методики складання   бібліографічного   опису,   а   також   розробка   бібліографічних

 

форматів  для забезпечення сумісності вітчизняних  інформаційних ресурсів 
на рівні бібліографічних даних. *

 

3.2. УДОСКОНАЛЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОНИХ ДОКУМЕНТІВ

У наш час актуальною є проблема пристосування різноманітних документних класифікацій, що використовуються в Україні, до потреб установ нашої країни. Відповідні методичні центри налагоджують зв'язки з міжнародними організаціями, здійснюють видання національних варіантів систем класифікацій, намагаються організувати методичну допомогу низовим установам щодо їх впровадження. Певні кроки в цьому напрямі зробила Книжкова палата України, Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України ім.Вернадського та інші установи. На сьогоднішній день - бібліотека це широкий інформаційний простір, який повинен відповідати вимогам користувача. Необхідність оптимізації книгорозповсюдження, зумовила створення різних класифікацій. Але в наш час постає декілька проблем використання цих класифікаційних систем :

- проблема у розробці найефективнішої класифікації документів, яка б дала змогу систематизувати документи так, щоб користувач швидко і легко міг знайти потрібну йому інформацію;

- поділ усієї сукупності людських знань тільки на десять класів, гак як послідовність цих класів не відповідають сучасному рівню розвитку знань;

- недоліки   у   самій   структурі   таблиць   класифікації,   які   не   зовсім відповідають сучасному розвитку науки;

- труднощі при пошуку необхідних документів;

- гальмування процесу інтеграції бібліотечних засад та ін.

Вилучення цих недоліків допоможе розширити сферу вживання систем класифікацій в процесах каталогізації, сприятиме розвитку міжнародної  кооперації, підтримці багатомовного використання досягнень комп'ютеризації в бібліотечно-бібліографічних процессах, у становленні бібліотекознавчих засад, інформаційної та технологічної організації каталогізаційноі    роботи    бібліотек    як    електронних,    так    і    звичайних

 

книгосховищ, а також у потребі систематизації характеристик найпоширеніших універсальних класифікаційних систем із визначенням їх переваг та недоліків під час побудови каталогів електронних бібліотек (ЕБ).І тому, до шляхів вирішення цих проблем можна віднести те, що система класифікації документів має бути універсальною, тобто включати всі галузі знання, оскільки призначена для бібліотек одного відомства. Таблиці класифікації, які широко використовуються в бібліотеках та інших закладах, потребують ретельного перегляду, вивчення та удосконалення. Адже з кожним роком кількість документів стрімко збільшується, виникають нові науки та сфери діяльності, які не знаходять свого повного відображення у структурі теперішніх таблиць. Варто створити державний орган, який зміг би розробити таку систему класифікації, яка б забезпечила найточніше і найглибше відображення змісту документів у таблиці класифікації. Певні кроки до досягнення цієї мети зробив Міжнародний Бібліографічний інститут. Перша класифікація міжнародного типу, що була перекладена українською мовою і вийшла друком ще 1919 року -це Міжнародна децимальна бібліографічна класифікація [2,19]. Але перспективами подальшого розвитку, систем доступу до інформаційних ресурсів передбачають створення цифрових файлів класифікаційних даних. Документні класифікаційні системи відіграють важливу роль в організації інформаційного середовища як в межах однієї країни, так і в світовому масштабі. Вони є механізмом систематизації документів, організації систематичних каталогів і картотек, тематичного пошуку інформації в бібліографічних базах, електронних масивах, бібліотечних каталогах. В Україні широко використовуються дві класифікаційні системи, це -Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) і Універсальна десяткова класифікація (УДК). Але в той час, як УДК вже мас україномовну версію, українського перекладу ББК ще не має. Каталогізаторам та систематизаторам України слід вирішити низку питань, щодо актуальності і «працездатності» систем класифікацій документів.

 

В нашій  країні, через відсутність власної  класифікаційної системи, постала  дилема обрання для роботи вітчизняних  бібліотек УДК або ББК. Виникає  закономірне питання, чому ж обов'язково потрібно вибирати одну з двох класифікаційних систем? Чому не можна створити умови для нормального співіснування УДК і ББК в Україні?

ББК - це інформаційно-кумулятивна  система, відповідно індексованих понять та значень, базована на класифікації наук, вона представлена розгалуженою системою таблиць різноманітної деталізації. ББК, поряд з УДК та іншими універсальними документними класифікаційними системами, широко застосовується у бібліотечно-інформаційній діяльності України.

ББК використовується найбільше в  мережі бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв України, яка включає 6 бібліотек державного рівня, 78 обласних і центральних міських бібліотек і понад 20 тисяч районних (міських) і сільських бібліотек. Усі бібліотеки користуються таблицями ББК: публічні бібліоіеки - з 1980р., обласні універсальні наукові - 1986 р[5, 77-78]. Використовують ББК також бібліотеки вищих навчальних закладів, шкільні, бібліотеки середніх спеціальних навчальних закладів, профспілкові бібліотеки, академічні, медичні та сільськогосподарські бібліотеки (розділи суспільних наук). Проявом занепокоєності систематизаційної долі інформаційних масивів в Україні, стали, спочатку три круглі столи, що проводились: 1) в ЦНБ ім. Вернадського; 2) в Інституті природничо-технічного профілю; 3) в Інституті суспільно-гуманітарного профілю. Після проведення круглих столів, 10.02.1994 року відбулося «Розширене засідання інформаційно-бібліотечної ради НАН України», на якому розглядалися питання перегляду класифікації наук, удосконалення ББК, організації централізованої каталогізації друкованої продукції в Україні. В результаті даного засідання, було прийнято багатоаспектне рішення, в якому говорилось про схвалення ініціативи ЦНБ ім. В.1.Вернадського АН України.

 

Колектив НБУВ розпочав роботу над  створенням «Рубрикатора НБУВ», фундаментальною основою, для якого стали «Робочі таблиці класифікації НБУВ»[5, 78]. Дані таблиці, в свою чергу, були укладені на основі повного варіанта таблиць ББК для наукових бібліотек.

У 1997 році, Книжковою палатою України, було розроблено проект «Класифікаційна система України», що передбачав створення таблиць УДК українською мовою та їх видання, як у традиційному друкованому вигляді, так і в електронній формі[3, 12].

      Спочатку колектив Книжкової палати зіткнувся з проблемою підбору 
перекладачів, що були б компетентні у різних галузях. Бездоганне знання англійської й української мов, спокушенність подібними перекладами, 
пристойне орієнтування в сучасній сталій науковій українській термінології, 
стали критеріями відбору. Нелегкими були у вирішенні і питання 
лінгвістичного характеру, За відсутності єдиної мовної політики в Україні, 
бібліографам Книжкової палати, було доволі не просто приймати те чи інше 
рішення, враховуючи той факт, що не рідко, відповіді, на одне й теж 
консультативне питання, що ставилися до лінгвістичних титанів України, 
були радикально протилежними. Підготовка Алфавітно-предметного 
покажчика, теж мала не просту історію, з огляду на її протікання. Як і в 
підготовці таблиць безпосередньо,виникали питання і лінгвістичного, і суто 
технологічного характеру[5, 80]. »

Еталонне видання «Універсальної десяткової класифікації», українською мовою, було надруковано у двох книгах. Згодом, у 2003, 2004, 2005 та 2006 роках, вийшли друком чотири випуски відповідно, «Універсальної десяткової класифікаціі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміни та доповнення». В 2005 р. Було видано додатковий тираж УДК. Наразі робота над створенням змін та доповнень до УДК ведеться, відповідно до договору з Консорціумом УДК і професійної необхідності в даних таблицях.

Отже, очевидним є те, що робота з розробки та вдосконалення класифікаційних систем, (не в принциповому, а в методологічному аспекті

 

цього питання) в Україні, проводиться і надалі. Зусиллями спеціалістів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, започатковано і виконується видання серії багатотомника «Рубрикатора НБУВ», а коллективом Книжкової палати України ім. І.Федорова, щорічно проводиться робота над вдосконаленням основного масиву Еталонного видання Універсально десяткової класифікації.

Таким чином, в інформаційно-пошуковому полі, поряд з іншими класифікаційними системами, існують, вже втіленні у життя і втілювані і надалі, тенденції розвитку, як Бібліотечно-бібліографічної класифікації, так і Універсальної десяткової класифікації - двох найбільших, за своєю історією та географією предметного використання в Україні, бібліотечних класифікаційних систем.

 

ВИСНОВОК

 

Таким чином, на основі комплексу ознак утворюються  типи документів по яких будується загальна, відвернута від галузевої специфіки, основна класифікація документів. Між типами і видами документів існує тісний взаємозв'язок, тому існують труднощі в їх чіткому розмежуванні. Проте тільки цими ознаками класифікації не вичерпуються. Вже зараз їх налічується близько 300. Серед них: класифікація документа по ступеню густини інформації в одиниці об'єму документа, за об'ємом, складу основного тексту, структурі, мові, хронології, соціально-культурній цінності документа і т.д. Крім того, кожний вид документа, виділений в самостійний класифікаційний ряд, має власну внутрішню диференціацію, що враховує специфіку того або іншого документа, а також задачі відповідної сфери документарно-комунікаційної діяльності.

У наш час   актуальною   є   проблема   пристосування   різноманітних документних класифікацій, що використовуються в Україні, до потреб установ нашої країни. Відповідні методичні центри налагоджують зв'язки з міжнародними організаціями, здійснюють видання національних варіантів систем класифікацій, намагаються організувати методичну допомогу низовим установам щодо впровадження їх. Певні кроки в цьому напрямі зробила Книжкова палата України, Національна парламентська бібліотека України та інші установи.

Класифікація документа - це одна з найбільш давніх і досі не вирішених проблем. Початкові її етапи пов'язані з організацією і систематизацією документа, які функціонували в стародавніх бібліотеках і архівах. Місцем збереження документів в давнину були монастирі і церкви. Цими документами могли користуватися духовні та світські особи.

У XIX - XX ст. Кількість документального матеріалу зростає безмірно. Відбувається процес класифікації документів.

 

Список  використаної літератури

Антопольский А.Б. Системы метаданных в электронных библиотеках // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новьіе формьі сотрудничества: Мат. 8-й Междунар. конф. "Крьім 2001": Судак, 9-17 июня 2001 г. — М.: Изд-во ГПНТБ России, 2001. -- 1. 1. — С. 287-298. Антопольский А.Б., Вигурский К.В. Злектронньїе издания: проблеми и решения // Информационньїе ресурсьі. — 1998. — № 1. — С. 19-23. Армс В. Злектронньїе библиотеки: (Пер. с англ). — М: ПИК ВИНИТИ, 2001.

— 274 с.

Баркова О.В. Питання організації фонду  онлайнових документів електронної

бібліотеки // Реєстрація, зберігання і обробка даних.    - 2002. —  Т. 4, N 2. —

С. 85-95.

Баркова О.В. Путь онлайнового документа в библиотечном технологическом

процессе  //  Б-ки  нац.   акад.   наук:   пробл.   функционироваиия,  тенденции

развития. — К.: НБУВ, 2003. — Вьш. 2. — С. 209-216.

Бахтурина  Т.А    Проблеми  стандартизации  библиоі рафичеокої о описання

злектронньїх ресурсов //.Науч. и техн. б-ки. — 2000. - - № 7. — С. 16-21.

Бахтурина Т.А. Терминьї, связанньїе с типологией злектронньїх ресурсов //

Науч. и техн. б-ки. — 2001. — № 5. — С. 60-66.

Библиографическое описание злектронньїх ресурсов: метод, рекомендации

[Злектронньїй   ресурс]   —   М.:   РГБ,   2001.   —   Способ   досгупа:   ІІКТ:

ппр://\уш\¥.г8І.ги'риЬ/егс1е5.ппті. — Загол. с зкрана.

Брьіжко В.М., Цимбалюк В.С., Орехов А.А., Гальченко О.Н. Е-будущее и