Електронні банківські послуги з використанням пластикових карток

Смарт-карти зовні  дуже схожі на картки пам'яті, але  мікросхема цих карток містить мікропроцесор, який може виконувати операції обробки даних. Тому ці картки називають «смарт-картками» (smart – інтелектуальна чи розумна). Мікропроцесор і мікросхема дуже маленькі, а тому їх часто називають «чіпом» комп'ютера.

Мікропроцесор – це, по суті, маленький комп'ютер, запрограмований на взаємодію з іншими комп'ютерними системами. Він може вміщувати інформацію про банк-емітент, що видав цю картку, термін дії картки, інформацію про клієнта та про суму коштів, яку може використовувати клієнт для розрахунків. Мікропроцесор може не тільки зберігати інформацію, а й шифрувати і захищати її. Він має систему захисту, яка при спробах проникнути в «чіп» здійснює його саморуйнування. Мікропроцесор може містити близько 65 Кбайт інформації.

Картки оптичної пам'яті  мають більшу пам'ять, ніж картки пам'яті, але дані на них можуть записуватись лише один раз. Запис та зчитування інформації на цих картках виконується за допомогою спеціальної апаратури з використанням лазера, тому х ще називають лазерними картками. Ці картки поки що не дістали широкого розповсюдження в банківських технологіях через високу вартість карток і обладнання для зчитування інформації.

За функціональною ознакою картки поділяються на кредитні та дебетні картки, а також картки типу «електронний гаманець» і «електронні гроші».

Кредитні картки дають  змогу отримувати кредит під час  купівлі товарів чи оплати певних послуг, а також отримувати готівкову позику. Кредитні картки бувають банківськими чи; картками туризму та розваг. Кредитна картка – це картка з PIN-кодом.

Банківські кредитні картки використовуються для оплати за товари чи певні послуги з використанням банківського кредиту чи для отримання авансу у готівковій формі. Клієнт користується кредитом без сплати відсотків протягом 4–8 тижнів. Крім того, за бажанням він може продовжити термін кредиту за межі пільгового періоду, сплачуючи в такому разі відсотки. При цьому банком встановлюється ліміт овердрафту, також може встановлюватись ліміт на суму одноразової витрати.

Кредитні картки видаються  платоспроможним клієнтам. Вони бувають індивідуальними та корпоративними. Індивідуальні карти поділяються на стандартні та золоті. Золоті картки надаються лише клієнтам з високим і стабільним рівнем доходів.

Картки туризму та розваг (travel and entertainment card) імітуються компаніями, що спеціалізуються на обслуговуванні даної сфери, наприклад Аmerican Express. Ці картки дають змогу їх власникам виконувати розрахунки за різні товари та послуги, а також надають пільги по замовленню авіаквитків, номерів у готелях, по страхуванню життя, дають можливість отримувати знижки а ціни товарів, отримувати кредит і т.п.

Відмінність цих карток від банківських кредитних карток полягає у тому, що в них відсутній ліміт одноразової витрати, а також у тому, що власник повинен погасити заборгованість протягом місяця без права пролонгування кредиту. У разі порушення термінів сплати заборгованості власник зобов'язаний сплатити підвищений відсоток.

Картки туризму та розваг також бувають індивідуальними та корпоративними.

Окремо виділяється  такий вид кредитних карток, як чекові гарантійні картки (chegue guarante cards), які видаються власнику поточного рахунку в банку для ідентифікації організації, що надала чек та гарантії платежу по ньому. Картка базується на кредитній лінії, яка надає власнику рахунка овердрафт. При цьому банк виступає гарантом перерахування у встановлений термін відповідної суми коштів на рахунок торговельного закладу, навіть якщо у власника цієї картки на рахунку буде відсутня потрібна сума, але в цьому випадку клієнт–власник картки сплачує комісійні за наданий кредит.

Дебетна картка – це картка, для якої відкривається спеціальний рахунок, на якому зберігається сума, якою обмежені розрахунки по ній. Дебетна картка надає клієнту зручності при проведенні безготівкових платежів, отриманні готівки, управлінні рахунком. Звичайно, фінансова привабливість дебетної картки порівняно з кредитними картками значно менша, вона може бути підставою для нарахування відсотків на залишок рахунку та отримання знижок при купівлі товарів. При виконанні всіх операцій з дебетною карткою, як правило, використовується PIN-код. З юридичної точки зору, дебетна картка може стати кредитною, якщо дозволити по ній овердрафт.

Дебетні картки можуть використовуватись  для:

• отримання готівки  через банкомат;

• отримання грошей у  відділенні банку з рахунку клієнта;

• сплати за послуги чи товари в торговельних закладах.

Для отримання кожної з перелічених  послуг існують окремі, дебетні картки.

Дебетна картка для банкомата дає  змогу власнику поточного чи ощадного рахунку в банку отримувати готівку в межах залишку коштів на рахунку. Іноді по цих картках встановлюється ліміт щоденного зняття коштів. В багатьох західних країнах різні банки об'єднують свої банкомати і організують національні мережі, які надають можливість обслуговування власників карток в будь-якому банкоматі.

Дебетна картка для обслуговування в торговельних закладах (РОS – Роіnt of Sale) може діяти за двома схемами. Перший варіант – гроші, які знаходяться на рахунку дебетної картки в банку, переносяться на картку. В кінці дня з торгівельного закладу в банк передаються чеки на трансакції, виконані з використанням дебетових карток, і робиться відповідне бухгалтерське проведення на рахунку в банку. У цьому випадку не потрібне оперативне введення авторизації платежу.

Другий варіант – гроші зберігаються на рахунку в банку і картку не зараховуються. На картці зберігається лише номер рахунку в банку, тобто картка є засобом доступу до рахунку, але в такому випадку потрібно щоразу виконувати авторизацію платежу, тобто картка подібна до чекової книжки. Під час використання цього типу карток ідентифікація клієнта виконується в момент виконання трансакції і кошти з рахунка власника перераховуються відразу на рахунок торговельного закладу. Використання цієї картки не дуже вигідне для клієнта, оскільки сума купівлі відразу знімається з його рахунку, тоді як при використанні чеків чи кредитних карток клієнт отримує відстрочку платежу. Крім того, для оперативного виконання авторизацій необхідні відповідні засоби зв'язку торгівельних та банківських закладів. Тому цей вид карток не дуже поширений.

Різновидом пластикових карток як платіжного засобу є картки типу «електронний гаманець» та «електронні гроші». На цей тип карток поки що не розроблено міжнародних стандартів, і вони не же поширені як платіжний засіб.

Електронний гаманець – це розрахункова картка, на яку заховуються невеликі суми для виконання поточних розрахунків. Електронний гаманець подібний до дебетової картки, але він має ряд істотних відмінностей.

Електронний гаманець – це здебільшого анонімна картка, для платежів по якій РIN-код не використовується. Для захисту від ytсанкціонованого використання електронного гаманця власник може його заблокувати (розблокувати) за допомогою спеціально-коду, який можна ввести на будь-якому платіжному чи банківському терміналі.

Гроші на таку картку можуть вноситись  безпосередньо у вигляді готівки чи переводитись з рахунку клієнта. Переведена на картку сума відразу ж знімається з рахунку клієнта і в наступних операціях, що виконує з нею клієнт, банком не контролюється. Електронний гаманець є багаторазовою карткою, тобто існує можливість поповнення коштів після того, як вони були витрачені.

Різниця між електронним гаманцем та «електронними грошима» полягає  в наступному.

1. Під час використання «електронних грошей» гроші з картки клієнта переводяться на іншу картку комерсанта (торговця чи ділового партнера, з яким виконуються певні розрахунки). Потім з картки комерсанта ці гроші безакцептно списуються на його банківський рахунок. При роботі по цій схемі дуже важко відстежувати обіг коштів, тому що одні банки імітують картки, а комерсанти можуть бути клієнтами зовсім інших банків. Банк-емітент не має змоги відстежувати і санкціонувати трансакції, що виконуються з картками. Картка в цьому випадку відіграє роль електронної банкноти.

2. При використанні  «електронного гаманця» гроші,  що зараховуються на картку, банками-емітентами перераховуються на загальний рахунок електронного гаманця в розрахунковому банку чи процесинговому центрі. Інформація про трансакції з використанням «електронного гаманця» надходить з торговельних закладів в розрахунковий банк, який проводить перерахування коштів з рахунку електронного гаманця на рахунок торговців.

За  належністю до організації-емітента картки бувають:

• банківські картки, які  емітентуються банком чи консорціумом банків;

• комерційні картки, які  емітентуються комерційними фірмами чи їх групою, тобто нефінансовими установами;

• картки карткових асоціацій, які випускаються організаціями, основною діяльністю яких є емісія пластикових карток та створення інфраструктури щодо їх обслуговування.

За  сферою обслуговування картки бувають:

• універсальні, які використовуються для оплати за будь-які товари та послуги;

• приватні комерційні (цільові картки), які використовуються для оплати за певні послуги (наприклад, картка для мережі ресторанів, готелей, супермаркетів, заправочних станцій).

За  охватом території дії картки бувають:

• міжнародні, дія яких розповсюджується на кілька держав;

• національні, дія яких обмежена рамками певної держави;

• регіональні, які використовуються лише у певних регіонах держави;

• локальні, дія яких обмежена рамками однієї установи.

За  терміном використання картки бувають:

• обмежені певним терміном дії (іноді з можливістю пролонгування);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Правове регулювання діяльності карткових платіжних систем, що діють на ринку України

На сьогодні карткові платіжні системи, які функціонують у банківській сфері України, можна класифікувати таким чином:

а) міжнародні платіжні системи:

1) банківські платіжні  системи - MasterCard, Visa;

2) небанківські платіжні  системи (American Express, Diners Club, JCB);

3) інші платіжні системи ("Золота корона", UnionCard, СТБ тощо);

б) внутрішньодержавні міжбанківські  та локальні, впроваджені вітчизняними банками, що ґрунтуються на технологіях, подібних до міжнародних платіжних  систем, та на інших технологіях:

• локальні одноемітентні платіжні системи (СБОИ, ПІБ, МТ-Картта інші);

• УкрКарт;

• Національна система  масових електронних платежів (НСМЕП). Важливим складовим чинником успішного  функціонування карткових платіжних  систем є законодавча та нормативно-правова  база, зорієнторана на створення сприятливих умов для ефективної діяльності платіжних систем, забезпечення своєчасного завершення розрахунків між суб'єктами господарювання. Окрім чинних законодавчих та нормативних актів, що регламентують функціонування платіжних систем, до правових засад карткового бізнесу банку належать внутрішні положення, процедури, ліміти, системи захисту, яких банк повинен дотримуватись.

Основними базовими законодавчими  та нормативно-правовими актами України, що стали правовою основою для  розробки, впровадження та регулювання діяльності на ринку платіжних карток України, є:

1. Закон України "Про  платіжні системи та переказ  коштів в Україні" від 05.04.2001 p., № 2346-111.

2. Положення про порядок  емісії платіжних карток і  здійснення операцій з їх застосуванням, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 p., N& 137. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 р. за № 543/10823) .

3. Правила бухгалтерського  обліку операцій з використанням  платіжних карток, затверджені постановою Правління НБУ від 8 квітня 2005 p., N* 123.

4. Правила Національної  системи масових електронних  платежів, що затверджені постановою  Правління Національного банку  України від 10 грудня 2004 p., № 620 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2005 р. за № 25/10305).

5. Положення про здійснення  Національним банком України  взаєморозрахунків за операціями  із застосуванням платіжних карток  Національної системи масових  електронних платежів, що затверджене  постановою Правління Національного банку України від 11 листопада 2005 p., № 424.

6. Постанова Правління  Національного банку України  від 26 жовтня 2004 р. за № 512 "Про  завершення впровадження пілотного  проекту і перехід Національної  системи масових електронних  платежів до промислової експлуатації".

7. Інструкція про порядок  відкриття та використання рахунків  у національній та іноземній  валюті, затверджена постановою  Правління Національного банку  України від 12 листопада 2003 p., №492.

8. Положення про впровадження  платіжних карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, затверджене постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 1997 p., № 37.

9. Концепція поширення  безготівкових розрахунків з  використанням спеціальних платіжних засобів, схвалена постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 26 травня 2006 p., N> 753.

Щодо законодавчої підтримки  масових безготівкових платежів, то слід зазначити, що в лютому 2004 року Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності схвалив розроблені експертами Асоціації банків - членів EuroPay "карткові" законопроекти. Це проект Закону "Про електронну торгівлю", який визначає фінансові та правові взаємовідносини українських підприємств, фізичних осіб і банків у процесі електронної торгівлі, та Закон "Про внесення доповнень до Закону України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні", який регулює питання безпеки карткових розрахунків і протидії "картковим" шахрайствам. Останній, зокрема, регламентує можливість міжбанківського обміну інформацією про такі злочини. Адже охочих "поживитися" у сфері карткових розрахунків стає дедалі більше.