Способи та засоби словотвору (іменник)

фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine;

англ. nature, culture, doctrinе, medicine;

нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin.

 

2. Словотворення другої відміни

Більшість іменників другої відміни утворюються від двох основ:

1) іменникових; 2) дієслівних.

Іменникові основи

Від іменникових основ  за допомогою форманта (формант –  сполучення суфікса із закінченням):

а) -arius утворюються іменники чоловічого роду, що означають професію або заняття:

antīqua, ōrum, n – старовина – antiquarius, ii, m – антиквар, знавець старовинних речей;

secrētum, i, n – таємниця, секрет – secretarius, ii, m – секретар, учасник таємних нарад;

б) за допомогою формантів -ŭlus, -ŏlus, -cŭlus, -ellus утворюються іменники із зменшувальним значенням:

mus, muris, m – миша – muscŭlus, i, m – м’яз;

filius, ii, m – син – filiŏlus, i, m – синок;

flos, floris, m – квітка – floscŭlus, i, m – квіточка;

liber, bri, m – книжка – libellus, i, m – книжечка;

в) за допомогою форманта -arium утворюються іменники другої відміни середнього роду, що означають сховище або місце дії:

tabella, ae, f – дощечка, запис – tabularium, ii, n – архів;

aes, aeris, n – мідь, гроші – aerarium, ii, n – скарбниця;

г) за допомогою форманта -bŭlum утворюються іменники другої відміни середнього роду, що означають знаряддя, іноді місце:

vox, vocis, f – голос, звук – vocabŭlum, i, n – слівце, назва, словник.

Дієслівні основи

Від основи інфекта:

а) за допомогою форманта -mentum утворюються іменники середнього роду, що означають знаряддя або результат дії:

instruĕre – будувати – instrumentum, i, n – знаряддя;

arguĕre – доказувати – argumentum, i, n – доказ;

б) за допомогою форманта -ium утворюються іменники середнього роду, що означають дію або стан:

studēre – займатися – studium, ii, n – заняття;

consulĕre – радити, обговорювати – consilium, ii, n – нарада, консиліум.

Від основи супіна за допомогою  форманта -(t)orium, ‑(s)orium утворюються іменники другої відміни середнього роду, що означають місце дії:

labōro, āvi, ātum, āre – працювати – laboratorium, ii, n – лабораторія;

audio, īvi, ītum, īre – слухати – auditorium, ii, n – авдиторія (аудиторія).

 

3. Словотворення третьої відміни

Більшість іменників третьої  відміни утворюється від дієслівних основ (інфекта і супіна). Найпродуктивніші типи утворення віддієслівних іменників:

1. Від основи супіна за допомогою суфікса -tor, -sor утворюються іменники чоловічого роду, що означають особу, яка діє:

condūco, duxi, ductum, ĕre – супроводжувати – conductor, ōris, m – кондуктор;

collĭgo, legi, lectum, ĕre – збирати – collector, ōris, m – збирач, з’єднувач;

comprĭmo, pressi, pressum, ĕre – збирати – compressor, ōris, m – стискач.

Цей тип латинського словотворення  засвоївся в українській (англійській, німецькій, французькій, іспанській) мовах: новатор, раціоналізатор, індикатор, респіратор, конденсатор, телевізор та ін.

2. Від основи інфекта  за допомогою суфікса -or утворюються іменники чоловічого роду із значенням стану чи діяльності:

odōro, āvi, ātum, āre – пахнути – odor, ōris, m – запах;

caleo, ui, –, ēre – бути теплим – calor, ōris, m – теплота.

3. Від основи супіна  за допомогою суфікса -tio, -sio утворюються іменники жіночого роду із значенням назви дії чи стану:

ago, egi, actum, ĕre – робити, діяти – actio, ōnis, f – діяльність, рух;

concipio, cepi, ceptum, ĕre – сприймати – conceptio, ōnis, f – сприйняття;

praecēdo, cessi, cessum, ĕre – йти попереду – praecessio, ōnis, f – передування, прецесія.

Іменники цього типу засвоєні новими мовами. У західноєвропейські мови слова ввійшли у формі основи: латинський називний відмінок однини – demonstratio – показ – родовий однини – demonstratiōnis – основа demonstration – порів. нім. die Demonstration, англ. – the demonstration, фр. – la démonstration. В українській мові латинським іменникам такого типу відповідають іменники жіночого роду на -ція: інфляція, еволюція.

4. Від основи прикметника  за допомогою суфікса -(i)tāt утворюються абстрактні іменники жіночого роду із значенням якості:

liber, ĕra, ĕrum – вільний, a, e – libertas, ātis, f – свобода;

verus, a, um – істинний, a, e – verĭtas, ātis, f – істина.

5. Від основи прикметника  за допомогою суфікса -(i)tūdo утворюються іменники жіночого роду із значенням властивості чи якості:

amplus, a, um – обширний, a, е – amplitūdo, ĭnis, f – величина;

longus, a, um – довгий, a, e – longitūdo, ĭnis, f – довжина.

6. Від основи прикметника  за допомогою суфікса -tas утворюються іменники жіночого роду, що означають якість:

universus, a, um – загальний, a, e – universĭtas, ātis, f – цілісність, сукупність;

humānus, a, um – людяний, a, e – humanĭtas, ātis, f – гуманізм, людяність.

7. Від основи інфекта  за допомогою суфікса -men утворюються іменники середнього роду із значенням засобу або наслідку дії:

nomĭno, āvi, ātum, āre – називати – nomen, ĭnis, n – назва, ім’я;

medĭco, āvi, ātum, āre – виготовляти, лікувати – medicāmen, ĭnis, n – засіб лікування, ліки.

8. Від основи іменника  за допомогою форманта -ālis, e утворюються прикметники третьої відміни із значенням властивості, належності до чогось:

natūra, ae, f – природа – naturālis, e – природний, а, е;

locus, i, m – місце – locālis, e – місцевий, а, е;

natio, ōnis, f – нація, народ – nationālis, e – національний, а, е.

9. Від основи іменника  за допомогою форманта -āris, e утворюються прикметники третьої відміни із значенням ознаки, якості, належності:

militia, ae,f – військова служба – militāris, e – військовий, а, е;

popŭlus, i, m – народ – populāris, e – народний, а, е.

10. Від дієслівних основ інфекта за допомогою форманта -ĭlis, e утворюються прикметники із значенням стану:

frango, fregi, fractum, ĕre – ламати, кришити – fragĭlis, e – ламкий, a, e, крихкий, a, e;

utor, uti, usus sum – користуватися – utĭlis, e – корисний, a, e.

11. Від основи інфекта  за допомогою суфікса -bĭlis, e утворюються прикметники зі значенням якості, можливості:

sto, steti, ātum, āre – стояти – stabĭlis, e – постійний, а, е.

 

4. Словотворення четвертої та п’ятої відмін

Більшість іменників четвертої відміни, зокрема тих, що означають стан, дію, відчуття, утворюються від основи супіна за допомогою формантів -tus, -sus, -xus:

audio, īvi, ītum, īre – слухати – audītus,us, m – слух

sto, steti, statum, āre – стояти – status,us, m – стан, положення

sentio, sensi, sensum, īre – відчувати – sensus, us, m – відчуття

plecto, plexi, plexum, ĕre – плести – plexus, us, m – сплетіння.

Більшість іменників п’ятої відміни утворюються за допомогою  формантів -ies, -ities і вказують на якість:

durus, a, um – твердий, a, e – durities, ēi, f – твердість

amārus, a, um – гіркий, a, e – amarities, ēi, f – гіркота

planus, a, um – рівний, a, e – planities, ēi, f – площина, рівнина

pauper, ĕris – бідний, a, e – pauperies, ēi, f – бідність.

 

Висновок

 

Ми провели аналіз різних словотворчих систем української, французької  і латинської мов. Також ми визначили особливості і відмінності словотвору у кожній мові і дійшли висновку, що усі три мови мають різні морфологічні способи словотворення. Тоді як словотвір української мови відрізняється наявністю таких неморфологічних способів, як: морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний (зрощення) та лексико-семантичний.

 

 

 

Список використаної літератури

 

1.   Вакарюк, Л., Панцьо, С. Українська мова. Морфеміка  і словотвір. — С.99 – 118.

2.   Горпинич, В.О. Українська  словотвірна дериватологія. –  Дніпропетровськ, 1998. – С.124-130.

3.   Карпенко, Ю.О. Синхронічна  сутність лексико-семантичного способу  словотвору // Мовознавство. – 1992. –  № 4. – С.3-9.

4.   Клименко, Н.Ф. Як  народжується слово. – К.: Рад. шк., 1991. – С.82-97.

5.   Ковалик, І. І.  Вчення про словотвір. – Львів, 1961. – С.15-20.

6.   Питання словотвору. – К.: Вища школа, 1979. – С.3-13.

7.   Словотвір сучасної української літературної мови. – К.: Наук. думка, 1979. – С.29-33