МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Кафедра психології і педагогіки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат з дисципліни “Педагогіка вищої  школи”

на тему “Сутність кредитної системи організації навчального процесу” (№  38) 

                                                                                                                                                      

                                                
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

Ст.гр. ДА-52м

ІПСА

Бритова О.О. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010

Зміст

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Перехід до інформаційного суспільства зумовлює потребу у постійному обміні інформацією, знаннями, у високій мобільності людини і її знань. Джерелами досвіду кожної людини, зокрема досвіду в області науки, є знання, отримані у вузі, тому в сучасному світі дуже велике значення надається саме вищий освіті. Учені, політики, науковці усього світу прагнуть створити єдиний освітній простір, у якому студент зможе отримати максимум знань. З метою створення такого загального освітнього простору розробляються так називані "кредитні системи".

     Кредитна система – це система, у якій кожній дисципліні, що вивчає студент, відповідає деяка кількість залікових одиниць, що називаються „кредитними балами”. Загальна кількість кредитних балів дозволяє претендувати на одержання відповідної кваліфікації: бакалавра, магістра або фахівця.

     Кредитні бали – це деякі умовні одиниці виміру роботи студента в ході навчання, що розраховуються виходячи з різних показників, таких як обсяг аудиторної роботи студента, обсяг загальної роботи студента, значимість дисципліни в контексті програми навчання і т.д. Специфіка кожної кредитної системи визначається саме цими показниками. Найбільш розповсюдженими системами, що сформувалися, є Американська система залікових одиниць - United States Credit System (USCS), що застосовується з початку XX століття і Європейська система залікових одиниць - European Credit Transfer System (ECTS), що почала формуватися із середини 80-х років, а з 1997 року прийнята Європейською комісією як єдина система зіставлення результатів навчання в освітньому просторі країн ЄС. Система ECTS є найбільш розповсюдженою і використовується багатьма неєвропейськими країнами як прообраз національних кредитних систем, що розробляються з обов'язковою умовою порівнянності з ECTS.

     Кредитна  система дає ряд переваг для вузів і їхніх студентів, тому що значно полегшує порівняння результатів навчання при переході з одного вузу в інший і дозволяє практикувати міжвузівські і навіть міжнародні обміни студентами. 
 
 
 
 
 
 

1. Системи академічних кредитів у Європі

     Європейське співтовариство сприяє міжуніверситетській  кооперації як засобу покращення якості освіти на благо студентів і вищих  навчальних закладів, а програма обміну студентами є переважаючим елементом  такої міжуніверситетської співпраці. Програма „Іразмес” чітко демонструє, що навчання за кордоном може бути особливо цінним досвідом, оскільки це не лише найкращий спосіб дізнатися про інші країни, ідеї, мови і культури; все більше і більше це також стає важливим елементом збільшення можливостей для росту навчальної і професійної кар’єри.

      Визнання  освіти і дипломів є передумовою  для створення відкритої європейської зони і підготовки, де студенти і  викладачі можуть переміщатися без  перешкод. Тому Європейська система  перезарахування кредитів була розроблена в експериментальному проекті, організованому в рамках програми „Іразмес” як засіб покращення визнання освіти для навчання за кордоном. Зовнішнє оцінювання ECTS продемонструвало потенціал системи, і Європейська комісія вирішила включити ECTS у свою програму „Сократес”. ECTS зараз рухається від своєї обмеженої вузької експериментальної стадії до ширшого використання як елемента європейського масштабу у вищій освіті.

      В даний час більшість європейських країн (маються на увазі країни ЄС і члени Європейської Асоціації Вільної Торгівлі, див. таблицю 1) мають академічні кредитні системи. Багато хто з них є національними, інші - інституціональними, ряд європейських університетів продовжує експериментувати з різними кредитними системами.

     Таблиця 1.

 

     ECTS у вищий освіті покликана вирішити три проблеми:

• структуризація навчальних планів вищих навчальних закладів різних держав з метою забезпечення їхньої сумісності;
• поліпшення якості мобільності студентів;
• академічне визнання.

 
2. ECTS (European Credit Transfer System)

      Для того, щоб допомогти студентам навчатися за кордоном, Європейська комісія в 1997 році розробила систему кредитів ECTS, що повинна була забезпечити спосіб виміру і порівняння результатів навчання при переході від одного вузу в іншій. Вона повинна була допомогти співробітництву вузів у полегшенні доступу до закордонних навчальних планів і забезпеченні академічного визнання. Ця система могла бути також використана в рамках одного вузу або між вузами однієї країни.

      2.1 Історія ECTS

      Історично, система ECTS спочатку була розроблена по програмі SOCRATES/ERASMUS (1988-1995) і пройшла іспитовий термін протягом 6 років по пілотній схемі, у якій брали участь 145 вузів у всіх країнах Ради Європи, охоплюючи 5 освітніх областей: МВА (Business Administration), Хімія, Історія, Технічна механіка і Медицина.

      Наступним кроком, восени 1995 року Європейська комісія запропонувала розширити коло дисциплін і втягнути в систему неуніверситетський сектор вищої освіти. У результаті цього в 1996-97 р. 38 нових університетів (включаючи 348 факультетів) і 36 вузів неуніверситетського типу (включаючи 206 факультетів) використовували ECTS. 
На базі результатів пілотної схеми система ECTS показала себе ефективним інструментом для створення прозорих навчальних планів і сприяла академічному визнанню, і, як наслідок, система ECTS була включена у виді окремого компонента вищої освіти.

      У 1997-98 р. у 772 вузах уведена система ECTS, два роки потому (1998-99) ще 290 вузів попросили гранти для введення системи ECTS.

      У 1999-2000 р. більш 1200 Європейських вузів по 6000 навчальних програмах використовували систему ECTS у рамках студентського обміну. Найбільше інтенсивно система ECTS використовується в 5-ти країнах Європи: Франція, Іспанія, Німеччина, Італія і Великобританія. У кожній з цих країн відбувається щорічно більш 12 тисяч студентських обмінів тільки усередині однієї країни. Усього ж у країнах ЄС тільки в 2000 році відбулося близько 750 тисяч обмінів студентами. Якщо розглядати області наук, по яких найчастіше відбувається обмін студентами, то це бізнес, лінгвістика (філологія), соціальні, інженерні і юридичні науки.

      2.2 Характерні особливості ECTS

      Система ECTS базується на трьох ключових елементах: інформації (стосовно навчальних програм  і здобутків студентів), взаємної догоди (між заставами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/навчального контракту і переліку оцінок дисциплін. Більш за все ECTS використовується студентами, викладачами і установами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід'ємною частиною освітнього досвіду.

      Використання  ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі і переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

     ECTS забезпечує прозорість через такі засоби:

• кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідний для завершення курсу (див. частину „Кредити ECTS”);
• інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру навчання і розділів курсу (див. частину „Інформаційний пакет”);
• перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного  закладу до іншого;
• навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватися за успішне її закінчення, є обов’язковим як для місцевого і закордонного закладів, так і для студентів.

      2.3 Інформаційний пакет

      Вуз, у якому діє система ECTS, готує  інформаційний пакет, який обновлюється щорічно і в якому знаходяться описи всіх курсів, доступних у даному вузі. У ньому знаходиться загальна інформація про університет, його розташування, проживання студентів, адміністративні процедури, необхідні для реєстрації й академічний календар. В інформаційний пакет також включені порядок прийому, типи курсів, методики і технології викладання, величини кредитів і їхня структура, назви факультетів і департаментів, що забезпечують читання курсів. Умови проведення іспитів і оцінки знань, ступені і звання, що привласнюються по закінченні вузу, також включені в пакет. Пакет виготовляється на двох мовах - національній і іншій мові спілкування. При цьому студент заповнює заяву за установленою формою.

      2.4 Кредити ECTS

     ECTS-кредит являє собою чисельне значення, що відповідає одиницям дисципліни для характеристики навантаження студента, необхідної для її завершення. Кредит відображає обсяг необхідної роботи над кожним курсом відносно до загального обсягу роботи для завершення повного річного академічного навчання у вузі, тобто лекції, практичні роботи, семінари, самостійна робота (у лабораторії, бібліотеці або вдома), а також іспити або інші форми контролю знань. ECTS кредити є скоріше відносними, ніж абсолютними величинами навантаження студента. Вони показують, яку частину річного навантаження (трудомісткості) даний курс складає в загальвузівській або факультетській шкалі кредитів.

     У системі ECTS 60 кредитів відповідають одному року навчання (у термінах трудомісткості); 30 кредитів - півроку навчання (семестр), 20 кредитів - триместрові навчання.

     Таким чином, у ECTS академічний рік як одиниця виміру в системі визнання документів про утворення і кваліфікацій, асоціюється з визначеним обсягом роботи, що у свою чергу поділяється ("квантуется") на визначені порції - кредити. У такий спосіб досягається визначена гармонізація між періодом навчання й обсягом роботи, що повинен виконати студент, з одного боку, і обсягом матеріалу, який він повинен засвоїти, з іншої сторони. Вище сказане дозволяє дати математичне формулювання "успішності" навчання студентів у вигляді нерівності:

     

     де В – показник успішності,

     ЧК  – число кредитів,

     Т – час (період) навчання в академічних  роках.

     Таким чином, кредит являє собою одиницю виміру виконаної студентом роботи. Остання містить у собі прослуховування лекцій, семінарські заняття, практичну і самостійну роботу.

       У ECTS виділяють основні елементи:

• Прийняття вузом зобов'язань ECTS.
• Кредитування курсів навчального плану.
• Підготовка інформаційних матеріалів.
• Підписання угод про навчання іноземних студентів у рамках ECTS.

     Забезпечення  процедур:

• Академічного кредитування студентів по системі кредитів;
• Оформлення додатків з вказівкою кількісних характеристик про обсяг виконаної студентом роботи й оцінці якості отриманих знань (аналогічні додаткам до диплома в практиці вітчизняної вищої школи);
• Академічного визнання.