Прибуток комерційного банку та його розподіл

Підбиваючи підсумки, що в умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності – це необхідні чинники існування будь-якого суб’єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідного збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг. [9]

 

                

                      1.2 Джерела формування прибутку комерційного банку

 

    Величина прибутку банку залежить від його доходу, який в свою чергу залежить насамперед від обсягу кредитних вкладень та інвестицій банку, розміру відсоткової ставки за наданими кредитами та величини і структури

активів банку.

   Доходи - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу, або зростання активів або зменшення зобов'язань, спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Усі доходи діляться на:

• банківські;
• небанківські операційні;
• непередбачені. [13]

     До банківських доходів належать ті, які безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України "Про банки і банківську діяльність". [1]

    Небанківські доходи можуть включати інші доходи, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Банківські доходи поділяються  на:

• процентні;
• комісійні;
• торгівельні;
• інші банківські операційні доходи.

  До процентних відносяться доходи, які обчислюються пропорційно до часу і суми та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик.

До них належать:

• доходи за кредитами і депозитами та за іншими процентними фінансовими
• інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані;
• доходи у вигляді амортизації дисконту за цінними паперами;
• комісійні, подібні за природою до процентів. Наприклад, доходи від

розміщення коштів у  вигляді позики або за зобов'язання її надати, що

визначаються пропорційно  до часу і суми вимоги, встановлені  пропорційно

до суми вимоги. [10]

    Проценти та прирівняні до них комісійні складають основну частину банківських доходів. Проценти за користування кредитами мають найбільшу питому вагу у доходах банку. Після доходів за кредитами наступними за значенням виступають надходження за інвестиційними цінними паперами, процентний дохід за міжбанківськими позиками (без забезпечення та під забезпечення державних цінних паперів).

Доходи банку:

1. Процентні доходи:
• за коштами, розміщеними в НБУ;
• за коштами, розміщеними в інших банках;
• за кредитами суб'єктам господарської діяльності;
• за кредитами органам загального державного управління;
• за кредитами фізичним особам;
• за цінними паперами;
• за операціями з філіями та іншими установами банку;
• інші процентні доходи.
2. Комісійні доходи:

• за операціями з банками;
• за операціями з клієнтами;
• за операціями з філіями та іншими установами банку.

    3.   Результат від торгівельних операцій.

    4. Інші банківські операційні доходи.

• дивідендний дохід;
• за операціями з філіями та іншими установами банку;
• інші банківські операційні доходи.

    5. Інші небанківські операційні доходи:

• за операціями з філіями та іншими установами банку;
• інші небанківські операційні доходи.

  6. Зменшення резервів за заборгованістю.

   7. Непередбачені доходи.

Дохід від операцій із цінними паперами може складатися з дисконту та купона, але до процентного доходу за борговими цінними паперами включаються тільки проценти, які були нараховані за такими цінними паперами після їх придбання.

   Процентні доходи доцільно класифікувати за такими критеріями:

• строковість;
• резидент/нерезидент;
• фінансовий інструмент (депозити, кредити або цінні папери).

    До процентного також входить дохід за строковими депозитами, що розміщені в інших банках. Значення складових процентного доходу може банках. Значення складових процентного доходу може змінюватися щорічно залежно від змін процентних ставок і попиту на кредити, але дохід за кредитами практично завжди залишається важливим для кожного банку. Проценти та прирівняні до них комісії повинні обліковуватися регулярно не рідше одного разу на місяць, як правило, в останній його день, незалежно від періодичності розрахунків, яка вказана в угоді з контрагентом. [13]

   Комісійні - це доходи за усіма послугами, наданими контрагентам, окрім комісійних, що подібні за природою до процентів.

    До категорії комісійних належать:

• комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та

за операціями з цінними  паперами;

• комісійні доходи від операцій за розрахунково-касове обслуговування,

обслуговування кредитних  рахунків, за зберігання цінностей  та здійснення

операцій із цінними  паперами;

• комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і коштовних металів для третіх сторін;
• інші комісійні доходи за операціями, що визначаються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Торгівельні прибутки - це чисті прибутки від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів. До них належать:

• чисті прибутки від діяльності на валютному ринку і ринку банківських

металів;

• чисті прибутки від операцій із цінними паперами на продаж;
• чисті прибутки від торгівлі іншими фінансовими інструментами.

    До інших банківських операційних доходів відносяться ті, що не включені

у перелічені вище групи. До них належать доходи від цінних паперів із непередбаченим доходом: дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі, та капіталовкладень.

   Останнім часом банкіри поставили мету зробити непроцентні надходження основним джерелом майбутніх банківських доходів. Це дасть можливість поліпшити підсумкові характеристики роботи комерційних банків, диверсифікувати джерела доходів і надійніше захистити банки від

коливання процентних ставок.

   Небанківськими операційними доходами вважаються доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення(доходи від продажу основних засобів - від орендних операцій), доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, програмне забезпечення, консультації не фінансового характеру тощо) та інших операцій.

  Непередбаченими вважаються доходи, які за змістом відповідають таким

ознакам:

• виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер - прибуток буде визначений тільки за фактом подій;
• не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів).

Непередбачені доходи не можуть бути прийняті до уваги для  фінансової оцінки банку.

Витрати банку поділяються на відносно постійні та змінні.

Відносно постійними витратами комерційного банку є:

- заробітна плата;

- придбання або виготовлення бланків і канцелярських товарів;

- утримання приміщень, охорони та протипожежної сигналізації. [13]

 

1.3 Напрями  розподілу прибутку комерційного банку

     

        Розподіл прибутку банку здійснюється за результатами діяльності за рік згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку. Прибуток, що підлягає розподілу, розраховується таким чином: чистий прибуток після оподаткування за звітний рік збільшується на розмір нерозподіленого і невикористаного прибутку за результатами попереднього фінансового року і зменшується на розмір відрахувань у офіційні резерви, які формуються згідно з чинним законодавством (резервний фонд та загальний резерв). Решта суми розподіляється на виплату дивідендів власникам і на капіталізацію банку. Сума чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називається нерозподіленим прибутком.

  Протягом року  прибуток, як правило, розподіляється у вигляді авансу на основі встановлених зборами акціонерів (пайовиків) пропорцій. Комерційні банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток.

     Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.[8]

   Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку складають:

• прибуток від основної діяльності;
• валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;
• чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.

Прибуток розподіляється таким чином (рис. 1.2):

• сплата податку на прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 25%);
• відрахування до резервного фонду банку;
• відрахування до фонду матеріального заохочення;
• відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку;
• відрахування в інші фонди банку;
• сплата дивідендів акціонерам.[10]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Рис.1.2   Розподіл прибутку комерційного банку [10]

      

  Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і залучених коштів. Рівень доходності банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків.

Потрібно раціонально  й ефективно розміщувати кошти  банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови  дозволить позбавитися суперечностей  між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    2. Аналіз прибутку комерційного банку ( на прикладі «Ощадбанк)

 

2.1 Загальна  характеристика банку та його  операцій

  

   Публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” (надалі – банк) є державним банком. Банк  утворений  відповідно  до  Розпорядження  Президента  України  від  20  травня 1999 року №106, Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року №876 шляхом перетворення Державного  спеціалізованого комерційного ощадного банку України у  відкрите акціонерне  товариство  “Державний  ощадний банк України”,  тип якого відповідно  до  Закону України “Про акціонерні товариства” змінено на публічне акціонерне товариство. Банк  є правонаступником Державного  спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого    Національним банком України 31 грудня 1991 року за №4. Банк  у  своїй  діяльності  керується  Конституцією  і  Законами  України  “Про  банки  і банківську  діяльність”,  “Про  Національний  банк  України”,  “Про  акціонерні  товариства”, іншими  законами,  актами  Президента  України,  Кабінету  Міністрів  України,  Національного банку України та Статутом банку.[23]