Інвестиційна політика підприємств

ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ

У статті визначено сутність, цілі та етапи здійснення інвестиційної політики на підприємствах.

 

In this article it is determined the essence, aims, and stages of realization of investment policy on enterprises.

 

Ключові слова: інвестиційна політика підприємства, інвестор, інвестиційна привабливість, інвестиційний ризик, інвестиційна активність.

 

Постановка проблеми. Інвестиційна політика є одним із найважливіших складових системи управління інвестиційною діяльністю суб’єктів господарювання. В процесі її розробки та реалізації визначаються пріоритетні напрямки та форми інвестиційної діяльності, характер формування інвестиційних ресурсів підприємства, послідовність етапів реалізації короткострокових та довгострокових цілей суб’єкта господарювання, межі можливої інвестиційної активності підприємства по напрямках і формах його інвестиційної діяльності, система формалізованих критеріїв, за якими господарюючий суб’єкт реалізовує і оцінює свою інвестиційну діяльність тощо.

В умовах вільного підприємництва розробка інвестиційної політики стає виключно внутрішнім заходом, при здійсненні якого підприємства в тій чи іншій мірі приділяють увагу як аналізу діяльності, так і прогнозуванню. Однак, серйозною проблемою є ситуація нестабільності і непередбачуваності, різких змін в економічній сфері і значної за політизованості, що є характерним для України. Вирішення зазначених питань є надзвичайно актуальним, адже правильно розроблені та ефективно реалізовані короткострокові та довгострокові цілі інвестиційної політики підприємств стимулюють подальший їх розвиток.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням розробки та реалізації інвестиційної політики підприємств присвячено праці багатьох сучасних науковців, серед яких: Воробйова Є.І., Кантор В.Є., Лахметкіна Н.І., Маховікова Г.А., Севрюгін Ю.В., Хрущ Н.А. та інші.

Однак, переважна більшість праць зосереджена на теоретичних аспектах формування інвестиційної політики суб’єктів господарювання, на розробці довгострокової інвестиційної стратегії без розробки конкретних підходів до її здійснення, які можна застосувати до підприємств будь-якої форми власності та організаційно-правової форми.

Виклад основного матеріалу. Українські та зарубіжні вчені досить рідко звертаються до поняття «інвестиційна політика», замінюючи його поняттям «інвестиційна стратегія», що, на мою думку, є не досить коректним. Адже інвестиційна стратегія передбачає розробку довгострокових цілей підприємства та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення, а саме інвестиційна діяльність суб’єкта господарювання може здійснюватися і у короткостроковому періоді і знаходити своє відображення у такій складовій інвестиційної політики як інвестиційна тактика.

Отже, інвестиційна політика підприємства – це комплекс теоретичних рішень та практичних дій і заходів, здійснюваних підприємством в межах завдань його розвитку та визначеної інвестиційної ідеології, що забезпечують вигідне вкладання власного, залученого та позикового капіталу в об’єкти інвестування з метою забезпечення прибутковості (дохідності) господарюючого суб’єкта або досягнення інших позитивних результатів в майбутньому.

Основною метою інвестиційної політики підприємства є створення оптимальних умов для вкладання власного, позикового та іншого капіталу, що забезпечить прибутковість (доходність) та розширення економічної діяльності суб’єкта господарювання, створення конкурентних переваг чи досягнення інших позаекономічних цілей.

У світовій практиці виділяють п’ять основних цілей інвестиційної політики, які може обирати конкретне підприємство:

1) виробничо-технологічні цілі, що спрямовують підприємство розширення та удосконалення виробництва продукції;

2) господарсько-економічні цілі, досягнення яких підвищить ефективність діяльності підприємства (досягнення запланованих економічних результатів з мінімумом витрат);

3) науково-технічні цілі, що пов’язані з необхідністю інтенсифікації виробництва і прискорення науково-технічного прогресу;

4) соціальні цілі, що забезпечують підвищення добробуту та продуктивності праці персоналу підприємства;

5) екологічні цілі, досягнення яких забезпечить найменший негативний вплив на навколишнє природне середовище[2].

За своїм значенням в процесі формування інвестиційної політики суб’єкта господарювання вище зазначені цілі нерівнозначні. Пріоритетність тієї чи іншої цілі може змінюватися залежно від господарського механізму, економічної політики та конкретної ситуації, в якій знаходиться підприємство.

Формування інвестиційної політики підприємства відбувається в декілька етапів, що відображені на рис. 1 [3, с. 28].

Рис. 1. Етапи формування інвестиційної політики підприємства

 

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nie/2010_2/187-197.pdf

 

 

Розробка конкретних цілей та напрямків інвестиційної політики, їх якісних і кількісних характеристик являється індивідуальним процесом для кожного підприємства. Тому, до цих пір не винайдено єдиного алгоритму, що може бути застосований різними господарюючими суб’єктами при розробці та виборі інвестиційної політики.

Список використаних джерел

1. Лахметкина Н.И. Инвестиционная  стратегия предприятия : [учебное пособие] /

Лахметкина Н.И. – М. : КНОРУС, 2006. – 184 с.

2. Маховикова Г.А. Инвестиционный процесс на предприятии / Г.А. Маховикова, В.Е.

Кантор. – СПб. : Питер, 2001. – 176 с.

3. Воробьева Е.И. Инвестиционная  политика предпринимательских структур  в

переходной экономике / Е.И. Воробьева // Культура народов Причерноморья. – Симферополь

: Межвузовский центр “Крым”, 2000. – № 13. – С. 27 – 30.

4. Севрюгин Ю.В. Оценка  инвестиционной привлекательности  промышленного

предприятия : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук : спец. 08.00.05

“Экономика и управление народным хазяйством” / Ю.В. Севрюгин. – Ижевск, 2004. – 26 с.