Приватизація громадянами земельних ділянок

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Марта 2015 в 19:16, реферат

Краткое описание

Для цього необхідно відпрацювати прозорі і зрозумілі рядовому працівнику інструменти та механізми формування конкретного власника, введення його в правове і економічне поле, побудови виробничих відносин з урахуванням розміру майнової і земельної власності.
Особливо низькі темпи приватизації у містах.

Содержание

Втуп
1. Земельна реформа в Україні.
2. Поняття приватизації земель.
3. Порядок проведення громадянами приватизації земельних ділянок.
Висновок
Список використаної літератури

Вложенные файлы: 1 файл

яковенко1111.docx

— 39.09 Кб (Скачать файл)

Земельна реформа є поняттям дуже суміжним з аграрною реформою, оскільки і та, і інша передбачають перетворення форми власності на землю в сільській місцевості та створення нового зацікавленого власника в даній сфері виробництва. Аграрна реформа, згідно з Стратегією економічного та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки є одним з пріоритетних напрямків діяльності держави на період з 2000 по 2004 роки. Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" створює вагомі передумови для істотного прискорення ринкових перетворень на селі, завершення реформування громадського сектора сільськогосподарського виробництва на основі приватної власності.

В Указі Президента України "Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001 - 2005 роки" від 30 травня 2001 року вказано, що за період з 1991 по 2001 рр. приватизували свої земельні ділянки на площі 3256 тис.гектарів 11 млн. громадян, 37, 6 тис. фермерських господарств використовують майже 2 млн. гектарів сільськогосподарських угідь.

Проте, процес реформування потребує удосконалення і державна політика щодо розвитку відносин власності на землю полягатиме, насамперед, у забезпеченні реалізації відповідних положень Конституції України та передбачатиме:

• приватизацію громадянами і юридичними особами України земельних ділянок різного функціонального призначення, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть передаватися у приватну власність;

• задоволення потреб громадян у земельних ділянках для ведення особистого підсобного господарства, селянського (фермерського) господарства, сінокосіння і випасання худоби, садівництва і городництва, індивідуального житлового будівництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаноїлітератури:

1. Андрейцев В.И. Земельная  реформа: Приватизация. Экология. Право. - К., 2008.

2. Андрейцев В.І. Правові  засади земельної реформи і  приватизації земель в Україні. Навчально-практичний посібник. К., В-во "Істина". 2011

3. Бондар О.С. Проблеми  розвитку власності та форм  господарювання на регіональному  рівні // Вісник аграрної науки. Травень 2000.

4. Будзилович І., Юрченко  А. Фактори негативного впливу  на правове забезпечення земельної  реформи в Ураїні // Право України. 2006. №7.

5. Гадзало Я. Реформаторські  процеси в аграрному секторі Львівщини // Сільський господар. 2010. №3-4.

6. Ковальчук Т., Заєць О. Приватизація земель в Україні: шляхи розв'язання законодавчих  колізій // Право України. 1999. №8.

7. Кулінич П.Ф. Правові  проблеми земельної реформи в  Україні // Правова держава. Щорічник  наукових праць. Вип.9. - К., 1998.

8. Міжнародна фінансова  конференція "Приватизація землі  та реорганізація колективних  сільськогосподарських підприємств в Україні". К., 1998.

9. Новаковський Л.Я. Концептуальні  основи земельної реформи і  проблеми її здійснення // Землевпорядний  вісник. 1997. №1

 


Информация о работе Приватизація громадянами земельних ділянок