Прогноз як жанр журналістики: медіаосвітній аспект

ПРОГНОЗ ЯК ЖАНР ЖУРНАЛІСТИКИ: МЕДІАОСВІТНІЙ АСПЕКТ

Прогноз був відомий людям  здавна, оскільки його вважали ефективним методом для висвітлення можливих результатів тієї чи іншої події, предмета, процесу тощо. Зараз розрізняють прогноз погоди, прогнозування динаміки ринку, розвитку тих або інших об’єктів, прогнозування наслідків / результатів лікування та прогноз виходу з конфліктної ситуації. Ми оточені прогнозами всюди й постійно користуємося ними для вирішення проблеми, яка турбує нас в певний час.

Як жанр, прогноз почав  розвиватися лише протягом останніх десяти років і безпосередньо  пов’язаний з процесами реформування суспільства.

Саме такий період життя й розвитку людства як найкраще висвітлюють слова Рішельє: «Майбутнє важливіше справжнього – досвід показує, що якщо не заглядаєш у далечінь своїх проектів, туди, куди хочеш їх донести та як бачиш їх розвиток, на жаль, їх існування буде недовгим». Бажання дізнатися, що чекає попереду, й викликало вал передбачень, пророкувань, прогнозів, який захопив сторінки вітчизняної преси, що стали, мабуть, одним із найбільш помітних і постійних для неї з того часу явищ [1].

Та й чи не завдання журналіста, використовуючи можливості «жанру» Кассандри (саме ця відома героїня міфів володіла даром передбачення досконало), допомогти своїй аудиторії дізнатися щось про завтрашній день? Бо, як свідчить прислів'я, «хто попереджений – той озброєний». Та й справді, чи не кращим стає життя, коли відомо, що буде завтра? [5].

Прогноз, який завжди збувається, називають «пророкуваннями». Інколи поняття «прогноз» журналісти замінюють  поняттям «гіпотеза». Чи рівноцінна така заміна? Зовсім ні. Чому? Це можна пояснити тим, що ці поняття збігаються лише частково. А саме те, що гіпотеза, як і прогноз, лише в ряді випадків може розглядати деякі явища, віднесені в майбутнє.

Але вона може бути обернена і в минуле. Прогноз же завжди пов'язаний лише з майбутнім тих або інших явищ. Крім того, прогноз завжди розглядає майбутній стан явищ, які вже існують. На відміну від нього, в гіпотезі може йти мова про явища, які ніколи не існували або не існують зараз.

Не зовсім правильно ототожнювати прогноз і з версією. Версія – це можливий варіант розвитку події. За допомогою версій зазвичай намагаються пояснити факти, що вже відбулися. Але інколи версія викладає варіант розвитку якогось явища в майбутньому. В цьому випадку поняття «версія» і «прогноз» можуть збігатися [6].

Для того, аби ширше зрозуміти  поняття «прогноз» та не плутати  його з іншими термінами, виділяють  своєрідну типологію прогнозів, яка може будуватися за різними критеріями залежно від цілей, завдань, об'єктів, предметів, проблем, характеру, періоду попередження, методів, організації прогнозування і т. д.

1. За проблемно-цільовим критерієм (для чого розробляється прогноз?) розрізняють два типи прогнозів.

Пошуковий прогноз (дослідницький, генетичний і т. п.) – визначення можливих станів явища в майбутньому. Йде мова про те, чи буде в майбутньому така ж тенденція до розвитку певного явища, яке вивчається в минулому й теперішньому, віддалена від запропонованих рішень, дій, на основі яких можливо радикально змінити тенденції, викликати в ряді випадків самореалізацію або саморуйнування прогнозу. Такий прогноз відповідає на питання «Що найімовірніше станеться за умови збереження наявних тенденцій?».

Нормативний прогноз (програмний, цільовий) – визначення шляхів і термінів досягнення можливих станів явища, що беруться за основу. Мається на увазі прогнозування досягнень бажаних станів на основі заздалегідь заданих норм, ідеалів, стимулів, цілей.

Такий прогноз відповідає на питання «Якими шляхами можна досягти бажаного результату?» [3].

2. За критерієм співвідношення  з різними формами конкретизації  управління можливе виділення  підтипів пошукових і нормативних  прогнозів.

Цільовий прогноз власне бажаних станів відповідає на питання «Що саме є бажаним і чому?». Відбувається побудова за певною шкалою оцінювання можливостей розподілення переваги: небажано – бажано – бажаніше – найбажаніше – оптимально. Орієнтація – сприяння оптимізації процесу досягнення мети (встановлення ідеального та передбаченого результату діяльності).

Плановий прогноз є, по суті, виробленням пошукової і  нормативної прогнозної інформації для відбору найдоцільніших планових нормативів індикативних або директивних завдань з виявленням та усуненням небажаних, віддалених, прямих і непрямих наслідків планових рішень, що приймаються. Такий прогноз відповідає на питання «Як, в якому напрямі орієнтувати планування, щоб ефективніше досягти поставлених цілей?».

Програмний прогноз можливих шляхів, заходів і умов досягнення передбаченого стану прогнозованого явища відповідає на питання «Що конкретно потрібне, щоб досягти бажаного?». Для відповіді на це питання важливі як пошукові, так і нормативні прогнозні розробки.

Проектний прогноз конкретних образів того або іншого явища  
в майбутньому у випадку припущення ряду доки ще відсутніх умов відповідає на питання «Як (конкретно) це можливо, як це може виглядати?». Проектні прогнози (їх називають ще прогнозними проектами, дизайн-прогнозами і т. п.) покликані сприяти відбору оптимальних варіантів перспективного проектування, на основі яких повинно розгортатися потім реальне, поточне проектування.

Організаційний прогноз  поточних рішень (стосовно сфери управління) для досягнення передбаченого бажаного стану явища, поставлених цілей відповідає на питання «В якому напрямі орієнтувати рішення, щоб досягти мети?». Зіставлення результатів пошукових і нормативних розробок повинне охоплювати увесь комплекс організаційних заходів, підвищуючи тим самим загальний рівень управління.

У конкретних завданнях прогнозування  необхідно провести класифікацію ризиків, визначити завдання оцінювання конкретного ризику, провести структуризацію ризику, зокрема, побудувати дерева причин (в іншій термінології, дерева відмов) і дерева наслідків (дерева подій). Центральним завданням є побудова групових і узагальнених показників, наприклад, показників конкурентоспроможності та якості. Ризик необхідно враховувати щодо прогнозування прийняття економічних наслідків рішень, поведінки споживачів і конкурентного оточення, зовнішньоекономічних умов  
і макроекономічного розвитку країни, екологічного стану довкілля, безпеки технологій, екологічної небезпеки промислових та інших об'єктів [3].

Вирізняють такі види типових прогнозів:

• Технологічний прогноз (Відноситься до рівня технологічного розвитку в прогнозованій сфері, допомагаючи проаналізувати майбутні віяння технологій);
• Економічний прогноз (Аналіз майбутнього стану економічних чинників, що впливають на розвиток діяльності організації. Економічний прогноз дозволяє передбачити майбутній стан економіки, процентні ставки та інші чинники, що впливають на розвиток будь-якого підприємства. Від результатів економічного прогнозу залежать такі рішення, як: розширення або скорочення виробничих потужностей; укладення нових договорів; звільнення або наймання робітників і т. д.);
• Прогноз об'єму продажів або попиту (Прогнозування чинників, що впливають на майбутній попит. Такий прогноз є основою для планування та проведення економічних розрахунків. На попит впливають безліч чинників, облік яких можна виявити за допомогою складання прогнозу об'єму продажів (попиту). В якості бази для майбутнього прогнозу використовуються такі показники, як: рівень попиту в попередньому періоді, демографічні зміни, зміни ринкових доль галузевих організацій, динаміка політичної ситуації, інтенсивність реклами, конкурентів та ін.);
• Прогнозування розвитку конкуренції (Пророцтво можливих змін і подальшої стратегії діяльності конкурентів);
• Соціальне прогнозування (Прогноз зміни соціальних установок людей, а також настрої суспільства в цілому);
• Кримінальні прогнози [4].

Грамотно зроблений прогноз  дозволить заощадити фінансові ресурси, передбачити розвиток нових технологій, навіть якщо науково-технічні зміни не вплинули на виробництво продукції.

Якщо вдається зібрати  багато інформації за короткий проміжок часу, при цьому враховуючи багато чинників, і вибрати адекватну структуру прогнозування, тим достовірнішими виявляються прогнози. На практиці доцільно поєднувати різні методи прогнозування з метою нівеляції їх недоліків і зміцнення переваг.

Чи функціонує прогноз як жанр журналістики сьогодні в пресі?. На сторінках сьогоднішньої преси журналісти як автори прогнозів виступають відносно рідко (виняток складають лише випадки, коли йде мова про життя якоїсь зірки – висувається прогноз її подальшої діяльності, – або коли складається астрономічний прогноз). Найчастіше їх складають фахівці, експерти, вчені відповідної сфери діяльності. Так відбувається, коли видання переслідує певну мету – дати серйозний прогноз. Причиною звернення журналістів саме до таких людей є, зрозуміло, ті знання, якими вони володіють. В оптимальному випадку – це точні знання. Спираючись на них, якраз і можна заглянути в майбутнє. Але точність знань про сучасний стан прогнозованого явища – не гарантія точності передбачення його майбутнього.

Прогноз передбачає виділення двох величин – постійної і змінної. Як постійна величина виступає те, що нам вже відомо, а як змінна – те, що невідоме. Коли невідоме виявляється вагомішим за відоме, прогноз виходить неточним. До чого зводиться завдання журналіста, якщо він звертається за прогнозом, наприклад, до вченого? Перш за все – до визначення точної теми прогнозу й літературного оформлення тексту.  Але варто зазначити, що інколи виникає потреба в розважальному прогнозі (зазвичай це робиться  
з метою підвищення уваги до того, хто надав цей прогноз – компанія, журнал, відома людина тощо).

Якщо журналіст вирішив  виступити із своїм власним прогнозом, то починати, як і в будь-якому іншому випадку, треба з головного – із з'ясування дійсного положення справ в тій сфері, якої торкається прогноз. Інакше кажучи – із встановлення основних фактів, які й стануть фундаментом прогнозу. Вихідний фундамент повинен сприйматися як серйозний і неспростовний і тими, для кого пише журналіст.

У розпорядженні журналіста можуть виявитися факти цілком достовірні. Проте самі по собі вони не гарантують точність прогнозу. Необхідно правильно їх використовувати. А це вимагає знання методів прогнозування. На сторінках преси найчастіше присутні наступні методи:

• Метод екстраполяції. У перекладі з російської слово «екстраполяція» означає «проектування, розширення, поширення». Що ж «проектує» автор прогнозу? А проектує він основну тенденцію розвитку досліджуваного явища в цілому на майбутнє цього явища. Про існування її (тенденції) якраз і можуть свідчити ті факти, які були накопичені автором. Це мають бути взаємозв'язані факти. Саме такого роду факти, подібно до гряди острівців в океані, що позначають підводний хребет, і свідчать про якийсь напрям (тенденцію) «зростання» досліджуваного явища. Знаючи цей напрям, вже можна передбачити, що воно збережеться (за сприятливих обставин) хоча б в найближчому майбутньому (що і є екстраполяцією);
• Метод аналогії. Аналогія – це один із видів порівняння, коли на основі збігу ряду основних ознак робиться вивід про те, що і всі інші ознаки порівнюваних явищ збігаються;
• Метод сценаріїв. Подібний метод виходить з того, що складні ситуації, процеси розвиваються під впливом ряду чинників. За наявності певних умов переважним може виявитися вплив на один із чинників, що означає: можливі й різні результати цього впливу (тобто майбутні стани досліджуваного явища). Виклад різних варіантів і є створенням сценаріїв можливого розвитку явища;
• Метод експертних оцінок (бажана думка декількох незалежних експертів. Ґрунтується на статичній обробці оцінок, отриманих шляхом опитування висококваліфікованих фахівців у відповідних вузьких областях. До них відносять такі методи як метод Дельфи, методи колективної генерації ідей, послідовного вибору, парних порівнянь, бальної оцінки, оцінки вірогідності, ранжирування ряду. Усі ці методи базуються на різноманітних спроектованих алгоритмах оцінки суб'єктивних думок експертів (фахівців)) [2].

Прогноз, окрім висвітлення  думок щодо майбутнього, виконує  медіаосвітню функцію, оскільки допомагає виховати в людини почуття впевненості в тому, що медіа потрібно довіряти, бо лише вони здатні надавати найбільш правдиву для людини інформацію щодо подальшого життя суспільства.

Прогноз інколи називають  небезпечним жанром. На відміну від  повідомлення про те, що вже сталося, прогноз не можна перевірити, тому він є чудовим засобом провокації.  Передбачимо: читач дізнався з якоїсь газети, що банк, в якому лежать його гроші, ось-ось звалиться. Швидше за все він на всяк випадок забере свій вклад. А якщо заберуть свої вклади багато людей, то банк може дійсно звалитися! Банкіри це добре знають і досить часто застосовують псевдопрогнози як засіб конкурентної боротьби.  Знають про це і політики, і журналісти. Тому «прогнозисти» завжди знаходяться під прицілом уваги опонентів. Через це опублікований прогноз нерідко стає приводом для політичних колотнеч. До прогнозу варто відноситися насторожено та намагатися не піддаватися його впливу, а самому вирішити, чи правильний це прогноз, чи ні.

1. http://www.ereport.ru/articles/firms/prognoz.htm
2. http://elib.bsu.by/bitstream/123456789/19562/1/Solopova.PDF
3. http://edu.dvgups.ru/METDOC/CGU/SOTS_RAB_S/PR_PROEKT_SR/METOD/SMIRNOV/WEBUMK/frame/3_2.htm
4. http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BD%D0%BE%D0%B7
5. http://arch.kyrlibnet.kg/uploads/KSTUSEYTKASIEV_A_C.pdf
6. http://www.gazetasp.ru/zhanry-periodicheskoi-pechati-str122.html