Моделі казначейської системи: загальна характеристика, принципи вибору, недоліки та переваги

Кабінет міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Ніжинський агротехнічний інститут

 

Відділення з підготовки молодших спеціалістів

Циклова комісія економічних дисциплін

 

 

«Моделі казначейської системи: загальна характеристика, принципи вибору, недоліки та переваги»

 

 

 

Реферат

із дисципліни «Казначейська справа»

студентки ІІІ курсу відділення

з підготовки молодших спеціалістів

групи ОН 101

Дубок Анни Сергіївни

 

 

Ніжин 2013

План

Вступ

1. Банківська модель: загальна характеристика, принципи вибору, переваги та недоліки.
2. Змішана (перехідна) модель: загальна характеристика, принципи вибору, переваги та недоліки.
3. Казначейська модель: загальна характеристика, принципи вибору, переваги та недоліки.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У процесі виконання бюджету як державного, так і місцевого рівнів у самостійну сферу виділяється касове його виконання. 
Під касовим виконанням бюджету слід розуміти організацію і здійснення розрахунково-касових операцій (приймання, зберігання і видання бюджетних коштів) щодо виконання бюджету відповідного рівня. Це одна з найскладніших сфер виконання бюджету в цілому.

З моменту прийняття принципового рішення про надання органам казначейства статусу єдиного агента держави з обліку доходів державного бюджету, існувало кілька схем опрацювання, узагальнення та надання такої інформації. Можна виділити три основні моделі, які загалом відповідають трьом схемам касового виконання державного бюджету:

1. Банківську, яка характеризується централізацією всієї інформації винятково банківською системою.

2. Змішану, або перехідну, яка передбачає дублювання функцій установ банків і казначейських органів.  
Інформація останніх була вторинною, а основними вважалися дані банківської системи. Дублювання було основним її недоліком. Ця модель використовувалась Державним казначейством України протягом 1996— 2000 років. Державне казначейство за цих умов виступало спостерігачем процесу виконання бюджету.

3. Казначейську, яка передбачає консолідацію коштів за надходженнями на кореспондентських рахунках і відображення їх в обліку органів Державного казначейства за видами доходів, а також за іншими необхідними параметрами. За цією схемою Держказначейство самостійно формує базу даних для звітності. 

 

 

1. Банківська модель.

Банківська система виконання бюджету діяла в Росії з 1918 року. Ця система за допомогою Державного банку СРСР забезпечувала касове виконання бюджетів щодо:

- збору та обліку доходів  бюджету;

- міжбюджетного перерозподілу  доходів;

- відкриття і ведення рахунків одержувачів бюджетних коштів;

- організації обліку і звітності  за всіма операціями з бюджетними  коштами.

З ліквідацією Державного банку СРСР касове виконання Державного бюджету, тобто управління державними коштами, стали здійснювати численні комерційні банки.

При банківській системі обслуговування бюджету установи банків:

- приймають доходи і зараховують  їх на рахунки відповідних  бюджетів;

- розподіляють доходи між рівнями  бюджетів відповідно до Закону  України про Державний бюджет;

- видають бюджетні кошти міністерствам, відомствам, установам, організаціям;

- проводять розрахунково-касове  обслуговування бюджетних установ  і організацій;

- ведуть облік доходів і видатків  відповідних бюджетів та складають  звіт про касове виконання  бюджету;

- звіряють облікові дані про  видатки зі звітними даними  розпорядників коштів.

Система проходження державних коштів через банківську систему мала низку суттєвих недоліків.

Недоліки банківської системи виконання бюджету:

а) наявність безлічі рахунків не давало можливості здійснювати попередній контроль за використанням коштів;

б) розосередження коштів на поточних рахунках міністерств, відомств, установах, комерційних банків призвело до несвоєчасного їхнього надходження до адресату;

в) в умовах гострого дефіциту Державного бюджету України на поточних рахунках бюджетних установ щодня зберігалися значні залишки бюджетних коштів.;

г) банківське обслуговування не мало чіткої системи використання коштів, управління доходами й видатками, контролю за проходженням коштів через банківську систему.

Така система виконання бюджету існувала в Україні до 1993 року. Указом Президента України від 18 червня 1993 року № 219/93 "Про порядок виконання Державного бюджету України" і тимчасовими методичними вказівками "Про порядок касового виконання Державного бюджету України за доходами та видатками" з 1 липня 1993 року касове виконання бюджету став здійснювати Національний Банк України через свої регіональні управління та уповноважені комерційні банки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Змішана (перехідна) модель.

Змішана, або перехідна система передбачає дублювання функцій установ банків і казначейських органів.

Основними вважалися дані банківської системи. Дублювання було основним її недоліком. Ця модель використовувалась Державним казначейством України протягом 1996- 2000 років. Державне казначейство за цих умов виступало спостерігачем процесу виконання бюджету.

Змішана схема передбачала забезпечення органами Державного казначейства обліку операцій, пов'язаних з касовим виконанням державного бюджету за доходами, на підставі бухгалтерських даних установ банків. Забезпечувалась можливість отримання від установ банків інформації про надходження платежів до бюджету у формі електронних документів з дотриманням обов'язкових реквізитів, передбачених форматом платіжних документів системи електронних платежів Національного банку України. Це дозволило значно прискорити опрацювання первинних платіжних документів через систему "клієнт банку - банк". Органи казначейства почали вести облік податків, що надходили до бюджету, не тільки через установи банків, ай за безготівковими операціями (за взаємозаліками, взаєморозрахунками та векселями). Інформацію почали узагальнювати в уніфікованих формах звітності - у реєстрах і довідках, підсумкові дані яких передавали у встановлені терміни від районних відділень управлінням Державного казначейства й у вищі органи, які відповідали даним звітності Національного банку України в частині касових операцій за доходами.

 

 

 

 

 

 

3.  Казначейська  модель.

Казначейська система касового виконання державного бюджету, запроваджена в Україні в 1997 р. Впровадження даної моделі стало якісно новим етапом у контролі державою проходження коштів держбюджету. Це досить складне завдання, оскільки такий процес об'єднує в єдиний комплекс понад один мільйон платників податків, органи Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України, установи Національного та комерційних банків.

Казначейська система передбачає консолідацію коштів за надходженнями на кореспондентських рахунках і відображення їх в обліку органів Державного казначейства за видами доходів, а також за іншими необхідними параметрами. Це дає змогу, по-перше, приблизно вдвічі прискорити термін проходження платежів за доходами, отримувати інформацію в день надходження платежів; по-друге, уникнути затримок у проходженні доходів бюджету, а також їхніх втрат на випадок фінансової неспроможності (банкрутства) банків. За цією схемою Держказначейство самостійно формує базу даних для звітності.

Принципова відмінність казначейської системи виконання Державного бюджету від банківської полягає в наступному: всі бюджетні кошти будуть акумулюватись на єдиному казначейському рахунку, який об'єднує у собі систему рахунків, які діють в єдиному режимі і через які органи Державного казначейства здійснюють операції по доходах та видатках. 
В основу діяльності казначейства покладений принцип єдності каси Держбюджету.

При даній системі касового виконання мобілізацію доходів бюджету, фінансування видатків бюджету, розподіл фінансових ресурсів між відповідними рівнями бюджетної системи здійснюють органи Державного казначейства через казначейські рахунки, відкриті в Національному банку.

При казначейському виконанні державного бюджету реєстрація надходжень, регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних зобов'язань, здійснення дозвільного напису на право здійснення витрат у рамках виділених лімітів бюджетних зобов'язань, здійснення платежів від імені одержувачів коштів держбюджету покладаються на державне казначейство.

У своїй діяльності по виконанню державного бюджету Головне управління держказначейства взаємодіє з Центральним банком України, Державною податковою службою України, іншими центральними органами державної влади і управління України.

Державне казначейське управління у своїй діяльності керується конституцією України; конституційним договором між Верховною Радою України і Президентом України, його розпорядженнями; декретами та постановами Кабінету Міністрів України.

На органи Державного казначейства України накладаються функції:

- управління наявними коштами  Державного бюджету та коштами  державних позабюджетних фондів;

- розмежування за нормативами  затвердженими ВРУ, загальнодержавних  податків, зборів та обов‘язкових  платежів між державним бюджетами, фінансування видатків державного  бюджету;

- введення обліку виконання  Державного бюджету за доходами  і видатками складання звітності  про стан виконання державного  бюджету;

- здійснення управління та обслуговування  внутрішнього і зовнішнього боргу;

- здійснення контролю за надходженням  та використанням коштів державних  позабюджетних фондів;

- розробка нормативно методичних  матеріалів з питань бухгалтерського  обліку, звітності та організації  виконання бюджетів усіх рівнів.

Основними завданнями Головного управління казначейством:

1) Здійснює керівництво за територіальними  органами Державного казначейства  України.

2) Веде зведені реєстри розпорядників  коштів Державного бюджету і  розрахунків територіальних органів  ДКУ в установах банків.

3) Управляє доходами і видатками  Державного бюджету в межах  розпису доходів і видатків.

4) За дорученням КМУ, і МФУ  проводить операції з іншими  коштами, що є в розпорядженні  уряду.

 

 

Висновок

Отже, на сьогоднішній день в Україні фінансування з Державного бюджету здійснюється через територіальні органи Державного казначейства, як шляхом оплати рахунків та видачі готівкою, так і за відомчою структурою. Це свідчить про те, що в Україні діє змішана система касового виконання Державного бюджету. До елементів банківської системи відносимо: відкриті рахунки органам Державного казначейства та розпорядникам коштів в банківських установах, до елементів казначейської системи – наявність органів Державного казначейства та відкриття в них реєстраційних рахунків розпорядникам коштів.

Отже, аналізуючи процес казначейського виконання державного бюджету за доходами, можна стверджувати, що за роки свого існування Державне казначейство визначилося з конкретними функціями щодо зарахування платежів, ведення обліку і складання звітності за видами податків і зборів у територіальному розрізі.

Одним із найважливіших завдань держави у формуванні Державного казначейства було створення такого органу виконавчої влади, який не був би зацікавлений ні у недостовірності даних обліку і звітності, ні в затримці платежів. Тому виконання органами Державного казначейства функцій касового виконання за доходами нині є оптимальним, оскільки органи Державного казначейства здійснюють зарахування податкових надходжень та ведуть облік і складають звітність по них самостійно.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. http://enbv.narod.ru/text/Econom/finance/kaznach_yuriy/str/01.html
2. http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-613.htm
3. http://library.if.ua/book/103/6992.html
4. http://pidruchniki.ws/1157071836635/ekonomika/kaznacheyska_sistema_vikonannya_derzhavnogo_byudzhetu_dohodami

 

 

Моделі обробки узагальнення та надання інформації про касове надходження доходів державного бюджету 
розповсюдження казначейських принципів контролю за видатками