Особливості передачі інфінітиву та інфінітивних конструкцій засобами української мови

 

Спираючись  на класифікацію засобів відтворення  інфінітивних конструкцій Infinitive Construction with the Preposition for засобами української мови запропоновану А.Я. Коваленко, нами було виокремлено 15 випадків відтворення інфінітивної конструкції підрядним реченням із сполучниками «що», «щоб», що складає 58%:

1) They began to shout lustily for the girl to stop [36]. - А тоді почали щосили

          гукати на дівчинку, щоб зупинилася [17].

2) It is important for Jane to come [36]. - Важливо, щоб Джейн прийшла [17].

Також нами було проаналізовано 10 випадків відтворення  інфінітивної конструкції  інфінітивом, що становить 38%:

1) Well, it's time for me to go [36]. - Що ж, настав час мені їхати [17].

2) That is not for you to decide [36]. - Не вам вирішувати [17].

Було  виявлено 1 випадок відтворення інфінітивної конструкції Infinitive Construction with the Preposition for іменником, що становить 4%:

1) Here are some books for you to read [36]. – Ось кілька книг для читання

        [17].

Отже, найбільш вживаними способами відтворення інфінітиву українською мовою у романі Ш. Бронте «Джейн Ейр» були інфінітив, особова форма дієслова, підрядне речення мети та підрядне означальне речення. Інфінітивні конструкції частіше передавалися українською мовою підрядним додатковим реченням, інфінітивом, підрядним реченням із сполучниками «що», «щоб» та складнопідрядним реченням. За результатом нашого дослідження, менш уживаними способами відтворення інфінітиву та інфінітивних конструкцій стали: просте речення та іменник.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Вважається, що інфінітив, як перекладознавчий термін, як компонент етнокультурного контексту вивчено ще недостатньо. Не досліджено лінгвістичної сутності інфінітиву, не вироблено чітких критеріїв його ідентифікації. Проблемі вивчення інфінітиву та інфінітивних конструкцій і відтворення їх у перекладі присвячено чимало розгорнутих і коротких, мовознавчих та перекладознавчих праць.

Дослідженню інфінітиву та інфінітивних конструкцій було присвячено багато праць українських, російських, а також іноземних фахівців і дослідників. Вивченням цієї теми займалися такі вчені, як Л.С. Бархударов, Е.В. Бреус, В.В. Виноградов, А.Я. Коваленко, В.Н. Комісаров, Л.К. Латишев, Н. І. Пушина,     Я.І. Рецкер, А.В. Федоров та ін. Серед україномовних перекладознавчих  праць найяскравіше граматичні аспекти інфінітиву висвітлено в роботах                 О.В. Борисової, Н.Ф. Гладуш, О.С. Грабовецької,  В.І. Карабана, Б.М. Колодій, В.В. Коптілова, І.В. Корунця, З.Г. Коцюби, К.А. Кузьміної та ін.

Завдяки роботам цих вчених можна вивести  загальне перекладознавче визначення терміну «інфінітив»: Інфінітив - це безособова форма дієслова, яка виражає дію без визначення особи, числа і способу.

Багато дослідників такі, як М.Я. Блох, І.П. Іванова, Є.А. Корнєва,     Є.Д. Коротенко, Н. І Пушина, О.І. Смирницкий та інші займалися вивченням властивостей інфінітиву. Д.І. Ганич, О.В. Гончарова та І.С Олійник приділили особливу увагу вивченню синтаксичних властивостей інфінітиву та інфінітивних конструкцій. І.Р. Вихованець виділив дві властивості інфінітиву, такі як дієслівні та іменникові. А.Я. Коваленко та Л.Г. Верба описують синтаксичні функції інфінітиву та інфінітивних конструкцій. А.Я. Коваленко зазначає, що в англійській мові інфінітив може виконувати такі синтаксичні функції: підмета, обставини, другого компоненту складного присудка і складного означення та додатка. Л.Г. Верба пропонує такі синтаксичні функції інфінітива у реченні: підмет, предикатив, додаток, означення, обставина мети та обставини наслідку.

Змістом нашого практичного дослідження  стали речення з інфінітивом у романі Ш. Бронте «Джейн Ейр». Аналіз речень з інфінітивом подано у додатках та зроблено кількісний аналіз використання різних засобів відтворення інфінітиву та інфінітивних конструкцій українською мовою у романі. Аналіз засвідчив, що відтворення англійського інфінітиву та інфінітивних конструкцій засобами української мови найчастіше передається інфінітивом, дієсловом в особовій формі, підрядним додатковим та означальним реченням.

Отже, у  ході роботи нами було досягнуто поставленої нами мети і ми вважаємо, що наше дослідження може бути використане при подальшому вивченні інфінітиву та інфінітивних конструкцій на практичних заняттях та допоможе краще зрозуміти таку перекладацьку одиницю як інфінітив.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка / Леонид Степанович Бархударов. – М.: Высшая школа, 1966. – 200 с.
2. Блох М.Я. Теоретическая грамматика английского языка: Учебник / Марк Яковлевич Блох.  – М.: Высш. шк., 1983. – 383 с.
3. Васильєв О.О. Граматика англійської мови: Підручник для I – II курсов філол. фак. – М.: Вища шк., 1979. – 200с.
4. Вейхман Г.А. Новое в английской грамматике. – М.: ВШ, 1990 г. – 128 с.
5. Верба Л.Г., Верба Г.В. Граматика сучасної англійської мови. Довідник: Мова англ., укр. – Київ: ТОВ «ВП Логос-м», 2007. – 352с.
6. Введение в германскую филологию: Учебник для I – II курсов філол. фак. ун-тов / Арсеньева М. Г., Балашова С. П., Берков В. П., Соловьева Л. Н. – М.: Высш. школа, 1980. – 319 с.
7. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. –  47 с.
8. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – Т. 1: А–Г / Ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко. АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — К.: Наукова думка, 1982. – 632 с.
9. Жигадло В.Н. Современный английский язык: Теоретический курс грамматики. – М., 1956 г. – 189 с.
10. Зайцева А.П. Граматика англійської мови в таблицях і схемах: – К.: «Логос», 2000. – 112 с.
11. Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Б. Г. Теоретическая грамматика  английского языка: Сб. научных работ.– М.: Высш. школа, 1981. – 285 с.
12. Иванова И. П. История английского языка. Учебник. Изд-е 3-е / Иванова И. П., Беляева Т. М., Чахоян Л. П. – Спб.: «Авалон», «Азбука-классика», 2006. – 540с.
13. Ильиш Б.А. Строй  современного английского языка / Борис Александрович Ильиш. – Л.: Изд-во « Просвещение» Ленинградское отделение, 1971. – 365с.
14. Ионина А.А., Саакян А.С. Английская грамматика: Теория и практика. – 2-е изд. испр. – М.: Рольф, 2001. – 448 с.
15. Иофик Л.Л. Хрестоматия по теоретической грамматике английского языка: – М.: ВШ, 1981. – 210 с.
16. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 576 с.
17. Караванський С.Й. Джейн Ейр: - К., 1989р. – 512 с.
18. Каушанская В.Л., Ковнер Р.Л. Грамматика английского языка: – М.: ВШ, 2000. – 319 с.
19. Коваленко А. Я. Общий курс научно-технического перевода: Пособие по переводу с англ. языка на рус. – К.: «Фирма «ИНКОС», 2003. – 320 с.
20. Корбина Н.А., Корнеева Е.А. // Очерки по синтаксису современного английского языка, – М.: ВШ, 1965. – 55 с.
21. Котнюк Л. Г., Бєлова А. Д., Клименко Н.Ф. // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наукових праць. – К., 2009. – 40 с.
22. Левенталь В. И. Английский язык: просто о сложном. Практический курс. – Л.: Манускрипт, 1993. – 224 с.
23. Львівська З.Д. Теоретичні проблеми перекладу. – М.: Вища школа, 1985. – 280 с.
24. Найда Ю.А. Міжкультурні аспекти перекладу // Наука перекладу. Питання мовознавства: Зб. наукових праць. – К., – 1970.– с. 10 – 13.
25. Плоткин В.Я. Строй английского языка. – М.: Высш. школа, 1989. – 239 с.
26. Попович А.М. Проблеми художнього перекладу. – М.: Вища школа, 1980. – 175 с.
27. Пушина Н.И. Межъязыковые особенности перевода // Неличные формы глагола в ономасиологическом и когнитивном аспектах: Сб. научных работ. – М., – 2009.– 160 с.
28. Расторгуева Т. А. История английского языка: Учебник / Татьяна Адриановна  Расторгуева. – М.: Высш. шк., 1983. –347 с.
29. Смирницкий А. И.  Морфология английского языка / Александр Иванович Смирницкий. –  М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1959. – 431 с.
30. Смирницкий А. И. Синтаксис английского языка / Александр Иванович Смирницкий. – М.: Эдиториал УРСР, 2007. – 296 с.
31. Федоров А.В. Основи загальної теорії перекладу. Лінгвістичний нарис. – М.: Вища школа, 1983. – 180 с.
32. Цветкова Т. К. Путеводитель по грамматике английского язика. – М., 2000. – 167 с.
33. Черняховська Л.А. Переклад і значеннєва структура. – М.: Міжнародні відносини, 1975. – 240 с.
34. Шпак В.К. Основи перекладу: граматичні та лексичні аспекти: Навч. Посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2007. – 310 с.
35. Швейцер А.Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988. – 75 с.
36. Bronte Ch. Jane Eyre: – Karo, 2010. – 512 p.
37. Dahl Ö. Tense and aspect systems. Oxford: 1985. – 180 р.
38. Dickey S. Parameters of Slavic Aspect. Stanford, California: 2000. – 110 р.
39. Lightfoot D. How to Set Parameters: Arguments from Language Change/ David Lightfoot // Cambridge, Mass: MIT Press, 1991. – 226 p.
40. Poutsma H.A. The Infinitive, the Gerund and the Participle  of the             English Verb / Poutsma Hendrik A. // Електронний ресурс. – 1923. Режим доступу: http://www.archive.org/details/infinitivegerund00poutuoft.
41. Radford A. Analysing English Sentences. Minimalist Approach /Andrew Radford // Електронний ресурс. – 2004. Режим доступу: http://www.cambridge. org/catalogue/catalogue.asp?isbn=9780521731911&ss=cop.