Основні етапи розвитку грошових систем

Основні етапи розвитку грошових систем

Розвиток  грошових систем країн світу відбувався водночас з еволюцією товарного  господарства та властивих йому економічних відносин.

Історично першим типом грошової системи була система металевого обігу, за якої грошовий товар безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти розмінні на грошовий метал.

Металеві  грошові системи виступали у  формах біметалізму та монометалізму.

Біметалізм - це грошова система, за якої роль загального еквівалента законодавче закріплялася за двома металами - золотом і сріблом; монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти підлягали розміну на обидва ці метали.

Це створювало деякі труднощі, що були пов'язані  з існуванням на ринках двох загальних  еквівалентів, а значить, двох мір  вартості, двох систем цін. Ситуація ускладнювалася постійною зміною співвідношення між  золотом та сріблом за вартістю. Тому держава встановлювала у  законодавчому порядку обов'язкове вартісне співвідношення між двома  металами, що оберталися на однакових  засадах за їх відкритого карбування. Такий різновид біметалізму дістав назву "система подвійної валюти".

Монометалізм - грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал.

Золотий монометалізм існував у кількох формах: золотомонетного  стандарту, золотозливкового стандарту і золотодевізного стандарту.

Рівновага підтримувалася через суворий контроль з боку центрального емісійного банку. Залежно  від установленого законодавством порядку забезпечення банкнот золотом  існувало кілька систем банкнотної емісії.

За  паперової системи грошового обігу емісія грошових знаків, які мають форму казначейських білетів, здійснюється державним казначейством для покриття бюджетного дефіциту.

Під час грошових реформ (1924-1929 pp.) повернення до золотого стандарту відбулося у двох нових формах - золотозливкового та золотодевізного стандартів.

Золотозливковий стандарт - це така грошова система, за якої на відміну від золотомонетного стандарту, в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями.

Більшість країн, які не мали достатніх золотих запасів, перейшли до золотодевізного стандарту, за якого також відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту, яка обмінюється на золото.

Золотозливковий та золотодевізний стандарти були грошовими системами без золотого обігу, тобто золото функцій обігу та платежу не виконувало, саме тому їх називають "урізаними" формами золотого стандарту.

Збіг економічної  та грошово-кредитної кризи з  валютною призвів до скасування золотого монометалізму та масового знецінення валют.

Після кризи  золотий стандарт певний час зберігався лише у країнах так званого "золотого блоку": Франції, Бельгії, Голландії, Швейцарії, Італії та Польщі. З того часу утвердилася система паперово-кредитних грошей. А єдина міжнародна валютна система поступилася валютним угрупованням - валютним блокам та зонам.

Валютні зони - валютні угруповання країн, які було створено під час та після Другої світової війни на ґрунті довоєнних валютних блоків. Характерними ознаками валютної зони є: підтримка учасниками валютної зони твердого курсу валют відносно основної валюти, збереження національних валютних резервів у банках країни-гегемона та пільговий режим розрахунків усередині зони.

Основні валютні блоки - стерлінговий та доларовий - виникли після скасування золотого стандарту у Великобританії та США, в період загострення "валютної війни" між ними.

Юридична зона не мала централізованого керівного органу, і вся її діяльність здійснювалась на підставі "джентльменських угод.

Доларова зона - валютне угруповання країн Північної, Центральної та Південної Америки, що існувало протягом 30- 70 років XIX ст.

З 30-х років XX ст. в усіх країнах утвердилася система кредитних грошей, не розмінних на золото. Сучасні гроші у своїй основі - це кредитні гроші, які нерозривно пов'язані з господарським оборотом і реально відбивають його рух.

Характерними  рисами сучасних грошових систем є  такі:

1. Втрата  зв'язку із золотом унаслідок  витіснення його з внутрішнього  та зовнішнього обороту.

2. Випуск  грошей в обіг не тільки  для кредитування господарства, а й для кредитування держави.

3. Широкий  розвиток безготівкового обігу  та зменшення готівкового.

4. Хронічна  інфляція.

5. Державне  регулювання грошового обігу.

6. Скасування  офіційного золотого вмісту, забезпечення  та розміну банкнот на золото.

7. Розвиток  інтеграційних процесів у сфері  грошово-кредитних відносин.

 

Грошова система  Німеччини

Грошовою  одиницею Німеччини є марка, але не завжди німецька грошова одиниця мала саме таку назву. Більш давня назва – пфеніг. Він перебуває в обігу як розмінна монета вже десять століть. Починаючи з другої половини XIX ст. пфеніг став дорівнювати одній сотій марки. А колись пфеніг був срібним, потім бронзовим та з нікелю/міді. Сьогодні пфеніг – найдрібніша монета. Але відповідно до народної прикмети знайдений на вулиці пфеніг приносить щастя. Мало того, монетку в один пфеніг тримають в гаманці як талісман.

Улюбленою срібною  монетою в середні віки був  “грошен”. у XIII-XIV ст. грошени випускалися в багатьох європейських країнах. Сьогодні в Німеччині грошен – це простомовна назва десятипфенігової монети.

Інша грошова  одиниця – геллер (Heller), чеканився ,в XII ст. у місті Schwebisch-Hall, звідси його назва. У XIII ст. його почали чеканити в Західній і Південній Німеччині зі срібла, пізніше геллер став дрібною мідною монетою. Геллер зник з обігу в Німеччині після введення загальноімперської грошової системи наприкінці ХІХ ст.

Тривалий  час був в обігу талер – срібна монета, її почали чеканити з 1518 р. У 1907 р. назва монети “талер” узагалі зникла з офіційного вживання.

Починаючи з XV й аж до XIX ст. на території Німеччини  і сусідніх країн використовувалась  така грошова одиниця, як гульден. Сьогодні гульден – грошова одиниця Голландії. Срібний гульден існував у Південній Німеччині до введення загальноімперської грошової системи в 70-х роках XIX ст. Після франко-прусської війни 1870-1871 pp. у Німеччині була здійснена грошова реформа. Єдиною грошовою одиницею стала золота марка. Назву свою вона дістала за назвою старої міри ваги – “марка”, Що відповідала півфунта срібла. Марка перебуває в обігу і на сьогоднішній день. А незабаром її замінить єдина європейська грошова одиниця – євро.

До 70-х років XIX ст. на території сучасної Німеччини  розміщувалася 21 держава, які користувалися  різними грошовими системами. Вони базувалися, як правило, на срібному монометалізмі, лише в Бременській системі основою  був золотий талер. В обігу  також використовувалися банкноти та паперові гроші.

З початком Першої світової війни розмін банкнот  Рейхсбанку на золото було припинено. Грошова система Німеччини в цей період активно використовувалась як джерело фінансування війни. Під час війни та особливо після її закінчення у великих обсягах здійснювалась грошова емісія, що викликало гіперінфляцію у країні. Німеччина опинилася на межі економічної катастрофи.Швидкість знецінення грошей була такою, що їх намагалися позбутися, тобто обміняти на товар. Гіперінфляція викликала “грошовий голод”, бо темп зростання цін випереджав темп зростання емісії грошей. Казначейство не встигало друкувати гроші, тому проставляло червоний штемпель на старих банкнотах, підвищуючи їх номінал.

На думку  військової адміністрації, вивести  країну з катастрофічного стану  можна було лише одним шляхом: управління економікою повинна взяти в свої руки сильна держава. У перші повоєнні роки в німецькій економіці панувала система розподілу, успадкована  від військової адміністрації третього рейху. Найважливіші харчові продукти можна було отримати лише за продовольчими  картками. Поряд з цим існував  широко розгалужений “чорний ринок”, на якому, наприклад, за американські сигарети можна було придбати що завгодно. Рейхсмарка врешті-решт знецінилась, німці перейшли до натурального обміну.

У 1948 p було здійснено грошову реформу, яка економічно поділила Німеччину на дві частини. Згідно з реформою в обіг було введено нову грошову одиницю – німецьку марку.

У 50-ті та у  першій половині 60-х років марка  ФРН була найстабільнішою валютою, платіжний баланс зводився з активним сальдо, зростали золото-валютні резерви.

Нині в  обороті в Німеччині перебувають  купюри номінальною вартістю 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 і 1000 марок; монети – 1, 2, 5, 10, 50 пфенігів, 1, 2, 5, 10 марок. У 1975 р. з обігу  були вилучені срібні п’ятимарочні монети – останній символ забезпечення національної валюти дорогоцінними металами. Звичайно, і досі марка реально забезпечувалася не запасами золота і срібла в підвалах Бундесбанку, а гарним станом німецької економіки. Понад 2/3 паперових грошей припадає на 100- і 1000-марочні купюри. Останні через свою компактність користуються особливою популярністю у тіньовому готівковому обороті. А фальшивомонетники марку не люблять. Складну технологію виготовлення німецької валюти відтворити непросто.

Сьогодні  німецька марка посідає друге  місце після американського долара, у міжнародних валютних резервах її частка становить 25%.

 

Особливості грошової системи України

Національна грошова система включає:

• Назву грошової одиниці
• Міру цін
• Види державних грошових знаків
• Порядок емісії грошей
• Регламентацію безготівкового обороту
• Державні органи по регулюванню грошового обігу

Особливе місце в грошові  системі займає НБУ.

НБУ виконує ряд специфічних  функцій:

• Є емісійним центром країн, тобто в його обов’язок входять підготовка заходів і випуск державних банкнот
• Служить офіційним сховищем золотовалютних ресурсів і інших скарбів країни
• Виступає банком банків, тобто здійснює операції тільки з банками, які входять у національну кредитну систему
• Представляє інтереси України в міжнародновалютних фінансових організаціях
• Є центром регулювання кредитно-грошової сфери
• Виконує обов’язки банку(уряду)

Сьогодні  однією з головних напрямів діяльності НБУ і всієї банківської системи  є робота з готівкою.

Головними задачами її є проведення єдиної політики держави  в галузі касових і емісійних  операцій в установах НБУ, комерційних  банках, методологічний напрям і аналіз організації касової роботи в  банках, забезпечення готівкою потреб грошового обігу, організація, інкасація і перевезення цінностей.

НБУ займається дизайном грошових знаків, їх виготовленням, використанням грошей в звертанні, а також вилученням зношених паперових  грошей для подальшої їх утилізації.