Журнал Всесвіт

Міністерство  науки і  освіти України

Сумський  державний університет

гуманітарний  факультет

кафедра теорії і практики перекладу 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат з дисципліни

Історія перекладу

на тему:

Журнал «Всесвіт» 
 
 
 
 
 
 

Перевірила: 
                                                                           Кобякова І.К. 
                                                                          Підготувала: 
                                                                           студентка III курсу 
групи ПР-82 
Підлісна Аліна 
 

 
 
 

Суми, 2010

Зміст:

 Вступ 3 

1. Історія створення журналу 5

2. Люди, що працювали і працюють в журналі 6

3. Сучасний стан журналу «Всесвіт» 9

 Висновки 11

Список  літератури 12

 

Вступ

     Проблема  значення періодичних видань у громадсько-політичному  і культурно-мистецькому житті народу складна й багатоаспектна. Для віками позбавлених державності українців, що зберегли свою національну самобутність у сфері культури, ця проблема набуває додаткової ваги. Значення української періодики в духовному самотвердженні народу важко перебільшити. На кожному з етапів історико-літературного процесу 19-20 століть літературно-громадська преса не тільки пропагувала художню творчість, а й виконувала функцію популяризатора громадсько-політичної думки, нових філософських ідей, наукових досягнень, мистецьких рухів.

      Двадцяті  роки були першими роками відбудовчого періоду, роками нової економічної  політики, одним з актів якої був  дозвіл у листопаді 1921 року роботи приватних  видавництв. Цей час був визначальним у становленні українського літературного і мистецтвознавчого журналу. У періодичному друкові НЕП дав значний цифровий зліт: у 1920 році – біля 136 журнальних назв (російською та українською мовами), у 1923 більше - 250 . Викликано це двома взаємопов’язаними факторами: по-перше, появою приватних видавництв, по-друге, активним ростом видавництв державних, які часто призначались  для протидії першим, і кількість яких зростала пропорційно до їх кількості.

      Доки  книговидавнича справа не запрацювала  на повну потужність, журнал був оперативним інформатором в різних галузях науки, техніки, мистецтва. На сьогодні періодичні видання тих років є невичерпним джерелом для дослідників. Без вивчення періодики цього великого поля національного духовного життя, яке часто ставало ареною боротьби за українську мову і культуру, не можуть всебічно і повно висвітлюватись ні історія суспільної думки, ні національний науково-мистецький рух у всьому його багатстві і складності.

      Художні частини в масових журналах такого типу необхідно розглядати як складову і дуже важливу ланку літературного процесу. Специфіка її втому, що вона найбільш пов’язана з щоденним життям суспільства, охоплює найширші кола читачів, з яких більшість дуже мало обізнана з літературним життям. Масовий журнал поширюється в найвіддаленіші куточки країни, куди “велика” література ще не доходить. Саме через це художній матеріал бере на себе функцію виховання, оформлення художніх смаків масового читача.

     В зв’язку з цим метою даної роботи є розгляд історії створення та ролі українського журналу «Всесвіт» - єдиного українського журналу, спеціально присвяченого іноземній літературі, культурі, мистецтву і суспільно-політичним акцентам зарубіжних країн, журналу, який впродовж багатьох десятиліть був і досі лишається єдиним літературним "вікном у світ" і джерелом систематичних знань, культурного досвіду відкритих суспільств для українських читачів найширшого професійного спектру.

 

      1. Історія створення журналу

     Журнал "Всесвіт" - це найстаріший український щомісячний літературно-мистецький та громадсько-політичний журнал, заснований в січні 1925 у Харкові (як ілюстроване двотижневе видання) видатними українськими письменниками Василем Елланом-Блакитним та Миколою Хвильовим і художньо редагований Олександром Довженком, виходив до 1934 року. Відновлений у 1954 році у Києві як орган Спілки письменників України, Українського товариства дружби й культурних зв'язків із зарубіжними країнами (з 1976 — Українського комітету захисту миру). Василь Еллан (Блакитний) — перший головний редактор «Всесвіту». У харківський період на сторінках часопису друкувалися твори Ю.Яновського, М.Бажана, М.Йогансена, Г.Косинки, Остапа Вишні, В.Сосюри, М.Доленго, І.Микитенка та інших, а також переклади Е.Верхарна, Й.Енсена, К.Клебера та інших.

     У київський період, коли обов'язок головного редактора виконували О.Полторацький, Д.Павличко, В.Коротич, а з 1986 року — О.Микитенко, «Всесвіт» опублікував твори близько двох тисяч зарубіжних письменників у перекладах В.Мисика, Бориса Тена, М.Бажана, Л.Первомайського, М.Терещенка, М.Лукаша, В.Гримича, Й.Кобіва, І.Дзюби, Д.Павличка, А.Содомори, Е.Туркова, Е.Халимоненка, Г.Кочура, В.Коптілова (перекладалися твори С.-Ж. Перса, Г. Гессе, А. Камю, Р. Тагора, А. Зегерс, Г.Гарсіа Маркеса, Р-М. Рільке, П. Неруди, Б.Сахні та інших, а також уривки з «Рігведи», твори античних, середньовічних, ренесансних письменників). Журнал знайомив читачів з історією світової культури та мистецтва, з творчими пошуками сучасних митців, з проблемами всесвітньої культури й української в її контексті.

     У становленні часопису брало участь багато відомих українських письменників, поетів, літературознавців, громадських діячів.

 

      2. Люди, що працювали і працюють  в журналі

     Журнал  був заснований 1925 року відомим поетом і політичним діячем Василем Елланом-Блакитним. Він написав небагато і рано пішов із життя. Але твори його не забулися — передусім поезії з широко відомої свого часу збірки «Удари молота і серця» (1920).

     Народився Блакитний 12 січня 1894 року в селі, що нині носить назву Михайло-Коцюбинське, на Чернігівщині, в родині священика. Вчився в Чернігівській бурсі, а потім — в духовній семінарії, якої щиро не любив. Пізніше вступив на економічне відділення Київського комерційного інституту. Але інститут він не закінчив, бо студента захопив вир революції.

     В. Блакитний був безпосереднім учасником багатьох важливих подій в Україні. За часів Центральної ради він потрапив до Лук'янівської в'язниці, потім брав участь у створенні підпільної друкарні в Одесі, очолив повстання проти гетьмана в Полтаві, під час наступу Денікіна керував київським підпіллям боротьбистів, переховуючись у сторожці на Байковому кладовищі. З 1920 року — редактор урядової газети «Вісті ВУЦВК», згодом створює тижневик — додаток до «Вістей» — «Література. Наука. Мистецтво», пізніше — журнали «Всесвіт» і «Червоний перець». Одне з перших літературних об'єднань після 1920 року в Україні — спілка пролетарських письменників «Гарт» — теж засноване з ініціативи В. Блакитного, який його і очолив.

     Тяжка недуга серця, на яку хворів із раннього дитинства, звела його в могилу на 32-му році життя — 4 грудня 1925 року. Згодом ім'я поета було надовго приречене на забуття, лише після 1956 року знову почали видавати його твори. Журнал «Всесвіт», редагований В. Блакитним, у своєму першому варіанті ще не був власне часописом всесвітньої літератури, це був масовий «тонкий» журнал, який головним чином інформував про громадсько-політичне й культурне життя України, Радянського Союзу та зарубіжних країн. У розділі художньої літератури друкувалися твори як українських, так і зарубіжних письменників.

     Справжнє  піднесення журналу припадає саме на той час, коли головним редактором «Всесвіту» був український поет, літературознавець, перекладач, громадський діяч Дмитро Павличко.

     Народився Дмитро Васильович Павличко 28 вересня 1929 року у селі Стопчатів на Прикарпатті. 1953 року закінчив філологічний факультет Львівського університету. Того ж року вийшла перша збірка віршів «Любов і ненависть», яка принесла поетові визнання в літературному світі і серед читачів. Перу Д. Павличка належить понад 20 збірок та циклів, зокрема, «Моя земля», «Бистрина», «Днина», «Пальмова віть», «Пелюстки і леза», «Гранослов», «Литовський ліс», «Сонети подільської осені», «Таємниці твого обличчя», «Вірші з Парижа», «Вірші з Афганістану», а також поеми «Земля», «Вогнище», «Поєдинок».

     Талант  Павличка знайшов потужне творче виявлення також у літературно-художній критиці, публіцистиці, кінодраматургії. Добре відомі його критичні статті, літературознавчі дослідження про  І. Франка, В. Стефаника, Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Христо Ботева, Хосе Марті, Сент-Екзюпері.

     Дмитро  Васильович невтомно прокладав дорогу до світового письменства. Взяти  хоча б збірку «Світовий сонет», де у високо довершених перекладах заговорили сонетярі світу, починаючи  від великого італійця Данте Аліг'єрі. Творчість Павличка-перекладача увінчала премія імені Максима Рильського у 1985 році.

     Саме  під керівництвом Дмитра Васильовича завершується становлення «Всесвіту», остаточно визначаються його структура й функції. «Всесвіт» перетворюється на «товстий», літературно-художній журнал. Головний редактор щиро уболівав за те, щоб «Всесвіт» став часописом високого рівня, і не шкодував зусиль заради цієї мети. Але так довго тривати не могло. «Всесвіт» викликав дедалі більше невдоволення влади, і в 1978 році головного редактора було знято.

     Наступний керівник журналу - Олег Микитенко. Він народився 1939 року на Донеччині — людина творча і обдарована; добрий організатор, професійний журналіст; 15 років працює у журналі «Всесвіт». Журнал постійно розширює тематичні обрії, продовжує традиційні рубрики і запроваджує нові. У кожному номері цього елітарного культурологічного часопису читачі знаходять для себе щось нове, призабуте, ніде доти не опубліковане: явища, пам'ятки, факти, постаті. Олег Микитенко — дуже діяльна і скромна людина. Має чудовий естетичний смак. Вміє привернути увагу до журналу найталановитіших митців. Автор двох збірок оповідань.

     Досягнувши  свого тиражного піку повоєнного періоду в 650 тис. примірників на рік у 1991 р. під керівництвом тодішнього і дотеперішнього «командора» і  шеф-редактора «Всесвіту» Олега  Микитенка, журнал разом з усіма  літературними журналами пірнув у тривалу кризу, з якої вибирається лишень зараз. Отже, журнал загартувався в боротьбі за виживання завдяки самовідданій праці журналістів часопису, які ціною власного благоденства буквально витягли його з небуття.

     Однак часи змінилися назавжди. Ніде в  світі інтелектуальні журнали, аналогічні “Всесвіту, вже не виходять самотужки: у Польщі підтримуються державою, у Росії виходять за допомоги Міністерства преси й інформації, у Британії й США – з університетських коштів, у Японії – з допомогою потужних корпорацій. Україна і тут виявилася одинокою країною, яка не підтримує свій єдиний журнал іноземної літератури, котрий давно став національним надбанням і інтелектуальним артефактом, який тепло згадували світові діячі від Індіри Ганді до президента Ізраїлю Шимона Переса.

     Однак “Всесвіт” сповнений оптимізму. Наклад, нехай поволі, зростає, до редакції приходять блискучі самовіддані  працівники, журнал постійно представлений  на міжнародних конгресах, виставках  і конференціях, на його веб-сайті  жваво обговорюються літературні проблеми.

 

      3. Сучасний стан журналу «Всесвіт»

     Цього року вкотре була вручена літературна  премія “Всесвіту” імені Миколи Лукаша “Ars Translacionis” (“Мистецтво перекладу”). Нинішній лауреат – Максим Стріха – перекладач, член редакційної колегії журналу, віднедавна ще й перший заступник Міністра освіти і науки України.

     “Всесвіт” формує культуру читання. Тільки протягом 1995-2005 років на його сторінках в  рубриках “Сучасна література”, “З літ  минулих”. “Скарбниця”, “Літературні  ілюстрації”, “На закінчення номера”, “Клуб любителів фантастики”, “Майстри детективу” було надруковано 83 романи і повісті, 202 оповідання, 8 п’єс, понад 25 трактатів, життєписів, спогадів, есе, легенд, добірок афоризмів тощо; понад 850 віршів і поем майже 250 авторів – уславлених класиків, видатних майстрів початку минулого століття, сучасних знаних поетів, молодих авторів. У кожному номері читач може знайти літературні фрагменти від античності до наших днів.

     Журнал  прагне постійно наповнювати рубрику  “Літературні діалоги” – це бесіди з письменниками з різних куточків світу: Нової Зеландії, Великої Британії, США, Македонії, Мальти, Іспанії, Японії, Греції та інших країн. Таким чином, наш читач може насолоджуватися і класикою, і сучасністю, прочитати власне тексти та інтерв’ю з їхніми авторами. Але найважливіше - донести до читача таку можливість.

     Сьогодні  журнал створює міжнародну редакційну раду, до якої увійдуть автори, перекладачі, вчені багатьох країн світу. Свою згоду брати участь у раді висловили Мілорад Павич і Віра Річ, Олжас Сулейменов і Борис Акунін, тривають переговори з Маріо Варгасом Льосою, Гарольдом Блумом та іншими.

     У повоєнні десятиліття “Всесвіт”  зарекомендував себе як журнал, яким цікавляться  найрізноманітніші кола читачів  на Заході і Сході, на Півночі і  Півдні України, а також за її межами. Універсальність аудиторії “Всесвіту” підтверджується кількома анкетними опитуваннями, проведеними редакцією.

     В літературі кожної країни відбуваються два протилежних, але взаємодоповнюючих процеси: створення національної літератури, в якій відтворено національні образи, національні концепти історії тощо, і ознайомлення з численними культурними потоками, в яких, як у дзеркалі, можна побачити і оцінити рівень своїх досягнень. Журнал “Всесвіт” завжди, незалежно від культурно-історичної, соціально-політичної ситуації, прагнув бути джерелом, в якому українська література могла б побачити себе в контексті світової.