Мережа Internet

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

«ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД МІЖРЕГІОНАЛЬНА

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»

Харківський інститут

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

з інформатики

на тему :

 «Мережа Internet»

 

 

 

 

 

 

 

Студентки

Гамкало Оксани

Групи

СПР- 11

Перевірив

Олешко О. М.

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2014 
План

 

Вступ

 

Internet - найбільша глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7-10%. Internet утворює немовби ядро, яке забезпечує, взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Якщо раніше вона використовувалася виключно як середовище для передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів. Таким чином, Internet можна розглядати як деякий глобальний інформаційний простір. 

1. Загальні відомості про Internet

Мережа Internet, що служила спочатку дослідницьким і навчальним групам, стає все популярнішою в ділових колах. Компанії спокушують дешевий глобальний зв'язок і його швидкість, зручність для проведення сумісних робіт, доступні програми, унікальна база даних цієї мережі. Вони розглядають глобальну комп'ютерну мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж. Уже кілька років розвиваються і встигли широко ввійти в практику в розвинених країнах технології Intranet, що є інформаційними технологіями "великої" мережі в корпоративних мережах і навіть у дуже невеликих мережах ПК підприємств малого бізнесу. При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за лінії зв'язку або телефон) користувачі можуть дістати доступ до комерційних і некомерційних інформаційних служб США, Канади, Австралії, європейських країн, а тепер уже України та Росії. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра. В Internet можна знайти рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити (часто безкоштовно!) свою рекламу. Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку. Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філіали по всьому світу, транснаціональних корпорацій і структур управління. Як правило, використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку коштує набагато дешевше від прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий канал або телефон [1].

 

1.1. Електронна пошта

Електронна пошта - найпоширеніша послуга мережі Internet. Сьогодні свою адресу в системі електронної пошти мають сотні мільйонів чоловік. Вартість пересилання листа електронною поштою значно нижча за пересилання звичайного листа. Крім того, повідомлення, передане електронною поштою, досягає адресата протягом кількох хвилин, тоді як звичайний лист він одержує через кілька днів, а то і тижнів. Стандарти Internet забезпечують можливість групової роботи над спільним проектом за допомогою електронної пошти, гіпертекстових документів (служба WWW), а також за допомогою теле-, аудіо- і навіть відеоконференцій у масштабі реального часу. Для забезпечення інформаційної безпеки в мережі застосовуються різні протоколи шифрування конфіденційної інформації, електронні підписи, сертифікація інформації. Заборона на несанкціоноване переміщення даних між локальною мережею підприємства і глобальною мережею може забезпечуватися спеціальними комп'ютерами або програмами (брандмауерами). Основні мережні сервіси Практично всі послуги мережі Internet побудовані на принципі "клієнт-сервер". Сервер (у мережі Internet) - це комп'ютер або програма, здатні надавати клієнтам (у міру надходження від них запиту) деякі мережні послуги. Клієнт - прикладна програма, завантажена в комп'ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього. Різні сервіси мають різні прикладні протоколи. У міру розвитку мережі з'являються нові протоколи (сервіси), змінюючи її вигляд і стрімко розширюючи коло користувачів. Таким чином, щоб скористатися якоюсь із служб мережі Internet, необхідно встановити на комп'ютері клієнтську програму, здатну працювати за протоколом цієї служби. Деякі клієнтські програми входять до складу ОС Windows 98, NT, а також до складу програм-броузерів, наприклад, Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator. Розглянемо деякСервіс FTP (File Transfer Protocol). Це протокол передачі файлів, один із перших сервісів Internet. Цей сервіс дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Встановивши зв'язок із віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із нього на свій комп'ютер або скопіювати файл із свого на віддалений комп'ютер. Для вузлів FTP характерною є наявність процедури входу (login). Як "гостьові" ім'я й пароль часто використовуються імена anonymous, ftp, а також адреса електронної пошти. При цьому користувачеві надається доступ до безкоштовно поширюваної інформації. Для зручності роботи з цим сервісом розроблено цілий ряд прикладних програма, що забезпечують зручний Windows-подібний інтерфейс для FTP-сервісу. Даний сервіс може бути використаний для комерційного поширення програмних продуктів, баз даних, моделей, рекламних презентацій, великих за обсягом документів (книг) тощо. Електронна пошта (E-mail). Вона є одним із перших і, мабуть, найпоширенішим сервісом Internet. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Internet. Існує можливість відправлення як текстових, так і двійкових файлів. Електронна пошта є найдешевшим і доступним Internet-сервісом в Україні. Можна навести такі переваги електронної пошти в організації ділової діяльності: -реалізується дешеве і майже моментальне розсилання; - не витрачається час на візити до посадових осіб із дрібних питань; - не треба переписувати (передруковувати) копії для розсилання; - дуже просто використати цитати, відповідаючи на повідомлення; - архів листування зберігається в комп'ютері в зручному вигляді; - можна задавати списки розсипки, псевдоніми (alias), вести адресні записники; - можна передавати двійкові файли (схеми, ілюстрації, програми, архіви тощо). Поштові сервери одержують повідомлення від клієнтів і пересилають їх по ланцюжку до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні сполучення між адресатом і його поштовим сервером, за командою відбувається передача повідомлень, що надійшли на комп'ютер адресата. Серед клієнтських поштових програм можна виділити The Bat, Microsoft Outlook та інші. Сервіс Мail Lists (списки розсилки). Його створено на підставі протоколу електронної пошти. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів і т. д.). Сервіс Usenet (групи новини або телеконференції). Він забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто користується ним. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-який бажаючий може помістити своє повідомлення, і воно стає доступним для всіх інших. Цей сервіс дає змогу поширювати й одержувати комерційну інформацію, дізнаватися про новини ділового світу. Новини поділяються за темами на групи, що якоюсь мірою їх упорядковує. На певні групи можна оформити підписку і періодично, як і електронною поштою, одержувати всі повідомлення, що проходять за темою групи. Для реалізації цього сервісу існують клієнтські програми, наприклад, Microsoft Internet News. Сервіс WWW (World Wide Web - всесвітня павутина). WWW - це єдиний інформаційний простір, який складається із сотень мільйонів взаємозв'язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються на Web-серверах. Окремі документи всесвітньої павутини називаються Web-сторінками. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок утворюють Web-вузол (жаргонний термін - Web-сайт, або просто сайт). Web-сторінка - це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа на мові гіпертекстової розмітки - HTML (Hyper-Text Markup Language). Сторінка може містити не тільки форматований текст, а й графічні, звукові та відео об'єкти. Найважливішою рисою Web-сторінок є гіпертекстові посилання. З будь-яким фрагментом тексту або, наприклад, із малюнком, можна пов'язати інший Web-документ, тобто встановити гіперпосилання. У цьому разі під час клацання лівою клавішею миші на тексті або рисунку, що є гіперпосиланням, відправляється запит на доставку нового документа. Цей документ, у свою чергу, також може мати гіперпосилання на інші документи. Таким чином сукупність величезного числа гіпертекстових електронних документів, які зберігаються в серверах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення. Для передачі інформації у WWW використовується протокол HTTP (HyperText Transfer Protocol - протокол передачі гіпертексту). Перегляд Web-сторінок і переміщення через посилання користувачі здійснюють за допомогою програм браузерів (від слова "to browse" - переглядати). Найпопулярнішими Web-браузерами в Україні є Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator. Сервіс IRC (Internet Relay Chat). Він забезпечує проведення телеконференцій у режимі реального часу. Переваги: можна анонімно поговорити на цікаву тему або швидко одержати консультацію. На відміну від системи телеконференцій, в якій спілкування між учасниками обговорення теми відкрито для всього світу, в системі IRC беруть участь, як правило, лише кілька чоловік. Іноді службу IRC називають чат-конференціями, або просто чатом. Існує кілька популярних клієнтських програм для роботи з серверами і мережами, що підтримують сервіс IRC, наприклад, програми mIRC і mIRC32 для Windows. Ці, а також подібні до них програми застосовуються для ділового й особисто-го спілкування персоналу фірм у реальному часі, для проведення групових консультацій і нарад. Служба ICQ. Вона призначена для пошуку мережної IP-адреси людини, комп'ютер якої приєднано в даний момент до мережі Internet. Назва служби є акронімом виразу І seek you - я тебе шукаю. Необхідність у подібній послузі пов'язана з тим, що більшість користувачів не мають постійної IP-адреси. Їм видається динамічна ІР-адреса, що діє тільки протягом цього сеансу. Цю адресу видає той сервер, через який відбувається приєднання. У різних сеансах динамічна IP-адреса може бути різною, причому заздалегідь невідомо якою. При кожному приєднанні до мережі Internet програма ICQ, встановлена на комп'ютері користувача, визначає поточну IP-адресу і повідомляє його центральній службі, яка, в свою чергу, оповіщає партнерів користувача. Далі партнери (якщо вони також є клієнтами цієї служби) можуть встановити з користувачем прямий зв'язок. Після встановлення контакту зв'язок відбувається в режимі, аналогічному сервісу IRC. Сервіс Telnet (віддалений доступ). Він дає можливість абоненту, працювати на будь-якому комп'ютері мережі Internet, як на своїй власній. Часто використовується режим роботи - доступ до віддаленого сервера бази даних. У минулому цей сервіс також широко використовувався для проведення складних математичних розрахунків на віддалених суперкомп'ютерах. У наші дні у зв'язку зі швидким збільшенням обчислювальної потужності ПК необхідність у подібній послузі скоротилася, але служби Telnet у мережі Internet продовжують існувати. Часто протоколи Telnet застосовують для дистанційного керування технічними об'єктами, наприклад, телескопами, відеокамерами, промисловими роботами. Прикладом програми, що реалізує доступ до Telnet-сервісу, може бути програма Net Term. Доступ користувачів до мережі Internet. Для роботи в мережі необхідно: -фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі Internet; - одержати IP-адресу на постійній або тимчасовій основі; -встановити і настроїти програмне забезпечення - програми-клієнти тих сервісів, послугами яких мається намір скористатися. Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдери. Провайдер - це організація (юридична особа), що надає послуги у приєднанні користувачів до мережі Internet. Як правило, провайдер має постійно ввімкнений досить продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з відповідною пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів (багатоканальний телефон, багатопортова плата тощо). Провайдери роблять подібну послугу на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються по мережі. При укладанні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення та настройки з'єднання (ідентифікатори, номери телефонів, паролі тощо). Як правило, користувачі навчальних закладів, великих організацій, фірм, підприємств приєднуються до мережі Internet через свою локальну мережу. На один із комп'ютерів локальної мережі покладається вирішення завдань proxy-сервера - управління локальною мережею й виконання функцій "посередника" між комп'ютерами користувачів та мережею Internet (proxy - представник, довірена особа). Всі технічні й організаційні питання взаємодії з провайдером вирішує адміністратор мережі. Для користувачів розробляється інструкція, в якій наводиться перелік дій, які треба виконати для приєднання до мережі Internet. Технічно для приєднання до комп'ютера провайдера потрібні ПК, відповідне програмне забезпечення й модем - пристрій, що перетворює цифрові сигнали від комп'ютера на сигнали для передачі по телефонних лініях і навпаки [1].

1.2. Хост - машини

Комп'ютер провайдера може виконувати функції хост-машини або звертатися до більш потужних хост-машин для доступу до глобальних ресурсів мережі Internet через високопродуктивний канал передачі даних - магістраль.Хост-машина (від англ. host - господар) - це комп'ютер, що виконує мережні функції, реалізуючи повний набір протоколів. Крім мережних функцій, хост-машина може виконувати завдання користувача (програми, розрахунки, обчислення). Деякі хост-машини можуть виконувати функції шлюзів - апаратних і програмних засобів для передачі даних між несумісними мережами, наприклад, між мережею Internet та мережами FidoNet. Роль шлюзу між мережею Internet і локальними мережами відіграє рroху-сервер. Система адрес у мережі Internet. Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів, які можуть цікавити користувача в мережі. Найчастіше такими об'єктами є вузли мережі (сайти), поштові скриньки, файли, Web-сторінки. Для кожного з них існує свій формат адреси. Однак, оскільки об'єкти зосереджено у вузлах мережі, в їхніх ідентифікаторах обов'язково присутня адреса вузла [2].

 

1.3. IP - адреса

Для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів служить IP-адреса. IP-адреса - це чотирибайтне число, перших два байти якого визначають адресу підмережі, а два інших - адресу вузла в ній. За допомогою IP-адреси можна ідентифікувати більш як 4 млрд. вузлів. На практиці ж через особливості адресації до деяких типів локальних мереж кількість можливих адрес становить понад 2 млрд. Для користувача працювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) - послідовність імен, сполучених крапками, наприклад, microsoft.com, rambler.ru, itl.net.ua, lviv.ua і т.д. Домен - група вузлів, об'єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні можуть бути розташовані початкові (територіальні) домени різних країн. Ім'я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом. Наведемо доменні імена деяких країн та організацій: us- США, au- Австралія, fr- Франція, са- Канада, jp- Японія, ru- Росія, uа- Україна, de- Німеччина, com- комерційні організація, edu - навчальні заклади, gov - урядові установи, net - постачальники мережних послуг, org - неприбуткові організації. Слід зазначити, що IP та DNS - різні форми запису адреси одного й того самого мережного комп'ютера. Для переведення доменних імен у IP-адресу служить сервіс DNS. Для ідентифікації ресурсів мережі (файлів, Web-сторінок) використовується адреса URL (Uniform Resource Locator - уніфікований покажчик ресурсу), яка складається з трьох частин: 1. зазначення сервісу, що забезпечує доступ до ресурсу (як правило, це ім'я протоколу). Після імені йдуть двокрапка: і два знаки / (коса риска): http://... ; 2. зазначення DNS імені комп'ютера: http://www.itl.net.ua... ; 3. зазначення повного шляху доступу до файлу на даному комп'ютері: http://www.itl.net.ua/Faes/Arcbiv/pagel.html Як роздільник у повному імені використовується знак /. Вводячи ім'я, потрібно точно дотримувати регістр символів, оскільки в Internet малі та великі літери вважаються різними. В електронній пошті адреса складається з імені одержувача (поштової скриньки), знака "@" та доменної адреси поштового сервера (локальної мережі), до якого приєднано одержувача. Наприклад: kovalenko@polynet.lviv.ua [2].

 

 

2 . Проблема авторського  права в мережі Internet

Проблема авторського права в мережі Інтернет. Одні вважають, що Мережа потрібно підпорядкувати звичайним законам, інші говорять, що авторські права в Інтернеті - категорія віртуальна, доводити їх не варто, та й не вийде. Тобто розкид думок - від верховенства закону в мережі Інтернет - до повної свободи дій. На сьогоднішній день норми, що регулюють діяльність у світовій інформаційній павутині відсутні. Тому найчастіше порушуються права в мережі Інтернет - це права на об'єкти інтелектуальної власності, зокрема, авторські права фізичних і юридичних осіб.  У деяких національних законах про авторське право існують положення про те, що будь-яке копіювання матеріалу без відома правовласника неприпустимо. Але очевидно, що завантаження інформації з Інтернету на кожен персональний комп'ютер не може відбуватися з відома правовласника. У тому й полягає складність створення правових норм регулювання діяльності в Інтернеті, що необхідно поєднання свободи доступу до інформації та інформаційної безпеки.  За допомогою комп'ютерів виготовляються документи, в тому числі ті, які служать формою авторських творів. На основі комп'ютерних технологій організована і система Інтернет, яка здатна виступати і як засіб ведення комерційної діяльності, і як об'єкт цієї діяльності. Стосовно до електронної комерції постає питання про захист авторських прав при здійсненні маркетингової політики в Інтернеті, використанні авторських розробок при створенні сайтів і банерів, боротьбі з так званим спамом (електронними розсилками пошти без згоди одержувача). Проблема авторського права в Інтернеті, його дотримання та захисту потребує серйозного розгляду. До цих пір не вироблена однозначна і єдина для всіх країн позиція. І це не дивно, оскільки Інтернет як глобальна комп'ютерна мережа - відносно новий засіб комунікації, що переживає етап бурхливого розвитку. Цілком очевидно, що законодавство не завжди і не скрізь встигає за стрімким рухом нових технологій - внаслідок цього виникає безліч завдань, які ще чекають свого остаточного рішення.  За допомогою Інтернету активно формується світовий інформаційний простір. У ньому вже діють великі інформаційні конгломерати, об'єднуючі системи створення інформації та мережі її розповсюдження .В Інтернеті зосереджена ділова, освітня, розважальна інформація, електронні газети та журнали, бази даних практично по всіх галузях людської життєдіяльності, електронна пошта, електронні бібліотеки, інформаційні ресурси державних та приватних установ і компаній.  Особливість регулювання інформаційних відносин в Інтернеті визначається в першу чергу особливістю подання інформації в електронному вигляді. У віртуальному середовищі міняються фізичні властивості носія, на якому відображається інформація (при відображенні інформації на екрані комп'ютера немає твердого носія) і, як наслідок, виникають нові юридичні особливості та властивості інформації як об'єкта правовідносин. В Інтернеті в цілому не може мати самостійні права і нести обов'язки. Середовище Інтернету не є ні зареєстрованою організацією, ні юридичною особою. Тим не менш, ресурси в Інтернеті належать на правах власності різним суб'єктам: канали зв'язку - телекомунікаційним компаніям; комп'ютерне обладнання - користувачам; інформація - її власникам; техніка та програмне забезпечення підтримки магістральних мереж - їх власникам.  Далеко не завжди користувачі Інтернету, розробники відповідних сайтів, провайдери, якщо навіть вони сумлінні, знають про вимоги авторського законодавства і нерідко порушують його.  Крім традиційних проблем реалізації і захисту авторських прав (наприклад, проблеми плагіату) у зв'язку з Інтернетом встають і цілком нові завдання. Одні з них стосуються міжнародного аспекту (у Інтернету практично немає кордонів), інші пов'язані з уточненням і навіть реформуванням самого авторського законодавства під впливом змінюються уявлень про деяких категоріях авторського права (контрафактність, службовий твір).  Авторське право захищає дизайн і зміст Інтернет - сторінки, в тому числі: посилання, оригінальний текст, графіку, аудіо файли, відео файли, HTML і інші мовні ряди, списки Web-сайтів, складені організацією або окремим громадянином, і всі інші унікальні елементи матеріалу.  Виникає ситуація, коли на єдину сторінку можуть існувати десятки різних авторських прав. При цьому для кожного копіювання необхідна згода власника авторських прав.  Тому якщо у вас виникло бажання скопіювати інформацію з web-сайту, перш за все слід звернути увагу на повідомлення про авторське право, що розміщується на самій сторінці. У цьому повідомленні повинно бути чітко сказано, чи можете ви копіювати даний матеріал і вставляти його в інші документи, чи дозволяється завантажувати матеріал з мережі, роздруковувати його і наскільки широко це можна зробити.  Якщо таке повідомлення про авторське право відсутній або якщо та операція копіювання, яку ви збираєтеся зробити, не передбачена повідомленням про авторське право, вам слід отримати спеціальний дозвіл. Для цього можна скористатися електронною поштою та надіслати запит на адресу розробника цікавить вас Інтернет - сторінки. Дуже часто отримати такий дозвіл не складає труднощів. Особливо це стосується тих випадків, коли матеріал є частиною рекламної сторінки. Однак існують і випадки відмов у наданні дозволу, зокрема якщо мова йде про інформацію, що стосується власності.  На деяких сайтах використовуються спеціальні технології для контролю за операціями, що здійснюються користувачами. Так, численні сайти дають можливість роздруковувати сторінки, але деактивує команди «вирізати», «вставити», «зберегти як».  Роздруківка сторінки, по суті, також потребує попереднього дозволу з боку власника авторських прав. Проте такий вид копіювання вже може бути вирішений, - варто лише звернутися до позначки про авторське право, розташованої на даній Інтернет – сторінці.  Наступний важливий етап захисту та дотримання авторського права в Інтернеті - можливість створення виходу з однієї Інтернет - сторінки на іншу або створення гіпертекстових посилань. Створюючи гіпертекстове посилання, ви не створюєте копії як такої, але можете дозволити кому-небудь зробити копію з матеріалу, до якого ви під'єднані. Мова HTML є можливість додати зображення з іншого сайту до власної Інтернет - сторінці таким чином, що воно буде здаватися користувачеві частиною вашої сторінки. Копіюванням в повному сенсі цього слова такі дії назвати не можна, але де-факто така операція нагадує крадіжку. Закону про гіпертекстових посиланнях поки не існує. У цій ситуації можна лише порадити керуватися принципами ввічливості і порядності. Перш ніж приєднатися до іншого сайту, необхідно попередити про це його розробника через електронну пошту  [3].

Створюючи сторінку в Інтернеті, ви не маєте права: 

1. розміщувати на ній вміст чужих сайтів;
2. копіювати і розміщувати інформацію з різних Інтернет - ресурсів для створення власного документа; 
3. без дозволу включати в свій документ чужі електронні матеріали, такі, як електронна пошта; 
4. змінювати текст або редагувати чужу цифрову кореспонденцію, змінюючи таким чином зміст; 
5. копіювати і вставляти чужі списки на свою сторінку; 
6. копіювати і вставляти логотипи, іконки та іншу графіку з інших сайтів на свою сторінку без відповідного дозволу. 

Таким чином, безліч аспектів проблеми авторського права в мережі Інтернет чекають свого остаточного рішення, а зростаюча інтеграція інформаційного сервісу та Інтернету вимагає підвищеної уваги до таких аспектів авторського права, як електронне копіювання інформації, її роздруку, створення гіпертекстових посилань.  В даний час відбувається переоцінка підходу до правового регулювання Інтернету, дискутуються питання про нову галузь законодавства - інформаційному праві, яке закріплює правову охорону інформації в електронних мережах [3].

 

2.1. Способи захисту авторських прав в мережі .

Автор або правовласник, зацікавлені у захисті своїх авторських прав, повинен здійснювати ряд захисних заходів з охорони свого твору. Так, правовласник для оповіщення своїх прав може використовувати знак охорони авторського права (знак копірайту), що складається з трьох інформативних елементів: знака ©, найменування (імені) правовласника, року першого випуску. Слово «копірайт» походить від злиття англійського дієслова to copy (копіювати) зі словом right (право). Але такий знак несе суто декларативну функцію. Звернемо увагу, що сучасні інформаційні технології, застосовувані в Інтернеті дозволяють використовувати знак копірайту в іншій якості. А саме, реалізувати можливість накласти на нього реальні захисні та інформативні функції на основі легальної процедури електронного документування з використанням технології електронно-цифрового підпису, що забезпечує юридичну силу електронних документів. Це забезпечить високу ступінь аутентифікації та ідентифікації таких документів. Для захисних функцій трьох елементів знака копірайту явно недостатньо.. Для українських людей копірайт є правом, що регулює відносини, пов'язані зі створенням та використанням творів літератури, науки, мистецтва. Авторське право охороняється як в кримінальному, так і в цивільному порядку.  Значок копірайту (с) закріплює найменування власника авторського права і рік публікації твору, статті, замітки і т.д.Якщо виявиться абсолютний аналог «захищеного» тексту, то розгляд буде явно не на користь плагіатчіка. Для того, щоб не виникало неприємних для обох сторін ситуацій, за законом необхідно укладати авторський договір. Офіційне формулювання поняття «авторський договір» виглядає наступним чином - це договір між автором (або його спадкоємцями) і видавництвом, театром, кіностудією і т. п. про використання твору літератури, науки чи мистецтва. У українському праві умови авторського договору визначаються цивільним законодавством.  Але його зміст повинен відображати ряд обов'язкових інформаційних реквізитів і об'єктивно фіксувати юридичні дії автора [3].