Споживчий кредит

 

ВСТУП

 

 

 В останній час споживче кредитування набуває все більшої  актуальності. Пов’язано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без  розвитку всіх напрямків банківської  інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Особливо актуально це питання стоїть перед  молодим поколінням. Для нормального  проживання яким відразу хотілося мати власне житло, можливість його обладнати. 

На даний час споживче кредитування займає незначну частку в структурі кредитного портфелю державного банку та з часом все  змінюється, і ті тенденції які  існують в усьому світі не залишилися поза нашою увагою ( так за статистичними  даними у високо розвинутих країнах  близько третини обсягу всіх кредитних  угод припадає на кредитування фізичних осіб, тобто на споживче кредитування). То ця тема стає все більш актуальною для нашої країни на даний час. Свідченням цього є як державні програми по житловому кредитуванню молодих  сімей так і початок активізації  роботи деяких банків на цьому сегменті ринку. Зрозуміло, що спочатку ці послуги  орієнтовані на більш заможних громадян нашого суспільства але з часом  рамки цих категорій розширюються і є надія що не за горами ті часи, коли цей банківський продукт  буде доступний кожному законослухняному громадянину. Єдиним Державним банком в Україні, який в даний момент займається споживчим кредитуванням, є ВАТ Ощадний банк України.

 

1. Споживчий кредит його необхідність та сутність

 

Історія споживчого кредитування починається ще до 1917 року,  перші  кооперативні заклади дрібного кредиту  були створені в 60 – х роках ХІХ  ст. – позико-збережні товариства. Вступний внесок в подібне об’єднання був встановлений на рівні 1 крб., а пайовий - 50 крб. Максимальний розмір позики був можливий до 80 крб. терміном на 6 місяців. Однак при нестандартних обставинах позика могла бути продовжена ще на три місяці. Позико-збережні товариства виручали селян, що не могли розплатитися з лихварями, допомагали знижувати та ліквідовувати недостачі, перешкоджали тенденції до розорення села. При видачі кредиту в позико-збережних товариствах враховувалась працездатність позичальника, його належність, правові переваги і т. ін. В якості забезпечення кредиту в заставу допускався придбаний інвентар, надлишки сільськогосподарської продукції та домашня худоба.

Зараз споживчий кредит визначається як кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. [1, Розділ 1 ст 1]

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із особливостями  сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає  у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають  суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад. акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від  інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих  потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого  рівня населення (передусім із низьким  та середніми доходами ), утвердженню  принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами  особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових  умовах.

Отже в загалі, для населення  споживчий кредит носить тільки позитивний характер, так він прискорює одержання  визначених благ (товарів, послуг ), які  вони могли б мати ( одержати ) тільки в майбутньому - при умові накопичення  суми грошових коштів, матеріальних цінностей  або послуг, будівництва або інших.

Надання споживчого кредиту  населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з  другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню  основних фондів. В процесі погашення  споживчих позик у населення  зменшується на відповідну суму платоспроможний  попит, що необхідно враховувати  при визначенні обсягу та структури  товарообігу, платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином розмір кредитів тісно пов’язаний з формуванням купівельного фонду населення та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.

Недостатня увага українських  комерційних банків до роботи з населенням має нині як об`єктивні, так і суб`єктивні  причини. Основні з них, безумовно, пов`язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні величезні.[ 3]

Суб’єктами кредитних  відносин являються фізичні особи (позичальники ) , а в особі кредитора  виступають банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації ).

Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад  торгівельна організація, однак  при цьому зміст споживчого кредиту  не змінюється.

Об’єктом кредитування є  витрати, пов’язані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів  в особисту власність, а також  витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання  нерухомого майна.

Що стосується більш детального регулювання споживчого кредиту  зі сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в  основному проявляється в регулюванні  процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів.

Більш детальне регулювання  обумовлене тим, що споживчий кредит пов’язаний з потребами населення, рівнем його життя.

Розглянемо класифікацію споживчих кредитів в табл. 1.

Таблиця 1

Класифікація споживчих  кредитів

1	2
За об'єктами кредитування (напрямами використання) в Україні  споживчі кредити поділяються на два види:	на споживчі цілі та на нагальні потреби; на затрати капітального характеру.
За строками кредитування споживчі кредити поділяють на:	короткострокові (строком  від 1-го дня до 1-го року); довгострокові (строком понад 1 рік).
Продовження таблиці 1
1	2
За способом надання	цільові і нецільові (на невідкладні  потреби, овердрафт та ін.).
За забезпеченням	незабезпечені (бланкові); забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).
За методом погашення	які погашаються одночасно, й кредити з розстрочкою платежу.
За методом стягнення  процентів:	кредити зі стягненням процентів  у момент його надання; позики зі сплатою процентів  у момент погашення кредиту; позики зі сплатою процентів  рівними внесками протягом усього строку кредитування (щоквартально, один раз  у півріччя, або за спеціально обумовленим  графіком).
За характером кругообороту коштів	разові і відновлювальні (револьверні).

В групу револьверних, як правило, включають кредити, які  надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.

Кредитування споживчих  потреб населення здійснюється банком при дотриманні таких же принципів, що й при кредитуванні юридичних  осіб: терміновості, повернення, цільової спрямованості, платності, забезпеченості. Важливим критерієм є платоспроможність  позичальника .

Закон України «Про захист прав споживачів» визначає права  споживача в разі придбання ним  продукції у кредит.

Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту  кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення, та інші умови визначені цим законом.

3. Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту [1, Розділ 2 ст 10].

Споживчий кредит, як будь - який інший кредит, відноситься до категорії кредиту, а отже йому притаманні всі відомі принципи кредитування. Реалізація кредитних відносин відбувається шляхом кредитування, яке реалізується з допомогою процесу кредитування.

Як ми бачимо, на сьогоднішній день існує досить широкий спектр банківських продуктів з споживчого кредитування на ринку України. Особливо швидкими темпами розвиваються банківські продукти з використанням новітніх технологій, наприклад таких, як кредитні картки.

 

2. Оцінка сучасного стану споживчого кредитування в Україні.

 

Споживче кредитування починає  активно розвиватися в нашій  країні. Так, 30–50% усіх купівель у торгівельних мережах здійснюють у кредит, лідирує  серед них побутова та аудіо-і  відеотехніка. Найбільш розповсюджена  сума купівель у кредит – 300–400 дол. США. Близько 80% усього ринку споживчого кредитування сконцентровано в великих  торгівельних мережах «Фокстрот», «Ельдорадо»  та ін. [4].

За даними Національного  банку України, на жовтень 2010 року темпи  приросту споживчих кредитів становили 11,1% на рік, із них у національній валюті – 3,2% на рік, у доларах США  – 16% на рік [6].

Надання споживчих позик  населенню підвищує їхній платоспроможний  попит, життєвий рівень у цілому та прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів [4].

Водночас середня сума позики на одну людину в Україні  становить приблизно 105 євро, що значно менше від аналогічних показників країн Східної Європи – 790 євро в  Польщі, а тим більше Західної Європи – 6 058 євро в Німеччині та 9 603 євро у Великобританії [7].

Недостатня увага українських  комерційних банків до роботи з населенням має об’єктивні і суб’єктивні  причини. Основні з них, безумовно, пов’язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Банкам України доцільно вивчати  та використовувати досвід зарубіжних країн для здійснення споживчого кредитування. Банки мають великі перспективи роботи з населенням в Україні.

У контексті запровадження  системи споживчого кредитування потрібно розвивати інфраструктуру банківської  системи. Удосконалення системи  електронних платежів і форм розрахунків  в економіці, розширення мережі банкоматів, уніфікація кредитних карток, їх акцептування в будь-яких терміналах незалежно  від банку-емітента, відкриття в  регіонах України процесингових центрів банків необхідне для запобігання виникненню помилок під час операцій із кредитними картками, розвитку та вдосконалення системи економічної освіти населення.

Сьогодні споживчі кредити  – це найбільш масові кредити. Вони, в основному, перераховуються в  безготівковій формі. Відсотки, які  повинен сплатити клієнт, на 2–4 пункти нижчі, порівняно з нецільовими  кредитами готівкою. Незважаючи на загальну тенденцію здешевлення  кредитних програм, за словами банкірів, споживчі позики дешевшати не будуть. Позики розраховані на прошарок населення  з доходом від 100 дол. США [8].

Споживчі кредити прямо  в магазинах пропонують небагато банків: «УкрСиббанк», «Дельта банк», «ПриватБанк» і «Русский стандарт». Кожний банк пропонує досить широкий асортимент кредитних програм на купівлю товарів. Тільки в «УкрСиббанку» діє шістнадцять різних пропозицій, які працюють у формі партнерських програм з різними супермаркетами, магазинами техніки та електроніки [8].

Сучасний кредитний ринок  України характеризується нестандартними схемами споживчого кредитування. Схеми  наводяться у словах О. О. Шепєлєва, де банки доплачують клієнтові за отримання кредиту саме в них. Це розповсюджується на певні види товару з великою торговою націнкою і витрати банку компенсує торгівельна мережа [9].  З’являються пропозиції, коли банки доплачують працівникам торгівельних мереж для залучення клієнтів саме до них.