Вільні економічні зони: світовий досвід, організаційні та економічні питання

Вільні економічні зони: світовий досвід, організаційні та економічні питання

  Одним із засобів залучення іноземних інвестицій, який безпосередньо впливає на інтенсивність фінансово-кредитних потоків до країни, є створення вільних економічних зон- частина території держави, на якій встановлено вільний режим для іноземних інвестицій і пільгові економічні умови.

  Метою створення ВЕЗ є активізація спільної інвестиційної діяльності, залучення новітніх іноземних технологій, валютних коштів, перейняття передового світового досвіду організації виробництва, розвиток експортного потенціалу, створення нових робочих місць, розвиток комунікаційної, ділової та соціальної інфраструктури, що має прискорити соціально-економічний розвиток певного регіону чи території держави.

При створенні ВЕЗ, як правило, враховуються такі чинники:

• економіко-географічні й екологічні умови;

• політична стабільність у регіоні;

• наявність транспортних мереж і комунікацій;

• ресурсний потенціал території;

• забезпеченість об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури;

• відсутність підприємств із чітко визначеними відмінностями щодо рівня рентабельності;

• відсутність суперечностей у податковій політиці на території ВЕЗ;

• спрощена та прискорена процедура вирішення всіх організаційних питань;

• зважена політика відбору інвестиційних проектів.

  В окремих країнах вільні економічні зони розглядаються як регіональний метод модернізації економі-

ки в умовах її переходу від адміністративних принципів функціонування до ринкового.

Але основне завдання вільних економічних зон – цілеспрямований господарський розвиток території

шляхом залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів та активізації зовнішньоекономічних зв’язків.

  Першими вільними економічними зонами були так звані вільні порти, що створювалися з метою інтенсивного розвитку місцевого ринку, а також для прискореного розвитку міжнародної торгівлі. Далі у процесі розвитку ринкових відносин «вільні порти» почали перетворюватися у вільні економічні зони, де товари не тільки складували безплатно, а й піддавали переробці, підготовці до реалізації для підвищення їх якості та покращення зовнішнього товарного вигляду, без вилучення мита і податків. Згодом вільні економічні зони почали виникати в різних країнах, економічно відсталих регіонах або великих промислових районах під час кризових ситуацій, коли для залучення підприємців, які хотіли займатися бізнесом на певній території, застосовували пільгові умови оподатковування і валютно-кредитних відносин.

Світовий досвід свідчить, що успіх діяльності ВЕЗ визначається, поряд з іншими факторами, і тим, наскільки узгоджено діють місцеві органи державної влади і адміністрація зони

Порядок створення, механізм функціонування і ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон на території України також визначений Законом України № 2673-12 "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 року.

В Україні існує 11 спеціальних (вільних) економічних зон і 9 територій пріоритетного розвитку, але нині вони не користуються преференция. Спеціальні (вільні)  економічні  зони  створюються  Верховною  
Радою  України  за  ініціативою  Президента   України,    Кабінету  
Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів  України  та  
місцевої державної адміністрації.