Види кредиту

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет «Львівська політехніка»

Навчально-науковий інститут підприємництва та перспективних технологій

 

 

 

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота 
З дисципліни:

«Гроші та кредит» 
Варіант 4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Львів 2013

Зміст

1. Види кредиту.

 

1.1.комерційний кредит;

2. .банківський кредит;

1.3.державний кредит;

1.4.споживчий кредит;

1.5.іпотечний кредит;

1.6.лізинговий кредит;

1.7.міжнародний кредит.

 

2. Охарактеризувати міжбанківські об'єднання.

 

2.1. Класифікація міжбанківських об´єднань.

2.2.Види міжбанківських об´єднань.

 

3. Розрахункова частина

 

4. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Види кредиту

 

Питання про форми та види кредиту в економічній науці є дискусійним. Це випливає з різних підходів щодо розуміння критеріїв, принципів та ознак визначення видів кредиту. Аналіз публікацій провідних вчених з відповідних проблем дає підстави для виокремлення таких видів кредиту:

 

• комерційний кредит;

 

• банківський кредит;

 

• державний кредит;

 

• споживчий кредит;

 

• іпотечний кредит;

 

• лізинговий кредит;

 

• міжнародний кредит.

 

1.1.Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, це відносини між продавцями (постачальниками) і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу.

 

Такі відносини перерозподілу матеріальних ресурсів між двома суб'єктами господарської діяльності може оформлюватись борговим зобов'язанням - векселем. З метою прискорення реалізації товарів, які є у достатній кількості в торговельній мережі, відбувається продаж товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу). Такий кредит називається споживчим.

 

Комерційний кредит має певні переваги та недоліки  (Таблиця №1)

 

Переваги	Недоліки
підтримання фінансової стійкості підприємств;	ускладнення щодо регулювання грошової маси з боку Національного банку;
зменшення обсягу грошових коштів, необхідних для обслуговування товарного обігу,	досить високий ризик для продавця (постачальника);
перерозподіл вільних товарних ресурсів,	обмеженість умов, строків, обсягів, на відміну від банківського кредиту.
оперативність;
простота оформлення;
зменшення проблеми неплатежів у господарському обороті;
фінансове забезпечення торгових угод

 

Таблиця №1

 

1.2. Банківський кредит - це кредит, коли однією із сторін кредитної угоди є банк.

 

Кредитні відносини, які виникають у випадку банківського кредиту поділяються на дві групи:

 

• Кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів (формує за рахунок залучених вкладів і депозитів, позики, випуску облігацій і векселів, міжбанківських кредитів; вкладає у кредити, цінні папери, нерухоме майно, іноземну валюту).

 

• Кредити, які банк надає своїм клієнтам.

 

 

1.3.Державний кредит - залучення державою тимчасово вільних коштів  юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної клади для використання їх на фінансування державних витрат .

 

За дефіцитного бюджету для фінансування державних витрат виникає необхідність мобілізації грошових коштів (позичкових коштів). Державні позики класифікуються за певними ознаками (табл. 8.2.).

 

До інструментів державної позики відносять:

 

•  облігації,

 

• векселі,

 

• сертифікати.

 

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик. Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх державних та місцевих позик.

 

1.4.Грошовий споживчий кредит - це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб.

 

Банківська кредитна картка вважається новим видом грошових банківських споживчих позик в Україні. Вони виготовляються з матеріалу, важкодоступного для підробки, мають певні види захисту. Сьогодні банківські кредитні картки замінюють готівку в грошовому обігу.

 

З точки зору економічних відносин використання кредитних карток виражає відносини споживчого кредитування між трьома суб'єктами: банком, власником картки, торговельною організацією.

 

1.5.Іпотечний кредит - довгострокова позика під заставу нерухомого майна - землі, виробничих або житлових будівель. її надають переважно спеціалізовані іпотечні банки.

 

Неповернення кредиту в термін, обумовлений у кредитному договорі, призводить до втрати позичальником заставленої нерухомості та передання її у власність банку чи іншого тримача заставного листа

 

Іпотека (від грецького hipotheke - застава) - застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях довготермінового (іпотечного) кредиту. Характерно, що заставлене майно залишається в розпорядженні боржника. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються коштами з виторгу від реалізованого майна [5, с 199].

 

Суб'єкти іпотечного кредитування:

 

• універсальні комерційні банки, іпотечні банки, іпотечні спеціалізовані компанії, які виступають кредиторами;

 

• юридичні та фізичні особи, які мають власні об'єкти і пакети або мають поручителів - виступають позичальниками.

 

Об'єктом іпотечного кредитування можуть бути: земельні ділянки, житлові будинки, квартири, споруди, магазини, виробничі будинки.

 

1.6. Лізинговий кредит - стосунки між юридичними особами, що виникають унаслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди

 

Об'єктом (предметом) лізингу є нерухоме і рухоме майно, яке належить до основних фондів: будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка.

 

Суб'єктом лізингу виступають три сторони:

 

• продавець або постачальник предмету лізингу - підприємства, організації та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво і реалізацію машин та обладнання;

 

• лізингодавець (орендодавець) - суб'єкт господарювання, який передає в користування об'єкти лізингу за договорами лізингу (лізингові компанії, банківські або небанківські фінансові установи);

 

• лізингоодержувач (орендар, користувач) - суб'єкт господарювання, який одержує в користування матеріальні цінності на певний час.

 

1.7.Міжнародний  кредит - кредит, що надається державою, банком, іншою юридичною або фізичною особою однієї країни іншій країні, а також: банкові, юридичній або фізичній особі іншої країни на певний термін на умовах повернення та оплати процентів [5, с.241].

 

 

Суб'єктами міжнародного кредиту є державні структури, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, банки, підприємства (фірми), окремі громадяни.

 

2.Охарактеризувати  міжбанківські об'єднання.

 

Слід наголосити, що у кредитних операціях все більш значну роль відіграють міжбанківські об´єднання. Вони утворюються з метою координації дій, підвищення ефективності операцій та захисту професійних інтересів учасників, розробки етичних норм і правил взаємовідносин між банківськими установами, банками і клієнтами. Економічну основу їх функціонування становить міжбанківський кредит.

 

Перерозподіляючи тимчасово надлишкові кредитні ресурси деяких банків, міжбанківський кредит підвищує ефективність використання сформованих кредитних ресурсів банківської системи в цілому, стабілізує стан ліквідності комерційних банків з меншими затратами, покращує умови отримання міжбанківських кредитів на кредитному ринку.

 

2.1. Класифікація міжбанківських об´єднань.

 

Умовно міжбанківські об´єднання можна класифікувати так:

 

• залежно від складу учасників - на суто банківські і об´єднання змішаного типу;

 

• залежно від цілей - об´єднання комерційного типу і некомерційного, тобто з метою надання послуг своїм членам;

 

• залежно від строків діяльності - на безстрокові об´єднання і створені на певний термін;

 

• залежно від рівня залежності й підпорядкування складових структур - асоціативні добровільні об´єднання і корпоративні, що засновані на власності і системі участі в капіталі об´єднання. Головними представниками міжбанківських об´єднань асоціативного типу є консорціуми і картелі. Іншими членами стають рівноправні учасники, які за власним бажанням делегують окремі свої функції об´єднанню та його апаратові управління. Нині асоціативні міні банківські об´єднання переважно представлені консорціумами і картелями. В Україні першим мінібанківським об´єднанням такого типу стала Асоціація українських банків. Корпоративними об´єднаннями є концерни і трести. В основу організації корпоративних міжбанківських об´єднань кладеться спільна власність і система участі в капіталі, жорстка ієрархія відносин підпорядкування і залежності між головним банком (власником контрольного пакету акцій) і залежними від нього банками.

 

 

2.2.Види міжбанківських  об´єднань.

 

Види міжбанківських об´єднань можна виразити у вигляді такої схеми:

 

 

 

Відмінними ознаками, які  визначають, до якого типу міжбанківських об´єднань належить дана асоціація, картель чи концерн, є:

 

 

Характерні риси асоціативних об´єднань	Ознаки корпоративних  об´єднань
Добровільний характер членства на основі спільних інтересів	Велика залежність і близькі  взаємозв´язки учасників
Вільний вибір організаційної форми об´єднання та вихід зі складу	Відсутність можливостей  і повної свободи вибору партнерів, тому що партнером стає власник паю  чи пакету акцій, які купуються і  продаються на ринку
Делегування ряду повноважень  асоціативному об´єднанню на підставі спільних рішень	Значний обсяг централізації  управлінських і контрольних  функцій
Демократичний характер управління, особливо у об´єднаннях некомерційного типу
Договірна форма організації  відносин між учасниками і асоціацією

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розрахункова  частина

 

НБУ встановив такий курс долара США станом 09.03.2012 р .р. купівля -8,10 , продаж – 8,18. Визначити:

1. Скільки гривень можна одержати за 375 доларів США.
2. Скільки доларів США можна купити за 25000 тис. грн..

 

Розв’язок :

1. 375*8,10 = 3067,5 грн.
2. 25000:8,18 = 3056,2 доларів США

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

 

1. Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996.

 

2. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: КНЕУ,2001.-602с.

 

3. Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510.

 

4. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2000.- №9.