Економіка та організація інноваційної діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

Кафедра економіки підприємства і  економічної теорії

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з навчальної дисципліни

“Економіка та організація інноваційної діяльності”

 

 

 

 

 

 

                                                                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2012

1. Визначте взаємозв'язок розвитку інновацій, науки і техніки. Порівняйте роль науково — дослідних та дослідно — конструкторських робіт у створенні нового продукту.
2. Охарактеризуйте інноваційну сферу, інноваційних процес та його фази.
3. Охарактеризуйте зміст лізингу, його об'єкти та суб'єкти, а також види лізингових операцій.
4. Практичне завдання

З метою підвищення обсягів  виробництва продукції керівництво  підприємства “Кама” має прийняти рішення щодо придбання нового устаткування.

Використовуючи данні, наведені у таблиці 1, обгрунтуйте, наскільки  рішення, що приймається, є доцільним  для даного підприємства.

 

Вихідні дані

 

	Довжина      устаткування, м	Ширина       устаткування, м	Висота         устаткування, м	Потужність           двигуна         устаткування	Продуктивність устаткування,    виробів/год	Зона   обслуговування устаткування
Існуюче устаткування	3,85	0,96	1,8	37	45	7
Нове  устаткування	3,9	0,98	1,85	40	50	7

 

 

 

 

 

 

Термін "інновація" вперше ввів у науковий обіг австрійський учений Йозеф Шумпетер 1912 р. у праці "Теорія економічного розвитку". Він визначав інновації як нову науково-організаційну комбінацію використання виробничих факторів, яка мотивована підприємницьким духом. Шумпетеру належить і перша спроба класифікувати інновації. Так, він виділяв п'ять типів інновацій:

1) виробництво нового  продукту або продукту з якісно новими властивостями;

2) впровадження нового  засобу виробництва, в основу  якого покладено нове наукове  відкриття або новий підхід  щодо комерційного використання  продукції.;

3) застосування нових  матеріалів;

4) освоєння нового  ринку збуту певною галуззю  промисловості країни;

5) впровадження нових  організаційних форм.

Американський учений Ф. Ніксон вважає, що інновація - це сукупність технічних, виробничих і комерційних  заходів, які зумовлюють появу на ринку нових і покращених промислових  процесів та обладнання. На думку відомого американського вченого Б. Твісса, нововведення - процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту. В словнику "Науково-технічний прогрес" інновація (нововведення) визначається як результат творчої діяльності, націленої на розробку, створення і розповсюдження нових виробів, технологій, впровадження нових організаційних форм і т. д.

У Законі України "Про  інноваційну діяльність" дано таке визначення: "інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери".

Нині роль науки в  розвитку суспільного виробництва і створенні нової конкурентоспроможної техніки і технології значна. В умовах науково-технічної революції, ані техніка, ані виробництво, ані споживання не можуть розвиватися й удосконалюватися без виконання комплексу сучасних наукових досліджень і розробок. У свою чергу для розвитку науки необхідні сучасні засоби вимірювання, промислові установки й інше устаткування, а також виробнича база.

Оскільки система "наука  — техніка — виробництво —  споживання" є організаційно-технічною" для неї, як і для будь-яких систем такого виду, характерний динамізм, тобто безперервна мінливість просторово-часових зв'язків елементів системи і стану системи в цілому.

Науки — це система  знань, що дає змогу прогнозувати предмети і явища в природі  і суспільстві.

Виходом системи "наука" є сформульовані у вигляді  визначених наукових ідей і положень об'єктивні закони, що діють у  сфері суспільного виробництва; закінчені розробки принципово нових  об'єктів техніки й окремі технологічні рішення; форми і методи організації й управління процесами виробництва, споживання (експлуатації); інформація про об'єкти і засоби експлуатації (споживання).

Розвиток науки характеризується такими особливостями:

— перетворення науки в безпосередню продуктивну силу. Наука впливає на розвиток техніки і виробництва, тобто стає високоефективною галуззю;

— розширення сфери застосування науки, для якої характерне проникнення її результатів у всі сфери матеріального виробництва і споживання промислової продукції, включаючи сфери організації та управління;

— прискорений розвиток науки, що характеризується експонентним законом зростання обсягу науково-технічної інформації і безперервним збільшенням кількості працівників, зайнятих у цій сфері діяльності;

— випереджальний (щодо техніки і виробництва) розвиток науки. У сучасних умовах наука більш активно відкриває перспективи розробки техніки і виробництва, залишаючи за ними роль первинних чинників, що визначають її розвиток. Випереджаючи розвиток техніки і виробництва, сучасна наука формує необхідні передумови для створення нової техніки, технології й організації виробництва;

— комплексний розвиток науки. З одного боку, науково-технічний прогрес немислимий без поглиблення знань у визначених наукових сферах, тобто без інтенсивної диференціації наук і розвитку спеціалізації діяльності науковців. З іншого, прискорення науково-технічного прогресу може бути досягнуто тільки за умови комплексного розвитку науки. Комплексні дослідження, що базуються на об'єднанні зусиль учених, інженерно-технічних працівників, зайнятих у різних галузях науки, техніки і виробництва, сприяють підвищенню ефективності досліджень і дають змогу визначити сфери використання результатів;

— системність науки. Для сучасних великих наукових досліджень характерний системний підхід до постановки наукової проблеми і проведення досліджень. Тільки за умов дотримання системності можна заздалегідь, тобто на стадії науково-технічних розробок, визначити, наприклад, оптимальну номенклатуру машин, приладів і устаткування з відповідними заданими параметрами;

— математизація науки й автоматизація процесів наукових досліджень. Розвиток науки немислимий без використання математики й електронно-обчислювальної техніки.

 

Організація науково-дослідних  робіт

За своїм змістом  і характером отриманих результатів наукові дослідження можуть бути фундаментальними, пошуковими і прикладними.

Фундаментальні дослідження  поділяються на теоретичні й експериментальні. Основою фундаментальних досліджень є відкриття нових явищ, закономірностей  і принципів, що можуть бути використані під час створення техніки, технології виробництва, організації виробництва і споживання та ін. Результати фундаментальних досліджень, як правило, є основою для проведення пошукових і прикладних досліджень, що прямо стосуються питань створення нових видів матеріалів, засобів і способів виробництва. Формами інформації є теорії, гіпотези тощо.

Пошукові наукові дослідження  спрямовані на вивчення більш конкретних проблем, наприклад можливостей  створення нових матеріалів, техніки, технології, підвищення продуктивності праці та якості продукції, що випускається. Результатом пошукових досліджень є науково-технічна інформація, що у багатьох випадках має матеріально-технічне втілення.

За позитивних результатів  висновки пошукових робіт мають  цілком конкретний характер і видаються у вигляді звітів, технічної документації, макетів, експериментальних зразків.

Прикладні наукові дослідження  безпосередньо спрямовані ва створення  нових конкретних виробів або  на вдосконалення наявних, а також  на розробку способів їх виробництва, засобів механізації й автоматизації виробництва, систем і методів контролю за якістю продукції та ія. Результати прикладних досліджень у формі звітів, технічної документації, макетів, дослідних зразків тощо є основою подальших розробок з метою впровадження в практику наукових ідей. Прикладні дослідження, що належать до матеріального виробництва, у результаті яких здійснюється технічне і робоче проектування, виготовляються і випробовуються дослідні зразки, називаються дослідно-конструкторськими роботами. У процесі цих робіт вирішуються технічні завдання на основі можливостей, знайдених у результаті прикладних досліджень.

Роботи фундаментального і пошукового характеру здійснюються, як правило, у наукових установах  Академії наук, а також у науково-дослідних лабораторіях при кафедрах вищих навчальних закладів. Роботи пошукового і прикладного характеру виконуються в галузевих науково-дослідних інститутах, конструкторських бюро і підрозділах підприємств. У проведенні наукових досліджень особливе місце займають конструкторські бюро і наукові лабораторії підприємств. Як правило, вони здійснюють конструкторську підготовку серійного виробництва й іноді самостійно розробляють проекти.

Цикл НДР, проведених підрозділами підприємств й інших  організацій, складається зі стадій, а також можливих етапів на цих стадіях.

На першій стадії —  розробка технічного завдання — підбирається і вивчається науково-технічна література, патентна інформація й інші матеріали  з теми, обговорюються отримані дані, на їхній основі складається аналітичний огляд і висуваються гіпотези. За результатами аналізу обираються напрями роботи і шляхи реалізації вимог, яким має відповідати виріб. Складається звітна науково-технічна документація за стадіями, визначаються необхідні виконавці, готується і видасться технічне завдання.

На другій стадії —  проведення теоретичних і експериментальних  досліджень — здійснюється теоретична розробка теми, у процесі якої перевіряються  наукові і технічні ідеї; розробляються  методики досліджень; відбувається вибір  схем; обираються методи розрахунків і досліджень; виявляється необхідність проведення експериментальних робіт, розробляються методики їх проведення (перший етап).

На другому етапі, якщо визначено необхідність проведення експериментальних робіт, здійснюються проектування і виготовлення макетів та експериментального зразка.

На третьому етапі  проводяться стендові і польові  експериментальні випробування зразка за розробленими програмами і методиками, аналізуються результати випробувань, визначається ступінь відповідності отриманих даних на експериментальному зразку розрахунковим і теоретичним висновкам. Якщо мають місце відхилення, то допрацьовується експериментальний зразок і проводяться додаткові випробування, за необхідності вносяться зміни в розроблені схеми, розрахунки, технічну документацію.

На третій стадії —  оформлення результатів ІІДР — складається  звітна документація, що включає матеріали  про новизну і доцільність  використання результатів НДР, економічну ефективність. Якщо отримані позитивні  результати, то розробляються науково-технічна документація і проект технічного завдання на дослідно-конструкторські роботи. Складений і оформлений комплект науково-технічної документації подаються замовникові для приймання. Якщо часткові технічні рішення мають новизну, то вони оформляються через патентну службу незалежно від закінчення складання всієї технічної документації. Керівник теми перед поданням НДР комісії складає повідомлення про її готовність до приймання.

На етапі приймання  теми проводиться обговорення та затвердження результатів НДР (науково-технічного звіту) і підписання акта замовника про прийняття роботи.

Якщо отримані позитивні  результати і підписаний акт приймання, то розроблювач передає замовникові  прийнятий комісією експериментальний  зразок нового виробу; протоколи приймальних випробувань і акти приймання дослідного зразка (макет) виробу; розрахунки економічної ефективності використання результатів розробки; необхідну конструкторську і технологічну документацію з виготовлення експериментального зразка. Розробник бере участь у проектуванні й освоєнні нового виробу і разом із замовником несе відповідальність за досягнення гарантованих ним показників виробу.

Комплексне проведення НДР за визначеною цільовою програмою  дає змогу не тільки вирішити науково-технічну проблему, а й створити достатній заділ для більш оперативного та якісного проведення дослідно-конструкторських робіт, конструкторської і технологічної підготовки виробництва, а також значно скоротити обсяг допрацювань і строки створення й освоєння нової техніки.

Дослідно-конструкторські  роботи (ДКР) проводяться в порядку  реалізації результатів НДР або  безпосередньо за технічним завданням  на ДКР без попередньої науково-дослідної  роботи. Вони здійснюються в кілька етапів.

Перший етап — техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) доцільності створення нового виробу і передачі його в серійне виробництво. На цьому етапі розробляються можливості вирішення завдань, варіанти конструкторських і технологічних рішень. Складається перелік робіт, що підлягають виконанню, уточнюється загальний обсяг робіт, витрати і строки виконання, визначаються співвиконавці. Наводяться дані, що характеризують експлуатаційну надійність виробу, ступінь уніфікації і стандартизації, відповідність його технічного рівня вітчизняним і закордонним досягненням науки та техніки. Визначається орієнтована вартість дослідного і серійного зразків, сума витрат на організацію виробництва й експлуатацію цієї техніки, орієнтований строк початку постачання замовникові. Визначається склад технічної підготовки і призначаються відповідальні виконавці за кожним видом робіт.