Виникнення та сутність грошей і грошових відносин

Товарні гроші — це різновид грошей, які є товаром (наприклад худоба, зерно, мушлі, хутра). Тобто предмети, які можна безпосередньо використовувати, проте одночасно, вони виступають і як еквівалент вартості інших товарів. Купівельна спроможність товарних грошей ґрунтується на вартості, властивій конкретному товару, який виступає в ролі грошей.

Металеві гроші спочатку з'явилися як шматки металу різної форми та ваги, з часом вони трансформувались у форму монет. Монета грошовий знак, виготовлений з металу (золота, срібла, міді або сплавів) встановлених законом ваги і форми, що використовується як засіб грошового обігу та платежу.

Паперові гроші — це гроші, що не мають самостійної вартості, або ця вартість не співрозмірна з номіналом. Вони випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законним платіжним засобом на всій території.

Кредитні гроші — це права вимоги до фізичних або юридичних осіб, спеціальним чином оформлений борг, зазвичай у формі переданого цінного паперу, які можна використовувати для покупки товарів (послуг) або оплати власних боргів. Оплата по таким зобов'язанням зазвичай проводиться у визначений термін, хоча є варіанти, коли оплата проводиться в будь-який час на першу вимогу. Кредитні гроші несуть в собі ризик невиконання вимоги. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.

 

 

2.2 Роль грошей у розвитку економіки

 

Рівень розвитку економіки вважається наслідком функціонування

грошей у суспільстві. Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного

виробництва і відповідних суспільних відносин. Вона може бути реалізована

там, де для цього існують адекватні умови.

Найсприятливіші умови для реалізації ролі грошей у розширеному

відтворенні були створені за капіталізму, коли товар став загальною формою

продуктів виробництва. Економічні відносини в суспільстві були переведені

на еквівалентні (ринкові) умови. При капіталізмі робоча сила отримує

товарну форму і стає об'єктом купівлі-продажу за гроші.

Завдяки розширенню грошових відносин на всі фактори виробництва

(засоби праці, предмети праці  і робочу силу) просте товарне  виробництво 

перетворилося у капіталістичне. Самі гроші отримали принципово нову

якість. Вони стали носієм капіталу, відкрили можливість кожному, хто має

вільні нагромадження грошей, легко і швидко їх капіталізувати. Мета

капіталістичного виробництва — одержання прибутку — отримала грошову

форму виразу. Це зняло будь-які обмеження розвитку виробництва, оскільки

нагромадження грошей у формі прибутку не має внутрішніх меж. їх можна

нагромаджувати нескінченно. Тому капіталістичні підприємства все

виробляють для продажу. На ринку розвивається конкуренція за отримання

більшої суми грошових доходів. Перемагає той, хто спроможний отримати

найкращі результати роботи і запропонувати їх покупцям. Тому гроші стають

рушійною силою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності

праці, інтенсифікації виробництва, забезпечення високої якості продукції.

Створюється могутня стимулююча сила розвитку виробництва.

Аналіз впливу грошей на розвиток капіталістичного виробництва дає

можливість виділити два аспекти їх ролі у розвитку економіки: якісний і

кількісний. 

 Якісні аспекти ролі грошей  проявляються в тому, що їх  наявність ство-

рює грошове середовище, в якому функціонують економічні процеси,

позитивно впливає на суспільне виробництва. Такий вплив проявляється за

наступних обставин:

а) розширюють фізичні межі обсягу виробництва за особистої потреби

виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться продати;

б) замість натурального обміну відбувається реалізація виробленої

продукції за гроші. Це значно спрощує, прискорює і здешевлює доведення

товарів до споживачів;

в) завдяки грошам механізм ринку стає могутнім важелем економічно-

го прогресу. Конкуренція сприяє ефективності виробництва, стимулює

економіку виробництва, а також державного і особистого споживання.

Здатність грошей приносити своїм власникам додаткову вартість в

умовах ринку посилила їх стимулюючий вплив на економічну діяльність

кожного суб'єкта: виробника (працівника) та споживача продукції.

Кількісний аспект ролі грошей у розвитку економіки реалізується

шляхом зміни кількості грошей в обігу. Це дозволяє активно впливати на

економічні процеси, зокрема на діяльність виробників і споживачів та їх

поведінку на ринку. Змінюючи масу грошей в обігу, центральні банки, що

діють від імені урядів своїх країн, регулюють платоспроможний попит та

функціонування таких економічних важелів, як ціни, відсотки, валютний

курс, курс цінних паперів тощо. Цим забезпечується вплив на такі економічні

процеси, як інвестиції, зростання виробництва, рівень зайнятості, розвиток

експорту й імпорту з їх збалансованість тощо.

Досить помітна роль грошей в розвитку економіки України. Українська

валюта (гривня) перетворилася у загальний еквівалент. Кожен, хто має гроші,

може вільно купити будь-який товар на ринку. Це підвищило зацікавленість

більше заробляти грошей і економніше їх витрачати. Гроші можна легко

капіталізувати, вклавши їх у цінні папери та банківські депозити. 

 

На сучасному етапі розвитку економіки України ціни на товари та курс

української гривні помітно стабілізувалися. Водночас такі зрушення не дають

відчутних результатів у розвитку суспільного виробництва. Це зумовлено

недостатньою послідовністю переведення економіки на ринкові умови,

надмірне адміністративне втручання державного апарату в економічну

діяльність суб'єктів господарювання, слабкістю грошового механізму,

зокрема банківської системи. Економічні суб'єкти недостатньо результативно

реагують на стимулюючі імпульси, що надходять з боку грошей. Тому

нерідко віддаються переваги натуральному обміну, “тіньовим” методам

господарювання, переведенню вільного грошового капіталу за кордон,

конвертації заощаджень в іноземну валюту. Такі процеси негативно

впливають на ринкові перетворення та недостатньо стимулюють позитивний

вплив грошей на розвиток економіки України.

З метою посилення ролі грошей у розвитку економіки України доцільно:

а) здійснити максимальне переведення всіх сфер економічних відносин

на ринкові умови. Грошова форма має опосередковувати всі процеси

розширеного відтворення, забезпечувати обмін на еквівалентній основі;

б) стратегічною метою економічної політики має стати переважне

забезпечення інтересів господарських суб'єктів;

в) продовжувати оздоровлення грошового обігу шляхом утримування

сталої вартості національної грошової одиниці — гривні.

Подальший розвиток ринкової економіки України, оздоровлення фі-

нансів і національної грошової одиниці приведуть до послаблення кризових

явищ в економіці. Одночасно зростатиме і роль грошей в економічній

діяльності суб'єктів господарювання і держави в цілому.

 

 

 

2.3 Державне регулювання грошових відносин

 

 

Прийняття Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" (в новій редакції) забезпечило чітке визначення структури банківської системи України і правового поля для стабільного розвитку та діяльності банків в Україні .

Перед Національним банком України (НБУ) поставлено завдання щодо створення регулятивного середовища для впровадження ключових принципів ефективного банківського нагляду. НБУ забезпечує погашення зовнішнього державного боргу та збільшення міжнародних ліквідних резервів.

НБУ проводить політику стерилізації надлишкової грошової маси шляхом здійснення операцій з мобілізації коштів комерційних банків. Облікова ставка НБУ за період з 2000 до 2005 р. була знижена у 3,3 разу, що сприяло здешевленню кредитних ресурсів (відсоткові ставки за кредитами комерційних банків у національній валюті зменшилися з 29,6 до 14,7 % річних). Однак, незважаючи на позитивні зміни у сфері грошово-кредитного та валютного регулювання економіки, показники якого подані , залишається низка проблем, які необхідно усувати. Основні з них такі:

- недостатній рівень капіталізації  банків (оскільки незначна частка  іноземного капіталу в загальній  сумі сплаченого статутного капіталу  комерційних банків викликана  тим, що на сьогодні Україна  є непривабливою для іноземних  інвесторів);

- наявність значних кредитних  ризиків та недостатня кількість  реальних платоспроможних позичальників (види кредитів, які надаються населенню)

- відносно малі масштаби банківської  системи, але обсяг кредитних  вкладень постійно зростає;

- недосконалість законодавчої бази;

- недостатній обсяг строкових  депозитів у комерційних банках  через все ще недостатній рівень  довіри населення до банківської  системи;

- складний фінансовий стан деяких  великих банків, які значною мірою  зайняті обслуговуванням державного  сектору економіки та державних програм;

- відсутність розвиненого фондового  ринку і, зокрема, ринку державних  цінних паперів.

Регулювання грошової маси здійснює НБУ і Міністерство фінансів України. Для відстеження грошової маси в обігу застосовують такі грошові агрегати :

1) М0 - кількість готівки в обігу, включаючи гроші в касах підприємств;

2) М1 - сума готівки в обігу (М0) плюс внески населення та підприємств  до запитання (тобто сукупна кількість  грошей, що використовуються як  засіб обігу і обслуговуючий поточний платіжний оборот);

3) М2 - сума грошових коштів, що  обслуговують поточний обіг (М,) плюс  строкові внески населення та  підприємств;

4) М3 - сукупна грошова маса, що  включає грошові кошти, які обслуговують  поточний обіг плюс строкові  внески, а також ліквідні цінні папери (облігації, сертифікати, казначейські зобов'язання) та кошти на рахунках бюджетних і громадських організацій, кошти для фінансування капітальних вкладень;

5) М4 - сукупна грошова маса (М3) плюс  негрошові ліквідні кошти, що  зберігаються в банках.

До основних інструментів регулювання грошово-кредитних відносин належить:

1) облікова (дисконтна) політика НБУ, заснована на переобліку або  купівлі векселів, врахованих раніше  комерційними банками, тобто випускаються  від імені держави державні цінні папери (уповноваженим фінансовим органом), які реалізуються в момент емісії серед кредитних установ за ціною, нижчою за номінал. Різниця становить дохід держателя векселя, а для НБУ служить засобом впливу на загальний обсяг кредиту та грошового обігу та використовується як застава під час отримання комерційним банком позики в НБУ або іншому комерційному банку.

НБУ з валюти векселя утримує дисконт (обліковий процент, що стягується банком під час обліку векселів), зміна якого впливає на обсяг кредитування в країні. Офіційні облікові ставки в різних країнах становлять: в Великій Британії та Франції - 5 %; в Німеччині - 4; в США - 3; в Японії - 1 %. Отже, в Японії створені умови для отримання більш дешевого кредиту, що сприяє припливу інвестицій. Висока ставка НБУ гальмує зростання грошової маси (за агрегатом М3);

2) операції на відкритому ринку  необхідні для підвищення ефективності  облікової (дисконтної) політики і  проводяться між НБУ та кредитними  установами не за ринковими  відсотковими ставками, а за заздалегідь встановленим курсом. Таким чином, змінюючи відсоткові ставки на відкритому ринку, НБУ створює вигідні умови кредитним інститутам з закупівлі або продажу державних цінних паперів для підвищення ліквідності їх активів. Це найбільш гнучкий метод регулювання кредитних можливостей банків, який активно використовується НБУ в період зростання дефіциту державного бюджету;

3) політика обов'язкових резервів  полягає у встановленні НБУ  норм обов'язкових мінімальних  резервів кредитним інститутам  у вигляді певного відсотка від суми їх депозитів (при цьому обов'язкові мінімальні резерви зберігаються на безвідсотковому рахунку в НБУ).

Ставки за обов'язковими резервами в різних країнах можуть бути різними. Наприклад, ставки за обов'язковими резервами кредитних інститутів у промислово розвинутих країнах такі: Великій Британії - 0,45%; США - 3-12; Франції - 3-6,5; Німеччині - 4,15-12,1; Швейцарії - 2,5; Японії - 0,125-2,5 %.

З метою запобігання припливу внесків на євроринок НБУ повинен знижувати ставки за строковими і ощадними внесками, а також за внесками до запитання нерезидентів. Грошово-кредитна та валютна політика державних органів управління реалізується через інститути грошово-кредитних відносин, до яких в системі державного регулювання економіки належать:

- Національний банк України - економічно самостійна установа, незалежна від розподільних і виконавчих органів влади, яка здійснює свої витрати за рахунок власних доходів та займається регулюванням і контролем фінансових ринків, інститутів. Основними завданнями НБУ, які необхідно вирішувати в процесі регулювання грошово-кредитних і валютних відносин, є: регулювання грошового обігу; забезпечення стійкості гривні за допомогою купівлі-продажу іноземної валюти; проведення єдиної грошово-кредитної та валютної політики (встановлення норм обов'язкового резервування комерційними банками залучених ресурсів, рівня облікових ставок за кредитами комерційним банкам, проводячи операції з цінними паперами, рефінансування комерційних банків за допомогою надання короткострокових кредитів (погашення старої державної заборгованості за цінними паперами), встановлення курсу національної валюти щодо інших валют); організація розрахунків і касового обслуговування; захист інтересів вкладників, банків; організація та здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків та інших комерційних установ; проведення операцій зовнішньоекономічної діяльності;