Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Марта 2015 в 19:16, реферат
Краткое описание
Для цього необхідно відпрацювати прозорі і зрозумілі рядовому працівнику інструменти та механізми формування конкретного власника, введення його в правове і економічне поле, побудови виробничих відносин з урахуванням розміру майнової і земельної власності. Особливо низькі темпи приватизації у містах.
Содержание
Втуп 1. Земельна реформа в Україні. 2. Поняття приватизації земель. 3. Порядок проведення громадянами приватизації земельних ділянок. Висновок Список використаної літератури
Земельна реформа є поняттям
дуже суміжним з аграрною реформою, оскільки
і та, і інша передбачають перетворення
форми власності на землю в сільській
місцевості та створення нового зацікавленого
власника в даній сфері виробництва. Аграрна
реформа, згідно з Стратегією економічного
та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки
є одним з пріоритетних напрямків діяльності
держави на період з 2000 по 2004 роки. Указ
Президента України "Про невідкладні
заходи щодо прискорення реформування
аграрного сектора економіки" створює
вагомі передумови для істотного прискорення
ринкових перетворень на селі, завершення
реформування громадського сектора сільськогосподарського
виробництва на основі приватної власності.
В Указі Президента України
"Про основні напрями земельної реформи
в Україні на 2001 - 2005 роки" від 30 травня
2001 року вказано, що за період з 1991 по 2001
рр. приватизували свої земельні ділянки
на площі 3256 тис.гектарів 11 млн. громадян,
37, 6 тис. фермерських господарств використовують
майже 2 млн. гектарів сільськогосподарських
угідь.
Проте, процес реформування
потребує удосконалення і державна політика
щодо розвитку відносин власності на землю
полягатиме, насамперед, у забезпеченні
реалізації відповідних положень Конституції
України та передбачатиме:
• приватизацію громадянами
і юридичними особами України земельних
ділянок різного функціонального призначення,
за винятком тих, які відповідно до закону
не можуть передаватися у приватну власність;
• задоволення потреб громадян
у земельних ділянках для ведення особистого
підсобного господарства, селянського
(фермерського) господарства, сінокосіння
і випасання худоби, садівництва і городництва,
індивідуального житлового будівництва.