Особенности использования и употребления сленга в англоязычных учебных заведениях

 

ТЕЗИ

ВИКОРИСТАННЯ  ТА ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ СЛЕНГУ У  ШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ АНГЛОМОВНИХ КРАЇН  СВІТУ

Роботу виконав: Арокгаті Арпад Степанович, Ужгородське  територіальне відділення МАН України, Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови №3, 10 клас, м. Ужгород

Науковий керівник: Брагінська Аніта Степанівна, вчитель вищої категорії

Відділення: мовознавство

Секція: англійська мова

Об’єкт дослідження  — поняття сленгу, його джерела, види, форми використання.

Мета дослідження —  дослідити особливості шкільного сленгу в сучасній англійській мові.

Використовуючи джерела мас-медіа та спираючись на власні дослідження, а також спираючись на наукові джерела, нам вдалося проаналізувати деякі особливості сленгу у шкільних закладах англомовних країн світу, створено міні-словник найбільш вживаних сленгових слів та виразів у навчальних закладах англомовних країн світу, зроблено висновки щодо походження, функцій та значення сленгу.

 

ЗМІСТ

 

 ВСТУП

Мета нашого дослідження — сленг у шкільних закладах США та Великобританії. Ця гілка англійської соціолінгвістики вже не раз вивчалася вченими-лінгвістами, але й  досі про неї мало що відомо. У своїй роботі ми спробуємо розкрити поняття “сленгу”, віднайти його історичні витоки, дослідити різні типи сленгу, з’ясувати  особливості вживання у сучасному мовленні  та зробити висновки щодо проведеної роботи.

Сленг розвивається та змінюється дуже швидко, саме тому дослідження, які проводились 3-4 роки назад, вже  не актуальні. Це таке лінгвістичне явище, яке може як легко утворитися, так і зникнути. Саме існування сленгу в культурі доводить «життя мови», те, що вона розвивається та не носить статичний характер, і, тим більше, не вимирає.

Експресивність, образність, жвавість, рухливість складу – усі ці якості розмовного шару сучасної лексики приваблюють багатьох учених. Проблемою англійського сленгу займалися такі вчені, як В. Д. Жураховська, І.Р. Гальперин, У.АХомяков, Ч. Фриз, Р. Фрідман і багато інших. Але сьогодні їхні наукові роботи вже не  настільки актуальні, адже змінюються сленгові слова, їхні значення, сфери використання та вікова категорія, що ними користується. Заради детального вивчення цього явища необхідно проводити розслідування періодично, раз у 2-3 роки, аби не випустити усіх деталей, адже нові слова з’являються щодня, витісняючи ті, які втратили «популярність» та актуальність. Наприклад, за останні п’ять років з’явилося багато жаргонізмів, пов’язаних з Інтернет-мережею. Сучасна молодь все частіше користується засобами світової павутини (соціальні мережі, пошукові системи, сайти з корисною інформацією тощо), адже його широкі можливості безумовно приваблюватимуть молоде покоління. У таких умовах, безперечно, створюватимуться слова, які не були у мовному вжитку раніше . Таке ж явище відбувається в усіх мовах світу, зокрема в англійській, адже більшість жаргонізмів перейшли в українську саме з американських та британських форумів та від інтернет-користувачів.

Використання  вульгаризмів та нових сленгових  слів також мають зв’язок із  новими сферами бізнесу. Виникають терміни й визначення, які потребують скорочення або полегшеної вимови,так званої мовної економії. Це  ще один фактор виникнення нових жаргонізмів.

Загалом, дослідити  історію сленгу неможливо, існує  можливість вивчити тільки періоди часу, у які існували певні сленгові слова, які були відомими. Наприклад, не існує достатньо джерел, за якими можна встановити особливості використання сленгу в шкільних закладах у період  кінця I — початку  II половини 20 століття, зате є більш, ніж достатньо документів, у яких зафіксовано «особливі» слова, пов’язані з військовою справою.

Не зважаючи на усі зміни та суперечності, метою  нашої роботи є:

1. Прослідкувати історію розвитку терміну «сленг».
2. Проаналізувати наукову літературу з питань вивчення сленгу.
3. Визначити поняття «сленг», дослідити його роль в англійській мові.
4. Спираючись на матеріали, дослідити особливості шкільного англійського та американського сленгів.
5. Продемонструвати приклади англійського сленгу в навчальних закладах.

Об’єкт дослідження — поняття сленгу, його джерела, види, форми використання.

Мета дослідження  — дослідити особливості шкільного  сленгу в сучасній англійській мові.

Мета і завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається зі вступу, головної частини, яка складається із 3-х розділів, висновків та бібліографії.

Перший розділ включає в себе опис походження сленгу як терміну, пояснення його як лексику  обмеженого вжитку та його класифікацію.

Другий розділ дає можливість відстежити відмінності  та типологічні особливості шкільного сленгу, а також вивчити різноманітність шкільного сленгу в англомовних країнах (на прикладі Великобританії та США).

У третьому розділі, спираючись на власні дослідження, висвітлюється частота, практичність та характерні особливості вживання шкільного сленгу у США.

У висновках  відтворені результати лінгвістичного дослідження, процес вирішення завдань. 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СЛЕНГ

 

Дослідити  походження такого лінгвістичного явища, як сленг, досить важко. Це зумовлено його багатогранністю та різносторонністю трактовки самого терміну «сленг» авторами словників та спеціалізованих досліджень. Та мусимо зазначити,що інформаційних джерел достатньо. Перш за все, це дата першої згадки:  у 1756 році вперше було зафіксовано поняття ‘language of a low or vulgar type’. Цей розділ мови не сприймався, як належне, і його називали навіть ‘illegitimate’ (незаконнонароджений). Слід зазначити, що сленг не має синонімічного значення з поняттями argot, jargon, flash, gibberish, cant, і вживання їх разом є термінологічною помилкою. Арго, кент та жаргон були присутні у словниках англійської термінології ще з 1755 року, у той час як визначення «сленг» з’явилось, як існуючий підрозділ лінгвістики, тільки у 1828 році, приведений як «low, vulgar, unmeaning language».

Саме Гроуз  в 1785 році ввів термін «сленг» як синонім  для кент у свій знаменитий словник  «низької» мови: slang – cant language. Визначення Гроузом сленгу, як поняття, синонімічного  з кентом, стало своєрідним «еталоном» лінгвістики, і в подальшому усі філологи намагались так чи інакше поєднати або порівняти сленг та кент, як схожі підрозділи лінгвістики.

Звичайно, були і помилкові визначення терміну. Так, у своєму відомому словнику Хоттен вказує: slang – the language spoken by Gipseys – low, vulgar, unauthorized language. В кінці 19 сторіччя, коли цікавість до сленгу зросла, його почали розглядати та досліджувати більш активно. Деякі вчені дійшли висновку, що сленг був запозичений зі скандинавської мовної групи. Ще більшу цікавість етимологія терміну викликає у вчених 20-го сторіччя. Виникають нові гіпотези, обґрунтовані науково, але загального визнання за різних причин не отримують. Наприклад, вітчизняний дослідник І. В. Арнольд вказує, що сленг включає в себе тільки слова розмовного характеру та вирази з грубуватим чи жартівливим емоційним забарвленням, що є неприйнятним у літературній мові. Згодом це твердження втратило резонансного змісту, і гіпотезу було забуто.

І. Р. Гальпєрін  стверджує, що сленгові слова походять з шару лексики та фразеології, де використовується розмовна мова та неологізми. З часом ці слова набувають популярності серед носіїв мови та стають загальновживаними.

Уваги заслуговує також і ідея дослідника М.М Маковського  про те, що сленг та його похідні  зародилися у діалекті, але підтверджень цій гіпотезі надано не було. Те, що дане слово присутнє у північних діалектах Англії, ще не свідчить про діалектну спорідненість: воно вживалося і в циганському грабіжницькому арго.

Найбільш вірогідною та правдоподібною залишається гіпотеза Партріджа, який вважає, що слово slang співвідноситься з дієсловом to sling – to utter, що засвідчує існування такого словосполучення як sling words ще за часів Чосера, а також пізніх сленгових сполучень з тим же дієсловом: sling language – to talk; sling the language – to swear fluently, to speak a foreign language; sling the bat – to speak the vernacular; sling a yarn – to relate a story, to tell тa lie; sling (a person) slang – to abuse, scold violently; в останньому виразі slang – impertinence, abuse (значення, засвідчене з 1825 року)

Підсумовуючи, зауважимо, що остаточно констатувати, де і коли виник сленг – неможливо, а тому питання походження терміну залишається відкритим.

 

1.1. Історія виникнення сленгу

Лексика (з грец. lexicos – словниковий, словесний) –  це сукупність слів певної мови, її окремих сфер чи діалектів. Існує два види лексики: formal та informal (офіційна та неофіційна). Сленгова термінологія відноситься то лексики неофіційної, хоча вживання декотрих таких слів допускається і на рівні офіційно-ділових стосунків. Не зважаючи на це, деякі лінгвісти вважають, що сленг та неформальна англійська мова не є одним і тим самим. На їхню думку, сленг може використовуватись і на офіційних зустрічах, а деякі слова, користування яких можливе тільки у неформальній ситуації, не є сленговими.

М.А. Грачов та інші лінгвісти поділяють всю лексику  на літературну та не літературну. До літературної лексики відносяться: книжкові слова, стандартні розмовні слова, нейтральні слова. Ця лексика вживається або в літературі, або в усній мові, або ж в офіційному мовленні. Також існує не літературна лексика, її поділяють на: професіоналізми, вульгаризми, жаргонізми, арго та сленг. Ця частина лексики відрізняється розмовним, неофіційним характером та емоційною забарвленістю. Проте, деякі з відгалужень не такої лексики все ж таки використовуються письменниками для більш контрастного зображення буденності та реалій життя.

Професіоналізми – це слова, що використовуються невеликими групами людей, об’єднаних певною професією. Наприклад, moonship, soft-landing, etc (терміни космонавтики).

Жаргонізми  – соціальний діалект; відрізняється  від літературної мови специфічною  лексикою і вимовою, але не має  власної фонетичної і граматичної  системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв’язаних певною спільністю інтересів. Наприклад, жаргон англійських льотчиків: everything under control, watch your step, etc.

Арго – мова якоїсь вузької соціальної чи професійної  групи, штучно створювана з метою  мовного відокремлення; відзначається  головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх. Наприклад, терміни кватиркових злодіїв: sap, grapple, equip, forestall та інші.

В англійській  лексикології арго – таємні «мови»,  жаргони зазвичай називають кент, в іспанській мові – херманія, в  німецькій – ротвелш, у французькій – арго. Арго – це професійний жаргон волоцюг, злодіїв, гангстерів та деяких інших асоціальних груп (вуличних торговців тощо).

Вульгаризми –  це грубі слова, що зазвичай не вживаються освіченими людьми в суспільстві, це спеціальний лексикон, що використовується людьми низького соціального статусу: засудженими, торговцями наркотиками, бездомними тощо.

Останнім часом  все більше вживається термін сленг.

Сленг – жаргонні слова або вирази; розмовний варіант  тієї чи іншої соціальної або професійної групи.

Сленг – це слова, що часто розглядаються як порушення  норм стандартної мови. Це дуже виразні, іронічні слова, що слугують для позначення предметів, про які говорять у  повсякденні.

Сам термін «сленг»  в перекладі з англійської  мови означає:

1. мова соціально  чи професійно відособленої групи  на противагу літературній мові;

2. варіант розмовної  мови (в тому числі експресивно  забарвлені елементи мови), що  не співпадають з нормою літературної  мови.

Сленг складається  зі слів та фразеологізмів (сталих зворотів), які виникли та спочатку вживалися лише в окремих соціальних групах, він відображав життєву орієнтацію цих груп. Ставши загальновживаними, такі слова в цілому зберігають емоційно-оцінювальний характер.

 Деякі дослідники  вважають, що цей  термін  застосовується у двох значеннях: або як синонім жаргону, або як сукупність жаргонних слів, жаргонних значень загальновідомих слів, жаргонних словосполучень, що належать за походженням до різних жаргонів, та стали якщо не загальновживаними, то зрозумілими для достатньо широкого кола носіїв даної мови.

Сленгізми загального сленгу та «низькі» коллоквіалізми (два  лексичних пласти з розмитими  межами між ними) разом утворюють  фрагмент загальнонаціональної лексики, який дослідники називають експресивним просторіччям. Цей фрагмент відноситься до стилістично знижених утворень в літературній мові. Він є функціонально-стилістичною категорією та визначається певною сукупністю стилістичних засобів розмовного варіанту літературної мови, займає проміжне положення між лексикою літературного стандарту та не літературними формами мови.

Слід зазначити, що лексичні засоби етико-стилістичного  зниження зазвичай мають оцінювально-зневажливе вживання та загальну негативну експресію, однак якісно відмінну від непристойної: слова не сприймаються як вульгарні, а придають мові колорит фамільярності, хоча існують випадки, коли багато залежить від сфери вживання конкретного слова, що ускладнене соціальним значенням, емоційним та стилістичним забарвленням, контекстом.

Нестандартні елементи літературної мови мають певний комунікативний статус та мовну цінність, перш за все, як загальноприйняті експресивні засоби стилістично зниженої мови що відображають в деякій мірі функціонально-стилістичне варіювання словникового складу національної мови. Дана варіативність відрізняється від варіативності арготизмів та жаргонізмів, оскільки основними ознаками експресивної лексики виступають загальновживаність та етико-стилістичне зниження, що має за мету створення певного стилістичного ефекту.

1.2. Сленг як лексика обмеженого вжитку

В. Г. Вілюман, займався проблемою сленгу, сформулював деякі  його важливі особливості. Автор  запропонував розрізняти: 1) загальний  сленг, тобто, той, що знаходиться за межами літературної мови, загальнозрозумілі та широко розповсюджені у розмовній мові образні слова та словосполучення емоційно-оцінювального відтінку. Ці слова претендують на новизну та оригінальність в якостях, які виступають синонімами слів та словосполучень літературної мови; 2) спеціальний сленг, тобто слова та словосполучення того чи іншого професійного, чи класового жаргону.