Ергодизайн як особлива підобласть ергономіки

 

Зміст

1. Вступ
2. Еволюція пріоритетів
3. Ергономіка фізичного середовища
4. Когнітивна ергономіка
5. Організаційна ергономіка
6. Ергономіка та дизайн
7. Ергодизайн як особлива підобласть ергономіки
8. Ергодизайн, як легалізація людського досвіду
9. Використані джерела

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Узагальнення вимог  до предметного середовища і його оптимізації з

часом привели людство  до вироблення певних узагальнених критеріїв  і ви-

мог, що стали основою  науки про працю – ергономіки ("ергос" – праця, "но-

мос" – закон), відомої також в англомовних країнах як "людський чинник"

(human factors). За 50 років існування  ергономіки як дисципліни мінялися  її

пріоритети, з'являлися нові специфічні напрями, основні зусилля  фахівців

завжди концентрувалися  на найактуальніших задачах розвитку науки і проб-

лемах проектування нових  виробів і технологій.

У цілому, основною задачею  ергономіки було і є забезпечення ефектив-

ної і безпечної взаємодії  людини із засобами праці і виробничим середовищем

за рахунок врахування специфічних можливостей як людини, так і технічних

засобів. В реальній дійсності  ергономістам доводиться вирішувати, як пра-

вило, задачі професійного відбору і (або) адаптації людини до умов функці-

онування технічних  засобів. Проте оптимальним способом забезпечення

взаємодії "людина-техніка середовище" (ЛТС) є повне врахування людського

фактора на всіх етапах створення, експлуатації і утилізації продукції.

Еволюція пріоритетів

Останніми роками в Україні  прийнято ряд нормативно-правових доку-

ментів, скерованих на створення  національної системи дизайн-ергономічного

забезпечення промислового виробництва. Їх істотним недоліком  фахівці

вважають базування  на парадигмі 50-х років, коли ергономіка була директив-

но підлеглою дизайну  і повинна була розвиватися як його допоміжна части-

на, утворюючи разом  з технічною естетикою науковий фундамент художньо-

го проектування (дизайну). На певному історичному етапі  розвитку ергоно-

мічної дисципліни це було необхідно і виправдано. Юридично оформившись

у 1949 р., ергономіка зазнала  істотних змін лише за ці десятиріччя. Огляда-

ючись на історію, Браян  Шекель характеризує розвиток ергономіки так:

􀁹 1950-і – військова  ергономіка;

􀁹 1960-і – промислова ергономіка;

􀁹 1970-і – ергономіка товарів широкого споживання;

􀁹 1980-і – інтерфейс "людина-комп'ютер" і ергономіка програмного забезпечення;

􀁹 1990-і – когнітивна і організаційна ергономіка.

1 каф. дизайну УкрДЛТУ

На початку ХХІ століття виділилися 3 головні напрями усередині  ер-

гономіки.

Ергономіка фізичного середовища

Ергономіка  фізичного середовища, що розглядає питання, пов'язані з

анатомічними, антропометричними, фізіологічними і біомеханічними харак-

теристиками людини, що мають  відношення до фізичної праці. Найактуаль-

ніші проблеми включають  робочу позу, обробку матеріалів, розлади  опорно-

рухового апарату, компонування робочого місця, надійність і здоров'я.

Когнітивна ергономіка

Когнітивна  ергономіка пов'язана з психічними процесами, такими як,

наприклад: сприйняття, пам'ять, ухвалення рішень, оскільки вони чинять

вплив на взаємодію між людиною і іншими елементами системи. Відповідні

проблеми включають  розумову працю, ухвалення рішень, кваліфіковане  ви-

конання, взаємодію людини і комп'ютера. Акцент робиться на підготовці і

безперервному навчанні людини при проектуванні соціо-технічної системи.

Організаційна ергономіка

Організаційна ергономіка розглядає питання, пов'язані з оптиміза-

цією соціо-технічних  систем, включаючи їх організаційні  структури і проце-

си управління. Проблеми включають розгляд системи зв'язків: між індивіду-

умами, управлінням груповими ресурсами, розробкою проектів, коопера-

цією, груповою роботою  і управлінням.

Тобто, проектуванню підлягають не тільки вироби, але і сам процес

праці як такий, структура праці, структура  виробничих колективів і їх взає-

модії__________. Причому, підготовка і безперервна перепідготовка фахівців стають

елементом виробничого процесу, а  тому також підлягають проектуванню.

Очевидно, що старі методи дизайну  художнього конструювання в цих  випад-

ках вже неефективні або взагалі  не "працюють". Змінилися самі поняття ерго-

номіки і дизайну.

Ергономіка та дизайн

Ергономіка – науково-практична дисципліна, яка вивчає діяльність

людини, знаряддя і засоби його діяльності, навколишнє середовище в процесі

їх взаємодії з метою забезпечення ефективності, безпеки і комфортності

життєдіяльності людини. Дизайн – комплексна науково-практична діяль-

ність з формування гармонійного, естетично повноцінного середовища життє-

діяльності людини, розробка, при  цьому, об'єктів матеріальної культури.

За цілями і методами дії, з певним ступенем умовності, дизайн можна

співставити з формою проектованого  об'єкту, а ергономіку – з його змістом.

У такому контексті абсолютно очевидна їх взаємна обумовленість і необхід-

ність одночасного використовування, на відміну від традиційного підходу.

Ергодизайн як особлива підобласть ергономіки

Традиційно дизайн спирається на суб'єктивне, ірраціональне, а ерго-

номіка – на вимірне, раціональне. Поряд з цим, ефективне  проектування ви-

робів і процесів можливе  лише в тому випадку, якщо максимальним чином

враховуються можливості людини з їх експлуатації, тобто  якщо створюваний

об'єкт має зовнішній  вигляд, заснований на експлуатаційних  характеристи-

ках, а ті, по-своєму, відповідають ергономічним вимогам. Зв'язок ергономіки

і дизайну є очевидним.

Уперше термін "ергодизайн" (ergonomic design) з'явився у процесі ре-

волюційної зміни організації  проектування в кінці 70-х рр. у  компанії

rox", коли тільки  створення єдиної "команди"  з 25 дизайнерів і 25 ергономіс-

тів дозволило створити дійсно конкурентноздатний виріб і  знову повернути-

ся компанії на вершину  економічного успіху після декількох  років катастро-

фічних невдач на ринку. Тодіж, у 1979 році відбулася серйозна аварія на

атомній електростанції в США (Three Mile Island), аналіз причин якої вперше

висвітлив проблему врахування вимог ергономіки при проектуванні склад-

них технологічних об'єктів.

З початку 80-х рр. кількість  наукових публікацій з проблеми ергоно-

мічного дизайну постійно росла і досягла максимуму в 1993 р., коли відбула-

ся міжнародна ергономічна  конференція "Design for Everyone". А з  середини

90-х рр. у країнах,  що розвиваються, спостерігається  зростання числа науко-

вих і проектних установ (інститутів) дизайну, в яких ергономічні підрозділи

відіграють ведучу роль.

У цьому відношенні досвід країн колишнього СРСР мав велике зна-

чення. Вся ергономіка з 50-х рр. була підлегла дизайну, тобто  була спочатку

орієнтована на використовування теоретичних і практичних розробок у ди-

зайнерській діяльності. На жаль, цей правильний симбіоз  наукових можли-

востей ергономіки і  практичного досвіду дизайну  не одержав подальшого

розвитку, більше того, після  розпаду Радянського Союзу призвів  до застою в

ергономіці, оскільки наука  не може не розвиватися, а в рамках дизайну 70-

80-х її розвиток  вичерпав себе. Нове десятиріччя  змінило характер і ринок

продукції, де головним товаром  стали інформаційні технології, до проекту-

вання яких дизайн підійшов лише в кінці 90-х років.

Особливо необхідно це враховувати у зв'язку з тенденцією до подаль-

шого скорочення частки населення, зайнятого у сфері  нематеріального ви-

робництва, що характерне для всіх промислово розвинених країн. Врахову-

ючи орієнтацію продуктивних сил України на обслуговування військово-про-

мислового комплексу  і сільськогосподарського виробництва  на користь всьо-

го колишнього СРСР, що історично склалася, ці задачі можуть бути вирішені

лише на основі усестороннього врахування проблем життєзабезпечення  лю-

дини із залученням фахівців-ергономістів.

З іншого боку, ергономіка зібрала достатньо знань і  методів, щоб ви-

ділити дану проблему в особливу підобласть – ергодизайн. Сьогодні ергоди-

зайн розуміється як "комплексна науково-практична діяльність, де фор-

мується середовище життєдіяльності людини і її елементів, що реалізовує ви-

моги і рекомендації ергономіки і дизайну". Мабуть, його можна розгляда-

ти не тільки як оптимізуючу  проектну діяльність (дизайн з урахуванням  ерго-

номіки), а як наукову.

Ергодизайн, як легалізація людського  досвіду

Підставою для гіпотези про самостійний науковий зміст  ергодизайну

можуть служити, з одного боку, базування на досягненнях психофізіології,

наприклад, кольору (ергономіка колірного сприйняття і досягнення технічної

естетики в області  проектування колірного середовища) і запаху (ароматоер-

гономіка і фітодизайн). З другого боку, сучасні (поки що не визнані масово)

досягнення фізики вакууму  і, зокрема, розробки питань торсіонних полів,

пов'язаних з формою об'єктів. Поки такий зв'язок виглядає гіпотетично, але,

водночас, є тисячолітній досвід китайської науки-мистецтва  фэн-шуй, побу-

дованої на врахуванні формоутворення середовища життєдіяльності людини,

феноменологічно описує вплив предметного середовища на безпеку і ефек-

тивність праці людини, є предметом ергономіки.

Накопичені наукою і  практикою факти дозволяють припустити, що

предметом ергодизайну  як наукового напряму може стати  динамічна тополо-

гія і геометрія предметного  середовища життєдіяльності людини. Практич-

ним результатом, у такому разі, буде не просто об'єднання дизайну і ергоно-

міки, а розробка нових  принципів і методів проектування з урахуванням ре-

ального внутрішнього і  зовнішнього світу людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела:

 

1. Овчиніков В. - Енциклопедичній словар 2004 р.

2. Інтернет:

http://www.nbuv.gov.ua/Portal/chem_biol/nvnltu/14_1/241_Kupczyk_14_1.pdf