Контрольная работа по "Гроші та кредит"

Варіант 13

Теоретичні  питання

1. Показники вимірювання інфляції.

Особливості інфляційних процесів в Україні.

Антиінфляційні  заходи.

2. Поняття, функції, класифікація та правова основа діяльності комерційних банків в Україні

Ресурси та характеристика операцій комерційних  банків

 

Практичні завдання

1. Визначити, якою буде маса грошей в обігу, якщо:

        Кількість товарів реалізації  – 200 тис.шт

        Ціна одного товару – 15 грн.

        Обіговість грошової одиниці – 10 об./рік

2. Номінальна ціна векселя 1,2 млн. грн. Банк купує його сплачуючи 1 млн. грн. за 6 місяців до настання терміну платежу за векселем. Визначити обліковий процент та облікову ставку за вексельним кредитом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Показники вимірювання інфляції. Особливості інфляційних процесів в Україні. Антиінфляційні заходи.

Показники вимірювання інфляції

Інфляція належить до основних індикаторів, що характеризують макроекономічну нестабільність. Вона характеризує несприятливі зміни в цінах, які свідчать про виникнення певних змін у товарно-грошових відносинах і розподілі сукупного доходу.

Точно вимірювати цінову інфляцію можна за допомогою індексу цін за певний період (рік, квартал, місяць). Для вимірювання інфляції на практиці найчастіше застосовують два види індексів цін:

> індекс Леспейреса (індекс споживчих цін);

> індекс Пааше (дефлятор ВВП).

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання.

Цей показник розраховується на підставі споживчого набору товарів продовольчого і непродовольчого призначення та послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни і ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень. Основними товарними групами у "споживчому кошику" є продукти харчування, одяг, житло, транспортні послуги, освіта, книги, медичні послуги, предмети особистої гігієни тощо. Ринковий кошик у багатьох розвинутих країнах охоплює близько 300 найменувань споживчих товарів і послуг. В Україні під час обчислення цього показника враховують поки що понад 60 найменувань.

Розраховувати індекс споживчих цін можна за такою формулою:

де р₁ і р_о- ціни одиниці товарів (послуг) звітного і базового періодів відповідно;

q₀- кількість товарів у "споживчому кошику" базового періоду.

Цей показник широко застосовується у практиці регулювання державної фінансової і соціальної політики, аналізу та прогнозування цінових процесів, регулювання курсу національної валюти, вирішення правових спорів тощо.

Незважаючи на досить широке застосування індексу Леспереса, він має ряд недоліків. Як було вже зазначено раніше, індекс розраховується за фіксованим набором товарів, який залишається незмінним протягом тривалого часу. В умовах інфляції структура споживання істотно змінюється порівняно з тією, що була зафіксована у процесі визначення "споживчого кошика". Це насамперед пов'язано з тим, що суб'єкти ринку часто замінюють у споживанні товари, що надто подорожчали, дешевшими, тому в умовах інфляції потрібно частіше переглядати структуру "кошика".

Індекс споживчих цін враховує основні втрати населення від підвищення цін і достатньо широко характеризує динаміку цін, а отже купівельну спроможність грошей. Показник купівельної спроможності - величина, обернена до індексу споживчих цін.

Для виявлення динаміки загального рівня цін використовують також індекс Пааше. Це найбільш широкий показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Він характеризує зміни в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачем. Індекс Пааше, який обчислюють для набору товарів і послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП:

де q₁ - обсяг виробництва у розрахунковому році.

Індекс споживчих цін і дефлятор ВВП дають дещо різні результати щодо динаміки загального рівня цін, оскільки дефлятор ВВП точніше враховує реальну структуру особистого і виробничого споживання, ніж попередній індекс. Між цими двома індексами цін є три основні відмінності:

1. Набір товарів для обчислення дефлятора ВВП містить як споживчі, так і капітальні блага, які купують підприємства та держава. Обчислюючи індекс споживчих цін, враховуємо лише ціни товарів і послуг, які купують споживачі.

2. У випадку обчислення дефлятора ВВП використовуємо лише вітчизняні товари і послуги, в тому числі експортовані (імпортні товари не є частиною ВВП). Але до споживчого кошика входять також імпортні товари, тому в індексі споживчих цін відображається і зміна цін на них.

3. Індекс споживчих цін обчислюють на підставі незмінного набору товарів і послуг, тоді як у випадку обчислення дефлятора ВВП зі зміною структури ВВП змінюється набір товарів і послуг.

Необхідно зазначити, що в сучасних умовах прийнято розраховувати рівні інфляції за різноманітними секторами реального сектора: індекс споживчих цін, індекс цін на виробничу продукцію, індекс цін на будівельні матеріали, індекс цін на сільськогосподарську продукцію тощо. В інформаційному плані це, безумовно, має сенс, оскільки дає картину Динаміки цін у різних секторах, однак логіка підказує, що всі ці індекси є ланками одного ланцюга.

Пояснюється такий підхід тим, що оцінюється індекс цін традиційного "споживчого кошика", в який входить тільки набір продовольчих і непродовольчих товарів і послуг, а наприклад продукція машинобудування, хімічної промисловості і іншої подібної продукції враховується окремо.

Необхідно відзначити, що такий підхід виправданий лише частково, оскільки до ціни будь-якого товару чи послуги автоматично входить вартість устаткування, на якому товар був виготовлений, а також всієї проміжної продукції.

Таким чином, розподіл індексів на декілька категорій під час визначення темпів інфляції втрачає свою специфіку, має суто умовний характер, оскільки ціна кінцевого товару включає ціни на проміжну продукцію. Тому у розрахунках і прогнозах варто враховувати передусім динаміку індексу споживчих цін, як ми зазначали раніше. Звісно, що зростання індексу цін на виробничу продукцію також є своєрідним сигналом для прогнозів, але його необхідно враховувати як фактор, який впливає в кінцевому підсумку на індекс споживчих цін.

Якщо відомі щомісячні індекси інфляції, то річний індекс інфляції визначається як добуток 12-ти місячних індексів інфляції.

І навпаки, коли відомий річний індекс інфляції, то середньомісячний індекс інфляції можна розраховувати за формулою:

Індекс інфляції розраховується в Україні Державним комітетом статистики України щомісяця і публікується у пресі не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Повідомлені засобами масової інформації з посиланнями на Держкомстат України ці показники є офіційними і можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум або для прийняття управлінських рішень.

Особливості інфляційних  процесів в Україні

Серед чинників та факторів інфляції в українській економіці слід назвати наступні:

• невиважена первинна емісія;
• структурні перекоси у матеріальному виробництві та ціновій політиці;
• затратність економіки та непродуктивні витрати окремих виробництв;
• значна руйнація товаропродукуючої сфери та неефективність безготівкової системи розрахунків;
• від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольований експорт;
• доларизація економіки.

Серед факторів інфляції в Україні  неможливо не газвати – різке зростання світових цін, зокрема на енергоносії, сировину. Порушеня постачання енергоносіїв в Україні, її енергозалежність від зовнішніх надходжень нафти та газу, передусім з Росії, призвели до зростання ціни на енергоресурси на внутрішньому ринку, та до зростання зовнішньої заборгованості.Залежність України від зовнішнього постачання енергоносіїв підвищується внаслідок поглиблення дефіциту власних енергетичних ресурсів.

Ще однією проблемою, що провокує інфляцію в нашій державі, стало паралельне обертання разом з національною валютою долара.

Аналіз структури грошової маси свідчить про зростання питомої  ваги іноземної валюти. Вплив іноземної  валюти тим сильніший, чим інтенсивніший темп падіння валютного курсу. У подібних умовах, іноземна, вільноконвертована валюта і досі залишається одним з найпривабливіших засобів зберігання грошей. Адже, не зважаючи на зменшення темпів інфляції, валютний курс продовжує зростати.

Економісти виділяють й інші фактори, що провокують інфляцію. Наприклад, пропонуючи зменшення дефіциту бюджету  за рахунок скорочення державних  видатків, слід враховувати, що зниження бюджетних витрат не зумовлює відповідного прямого зменшення грошової маси та інфляції. Скорочення дотацій сприяє збільшенню витрат підприємств і  населення. Внаслідок цього підвищуються оптові ціни (на вугілля, метали тощо). А це в свою чергу, посилює тиск у напрямі підвищення виробничих витрат.

Фактором інфляції є також підвищення цін на продукцію економічних  суб’єктів у відповідь на збільшення ставок податків, що рівнозначно збільшенню витрат виробництва.

Інфляція в Україні за підсумками 2007 року сягнула 16,6%, за 2009 рік становила  лише 12,3%. Показники інфляції за 2009 рік  є найкращими досягненнями економіки  країни за останні роки. 2010 року інфляція в Україні становила 9,1%, а в 2011 році – 8,9%

Антиінфляційні заходи

Антиінфляційна політика - це комплекс заходів державного регулю вання економіки, спрямованих на подолання інфляції.

Види антиінфляційних заходів:

1. Політика доходів (фіскальні заходи).
2. Концепція пропозиції (структурні зрушення).
3. Монетарні заходи.
4. Грошові реформи.

Дефляційна політика (політика доходів) - вилучення з обороту час тини грошової маси з метою запобігання зростанню кількості грошей в обігу і скорочення темпів інфляції. Реалізація таких заходів здійснюється через грошово-кредитний і податковий механізми:

- зниження державних витрат; підвищення  процентної ставки за кредит (дорожчання  грошей);

- посилення податкового пресу;

- обмеження грошової маси в  обігу (наприклад, через продаж  державних цінних паперів на  фінансовому ринку); заморожування  рівня заробітної плати та  рівня цін тощо.

Особливість дії дефляційної політики полягає в тому, що вона, як правило, викликає уповільнення економічного зростання і навіть кризові яви ща.

Політика структурних зрушень (концепція  пропозиції):

- податкове стимулювання виробників, галузей економіки;

- державні вкладення у розвиток  певних напрямів і видів вироб ництва.

Монетарна політика:

- заходи щодо зміцнення національної  грошової одиниці. Реваль вація - офіційне підвищення золотого вмісту національної ва люти або фактичне підвищення її валютного курсу стовно міжнародних валютних грошових одиниць. Ревальвація, як пра вило, вигідна імпортерам, які купують дешевше іноземну валю ту для оплати товарів та не вигідна експортерам, оскільки ціни на їхні товари, виражені у валютах інших країн, підвищуються, що ускладнює продаж товарів, а за умови збереження їх інвалют ної ціни виручка в національній валюті знижується;

- лібералізація валютного ринку,  наприклад, через скасування об  межень щодо обов'язкового продажу  валютної виручки тощо.

Грошові реформи.

Грошові реформи є радикальною  мірою оздоровлення грошової системи.

Класифікація грошових реформ

За глибиною проведення виділяють  такі грошові реформи:

а)  повні (структурні) ─ створення нової країни, зміна виду грошо вої системи тощо;

б) реформи часткового типу.

За характером обміну старих грошей на нові грошові реформи поділя ть так:

а) формальна - грошова одиниця країни змінює тільки вигляд та захист;

б) деномінація - укрупнення грошової одиниці країни без зміни її найменування, що проводиться з метою полегшення грошового обігу і надання  більшої повноцінності грошам. При  цьому змі нюється масштаб цін, кількість грошей в обігу скорочується, а величина грошової одиниці збільшується;

в) конфіскаційна - існують обмеження  на кількість обмінюваних коштів, на форми грошей, які можуть підлягати  обміну (наприклад, обмінюється тільки готівка, а банківські вклади - ні). Нуліфікація  ─ різновид конфіскаційних грошових реформ, коли знецінені грошові знаки анулюються (визнають недійсними). Такі заходи проводять, коли різко знижується купівельна спроможність грошей шляхом випуску нових грошових знаків і вилучення та знищення колишніх грошових знаків.