Фондовий ринок та його роль у розвитку економіки

23. Фондовий ринок та його  роль у розвитку економіки.

План

фондовий ринок криза цінні папери

Вступ

1. Фондовий ринок: сутність, структура, функції
1. Умови функціонування та структурні елементи фондового ринку

1.2 Основні функції та  роль фондового ринку у розвитку  ринкової економіки

2. Особливості функціонування  та розвитку фондового ринку  в Україні

2.1 Становлення фондового  ринку в Україні

2.2 Аналіз сучасного стану  фондового ринку в Україні

3. Економічна криза і  особливості державного регулювання  фондового ринку в Україні

3.1 Вплив економічної  кризи на ефективність функціонування  фондового ринку в Україні

3.2 Особливості державного  регулювання фондового ринку  в умовах економічної кризи

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Фондовий ринок - важлива складова частина соціально орієнтованої економіки, що сприяє оздоровленню та зміцненню фінансової системи країни, створенню необхідних фінансових резервів, залученню вітчизняного й іноземного капіталу, вільному та ефективному переливу фінансових коштів із малорентабельних галузей і реґіонів у високорентабельні, а також із сегментів ринку, де є надлишок капіталу, в сегменти, де відчувається його нестача. У зв'язку з цим виникає неабияка потреба в глибокому, обґрунтованому вивченні тих процесів, які пов'язані з розвитком перетворень, що відбуваються під час здійснення підприємством діяльності на фондовому ринку.

Дослідженням питань формування, розвитку та вдосконалення діяльності на фондовому ринку займалися зарубіжні й вітчизняні дослідники: М. Алєксєєв, Б. Альохін, В. Балабанов, В. Беренс, М. Берзон, И. Бланк, Є. Брігкем, Л. Дж. Гитман, М. Джонк, Е. Жуков, В. Колесник, Ю. Лисенков, О. Мендрул, Л. Мертенс, О. Мозговий, Д. Норткотт та багато ін., які у своїх працях розглядали окремі аспекти функціонування підприємств на фондовому ринку. Незважаючи на значні здобутки в дослідженні проблем у цій галузі, ряд питань необхідно уточнити. Зокрема, потребує вивчення і теоретичного осмислення механізм функціонування підприємств на фондовому ринку; є нагальна необхідність вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення методики ефективного функціонування акціонерних товариств.

Актуальність теми роботи полягає в тому, що розвиток ринку цінних паперів є індикатором лібералізації економіки та успішного проведення ринкових реформ, створює важливий компонент сучасного механізму економічного регулювання, надає економіці певної гнучкості й мобільності, забезпечуючи можливість швидкого переливу ресурсів із одних галузей в інші та здійснення структурної перебудови виробництва, це і обумовлює актуальність теми.

Об'єктом дослідження є фондовий ринок України.

Предметом дослідження є регулювання фондового ринку.

Метою дослідження є вияснення особливостей державного регулювання фондового ринку України.

Завданнями курсової роботи є:

- охарактеризувати фондовий ринок: сутність, структуру, функції;

- розглянути особливості функціонування  та розвитку фондового ринку  в Україні;

- проаналізувати вплив економічної  кризи на особливості державного  регулювання фондового ринку  в Україні.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, а також додатків.

1. Фондовий ринок: сутність, структура, функції

1.1 Умови функціонування  та структурні елементи фондового  ринку

Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку (інша його частина - ринок банківських кредитів). Банк рідко видає кредити більше ніж на рік. Випускаючи цінні папери, можна отримати гроші навіть на декілька десятиліть (облігації) або взагалі у безтермінове користування (акції). За цим поділом фінансового ринку на дві частини стоїть поділ капіталу на оборотний і основний.

Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, банки надають посередникам ринку цінних паперів кредити для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають банкам великі блоки цінних паперів для перепродажу і з інших причин. В розвинутих європейських країнах основну посередницьку роль на ринку цінних паперів відіграють найбільші комерційні банки.

Завдання ринку цінних паперів - забезпечити як найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції (у фінансові активи) по ціні, котра б влаштовувала обидві сторони. Вирішення цього завдання базується на діяльності загальної структури фондового ринку, що складається з трьох підструктур:

- цінних паперів, які є предметом  торгівлі на ринку цінних паперів (визначається, що саме продається  й купується);

- учасників (суб'єктів) ринку цінних  паперів (визначається, хто саме  купує і продає цінні папери);

- процесу (технології) фондової діяльності (визначається, як саме відбувається  обіг цінних паперів).

Виходячи з вищесказаного, можемо сказати, що предметом торгівлі на ринку цінних паперів є цінні папери. У Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» дано їх визначення. «Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам»[2, с. 18].

Учасниками торгівлі виступають: емітент (особа, що здійснює випуск цінних паперів), що зацікавлений в мобілізації вільних коштів; інвестор, який має вільні кошти і бажає вигідно їх розмістити; посередник, який забезпечує обмін зобов'язань (цінних паперів) емітентів на грошові засоби інвесторів; держава, яка шляхом прийняття законодавчих актів та створення відповідних державних органів визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримання його ефективного функціонування і захисту його учасників.

Вся існуюча система інститутів фондового ринку представляє собою інфраструктуру ринку цінних паперів. Вона визначає основний порядок практичних дій учасників ринку і юридичні аспекти оформлення операцій. В даний час на Україні створені і працюють 25 територіальних управлінь Державної комісії по цінних паперах і фондовому ринку (Комісії), а також відділення (в Севастополі і Кривому Розі), які безпосередньо підзвітні територіальним управлінням Комісії.

Розвиток ринку капіталів передбачає значну кількість елементів інфраструктури, а саме: фондову біржу, валютну біржу, страхові компанії, аудиторські компанії, брокерські фірми, комерційні банки і т.д. Крім того, значна частина елементів інфраструктури ринку капіталів тісно пов'язана з державою [5, с. 27].

Законодавством України визначено такі види професійної діяльності на фондовому ринку:

- ведення реєстру власників  іменних цінних паперів - збирання, фіксування, обробка, збереження і  надання даних, що забезпечують  систему реєстрації власників  іменних цінних паперів;

- депозитарна діяльність - надання  послуг зі збереження цінних  паперів і (або) обліку прав власності  на них, а також обслуговування  угод щодо цінних паперів;

- розрахунково-клірингова діяльність, тобто визначення взаємних зобов'язань  щодо угод з цінними паперами  і виконання розрахунків;

- торгівля цінними паперами, тобто  виконання громадянсько-правових  угод щодо цінних паперів;

- діяльність з організації торгівлі  на фондовому ринку, надання послуг, які безпосередньо сприяють укладанню  угод на біржовому і позабіржовому  ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів поділяють на первинний та вторинний ринок. Термін “первинний ринок” відноситься до продажу нових випусків цінних паперів. У результаті продажу акцій та облігацій на первинному ринку емітент отримує необхідні йому фінансові засоби, а папери осідають у руках першочергових покупців. Слідом за цим першочерговий інвестор має право перепродати ці папери іншим особам, а ті в свою чергу можуть перепродавати їх наступним вкладникам. Слідуючий перепродаж цінних паперів утворює вторинний ринок, на якому вже не відбувається акумулювання нових фінансових засобів для емітента, а має місце тільки перерозподіл ресурсів серед наступних вкладників. Без повноцінного вторинного ринку не можна говорити про ефективне функціонування первинного ринку. Створюючи механізм для термінового перепродажу цінних паперів, вторинний ринок посилює до них довіру зі сторони вкладників, стимулює їх бажання купувати нові фондові цінності і тим самим сприяє більш повному акумулюванню ресурсів суспільства в інтересах виробництва [6, с. 17].

При відсутності вторинного ринку або його слабкій організації наступний перепродаж цінних паперів був би неможливий або громіздким, що відштовхнуло б інвесторів від купівлі усіх або частини цінних паперів. В результаті суспільство залишилось би у програші, тому що багато хто, особливо нові підприємства та починання, не отримали б необхідної підтримки.

У структурі вторинного ринку виділяють біржовий і позабіржовий обіг цінних паперів.

Термін “біржовий обіг” означає купівлю-продаж цінних паперів на біржі. Позабіржовий обіг - купівлю-продаж цінних паперів поза біржею шляхом прямої операції обміну між продавцем і покупцем. На біржу допускаються не всі компанії, а тільки ті, що відповідають встановленим на біржі правилам. Той факт, що цінні папери якої-небудь фірми котируються (продаються та купуються) на біржі, являється для неї престижним. Одночасно біржа слідкує за своїм реноме і не допускає до біржового обороту папери другорозрядних компаній.

Кожна біржа встанавлює свої вимоги стосовно прийому цінних паперів. Тому папери деяких компаній можуть котируватися на одній і не котируватися на іншій біржі. У позабіржовому обороті котируються цінні папери як правило другорозрядних компаній; папери деяких фірм можуть одночасно обертатися як у біржовому, так і у позабіржовому обороті.

Позабіржовий ринок діє на основі телефону, телекса, комп'ютерної мережі, об'єднаних у єдиний організм лініями зв'язку тисяч інвестиційних фірм. Якщо біржовий ринок доступний тільки для солідних корпорацій, то позабіржовий - практично будь-якій компанії. Для цього необхідно тільки, щоб знайшлась брокерська фірма, яка б погодилась підтримувати вторинний ринок з даного виду цінних паперів [5, с. 35].

Економічний зміст цінних паперів та їх види.

Будь-який цінний папір характеризується трьома такими універсальними ознаками:

1) цінний папір є свідоцтвом  емітента про те, що він узяв  на себе певні зобов'язання  перед інвестором. Емітент не  має права в односторонньому  порядку, якщо це не обумовлено  в договорі з інвестором, відкликати  цінний папір, анулювати його, обміняти, відібрати і здійснювати інші  дії, на шкоду правам та інтересам  інвестора.

2) інвестор не повинен підтверджувати  будь-якими іншими документами  свої права, що випливають із  самого факту володіння цінним  папером.

3) для передачі прав власності  на цінний папір достатньо  внести ім'я нового власника  до реєстру акціонерів у реєстратора  або депозитарія.

Конкретна сукупність майнових прав, привілеї та обмеження визначаються конкретним видом цінних паперів.

Будь-який цінний папір, як специфічний інструмент правового регулювання, носить двоякий характер. У чому це проявляється? Перш за все цінний папір - це інструмент оформлення певних економічних відносин, в основному зобов'язуючих. Таким чином, завжди можна говорити про права, що підтверджуються цінним папером. Крім того, цінний папір є власністю (об'єктом речових прав, а також різних договорів). Звідси можна говорити про права на цінний папір, розуміючи під цим право власності або інше майнове право [5, с. 67].

Будь-який цінний папір характеризується нерозривним зв'язком між правами "на" цінний папір та правами "з" цього паперу. Це, зокрема, проявляється у класичному визначенні цінного паперу, що встановлює можливість здійснення права з цінного паперу тільки у випадку пред'явлення оригінального документу - цінного паперу. В наш час, у зв'язку з розвитком безготівкових цінних паперів можна говорити про деяку модифікацію цього визначення. Однак, той зв'язок, який встановлює можливість здійснення прав з цінного паперу в залежності від володіння правами на цінний папір, повинен існувати при будь-якій формі випуску. Це є однією з характеристик цінних паперів, яка надає можливість відрізнити цей інструмент від майнових прав, що виникають із договорів. З цієї точки зору багато так званих сурогатних цінних паперів типу купчих на акції являються підтвердженням певних договірних відносин і не приймають самостійного, відірваного від цих відносин значення, тобто будь-який цінний папір підтверджує майнове право, проте не всяке майнове право підтверджується цінним папером.

За ознаками їхньої економічної природи цінні папери, як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фінансові інструменти. Пайові папери засвідчують відносини співвласності або пайової участі у формуванні статутного фонду і розподіленні прибутку (акції). Боргові папери опосередковують кредитні відносини (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі та ін.). Похідні фінансові інструменти (опціони, ф'ючерси, варанти та ін.) - це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди. Вони не дають ні права власності, ні права на отримання доходу, але засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів різних видів.

Залежно від мети їхнього випуску цінні папери поділяються на фондові й комерційні. Перші призначено для формування капіталу (акції, облігації), другі - для опосередкування товарних відносин (векселі, акредитиви. Як правило, фондові папери або є безтерміновими, або діють понад рік, а комерційні є у своїй більшості короткотерміновими. Усі комерційні папери є борговими. Їх випускають недержавні емітенти і без спеціального забезпечення (застави). У певному розумінні комерційні папери є кредитними грошима і лише частково служать для інвестування капіталу. Якщо цінні папери мають цільове призначення, то їх можна класифікувати як папери для інвестування, кредитування і розрахунків за постачання та зобов'язання [12, с. 82].