Суб’єкти права інтелектуальної власності

    Суб'єктами авторського  права можуть бути не лише  автори, а й інші особи. Серед  них особливе місце посідають  так звані “інші особи”, яким належить право на будь-який об'єкт інтелектуальної власності за законом. До таких «інших осіб», зокрема, належать роботодавці.

    Роботодавцеві належить  право на одержання патенту  на винахід, корисну модель чи  промисловий зразок, інший об'єкт промислової власності, якщо винахідник або автор промислового зразка передав йому це право за договором, укладеним між роботодавцем і автором науково-технічного досягнення у письмовій формі.

    Суб'єктами права інтелектуальної  власності безперечно є заявники. У переважній більшості заявники стають суб'єктами права інтелектуальної власності на результат інтелектуальної, творчої діяльності, який ними заявляється як об'єкт інтелектуальної власності. Але вони залишаються суб'єктами правовідносин у сфері інтелектуальної діяльності і в тих випадках, коли з тих чи інших причин суб'єктами права інтелектуальної власності вони не стали.

    Суб'єкт права на заявку  свого творіння вступає у різні  правовідносини з іншими суб'єктами, у тому числі і в цивільно-правові.

    Заявником може бути  фізична і юридична особа. Заявниками  за певних умов можуть бути  фізичні особи - громадяни України, громадяни зарубіжних країн і  особи без громадянства.

    Особи, які мають авторське  право або яку-небудь виключну  правомочність на твір, для засвідчення авторства на оприлюднений чи неоприлюднений твір, факту і дати опублікування твору мають право зареєструвати ці відомості в офіційних державних реєстрах. Можуть бути таким чином зареєстровані авторські договори, що стосуються права автора на твір. Зазначена реєстрація може бути здійснена в будь-який час у межах чинності строку охорони авторського права.

    Право на подання до  державної реєстрації об'єктів  промислової власності також  мають як фізичні, так і юридичні  особи. До фізичних осіб належать громадяни України, громадяни іноземних держав та особи без громадянства. При цьому іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права відповідно до міжнародних договорів України. Чинність зазначених договорів у межах України настає лише зі згоди Верховної Ради України. Іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих відповідно до чинного законодавства.

    Патентними повіреними  є також і іноземні юридичні  особи, якщо їх місцеперебування  знаходиться за межами України.

    Патентними повіреними  не можуть бути працівники  Державного департаменту інтелектуальної власності та установ, що входять до його складу, а також особи, які не можуть обіймати посаду патентного повіреного відповідно до чинного законодавства [7].

    Державний департамент  інтелектуальної власності веде  спеціальний реєстр патентних повірених. Після занесення імені патентного повіреного до цього реєстру йому присвоюється реєстраційний номер. Особи, не внесені до цього реєстру, не мають права називати себе патентними повіреними і, отже, займатися їх діяльністю.

    Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представляє. Таке доручення оформляється в письмовій формі договором, довіреністю або іншим документом, що підтверджує його повноваження відповідно до чинного законодавства.

    Повноваження патентного  повіреного можуть бути підтверджені також шляхом вказівки його прізвища і реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об'єкт промислової власності, якщо заявка підписана самим заявником.

    Отже, на одержання охоронного  документа України заявниками можуть бути творці об'єктів інтелектуальної власності, створених їх творчою працею. Заявниками також можуть бути будь-які інші фізичні і юридичні особи, до яких право на подання заявки перейшло на підставі закону чи договору. Заявниками можуть бути також представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені). Фактично заявником може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка має намір одержати правову охорону об'єкта інтелектуальної власності за умови, що зазначена особа має право на одержання охоронного документа.

    Щодо підприємств, організацій  і установ різних форм власності, то вони можуть бути заявниками  лише за умови, що вони наділені  правами юридичної особи.

    Суб'єктами права інтелектуальної  власності можуть бути також  спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності переходить згідно із законом чи договором, держава.

    Спадкоємці можуть стати  суб'єктами права інтелектуальної  власності згідно із законом  або заповітом. Лише Закон України  “Про авторське право і суміжні права” містить статтю про спадкування авторських і суміжних прав у спадщину. Разом з тим спадкоємці відповідно до цього Закону наділяються правом захищати авторство на твір, протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

    Інші закони про інтелектуальну  власність не містять норм  про перехід майнових прав  суб'єктів права інтелектуальної  власності у спадщину, проте це  не означає, що майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності не можуть передаватися у спадщину.

 

    Коло спадкоємців, до  яких переходять майнові права  власника патентів, визначається  чинним цивільним законодавством.

    Правонаступником може  бути й держава. За Законом України “Про авторське право і суміжні права” твори після закінчення строку їх правової охорони стають надбанням суспільства. Це означає, що такі твори можуть бути використані будь-якою фізичною чи юридичною особою без будь-якого дозволу і без виплати винагороди за їх використання. Проте користувачі зобов'язані оберігати право авторства, право на ім'я, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

      Одним із головних  показників цивілізованості суспільства  у всі часи був і залишається  рівень його уваги до розвитку  науки, культури і техніки. Від  того, наскільки є значним інтелектуальний  потенціал суспільства і яким є ступінь його культурного розвитку, залежить, у підсумку, вирішення економічних проблем, які постають перед ним. В останні роки технологічно та економічно розвинуті країни світу в основу своєї економічної (а в деяких випадках і політичної) стратегії на перші позиції ставлять науку та її результати.

      Є очевидним той  факт, що нині ефективність економіки, науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес у  цілому, нарешті, добробут суспільства  значною мірою залежать від  рівня утворення й обсягу накопичених суспільством знань, від рівня й ефективності творчої діяльності у цьому суспільстві. Не буде перебільшенням стверджувати, що однією з наймогутніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність фізичних осіб.

      Зростання ролі і значення інтелектуальної власності для суспільного прогресу в свою чергу зумовлює виникнення ще двох тенденцій. Прибутковість використання інтелектуальної власності все більше приваблює тих, хто для одержання легкої наживи в усе більших масштабах вдається до неправомірного використання об'єктів інтелектуальної власності, що наносить велику шкоду суспільству.

      Друга тенденція  полягає в тому, що інтелектуальна  діяльність і її результат  інтелектуальна власність знаходяться  в постійній динаміці, відповідність правової охорони яких часто не встигає за їх розвитком.

      При цьому слід  відзначити й те, що законодавство  України про інтелектуальну власність  створювалося в умовах її незалежності, отже, знаходиться на етапі становлення. Це законодавство ще досить недосконале, воно не позбавлене окремих істотних недоліків, прогалин, суперечливих положень, деякі норми не узгоджені між собою тощо.

      Зазначене законодавство  України також знаходиться в  постійній динаміці, - законодавець  постійно шукає шляхи і способи його приведення до світових стандартів та іншого удосконалення. Адже від належної, надійної та ефективної правової охорони інтелектуальної власності залежить рівень соціально-економічного розвитку України і, в кінцевому підсумку, добробут народу.

      Від початку становлення  законодавству України про інтелектуальну  власність в цьому році виповниться  десять років. Проте, відповідного  узагальнення та науково-теоретичного  аналізу забезпечення творця  необхідними гарантіями, правами  й пільгами і взагалі визначення його правового статусу поки що в Україні не здійснювалося. Неабиякого значення набуває питання правового забезпечення прав суб’єктів права інтелектуальної власності.

      Дослідження кола  об’єктів права інтелектуальної  власності представляє не лише теоретичний, а й практичний інтерес. Розширення кола таких об’єктів та вдосконалення системи правої охорони вже існуючих об’єктів права інтелектуальної власності обумовлює сталий розвиток інституту інтелектуальної власності в Україні, що впливає на визнання об’єктів права інтелектуальної власності, зареєстрованих в Україні, на міжнародному рівні та підвищення статусу України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

   1. Конституція України // Відомості  Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141

   2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України , 2003, NN 40-44, ст.356

   3.  Закон України «Про  охорону прав на зазначення  походження товарів» // Відомості  Верховної Ради України , 1999, N 32, ст.267

   4. Закон України «Про  авторське право та суміжні права» // Відомості Верховної Ради України , 1994, N 13, ст.64

   5. Закон України «Про  охорону прав на винаходи та  корисні моделі» // Відомості Верховної  Ради України (ВВР), 1994, N 7, ст. 32

   6. Закон України «Про  охорону прав на промислові зразки» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 7, ст. 34

   7. Постанова Кабінету Міністрів  України Про затвердження Положення  про представників у справах  інтелектуальної власності (патентних  повірених) // Офіційний вісник України від 12.09.19971997 р., № 35, стор. 95, код акту 3399/1997

   8. Право інтелектуальної  власності: Навчальний посібник / За  заг. ред.. О.І.Харитонової. – Х.: Одіссей, 2012. -192 с.