Брак и семья в общине

План 

Вступ

1. Шлюб та сім’я  в пізньородовій общині.
2. Основні гіпотези щодо статевих відносин у праобщині.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У первісному суспільстві життя  залежало від полювання, тому первісна людина вела кочовий спосіб життя. Коли дикі тварини змінювали пасовища, мисливці слідували за тваринами. Життя  такої людини повністю було поглинуто  полюванням. Основа такого племені  складалася лише з чоловіків, лише іноді  чоловік шукав жінку, не турбуючись про свій вибір. Поступово мисливець, який був вимушений піклуватися  про своє існування, перетворився на пастуха, який зумів одомашнити диких  тварин; замість того, щоб полювати на них, він став їх охороняти та випасати. Засуха періодично приносила  голод племенам пастухів, які жили розведенням малого скота. Це змушувало  шукати інші можливості харчування, збираючи корені та рослини. Посадженому в  землю сімені необхідно приблизно 5-6 місяців, щоб вирости і дозріти. Це змушувало первісних жінок, що займалися землеробством, відмовлятися від кочування разом з чоловіками і очікувати врожай на тому ж місці, де вони посіяли зерно. Турбота про  дітей змушувала вже первісних  жінок розташовуватись у печерах, які могли дати захисток, а пізніше  ставити на рівнині, поряд із засіяним полем, хижі з листя чи глини.

Мати повинна була мешкати разом  із дитиною, вона була прив’язана до місця, де потрібно було проводити земельні роботи; все це змушувало жінок  об’єднуватись для захисту від  двоногих та чотириногих ворогів. Так  виникли поселення.

На первісному ступені суспільного  розвитку, до виникнення приватної  власності, жінка займала пануюче  становище в житті роду та племені, тому що її робота (збирання рослин та примітивне землеробство) стала найважливішою  для харчування. Завдяки цьому  жінка стала вище і в соціальному  плані, вона була головою сім’ї. З  переходом до більш високих форм обробки землі та до скотарства, виникла приватна власність; харчування забезпечувалось роботою чоловіка, в наслідок чого чоловік зайняв домінуюче  становище в середині роду.

 

1. Шлюб та сім’я  в пізньородовій общині.

Форма шлюбу в період пізньородової общини у порівнянні з шлюбом ранньопервісної общини практично не змінилась. Шлюб залишався парним і міг бути легко розірваним за бажанням кожного із подружжя. На відміну від попередньої стадії, більшого поширення набула полігінія(багатоженство), особливо сороратна – шлюб із двома чи більше сестрами одночасно, а пізніше – з сестрою померлої жінки. Широке запровадження полігінії відбувалося, насамперед, серед землеробських племен, в яких значно зросла питома вага жіночої праці. У вищих мисливців, рибалок та збирачів, навпаки, збереглася подекуди поліандрія, перш за все левіратна – шлюб із двома чи більше братами, а пізніше – з братом померлого чоловіка . В період пізньопервісної общини зникає кроскузенний шлюб - шлюб із дочкою брата матері або дочкою сестри батька. Винесення шлюбу за межі кроскузенної «єдності» свідчило про зміцнення самостійності сім’ї та упорядкування власницьких відносин. Водночас зникнення кроскузенний шлюбів порушило господарський баланс між общинами і домогосподарствами. Це стосувалося саме жінок, праця яких високо цінувалася в первісному суспільстві. У зв’язку з одруженням жінки, домогосподарство, яке її виростило й виховало, втрачало робітницю, що потребувало певної компенсації її праці. У ранніх землеробів така компенсація втрати робочої сили нам відома у двох формах: відробіток за жінку; шлюбний викуп.

Відробіток за жінку здебільшого  запроваджувався при матрилокальному  поселенні подружжя, а шлюбний  викуп – при патрилокальному  чи авункулокальному –поселенні подружжя у брата матері.  
Брати молодої були зацікавлені влаштувати шлюб своєї сестри таким чином, щоб згодом самим отримати жінок на умовах меншої залежності від свояків. Майбутній лідер був зацікавлений в підтримці не просто свояків, а таких, які мали помітний вплив у общині. З розвитком системи шлюбного викупу молоді потрапляли досить часто в залежність від родичів, які допомагали їм внести викуп. Нерідко в таких випадках молода сім’я витрачала декілька років, щоб компенсувати витрати родичів на шлюбний викуп,який вони допомогли внести чоловікові.

В таких умовах формування шлюбних  стосунків мало різні прояви. В  одних випадках не лише чоловіки, а  й жінки мали право вільно вибирати подружжя. В інших – бажання  жінки взагалі не враховувалося. Траплялися випадки, коли заручення  відбувалось з маленькою дівчинкою  і наречений брав участь у її вихованні. Нерідко молоді взагалі усувалися  від формування подружжя, а за них  усе вирішували родичі. Існували й  інші різні обмеження, наприклад, парубок  міг вимагати шукати йому наречену за межами своєї общини.

Вище вже згадувалося, що в пізньопервісній общині набули поширення полігамні шлюби. Вони, як відомо, існували в обмеженій кількості і на попередньому етапі розвитку суспільства. Ширше запровадження їх у ранньоземлеробських общинах, насамперед, полігінії (багатоженства), мало дві причини:

Велике значення жіночої праці, в землеробстві та скотарстві: чим  більше жінок мав чоловік, тим  більше він міг накопичити багатства, яке відігравало вирішальну роль у здобуванні соціального лідерства 
Володар кількох жінок публічно демонстрував свої здібності як економічно, так і соціального плану й , таким чином, досягав високого становища в суспільстві.

На завершення розгляду шлюбно-сімейних відносин у пізньопервісній общині потрібно з’ясувати все ж таки статус жінки у сім'ї. За існуючою історичною традицією вважається, що значна роль жінки в землеробському господарстві забезпечувала якщо не більші, то принаймні рівні з чоловіком права в сім'ї та суспільстві. Дійсно, в межах свого роду жінки мали рівні права з чоловіками на родову власність. Проте в подальшому розмежуванні сфер впливу жінки, внаслідок суспільного розподілу раці, набували переваги лише в господарстві, а чоловіки – в соціальній сфері. Така нерівність прав і обов’язків простежується і в сімейній сфері.

Традиційно вважається, що в землеробських  суспільствах з матрилокальним поселенням подружжя, де чоловіки були чужинцями, жінки, які становили кістяк місцевих родичів, нібито мали права господинь. Насправді, як з’ясували етнологи, соціальна сфера і в цих  общинах була в руках чоловіків-чужинців, а жінкам залишалось, як і зажди, домінування в господарстві та домашній сфері. Більше того, жінки самі допомагали своїм чоловікам готувати пишні  банкети, завдяки яким останні здобували  престиж у суспільстві. Слід зауважити, що неодружених чоловіків у первісному суспільстві не поважали й вони здебільшого  були неповноправними. В подальшому чоловіки поступово почнуть домінувати в господарській і домашній сферах, що, зрештою, привело до виникнення моногамної сім'ї і формування приватно сімейної власності.

 

2. Основні гіпотези щодо статевих відносин у праобщині

Одним із важливих компонентів розвитку праобщини було формування сімейно-шлюбних відносин. Шлюб і сім’я, як соціальні інститути, мають вирішити дві важливі проблеми функціювання суспільства:

- кооперація між жінками і  чоловіками у виробничій діяльності, а також у відтворенні людського  роду і вихованні дітей,яке  потребує багато зусиль;

- налагодження і підтримка широкої  мережі соціальних зв’язків як  у самій праобщини, так і, насамперед, за її межами.

Відіграючи вирішальну роль у відтворенні  людського роду,статеві стосунки є складовою процесу становлення  соціальних відносин і суспільства  взагалі. Повна відсутність прямих джерел з цієї проблематики не дає  змоги конкретизувати форми, етапи  і сам процес становлення сімейно-шлюбних  відносин в історії людства. За прикладом  організації статевих стосунків  у шимпанзе, горил та інших тварин,які  живуть парними сім’ями, фахівці визнають наявність парної сім’ї в людському суспільстві на найранніших етапах його формування, чи навіть у пращурів людей. На ранніх етапах соціогенезу вони припускають можливість більш-менш вільних «позашлюбних» стосунків обох партнерів шлюбної пари. Інші дослідники, спираючись на приклади наявності гаремної сім’ї в антропоїдів та інших приматів, вважають, що саме така сім’я мала місце на початковому етапі розвитку праобщини. За їхніми припущеннями праобщини складалася з кількох гаремних об’єднань, які час від часу під впливом потреб виробництва та з інших причин перегруповувалися, що згодом призвело до повного їх розчинення у праобщини. Більшість радянських дослідників, слідом за Л. Морганом та Ф. Енгельсом, дотримувалися думки, що праобщини могли виникнути лише за умови, що як парні, так і гаремні стосунки попередніх зоологічних угрупувань зникли на шляху до людського суспільства. На їхню думку, вже на початку формування праобщини існували усталені, не регламентовані, не упорядковані статеві відносини – проміскуїтет. Це лише три основні гіпотези щодо статевих відносин у праобщині. Їх, зрозуміло, набагато більше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Висновки

Первіснообщинний лад на території  України - важливий період історії. Багато тисячоліть люди жили в безкласному суспільстві ,яке пройшло довгий шлях від первісного стада до матріархальної і патріархальної общин. Люди прийшли до класового суспільства озброєні великим трудовим і духовним досвідом, що зумовило прогрес у наступні епохи. Відповідно до провідної ролі жінки й чоловіка в суспільстві родовий лад набирав форм матріархату та патріархату. Матріархат більшою мірою характерний ролі жінки як продовжувачки людського роду. Патріархат притаманний суспільствам з відтворюючою економікою, в якій головне місце посідав чоловік, не тільки як основний виробник ,але й господар сімейного добра. Говоримо зараз лише про певну закономірність розвитку форм роду, бо ж у реальному житті ці форми не завжди безпосередньо відповідали рівневі продуктивних сил.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Список використаної літератури 
 
1. Алексеев В.П., Першиц А.И. История первобытного общества: Учеб. для вузов по спец. «История» - М.: Высш. шк., 1990. - 351с. 
2. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави - К., 1976. - 215 с. 
3. Тайлор Э.Б. Первобытная культура: Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1989. – 573 с. 
4. Станко В.Н., Гладких М.І., Сегеда С.П. Історія первісного суспільства: Підручник. - К.: Либідь, 1999. - 240 с. 
5. Семенов Ю.И. Происхождение брака и семьи. – М., 1974. – 309 с.