Організаційні заходи захисту ноу-хау

    Ліцензійна угода може передбачати передачу патентної ліцензії; комплексну передачу декількох патентів і пов'язаного з ними "ноу-хау"; росте також число ліцензійних угод на використання "ноу-хау" без патентів на винахід. Ліцензійні угоди останніх двох типів передбачають крім передачі технічних знань надання ліцензіаром (власником патенту) супутніх інжинірингових послуг по організації ліцензійного виробництва, а також відповідні постачання устаткування, початкової сировини, окремих вузлів і тому подібне. Ліцензійні угоди розрізняються залежно від того:

дозволяють вони експорт ліцензійної продукції, повністю виключають його або частково обмежують; наявністю або відсутністю в них зобов'язання ліцензіара протягом терміну дії угоди надавати ліцензіату (покупцеві ліцензії) інформацію про нові удосконалення ліцензійної техніки; за способом передачі технології, тобто ліцензія надається незалежно або одночасно з укладенням контракту на будівництво об'єкту, постачання комплектного устаткування і надання інжинірингових послуг (самостійні або супутні ліцензійні угоди).

   Ліцензійний договір - договір, по якому одна сторона (ліцензіар) надає право на використання винаходу або іншого технічного досягнення (ліцензію), а інша сторона (ліцензіат) виплачує за цю певну винагороду [9, ст. 150].

    Об'єктом ліцензійного договору є технічні рішення, що визнаються винаходами за законом країни, громадянином якої є покупцем ліцензії; ними можуть бути також інші технічні досягнення, в т.ч. секрети виробництва, "ноу-хау" і тому подібне. Умови ліцензійного договору можуть встановлювати: територію застосування ліцензії (частина держави, одне або декілька держав); форму використання об'єкту ліцензії (виробництво виробів і (або) їх продаж, застосування технології і так далі); його об'єм в кількісному відношенні; термін застосування (звичайно від п'яти до десяти років) і так далі. У ліцензійний договір включаються також умови для передачі набувальнику ліцензії технічної документації, надання йому технічної допомоги шляхом посилки і прийому фахівців, про постачання зразків машин і устаткування, взаємну інформацію сторін про внесені до об'єкту технічні удосконалення, про участь сторін в захисті прав власника ліцензії проти порушення цих прав третіми особами, про порядок вирішення суперечок за ліцензійним договором і ін. У ліцензійному договорі встановлюється також розмір ліцензійної винагороди, порядок його визначення і виплати.

    Ліцензійна винагорода - відшкодування за надання прав на використання ліцензій, "ноу-хау" і ін., що є предметом ліцензійної угоди [9, ст. 153].

 

 

3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ ЗАХИСТУ  НОУ-ХАУ

 

    Організаційні заходи щодо захисту ноу-хау зводяться до наступних дій, що повинний виконувати власник секретів виробництва: 1) Насамперед, повинний здійснюватися строгий контроль за доступом співробітників підприємства до секретів виробництва. Відомості про них повідомляються обмеженому числу осіб під розпис із зобов’язанням про нерозголошення зазначених відомостей. Як правило, у цьому документі вказуються паспортні дані обізнаної особи чи може укладатися окремий додатковий договір про режим таємності об’єкта техніки. 2) При прийомі на роботу бажано в трудовій угоді, що укладається, зафіксувати режим доступу і володіння секретами виробництва, а також зобов’язати працівника підписати зобов’язання про нерозголошення. Інакше, після відходу з роботи і при переході на іншу роботу, працівник може «віднести» із собою секрети виробництва. 3) Один зі способів фіксування ноу-хау — проставлення на кожнім листі технічної документації, призначеної для внутрішнього користування, штампа з фразою «Об’єкт інтелектуальної власності». 4) У деяких випадках документи, що описують технічний секрет, укладають у пакет, роблять наклейку на конверт: «Розкрити тільки за рішенням суду», що одночасно з підписанням зобов’язання про нерозголошення цього секрету дозволяє створити ефективний організаційно-юридичний механізм охорони секретів виробництва. Ведеться облік осіб і їхніх паспортних даних, що мають доступ до охоронюваної інформації. 5) Розповсюдженим прийомом передпродажної тактики є висновок опціонних угод, тобто попередніх згод, що надають час для ухвалення рішення про покупку технології. У рамках опціону можуть частково передаватися відомості про об’єкт техніки для його експериментальної оцінки на підприємстві ліцензіата. У випадку опціону слід строго дотримуватися режиму таємності у відношенні переданих ноу-хау, тому що по опціоні потенційний покупець може усвідомити для себе сутність нової технології і далі відмовитися від її покупки. Тому звичайно опціонні угоди бувають оплачуваними й укладаються з додатком списку присвячених осіб, що включає не тільки фахівців підприємства-ліцензіата, але і технічний персонал, тобто абсолютно ВСІХ людей, що мають доступ до ноу-хау. Таким чином, можна констатувати, що при правильно обраній технічній політиці підприємства існують дуже ефективні способи правової охорони ноу-хау.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

   Основні висновки, одержані в результаті дослідження й аналізу даного питання, полягають у наступному:

1. «Ноу-хау» - специфічний, нетрадиційний  об’єкт права інтелектуальної  власності, правовий режим якого  характеризується такими особливостями, як конфіденційність – основа надання права на «ноу-хау», квазівиключний характер такого права, застосування формальних процедур (посвідчення права, його реєстрація, експертиза тощо) як умов надання його охорони.

2. Охорона «ноу-хау» як об’єкта права інтелектуальної власності здійснюється шляхом нормативного закріплення особливого способу охорони – забезпечення режиму конфіденційності інформації, що становить його зміст.

3. Право на «ноу-хау» - це не  традиційне виключне право на  об’єкт інтелектуальної власності здійснюється, що становить собою повноцінне абсолютне право, а урізане, обмежене право, яке характеризується як «квазівиключне».

4. Суб’єктами права на «ноу-хау»  можуть бути юридичні й фізичні  особи незалежно від здійснення  останніми підприємницької діяльності.

5. Зміст права на «ноу-хау»: - використання «ноу-хау», - розпорядження ним, - захист права на «ноу-хау».

6. Договір про передачу «ноу-хау»  є самостійним договором у  сфері права інтелектуальної  власності. Передумовою його укладення є договір про розкриття «ноу-хау», за яким одна сторона – власник права на нього – з метою попереднього ознайомлення з «ноу-хау» іншої сторони – потенційного його набувача – для прийняття рішення про укладення між ними договору про передачу «ноу-хау» надає іншій стороні інформацію, що становить сутність «ноу-хау» в обсязі, достатньому для цього.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України “Про інвестиційну  діяльність“.

 

2. Закон України “Про державне  регулювання діяльності у сфері  трансферу технологій“.

 

3. Закон України “Про інформацію“.

 

4. Цивільний кодекс України (16.01.2003).

 

5. Андращук Г. А., Пахаренко А. П. Правовая охрана товарных знаков, фирменных наименований и географических  указаний в Германии. — К.: Таксон, 1997, — 112с.

 

6. Андрощук Г. А., Работягова П. И. Патентное право: правовая охрана изобретений: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2001. — 231с.

 

7. Брижко В. М. Патентознавство як  самостійна наукова дисципліна. — К.: Нац.агенство з питань  інформатизації при Президенті  України, 1996.— 186с.

 

8. Брыжко В. М., Завгородний А. Ф., Пичкур А. В. Лицензирование прав  и патентование научно-технологической  продукции. – К.: УААН, 1994, —202с.

 

9. Дахно И И. Патентно-лицензионная  работа. — К.: Блиц-информ, 1996,—256с.

 

10. Дахно И.И. Патентирование и лицензирование: Учеб.пособие. – К.: МАУП, 2004. – 216 с.