Продукти бджільництва

Незалежно від того, який тип обладнання застосовується для  одержання отрути, важливо дотримуватися  інтервалів між наступними сеансами для одних і тих же сімей. Загальноприйнято, що оптимальний інтервал між кожним наступним відбором бджолиної отрути повинен становити не менше 12 днів.

Схема технології одержання  апітоксину така. Перед відбором отрути оглядають бджолині сім'ї. Ті з них, які будуть піддані електростимуляції, при необхідності скорочують так, щоб бджоли обсідали всі стільники в гнізді. Пізно ввечері або рано-вранці, ще до льоту бджіл, в намічених для цього сім'ях знімають дах, стелини й утеплення (а в багатокорпусних вуликах піддашники) і залежно від типу отрутозбирача (надрамковий, рамковий тощо) встановлюють їх над гніздами чи між кормовими рамками, а потім під'єднують до них стимулятори й вмикають обладнання. Деякі конструкції збирачів мають автономні стимулятори, які монтуються безпосередньо до отрутоприймальної касети. В цьому випадку прилади вмикають безпосередньо перед їх розміщенням у гнізді. Сеанс відбору отрути повинен тривати не більше однієї години. Однак уже протягом перших 30-40 хв. бджоли віддають близько70 % отрути і збуджувати сім'ю надалі недоцільно. Крім того, за цей проміжок часу значна частина бджіл уже залишить отрутозбірник. Як уже зазначалося, при виконанні всіх операцій, пов'язаних з одержанням апітоксину, необхідно чітко дотримувати правил техніки безпеки. Після проведення сеансу отрутозбирачі вимикають і забирають їх з гнізд. Бджолині сім'ї прикривають стелинами або піддашниками, проте утеплення не кладуть до того часу, поки бджоли не заспокояться. Залишати отрутозбирачі в сім'ях після цього не слід, оскільки запах апітоксину дратує бджіл, примушує їх прополісувати касету. Як тільки сім'я заспокоїться, гніздо утеплюють і закривають. Отрутозбирачі відносять в приміщення, виймають з них скло. Важливо, щоб на отруту не потрапляло сонячне світло. Дія ультрафіолету викликає втрату антигенних компонентів апітоксину і знижує його активність. У кімнаті, де обробляють скло з отрутою, необхідно підтримувати чистоту й стерильність, бо це також впливає на якість продукції. Зчищають отруту в спеціальних боксах або у витяжних шафах, а потім зсипають її в банки з тонованого скла і щільно закупорюють. Тимчасово апітоксин зберігають у сухому темному місці. Для тривалого зберігання отруту обробляють спеціальним способом, який включає вилучення домішок і леофільне висушування. Перед наступним використанням отрутозбірників скло необхідно вимити дистильованою водою, висушити і перед постановкою в сім'ї протерти спиртом.

Контроль вилову

У зв’язку із занепадом  або можливим занепадом багатьох видів промислового рибальства в  усьому світі уряди країн прагнуть знайти шляхи забезпечення екологічного підходу до експлуатації рибних ресурсів. Це особливо важко здійснити в регіонах, на які не поширюється національна юрисдикція на експлуатацію природних ресурсів. Також запровадженню екологічного підходу перешкоджає той факт, що рибалки з різних країн намагаються експлуатувати одні й ті самі рибні ресурси: або на одних і тих самих промислових об’єктах, або здійснюючи вилов одних й тих самих косяків мігруючої риби.

Якщо держави не мають  змоги віднайти шляхи для підтримки екологічного управління рибними запасами, вони потерпають від наслідків надмірного вилову двох видів: біологічного та комерційного. Біологічний надмірний вилов риби – зменшення чисельності ресурсів у зв’язку з великими обсягами вилову, тоді як комерційний надмірний вилов означає, що вартість вилову зменшується до такого рівня, за якого промислове рибальство стає економічнонедоцільним (прибутки не покривають інвестиції – вартість експлуатації човнів, сіток, заробітна плата та оброблення).

Існує багато способів регулювання  надмірного вилову риби, зокрема:

• Встановлення квот – контроль кількості риби, яку дозволено виловлювати.

• Видача ліцензій – обмеження  оснащення або кількості людей, яким дозволяється займатися промисловим рибальством.

• Обмеження щодо застосування обладнання – заборона певних видів  устаткування або встановлення вимоги щодо використання сіток з відповідними розмірами вічок.

• Закриття сезонів –  скорочення періодів часу промислового рибальства та його припинення на час розмноження риби.

• Закриті зони – захист уразливих зон від промислового рибальства. 

Тим не менше, кожен із цих  способів має недоліки, пов’язані з їх впровадженням та виконанням. Рішення щодо контролю надмірного вилову часто зазнаютьполітичного впливу (економічний фактор, вимога щодо забезпечення робочими місцями, предмет національної гордості), які часто мають пріоритетне значення порівняно з біологічними міркуваннями.

Випадковий вилов 

Риба, яку люди виловлюють в океані, є їжею і для інших  морських істот. На жаль, в результаті застосування ряду сучасних методів, зокрема вилову з використанням спеціального донного «оттертралу» або за допомогою «гаманцевого» неводу, у сіті потрапляють і інші істоти, які не є об’єктом промислу, зокрема морські черепахи і дельфіни. 

Спеціальні сіті (гаманцеві неводи) використовуються для вилову цілих косяків тунця. У них, проте, випадково потрапляють і потім гинуть дельфіни, які споживають цю рибу. Нерідко тунця ловлять традиційним способом — вудкою або за допомогою довгого троса, що неабиякою мірою обмежує випадковий вилов. Спійманого за допомогою цього традиційного методутунця називають «другом дельфіна».

Коли оттертрал тягнуть  по дну (тралення), в нього потрапляють  різні донні тварини або глибоководні риби. Цей метод рибного лову може завдавати шкоди усім придонним тваринам і рослинам, у тому числі і тим, що не мають комерційного значення Крім того, в місцях, де застосовується цей метод, руйнуються морські екосистеми.

Рибне господарство  

На Далекому Сході вирощування аквакультури на фермах — традиційний промисел упродовж більш як тисячоліття. Приблизно дві третини вирощуваних тут організмів — риба, а одна третина — молюски. Найдорожче коштують сьомга, форель, устриці і мідії.

У Європі переважну кількість  морепродуктів розводять на фермах у Франції, Норвегії, Іспанії, Нідерландах  та Сполученому Королівстві. Загальний  об’єм морської риби, розведеної на рибних господарствах в Європі, складає приблизно 10% від загального вилову. Рибні господарства, розвиток яких пов’язаний із прагненням до обмеження надмірного лову риби, зі свого боку, сприяють підвищенню концентрації органічних речовин та мікробіологічному забрудненню морського середовища. Відходи рибних господарств призводять до зниження концентрації розчиненого кисню та евтрофікації.   

АКВАКУЛЬТУРА: ПОНЯТТЯ І НАПРЯМКИ

 Зазвичай під аквакультурою розуміється розведення та вирощування корисних організмів тваринного або рослинного походження у водному середовищі. У такому розумінні вона має давню історію. Вирощування корисних водоростей, молюсків, риб та інших організмів у морях, лиманах і естуаріях зазвичай іменується марикультури.

 У вузькому сенсі  слові під аквакультурою розуміють искусст дарське розведення та вирощування риб і безхребетних у контрольованих людиною природних екосистемах, у штучно створюваних екосистемах в промислових установках - Акватрон. Вирощування риб в природних водоймах, ставках, садках, басейнах постійно вдосконалюється і здійснюється за визна ленним технологіями, особливо це стосується промислового ри боводству, де використовуються високо механізовані й автоматизовані біотехнології. В історичному аспекті чітко про злежується тенденція до переходу від постійно вдосконалюється технічно рибальства до організації управління водними екосистемами з метою оптимізації процесу біопродуцірованія у вигідному для людини напрямі.

 В даний час можна  виділити три напрями аквакультури, яка відображає історичний хід  розвитку цієї обла сти людської діяльності.

1. Використання та спрямоване  формування продукції ес тественних  екосистем за рахунок природної  кормової бази. В рам ках цього напрямку можна виділити ряд форм господарювання на природних водоймах:

 а) підвищення кормової бази риб за рахунок добрива водойм, акліматизації кормових безхребетних;

 б) підвищення чисельності окремих цінних видів риб за рахунок підвищення ефективності природного нересту (охорона і Меліора ція природних нерестовищ, спорудження штучних нерестовищ) та за рахунок випусків молоді, отриманої шляхом штучно го відтворення;

 в) ведення моновідового  або полівідового пасовищного рибо ництва шляхом науково обгрунтованого випуску молоді цінних видів риб, що враховує вільні харчові ніші;

 г) корінна реконструкція  рибного населення водойми в  нуж ном напрямку шляхом меліорації малоцінних видів і вселення цінних видів риб.

2. Створення продукції за рахунок штучних кормів. Цей напрямок передбачає організацію повного управління життєвим циклом гідробіонтів: від вирощування маткових популяцій, по одержанні молоді в умовах штучного відтворення до то Варною вирощування риб в повністю контрольованих умовах при використанні форсованих режимів годівлі. У рамках цього напряму також виділяється ряд форм:

 а) ставкове рибництво,  де використання штучних кормів  може поєднуватися з обмеженим  використанням природний них  (навіть за умови застосуванням  добрив). Ставки представля ють  собою штучну екосистему, яка  може ефективно управлятися на  основі глибоких знань про  баланс органічних ве вин, про  харчові потреби риб, про оптимальні  для різних вікових rpyпп плотностях посадок. У цих екосистемах можуть бути використані принципи моно-і полікультури. Параметри гідрохімічного режиму ставків можуть регулюватися;

 б) садкові рибництво,  при якому при основному викорис  танні штучних кормів також  в обмеженій мірі можуть використовуватися природні корми. У садках в більш повному об'єк еме можуть контролюватися щільності посадки риб і процеси споживання кормів. У садках також можна використовувати або один вид, або набір видів;

 в) басейнове рибництво  та використання закритих промисло  лених установок на замкнутих  циклах водопостачання при повному  контролі та регулюванні параметрів  середовища (температури, газового режиму, вмісту метаболітів і т.п.

3. Третій напрямок - використання  природних або штучних водних  екосистем або окремих аквакультурного  біотехнологій для очищення скидних  вод та збереження чистоти  водо емов. На жаль, це нетрадиційне (не спрямоване на створення продукції) напрям набуває все більше і болючіше значення через стрімке погіршення якості природних вод, через неможливість обмежитися одними хімічними методами очищення. Це створення системи штучних проточних під доїм біологічного очищення, це вже здійснюване застосування рослиноїдних риб для чищення каналів та інших гідротехнічних споруд від обростань, це можливе застосування біо фільтрів у вигляді колекторів з молюсків на особливо забруднений них ділянках чорноморського узбережжя і т.д.

Удосконалення біотехнологій  аквакультури, її розви тя від екстенсивних до інтенсивних форм має базуватися на дослідженнях з багатьох напрямків: від молекулярного рівнів ня - до організмовому - до популяційному і, нарешті, - до екосистемному. Необходііо знати трофічні зв'язки і продукційні можливості водойм, особливості фізіології, екології та пове дення розводяться об'єктів, їх вимоги до кормів і режимам годування, до інших параметрах середовища, необхідне проведення постійного мікробіологічного і паразитологічного контролю, широкий розвиток селекційних робіт, створення нових досконалих технічних установок для вирощування риб.