Культові інтер¢єри романського періоду. Франція

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ІНСТИТУТ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО  МИСТЕЦТВА ТА ДИЗАЙНУ ІМЕНІ МИХАЙЛА  БОЙЧУКА

 

КАФЕДРА ДИЗАЙНУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат із дисципліни «Історія дизайну за фахом»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                     Виконав: студентка групи ДС-2                                                                                                                                                                                                                 

                                                                    II курсу заочної форми  

                                                                     факультету Дизайн середовища

                                                                     Сваричевська Олена Володимирівна 

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

                                                                     Перевірив:

                                                                     Полтавська Ю. В.

 

 

 

 

 

                                                                               

 

                                                          

                                                                   Київ 2013р.

 

Зміст

1. Культові інтер¢єри романського періоду. Франція.

2. Інтер¢єри класицизму

3. Стиль Наполеона I (1804-1815)

 

Культові інтер’єри  романського періоду. Франція.

Мистецтво раннього середньовіччя  в цілому відповідало теологічному духу епохи і естетичним поглядам, висловленим батьками церкви. Мистецтво Х-ХІ ст. (VI-XII ст.) Називають романським. Це перший загальноєвропейський (незважаючи на ряд не настільки принципових національних розходжень) художній стиль. До нього йдеться про мистецтво варварських королівств, мистецтві Імперії (Каролінгів, мистецтві оттоновской імперії (деякі дослідники відносять ці періоди також до романського мистецтва, тоді час романського стилю датується VI-XII ст). На початку XIX ст. Термін «романський стиль»

(«романське мистецтво») був введений французькими археологами.  Вивчаючи будівлі, виявлені по розкопках, вони прийшли до висновку, що ці споруди нагадують споруди Стародавнього Риму. Саме звідси походить термін« романський »- римський. Ця ж назва поширилася і на мови деяких європейських народів, які походять від латинської мови.

У романському стилі домінуючу (визначальну) роль грала архітектура. Як би відповідаючи поглядам батьків церкви – супротивникам розкоші, споруди цього стилю (замки і храми) були строгі й позбавлені будь-яких надмірностей. Все було підпорядковане суворій дійсності. Кам'яні будівлі в період міжусобиць відігравали роль фортець. Ці споруди мали масивні стіни, вузькі вікна, високі вежі (для спостережень за наближається ворогом). Основними типами будівель були лицарський замок, монастирський ансамбль, храм. Замки будувалися на високих пагорбах, укосах річок, обносилися стіною і ровом. З ними контрастували невибагливі житла селян. Замки завжди будувалися в таких місцях, які були зручні для захисту. Оскільки головною турботою були міцність і солідність будівлі, архітектура їх не відрізнялася особливою витонченістю і смаком. Зазвичай замки складалися з широких круглих веж із зубчастими платформами, іноді вежі робилися чотирикутними і до них приставлялися величезні камені, які служили для бельведерів (бельведер – вишка, з якої відкривається вид на околиці, або назва деяких палацових будівель). Вежі становили невід'ємну приналежність усякого замка й були особливим знаком дворянства. Ж. Ж. Руа у своїй «Історії лицарства» відзначає, що коли хотіли підкреслити велич якогось дворянина, то говорили: «У нього є вежа».

Зубчаті галереї з'єднували башти замку між собою, вони були з різноманітними вікнами. За їх амбразурам можна було судити про товщину стін і парапету. Вікна були не тільки круглі і чотирикутні, а й брали форму очей, вух або трилисника. Ставні ж робилися з полотна. Вхід в замок захищався палісадами, ровами, бійницями і амбразурами в стінах. У замках все навіювало страх. Не випадково про них склалося безліч легенд. Руа зазначає, що замки наводять на думку, що людям цієї пори подобалося все масивне і величезне; що у них не було ні найменшого смаку до витонченого. Монастирський собор поряд із замком представляв романської архітектуру. Романські собори також були досить масивні. Монастир у ці століття був осередком життя. Тут працювали майстри-ремісники, сюди стікалися численні паломники. Тому одним з головних завдань зодчого романського стилю була задача створити вмістище молільників, а не обитель Божества, що було важливо в античності. Конструкція храму сходить до ранньохристиянських храмів (візантійська базиліка): 1. Центральний неф і два по боках. 2. Поперечний неф – трансепт. 3. На перетині центрального нефа і трансепта ставилася вежа, а не купол. 4. Західний фасад прикрашали фронкірующімі вежами. 5. Східна частина – апсида (прикраса).

Романські храми вражають потужністю. В них немає нічого незрозумілого. У всьому відчувається гранична простота і міра. Проглядає тверезий погляд на світ.Храми, безумовно, створюють відчуття піднесеного, але важкого, переважної.Спочатку собори будували з плоскими стелями, пізніше перекривали внутрішні приміщення кам'яними напівкруглими склепіннями. Щоб склепіння не обрушилися, і будували масивні, важкі стіни. Зсередини храми прикрашалися фресками, зовні рельєфами, часто розфарбованими. Стіни храмів і замків прикрашалися тканими килимами із зображеннями сцен нерелігійного змісту. Наприклад, килим з собору в Байє (XI в). Він зображує завоювання Англії норманами. 70 м завдовжки і 50 см шириною, цей килим служить своєрідною енциклопедією.

Романський напівциркульний  хрестовий обвід

Центральний неф відрізнявся великими розмірами. Храм був дуже світлим (джерело світла – вікна). Бічні нефи також добре висвітлювалися. Інтер'єр підкреслював значимість центрального нефа. Частини собору заповнювалися згідно ієрархії: за трансептом-духовенство, далі – привілейована частина суспільства, інші – в бокових нефах.

До відомих пам'ятників  романського зодчества у Франції  відносять церква Святого Петра  і Святого Павла в монастирі  Клюні (1088-1131), церква Сен-Лазар в  Отене (1112-1132)-за переказами, у цій  бургундської церкви зберігалися останки  відродженого Христом Лазаря, церква Сен -Мадлен в Скрізь (1120-1150) – в ній, за переказами, зберігалися реліквії Святої Марії Магдалини, в Німеччині – собор в Борисові (1181-1234), собор в Шпейере (1030-1092-1106). Скульптура була пов'язана з архітектурою. Самостійності вона не мала. Її призначення було прикрашати, просвіщати, вражати, виховувати (вселяти релігійні ідеї). Центральною ідеєю скульптури була ідея Бога. Бог виступав як грізний суддя, що викликає трепет.Картини Апокаліпсису (однієї з найпопулярніших тем романського мистецтва) також насамперед вселяють страх і трепет. Як, наприклад, картина Страшного суду в соборі Сен-Лазар (1130-1140) в Отене. Це рельєф, поділений на кілька ярусів. Вгорі розташовані ангели з праведниками, внизу – чорти, що тягнуть грішників. У нижньому ярусі

показані душі, що чекають  Суду. Запам'ятовується картина зважування дурних і праведних вчинків.

Романська скульптура передавала хвилювання, сум'яття образів, трагічність  почуттів, відчуженість від усього земного. Дух беззастережно придушував тут тілесність. Він знаходиться у вічній боротьбі сам із собою. В епоху романського мистецтва розвивалися й різноманітні види живопису: мініатюра, монументальний живопис; починав розвиватися вітраж. У мистецтві мініатюри головним чином була представлена ​​в цей період книжкова мініатюра – книга не мислилася без ілюстрацій. Отримала розвиток і монументальний живопис. На жаль, вона майже не збереглася. Вона носила переважно повчальний характер і була найтіснішим чином пов'язана з архітектурою: відігравала важливу роль в організації інтер'єру собору. Сюжети романської монументального живопису були біблійні.

Меблі в період середньовіччя грали суто прикладну роль. Вони відрізнялися примітивністю конструкції, громіздкістю, кричущими фарбами. Найбільш універсальними і практичними меблями цього періоду були скрині. Їх могли використовувати як ліжко, лави і просто місця для зберігання речей. Форма скринь сходить до античного саркофага, поступово стаючи все більш різноманітною. У храмах починають з'являтися скрині з ніжками і дверцятами, які є своєрідними прабатьками сучасних шаф.

Ретельно виготовлялися  меблі для сидіння. Спинки стільців і самі стільці були досить високими, їх величина вказувала на знатність походження. М'якої оббивки не було, вони покривалися фарбою і часто обтягувалися полотном, потім наносився шар гіпсу і вся конструкція згодом розписувалася фарбами. Пізніше майстри починають прикрашати меблі різьбленими елементами, кованими залізними деталями, щоб надати їм більшу міцність і красу.

У цей період важливу роль інтерєру відіграють ліжка, що за  конструкцією нагадують рами на різьблених ніжках, оточені решіткою. Як доповнення, над ліжками в усіх багатих будинках вішалися балдахіни, які виконували у той час функцію захисту від холоду. У замках знатних феодалів підлоги застилали східними килимами. В інтер'єрах і архітектурних спорудах того часу проявляється тепло і гармонія, плавні форми арок і велично спокійний декор. У романському стилі вперше з'являється поняття гардин та штор. Це пов'язано з тим, що простір під час античності був без вікон, а будівлі в період ранньохристиянської епохи мали невеликі вікна з кольорового скла, тому дані інтер'єри не вимагали штор. Незважаючи на те, що романська архітектура носить великоваговий замковий характер і вікон там теж не так багато, у ній присутні напівкруглі і круглі вікна, які стали прикрашати поперечними завісами. Півколо було типовою формою вікна в романському стилі, тому гардинна жердина або карниз цієї епохи мали півкруглу форму. У той же час різьблена зигзагоподібна лінія прикрашала просту архітектуру внутрішніх приміщень. Карниз або жердину робили з темного дерева, як і меблі. Доповненням до поперечних штор в інтер'єрі романського стилю були килими і важкі драпіровки, які служили захистом від холоду. Штори в романському стилі чудово підійдуть для кабінету або невеликої вітальні з маленьким вікном.

Романський стиль відрізняється простотою інтер'єру і матеріалів, використовуваних в ньому, а також невеликими декоративними деталями. Гармонійність античних скульптур для багатьох є еталоном для наслідування. Відмінна риса цього стилю - облицювання підлоги мозаїкою в основному з натурального каменю. Внутрішні приміщення, виконані в цьому стилі, були прикрашені настінним живописом і облицюванням. Рельєфні зображення, великі вази з малюнками, тапаграмі (маленькі террактовие статуетки) служили доповненням розписної кесонної стелі. Стародавні римляни були гарними учнями греків. Вони не тільки сприйняли їх спадщину, але і розвинули його.

 

     

 

 

 

 

 

Інтер¢єри класицизму

Термін «класицизм» походить від латинського classicus - зразковий, норма, порядок. Зазвичай розрізняють класицизм XVII ст. і XVIII - поч. XIX ст. (Останній часто  іменується неокласицизмом).

Класицизм в архітектурі західної Європи почав формуватися в 17 столітті під безпосереднім впливом розвитку монархічного режиму в цих державах. Цей стиль спирається на ідеали античної класики. Класицизм має під собою базу у вигляді певного філософського напряму. Зокрема, це Рене Декарт і його ідеї з приводу математичного побудови всього світу.

Класицизм в архітектурі — це раціональне сприйняття всього буття, гранична ясність і чіткість ліній, логіка і сувора ієрархія. Іншими словами, цей стиль оспівує торжество розуму. Як саме пов’язаний розвиток класицизму і становлення монархічного режиму? На замовлення державних діячів, архітектура того часу повинна була оспівувати велич країни. З цим як не можна краще впоралося такий напрямок, як класицизм.

Які основні характеристики цього стилю можна виділити? Класицизм  — це велична простота, відсутність  зайвих деталей, строгість, лаконізм, який проявляється в усьому, і в зовнішній, і у внутрішній обробці будівлі. Архітектурному стилю також характерна природність і м’якість квітів, які не кидаються в очі. Будівля, оформлене у відповідності з напрямком класицизм, звичайно виконано в кремових, бежевих, молочних і блідо-жовтих кольорах.

Також цього стилю властиве верховенство надійності, гармонійності, стабільності і комфорту. Класицизм  в архітектурі володіє своїми ключовими рисами. Це високі стелі, розписані хитромудрими візерунками і прикрашені ліпниною. Це царствені колони і арки, вишукані вітражі, ажурні перила. У будівлях, оформлених в цьому стилі, зазвичай присутні світильники, які розміщені на сходах, у підлозі і нішах в стіні. Класицизму властиві камінні решітки, якнайлегші штори простого покрою, на яких відсутні зайві декоративні деталі у вигляді кистей, складних драпіровок і бахроми. Меблі, відповідна цьому стилю, також виконується за принципом розумної простоти. Тобто, це прості геометричні форми, функціональність. Окрасою меблів виступають лише скляні елементи, малюнок деревини, незвичайна структура каменю.

Класицизм в архітектурі — це вишукана і ненав’язлива розкіш. Тут відіграє важливу роль все, в особливості аксесуари. Величну атмосферу створюють мармурові скульптури, дзеркала в золотих рамах, фарфор, класичні картини, гобелени, незвичайні композиції з квітів, диванні подушки. Однак деталей не повинно бути занадто багато, адже класицизм — це, перш за все, відсутність химерності. Кожен декоративний елемент повинен бути гармонійно вписаний в загальну картину. Різні деталі доповнюють і взаємодіють один з одним.