Контрольна робота з дисципліни “Банківська справа”

В цих умовах підприємствам-суб'єктам ЗЕД необхідно сумлінно вивчати і постійно враховувати в своїй роботі питання експортного й імпортного ліцензування, валютного контролю, податкового законодавства, технічних стандартів і вимог, особливості тарифів і квот, антидемпінгових законодавств, наявності конвертованої валюти і стабільності валюти в країні потенційного іноземного партнера.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сутність інкасо та його види.

Інкасо — це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів суму коштів, що йому належить, від платника (імпортера) за відвантажені йому товари чи надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку. При цьому інкасо являє собою тільки інкасування паперів і банк не гарантує оплату коштів експортеру за відвантажений товар чи надані послуги.

Для зменшення ризику несплати при інкасовій формі розрахунків експортер повинен наполягати на наданні покупцем гарантії платежу, яку окремо видає банк. Гарантія в цьому разі повинна бути надана на термін, що перевищує термін сплати документів, і на суму, яка відповідає сумі наданих на інкасо документів. Інкасовою операцією називають форму розрахунків за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти при передаванні останньому відповідних товарних документів.

Розрахунки при інкасо здійснюються згідно з “Уніфікованими правилами з інкасо” прийнятими Міжнародною торговою палатою і мають такий порядок:

1) після відвантаження товару, експортер (довіритель) оформляє документи  і передає їх у свій банк, доручаючи останньому проведення  інкасової операції;

 2) банк експортера (банк-ремітент) пересилає документи в банк імпортера (інкасуючий банк);

3) інкасуючий банк передає документи імпортеру, одночасно отримуючи від нього суму чи право на суму (якщо платежі здійснюються на умовах кредиту, банк забирає термінову тратту);

4) інкасуючий банк зараховує  на кореспондентський рахунок  банка-ремітента суму платежу  і повідомляє його про це;

5) банк-ремітент розраховується  з експортером.

Розрізняють декілька видів інкасо. Основні з них:

1) Просте (чисте) інкасо – це інкасо простих і переказних векселів, чеків, інших платіжних документів. Іншими словами – це стягування платежу за фінансовими документами, які не супроводжуються комерційними документами.

2) Документарне (комерційне) інкасо  – це доручення експортера  банку отримати від імпортера платіж супроти товарних документів з наступним перерахуванням сум платежу експортеру. Тобто, це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами або тільки комерційних документів (вантажних і страхових документів, рахунків, різноманітних сертифікатів).

3) Інкасо з негайною оплатою – тобто такий вид інкасо, при якому банк-ремітент, одержуючи від експортера платіжну вимогу та документи про відвантаження, без попередньої згоди імпортера, негайно виплачує необхідну суму експортерові, а товарні документи направляє банку імпортера, котрий їх негайно передає імпортеру і переказує кошти на кореспондентський рахунок банку-ремітенту, у випадку відсутності на рахунку імпортера необхідних коштів, інкасуючий банк надає йому позику. 4) Телеграфне інкасо – є такою операцією, при якій переказ суми платежу на рахунок експортера здійснюється негайно, як тільки отримано телеграфне повідомлення інкасуючого банку про прийом товарних документів на інкасо. Цей вид інкасо не дістав широкого застосування.

 Після відправлення товару експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти на умовах, що вказані в інкасовому дорученні, яке містить повні й точні інструкції. Розрізняють два основних види інкасового доручення:

- документи видаються платнику під платіж;

-документи видаються під акцепт.

 Інколи  практикується видача документів  імпортеру без оплати під його  письмове зобов’язання здійснити  платіж у встановлений термін. Використовуючи такі умови, імпортер  має можливість реалізувати куплений товар, отримати виручку і потім оплатити інкасо експортеру. З метою прискорення одержання валютної виручки експортером банк може зарахувати тратти або надати кредит під комерційні документи.

 Таким  чином, інкасова форма розрахунків пов’язана з кредитними відносинами. Інкасо виступає основною формою розрахунків за контрактами на умовах комерційного кредиту. При цьому експортер виставляє тратту на інкасо для акцепту платником, як правило, проти вручення йому комерційних документів (документарне інкасо). При настанні строку платежу акцептовані векселі відправляються для оплати на інкасо (чисте інкасо).

 Розрахунки у формі інкасо дають певні переваги імпортеру, основне зобов’язання якого полягає в здійсненні платежу під товарні документи, які дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обороту. Однак експортер продовжує зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилання безпосередньо покупцю одного з оригіналів коносамента для прискорення одержання товару.

 Водночас інкасова форма розрахунків має суттєві недоліки для експортера. По-перше, експортер ризикує, що пов’язано з можливою відмовою імпортера від платежу у випадку погіршення кон’юнктури або фінансового стану платника. Тому умовою інкасової форми розрахунків є довіра експортера до платоспроможності імпортера і його сумлінності. По-друге, є значний розрив у часі між надходженням валютної виручки за інкасо і відвантаженням товару, особливо у разі тривалого транспортування вантажу. Для усунення цих недоліків інкасо, на практиці застосовуються додаткові умови.

У практиці міжнародних розрахунків частіше використовують документаре інкасо, яке призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, але водночас не має страхування ризику через акредитив. Порівняно з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо гарантує більшу безпеку, оскільки перешкоджає покупцеві отримувати у свою власність товари, не сплативши чи не акцептувавши вексель.

На відміну від акредитивної форми банки при документарному інкасо не беруть на себе зобов’язань здійснити платіж. Їх відповідальність зводиться здебільшого до переказування і вручення документів проти сплати чи акцепту, але без власного зобов’язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає або не зможе виконати своїх зобов’язань за інкасо. Завдяки меншій формальній строгості ця послуга пов’язана з меншими витратами і є більш гнучкою. Оскільки при документарному інкасо продавець до моменту відвантаження товару ще не може бути впевнений у тому що покупець дійсно зробить платіж, документарне інкасо підходить для здійснення платежів у таких випадках:

-продавець повністю довіряє покупцеві і впевнений, що останній оплатить відвантажені товари і надані послуги;

-політичні, економічні та правові умови в країні покупця вважаються стабільними;

-країна-отримувач не має імпортних обмежень (наприклад, валютний контроль), або вона надала всі необхідні дозволи.

Умови виконання документарного інкасо:

 - Документи проти платежу - (існуючий банк здійснює оплату суми без відстрочки платежу і видає товаророзпорядчі документи платникові після здійснення оплати).

 - Документи проти акцепту - (інкасуючим банком здійснюється відстрочка платежу, платникові документи тільки проти акцепту останнім доданого до них переказаного векселя).

 Схема документообороту при використанні інкасо:

 1. Укладення контракту, визначення умов розрахунків.

 2. Відвантаження товару.

 3. Одержання транспортних документів від транспортних організацій.

 4. Передача комплекту комерційних, а при необхідності, фінансових документів у банк при інкасовому дорученні.

 5. Банк експортера надсилає документи банкові країни імпортера.

 6. Передача документів платникові для перевірки і платежу.

 7. Оплата документів.

 8. Переведення платежу.

 9. Зарахування коштів на рахунок експортера

 

 

 

Використанна література.

1.Мочерний С. "Основи економічної теорії"

2.Макконелл К., Брю С. "Економікс

3. Банковское дело: Справочное пособие. — М.: Экономика, 2002

4. Васильєв А. "Процентна ставка як основний регулятор банківської діяльності.

5. Сайт http//www.refine.org.ua/page-cat-3.html.

6. http//www.br.com.ua/referats/Bankivska_sprava/