Перекладацькі трансформації в суспільно – політичному дискурсі

У даній роботі ми дотримуємося, точки  зору Федорова А.В., що позначає переклад:

1) процес, що відбувається у формі психічного акту й складається в тому, що мовний добуток (текст, або усне висловлення), що виник на одній – вихідній - мові (ВМ), перетворюється на іншу – що перекладається – мову (ПМ);

         2) результат цього процесу, тобто новий мовний добуток (текст або усне висловлення) на ПМ.  Федоров А.В. Основы общей теории перевода /А.В. Федоров. – М.: ВШ, 1983 – 115 с. с. 13].

При всій своєрідності вимог, запропонованих перекладачеві, при всій різниці в ступені обдарованості й творчої ініціативи, в обсязі й характері відомостей необхідних у тому або іншому випадку, для всіх видів цієї діяльності загальними є два положення:

1. ціль перекладу - якнайближче познайомити читача (або слухача), не знаючого ВЯ, з даним текстом (або змістом усного мовлення);
2. перекласти - значити виразити вірно й повно засобами однієї мови те, що вже виражено раніше засобами іншої мови. Федоров А.Ф. Основы общей теории перевода /А.Ф. Федоров.– СПб.: Филология ТРИ, 2002. 1983.-323 c.с.15.

Загальна характеристика перекладу, що визначає переклад як співвіднесене функціонування двох мовних систем, і висновки, що випливають із цього визначення, поширюються на будь-який акт перекладу. 

Реальна перекладацька діяльність здійснюється перекладачами в різних умовах; перекладні тексти досить різноманітні по тематиці, мові, жанровій приналежності;  переклади виконуються в письмовій або усній формі, до перекладачів пред'являються неоднакові вимоги відносно точності й повноти перекладу й т.д. Окремі види перекладу жадають від перекладача особливих знань і вмінь. 

Всі ці розходження, якими б значними вони не здавалися, не міняють сутності перекладацького процесу, його загально лінгвістичної основи. Будь-який вид перекладу залишається, насамперед, перекладом з усіма його особливостями, обумовленими співвідношенням мов. Ці особливості викликають необхідність наукової класифікації видів перекладацької діяльності (видів перекладу) і детального вивчення специфіки кожного виду. 

Комісаров В. Н. пропонує дві основних класифікації видів перекладу: за характером перекладних текстів і за характером мовної дій перекладача в процесі перекладу. Перша класифікація пов'язана з жанрово-стилістичними особливостями оригіналу, друга із психолінгвістичними особливостями мовних дій у письмовій і усній формі. Жанрово-стилістична класифікація перекладів, залежно від жанрово-стилістичних особливостей оригіналу, обумовлює виділення двох функціональних видів перекладу: художній (літературний) переклад і інформативний (спеціальний) переклад. Комиссаров В.Н., Кораллова А.Л. Практикум по переводу с английского языка на русский / В.Н. Комиссаров, А.Л. Кораллова.- М., 1990.-398 с. с.95].

Художній  переклад припускає переклад добутків художньої літератури. Добутку художньої літератури протиставляються всі інші мовні добутки завдяки тому, що всі її домінанти є одною з комунікативних функцій, а саме художньо-естетична або поетична. Основна мета будь-якого добутку цього типу полягає в досягненні певного естетичного впливу, створення художнього образу. Така естетична спрямованість відрізняє художнє мовлення від інших актів мовної комунікації, інформативний зміст, який є первинним, самостійним. Оскільки мова йде про переклад відрізків художнього мовлення, основною відмінністю художнього перекладу від інших видів перекладу варто визнати приналежність тексту перекладу до добутків перекладної мови, що володіє художніми вартостями. Художній переклад маніфестує різновид перекладацької діяльності, основне завдання якого полягає породження перекладацької мови. У художньому перекладі розрізняються окремі підвиди перекладу залежно від приналежності оригіналу до певного жанру художньої літератури. Як такі підвиди, виділяється переклад поезії, переклад п'єс, переклад сатиричних добутків, переклад художньої прози, переклад текстів пісень і т.д. Виділення перекладу добутків того або іншого жанру в особливий підвид перекладу носить умовний характер і залежить від того, наскільки істотний вплив робить специфіка даного жанру на хід і результат перекладацького процесу.

Інформативний переклад  являє собою переклад текстів, основна функція яких полягає в повідомленні якихось відомостей, передачі інформації й опускається художньо-естетичний вплив на читача. До таких текстів ставляться всі матеріали наукового, ділового, суспільно-політичного, побутового  характеру. Сюди ж варто віднести й переклад багатьох детективних (поліцейських) оповідань, описів подорожей, нарисів, офіційно-ділових матеріалів й тих матеріалів, де переважає чисто інформаційне оповідання. Розподіл на художній і інформативний переклад указує лише на основну функцію оригіналу, що повинна бути відтворена в перекладі. Фактично, в оригіналі, що вимагає, у цілому, художнього перекладу, можуть бути окремі частини, що виконують винятково інформаційні функції, і, навпроти, у перекладі інформативного тексту можуть бути елементи художнього перекладу. Зражевская Т.А. Гуськова Т.И., Трудности перевода общественно – политического текста с английского языка на русский / Т.А. Зражевская, Т.И. Гуськова.- Москва, 1986.-243 с.c.77].

В інформативному перекладі підвиди перекладу розрізняються на основі приналежності перекладних текстів і ставляться до різних функціональних стилів вихідної мови. При цьому необхідно, щоб функціонально-стилістичні особливості оригіналів визначали й специфічні риси перекладу таких текстів. Психолінгвістична класифікація перекладів, що враховує спосіб сприйняття оригіналу й створення тексту перекладу, підрозділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.

Одним із критеріїв  на вибір варіанта перекладу тексту є жанрово-стилістична приналежність перекладного тексту. Відповідно до цього критерію інформативний переклад виділяє:

- переклад суспільно-політичних  текстів, публіцистики й ораторського  мовлення; спільність рис цієї  категорії обумовлена пропагандистською або агітаційною установкою перекладного матеріалу, спрямованої на формування або зміну суспільної думки, а також його насиченістю мовними елементами полеміки: мовних кліше, риторичних структур, буквалізмів, газетних штампів, суспільно-політичних термінів, оцінних слів, жаргону й просторіччя. Перекладачеві часто доводиться «коректувати» стиль оригіналу під газетно-журнальний стиль мови перекладу.

- переклад науково-технічних  текстів; ступінь еквівалентності  наукових текстів залежить від  їхніх типів і видів. Чим більше формалізований науковий текст, а це відбувається насамперед у природничих науках, тим більше еквівалентний його переклад оригіналу. Переклади праць з математики, хімії, біології й іншим точних наук, що складаються зі стереотипних фраз і вузькоспеціальних термінів, виявляються тотожними оригіналу, тобто мають повну еквівалентність. Найбільш повна еквівалентність спостерігається у перекладів текстів вузькоспеціального характеру в силу однозначності термінології. Переклад текстів загальнонаукової або політехнічної тематики вимагає вибору правильного варіанта перекладу одного зі значень багатозначного терміна.

- переклад офіційно-ділових текстів  - повністю орієнтований на передачу  змісту, тобто носить інформативний  характер. Форма текстів у більшості випадків стереотипна. У європейських мовах високі культура й стандартизація письмової переписки. У сучасній українській мові набагато менше мовних штампів. Тому при перекладі іноді доводиться прибігати до дослівного викладу. Прийом дослівного перекладу нерідко використається при перекладі нормативно-правових документів, де кожне слово значиме й неприпустимо вільне тлумачення. (приклад - переклад міжнародних законодавчих актів, договорів) Паршин А. Теория и практика перевода / А. Паршин.-М., 2001. - С. 14-23с.78.

Основною рисою мови ділової кореспонденції й мови техніки  є точний і чіткий виклад матеріалу  при майже повній відсутності  емоційних елементів; у них практично  виключена можливість довільного тлумачення суті питання. Тому основними вимогами, яким повинен відповідати гарний діловий переклад, є:

1. точність - всі положення, трактовані в оригіналі, повинні бути викладені в перекладі;
2. стислість - всі положення оригіналу повинні бути викладені стисло й лаконічно;
3. ясність - стислість і лаконічність мови перекладу не повинні заважати викладу лексики, її розумінню;

літературність - текст  перекладу повинен задовольняти загальноприйнятим нормам літературної мови, без уживання синтаксичних конструкцій  мови оригіналу. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведьевой - М.:  Русский язык, 1993. – С. 791с. 67.

Переклад заголовка, якщо він розкриває сутність питання, повинен бути близький до оригіналу, якщо ж він відрізняється стислістю  або носить рекламний характер, перекладач вносить у нього коротку анотацію для подальшого використання його в інформаційних цілях. Всі скорочення, що зустрічаються в тексті оригіналу, повинні бути розшифровані відповідно до загальноприйнятих і спеціальних скорочень. Скорочення, що не піддаються розшифровці, залишаються мовою оригіналу.

У тексті перекладу залишаються  в оригінальному написанні:

- слова й речення  мовою оригіналу; 

- скорочені найменування  марок виробів і приладів;

- назви іноземних друкованих  видань.

У тексті перекладу переводяться:

- назви частин і  відділів установ і організацій;

- назви посад, звань,  учених ступенів, титулів; 

- власні імена й  назви відповідно до сталої  практики.

У тексті перекладу транскрибуються:

- іноземні прізвища, власні  імена й назви з урахуванням   традиційного написання відомих прізвищ;

- артиклі й прийменники  в іноземних прізвищах; 

- найменування іноземних  фірм, компаній, акціонерних товариств,  корпорацій, концернів, монополій,  промислових об'єднань;

- сполучники й прийменники  в назвах фірм;

- фірмові назви машин,  приладів, хімічних речовин, виробів, матеріалів.

У тексті перекладу заміняються українськими еквівалентами:

- науково-технічні терміни; 

- географічні назви. 

У тексті перекладу зберігається національна своєрідність специфічних  слів і виражень, пов'язаних з особливостями побуту й громадського життя, історією, географічними й кліматичними умовами Павлов Г.В. О фактической правильности перевода / Г.В. Павлов. - М.: Тетради переводчика, 1973. – С. 12-15с.124.

Переклад складної термінологічної  групи являє собою ряд логічно обумовлених операцій, виконуваних у наступній послідовності:

1. ідентифікація термінологічної групи, що полягає у виявленні ключового слова й визначенні кордонів ліворуч і праворуч, тобто вкрай лівого (останнього уточнюючого) визначення й украй правого (прийменникового) визначення;
2. переклад ключового слова як первинного значущого елемента групи. При перекладі ключове слово переходить із характерного для англійської мови вкрай правого положення на ліве, чи вкрай лівого положення, характерне для структури українських термінологічних груп;
3. переклад ключового слова разом з першим уточнюючим, тобто найбільш близьким до базового слова лівим визначенням. Якщо базовим словом групи є широкий термін "система", то для спільного перекладу до нього треба порушити питання "Яка система?" Відповіддю буде "Система керування";
4. переклад уточнюючого значення ключового слова спільно із іншим уточнюючим лівим визначенням. Для цього ставиться питання "Система керування чим?" Відповіддю буде "Система керування літаком";
5. переклад двічі уточненого значення ключового слова разом із третім уточнюючим визначенням і т.д.

Таким чином, переклад англійської  термінологічної групи виробляється в порядку її будівництва, тобто  праворуч ліворуч. Переклад вхідних  до складу групи простих термінів повинен бути адекватним і відповідати прийнятим серед фахівців галузі значенням. Чернов Г.В. Основы письменного перевода / Г.В. Чернов. - М., 1987.-189 с.53. 

Отже, як було згадано  вище, поряд із загальними рисами, обумовленими єдиним лінгвістичним механізмом перекладацької діяльності, окремі види перекладу можуть мати й важливі специфічні особливості: модифікувати процес перекладу, надавати особливого значення досягненню еквівалентності на вищому рівні або, навпроти, допускати відхилення від максимально можливого ступеня значеннєвої спільності, включати деякі елементи адаптивного транс кодування й т.п.

 

1.3. Перекладацькі трансформації - суть процесу перекладу

Головна мета перекладу - досягнення адекватності. Основне завдання перекладача при досягненні адекватності - уміли зробити різні перекладацькі трансформації для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передавав всю інформацію, укладену в тексті оригіналу при дотриманні відповідних норм мови, що перекладає.

Перетворення за допомогою  яких здійснюється перехід від одиниць  оригіналу до одиниць перекладу, називаються перекладацькими трансформаціями. Однак термін «перетворення» не можна  розуміти буквально: сам вихідний текст  «не перетвориться» у тому розумінні, що він не змінюється сам по собі. Цей текст, звичайно, сам залишається незміненим, але на ряду з ним і на основі його створюється інший текст на іншій мові.

Перекладацькі трансформації  являють собою особливий вид міжмовного перефразування, що має істотні відмінності від трансформацій у рамках однієї мови. «Коли ми говоримо про міжмовні трансформації, то ми маємо на увазі фрази, які відрізняються один від одного за граматичною структурою, лексичному наповненню, мають (практично) такий самий зміст і здатні виконувати в даному контексті ту саму комунікативну функцію. Порівнюючи тексти мови оригіналу й мови перекладу, ми мимоволі відзначаємо, що деякі відрізки тексту мови оригіналу перекладані «слово в слово», а деякі - зі значними відхиленнями від буквальних відповідностей. Особливо обертають на себе ті місця, де текст мови перекладу своїми мовними засобами зовсім не схожий на текст мови оригіналу. Відповідно, у нашій мовній свідомості існують деякі міжмовні відповідності, відхилення від яких ми й сприймаємо як міжмовні трансформації. Залежно від характеру одиниць мови оригіналу, які розглядаються як вихідні операції, перекладацькі трансформації підрозділяються на: