Порівняльна характеристика функціональних форм грошей

Кредитна картка – іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта. Кожна картка видається з встановленням ліміту кредитування, переважно безкоштовно чи за невелику плату. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з комісії при оплаті рахунків за відпущені товари, щорічної плати клієнтів за кредитні картки, якщо вона є, і відсотків за кредит, що надається власникові картки в межах ліміту кредитування.

 

 

1.2 Сучасні функціональні  форми грошей та їх види.

 

Можливість утворення й розвитку функціональних форм закладена в самій сутності грошей, природі їх функцій. Ця можливість обумовлена багатоплановістю грошових відносин, тим, що гроші виконують, з одного боку, суспільну функцію загального еквівалента вартості, а з іншого — є технічним апаратом, що обслуговує той чи інший аспект товарного обміну.

  Функціональні форми є похідними від грошових функцій і являють собою їх реальне втілення. Вони виступають як форма реалізації цих функцій в умовах структурно розвинених товарних відносин. Маючи відносну самостійність, форми грошей характеризуються власною сукупністю функціональних проявів. У цьому реалізується розподіл обов’язків між різними їх елементами в загальній системі грошових відносин. Проте окремі функціональні форми грошей не автономні. Вони є лише структурними ланками цієї системи грошових відносин, де кожна окремо взята функціональна форма неспроможна повністю виразити всю сукупність грошових відносин.

   Різні види грошових форм  поєднуються у певні агрегати. Грошовий агрегат — це встановлене  законодавством відповідно до  принципу ліквідності специфічне групування грошових форм. Під ліквідністю розуміється можливість використання певного активу в ролі засобу обігу (чи платежу) і одночасно його здатність зберігати свою вартість. Саме єдність цих двох властивостей є істотною для розуміння ліквідності. Недостатність визначення ліквідності лише як здатності якогось активу виконувати функцію засобу обігу (чи дехто пише про здатність швидко перетворюватись на готівку) добре помітна в умовах високої інфляції, коли окремим платіжним засобам (а іноді справа доходить і до продуктів) починають віддавати перевагу перед знеціненими кредитно-паперовими грішми.

   Поняття “грошовий агрегат”  досить точно відбиває сутність  явища. Багато з його складових (наприклад, чек, сертифікат чи кредитна  картка) нині не можуть самі по собі розцінюватись як гроші, але вони виконують якусь із функцій або підфункцій грошей, відіграють їх роль, залучаються і агрегуються грішми у свій рух як власні елементи.

   Грошові агрегати М0, М1, М2, М3. Першим групуванням функціональних  форм грошей є грошовий агрегат М0, який являє собою готівку чи гроші поза банками. Грошовий агрегат М0 має найбільшу ліквідність. Його структурними елементами є:

- монети, що їх карбують державні  установи;

- скарбничі білети, що є казначейськими  зобов’язаннями, випуск яких пов’язаний з фінансуванням дефіциту державного бюджету (ця форма грошей нині в Україні не використовується);

- банкноти, що являють собою  різновид кредитних грошей, емісія  яких здійснюється центральними  банками (в Україні Національним  банком). Банкнота має загальну оборотність і, як і монета, абсолютну ліквідність.

   Другим групуванням функціональних  форм грошей є грошовий агрегат  М1. Його ще називають грошовою  масою у вузькому розумінні. Функціональні  форми грошей, що поєднані в  агрегат М1, використовуються переважно у функції засобу обігу. Структурними елементами грошового агрегату М1 є готівкові гроші (агрегат М0) та трансакційні депозити.

   Трансакційні депозити —  це вклади фізичних та юридичних  осіб у комерційні банки й  ощадні установи, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів. Трансакційні депозити являють собою вклади до запитання на поточні та розрахункові рахунки. Вони можуть не приносити відсотків, а лише дають змогу їхнім власникам користуватись чеками та електронними переказами (в тому числі й кредитними картками). За своїм обсягом чекові вклади, що забезпечують безготівковий обіг грошей, є найпоширенішими. За їх допомоги у країнах Заходу здійснюється понад 90 % усіх видів оплат. Завдяки цьому система чекового обігу постійно прогресує. Вона ґрунтується на використанні новітньої електронної техніки. Оскільки структура банківських та ощадних установ, які здійснюють відповідні операції, постійно розширюється, то це підвищує ліквідність трансакційних депозитів, наближаючи її до рівня ліквідності готівки.

   Наступним групуванням функціональних  форм грошей є грошовий агрегат  М2. Його називають грошовою масою  в широкому розумінні. Функціональні форми грошей агрегату М2 використовуються не тільки як засіб обігу, але і як засіб нагромадження чи збереження купівельної спроможності. Його структурними елементами є грошовий агрегат М1 та строкові депозити, що отримали назву “майже грошей” або “грошових активів”. Строкові депозити являють собою гроші, які зберігаються на безчекових ощадних рахунках у комерційних банках та ощадних установах, про що їх власники отримують певні свідоцтва — сертифікати. Перетворення цих грошей на готівку чи інший високоліквідний платіжний засіб обумовлене певним строком. Гроші на таких рахунках застосовуються здебільшого у функції засобу нагромадження, а не засобу обігу, тому їх ліквідність є більш низькою.

   Ще нижча ліквідність  у тих грошей, які клієнти зберігають на рахунках, відкритих для ведення банками довірчих операцій. Сукупність цих активів і грошового агрегату М2 становить грошовий агрегат М3. У деяких країнах виділяється також агрегат L, який включає до свого складу агрегат М3, казначейські векселі та деякі інші грошові активи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз функціональних форм грошей в Україні.

 

2.1 Функціональні форми  грошей в Україні. 

 

                           Анотація

      Актуальність питання  дослідження грошових агрегатів  в Україні полягає у тому,  що грошові агрегати дають чітке уявлення про склад елементів грошової  маси, тако ждослідження даного питання дає можливість не тільки ґрунтовно аналізувати зміни грошової маси, а й визначати ступінь розвитку

Грошової системи країни, шляхи стабілізації і зміцнення національної валюти.

 

                                      Викла основного матеріалу

       Сьогодні актуальним  є питання про курс валют,  друк грошей і їх кількість  в обігу.  Гроші виконують такі  функції:  міра вартості,  засіб  обігу,  засіб платежу,  засіб нагромадження,  а долари США– ще й функцію світовихгрошей.

      Ключовим показником є грошова маса,яка включає в себе нетільки надруковані і випущені в обіг гроші. Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент [1]. Але цей показник неоднорідний за своєю ліквідністю,  тому його ділять на грошві агрегати. Їх кількість не є завжди однаковою у різнихкраїнах (у США їх є чотири, в Англії– п'ять, у Німеччині– три).

      Грошовий агрегат– це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності [1].  Грошові агрегати –  зобов’язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки,         крім сектору загального державного управління та інших депозитних корпорацій [2]. Надумку економістів, дослідники найбільшу увагу приділяють агрегатуМ1,

потім– М0. Отож, найбільшу ліквідність має агрегат М0, найнижчу– М3. Динаміка агрегатів у2005- 2007 рр. подана у табл. 1.

 

 

      Починаючи з грудня 2002 року грошові агрегати складаютьсяна підставі даних стандартизованих форм звітності Національного банку України та інших депозитних корпорацій  (банків) за методологією МВФ. Національний банкУкраїни дає таку класифікацію грошових агрегатів[2]:

      Грошовий агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

      Грошовий агрегат  М1 –  грошовий агрегат М0  та  переказні депозити в національній  валюті (M1–M0).

      Грошовий агрегат М2 – грошовий агрегат М1 та переказнідепозити віноземнійвалютій інші депозити(M2–M1).

       Грошовий агрегат М3– грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій(M3–M2).

       Зобов'язання,  що не включаються в М3  –  переказні депозити та інші депозити регіональних та місцевих органів державного управління та інших секторів економіки.

       Сукупні пасиви депозитних корпорацій у формі акцій та інших форм участі в капіталі включають кошти власників, нерозподілений прибуток, результат поточної діяльності, загальні і спеціальні резерви, поправку на зміни вартісної оцінки.

       Чисті зовнішні активи –   сальдо між вимогами та зобов’язаннями депозитних корпорацій по відношенню до нерезидентів.

       Внутрішній кредит  –     сукупність чистих вимог депозитних корпорацій до центральних органів державного управління та вимог до інших секторів економіки.  Чисті вимоги до центральних органів державного управління– сальдо між вимогами та зобов’язаннями депозитних корпорацій повідношенню до центральних органів державного управління.

       Крім того, окремо розглядаються зобов'язання, що не включаються в М3, сукупні пасиви депозитних корпорацій у формі акцій та інших форм участі в капіталі, чисті зовнішні активи і внутрішній кредит.

 

       Останнім часом  виникли суттєві деформації у  розподілі грошової маси між  населенням та підприємствами й організаціями. В Україні проявилася тенденція до зростання частки рошової маси у населення,    що відображає кризову ситуацію із погіршенням фінансового стану підприємств.

Серйозні деформації у грошовому обороті характерні для співвідношення між готівковою і безготівковою частинами грошової маси.  Чим нижча частка М0  у загальній грошовій масі,  тим ефективнішою та розвиненішою вважається дана національна грошова система.І навпаки, перевищення темпів зростання М0 порівняно з іншими грошовими агрегатами свідчать про негативні процеси в грошовій сфері. Динаміка агрегатів  у2008-2009 рр. зрозбивкою по місяцях подана у табл. 2.

Як бачимо із даних табл.2. частка М0 у М3 постійно зростає з 26,95% у січні 2008р. до31,68% станом на серпень2009р., тобто майже третина грошової маси в національній валюті обертається поза банками і не контролюється збоку банківської системи. Водночас у розвинутих країнах світу частка готівки у структурі грошової маси не перебільшує 5-7%. Також із табл. 2 видно, що у 2008 році найбільший темп росту має агрегат М0, у 2009 – М1. Ці два агрегати виконують функціюзасобуплатежуізасобуобігу. АгрегатиМ2 і

М3 виконують більше функцію заощадження. Але у 2008 році темп їх росту був вищим, ніж агрегатуМ1, у 2009 році– нижчим. Варто зауважити, що сюди входить також приріст попередніх агрегатів.

       За дослідженнями  аналітиків,сьогодні на руках  у приватних осіб сконцентровано,  за різними оцінками, від $40 до $60 млрд. готівкової іноземної валюти. Сума готівки й безготівкових доларів та євро, які є в обігу в Україні, порівнянна за розміром із гривневою грошовою масою, а можливо, і перевищує її. Це ускладнює НБУ регулювання грошової маси, оскільки активне скуповування й продаж іноземної валюти підприємцями та приватними особами здатні швидко змінювати баланс на грошовом уринку.

       Дана тенденція  також свідчить про те,  що  довіра до гривні підірвана  і функцію заощадження перебирають  на себе інші валюти –  долар США і євро. А вивільнена гривнева маса буде провокувати інфляцію.  Це означає,  що Україна віддає свої товари,  роботи,  послуги іншим країнам,  покриваючи їх дефіцит, а підтримка власної валюти здійснюється за посередництва валют інших держав.

       У контексті  сказаного,збільшення гривневої маси також можна пояснити неефективним застосуванням НБУ інструментів грошово-кредитної політики, зокрема виділеннямз начної сумиг ривневої маси для рефінансування комерційних банків, а ті всвою чергу використали їх на валютному ринку, що

призвело до різкого знецінення національної грошової одиниці.

       Завдання формування  оптимальної схеми і конкретних  механізмів регулювання грошової  маси в обігу є сьогодні надзвичайно актуальним. Старі випробувані монетарні інструменти– касовий і кредитний плани– вже непридатні для ринкових умов. Необхідно навчитисье фективно використовувати нові ринкові монетарні інструменти.

       При формуванні  грошово-кредитної політики в  Україні потрібно переходити від простого, формального планування приросту грошової маси до комплексної політики,  орієнтованої на підтримку виробничих інвестицій та поновлення обігових коштів підприємств.

 

 

2.2 Динаміка грошових  агрегатів.

 

  Динаміка грошових агрегатів у 2005-2007 рр., млн. грн.                        Таблиця1

Роки	М3
	Всього	М2					М3 – М2
		Всього	М1			М2 – М1
			Всього	М0	М1 – М0
2005	194 071	193 145	98 573	60 231	38 341	94 573	925
Продовження
2006	261 063	259 413	123 276	74 984	48 292	136 138	1 650
2007	396 156	391 273	181 665	111 119	70 546	209 608	4 884