Ознайомлення учнів загальноосвітніх навчальних закладів з мистецтвом художньої кераміки

За кольором та орнаментом подільську кераміку можна розділити на три групи: північну, східну і західну. У північній частині гончарство взагалі менш розвинене та бідне орнаментом. Тут часто можна зустріти вироби темно-сірого, майже чорного, кольору. Це забарвлення вони отримують після особливого способу випалювання в гончарній печі, де вироби одимлюются. Ці вироби гладкі, без орнаменту, якщо не вважати таким смуг сталевого відтінку, утворених шліфуванням їх гладким камінцем. Зразком цього типу посуду можуть служити вироби, що виготовляються в районі м. Меджибожа. Для східної частини типові вироби жовто-червоного кольору, покриті безбарвною глазур’ю («поливою»), з різноманітним орнаментом з кіл і дрібних рослинних елементів. У цій групі виділяються вироби найбільшого гончарного центру східного Поділля — с. Бубнівка, район Гайсина. Тут орнамент отримав пишний розвиток, дуже декоративний і виразний; дрібні квіткові елементи поступаються місцем великим квіткам лірообразної форми, що займає все дно миски або розташовувавшимся на горщиках смугою по колу, чергуючись з виноградними гронами.

Але найбільшою пишнотою та різноманітністю відрізняється кераміка західної частини Поділля. І тут зустрічаються жовто-червоні вироби, але для найбільших центрів — м. Бар, м. Смотрича та м. Браїлова — типові вкриті білою поливою миски і баньки. Вони прикрашені сміливо-декоративним і графічно чітким рослинним орнаментом, кольорові плями якого обведені контуром, іноді вдавленим. На мисках найчастіше все дно зайнято великою зіркоподібною квіткою або гілкою у горщику, іноді зустрічається зображення птаха. Краї мисок і верхня частина баньок прикрашені яскравими широкими мазками червоного, зеленого і жовтого кольору. Ці вироби, що мали раніше широке поширення за межами своїх районів, останнім часом, на жаль, починають втрачати колишню визначеність і виразність малюнка; лінії його стали дрібнішими і тоншими, увагу зосереджено не на загальному, а на деталях.

Зовсім відокремлене місце займає кераміка, що виготовляється в м. Зінькові, Кам’янецького округу і його околицях, представляючи собою явище виключного порядку і не маючи аналогій ніде, ні в Україні, ні в найближчих сусідів. Вона дуже тонка і легка, природного жовто-рожевого кольору і не покрита поливою. Надзвичайно стрункі і різноманітні її форми. За орнаменту буває двох видів: по жовто-рожевому фонові верхньої половини посудини коричневою глиною нанесені колами ряди дрібного геометричного орнаменту і над ними дрібні фігури тварин; в нижній вільній частині посудини і на стінках мисок розкидані великі зображення тварин і людські фігури. І по формах і за орнаментом ці вироби нагадують давньогрецькі дипильські судини. Іноді, порушуючи традицію, великий квітковий орнамент кучерявими лініями вільно розповсюджується по всьому полю судини, як це спостерігаємо на древній крітській кераміці. Кращими зразками цього типу виробів є роботи сім’ї Бацуц із с. Адамівки (передмістя Зінькова), що налічує декілька поколінь гончарів.

Зіньківська кераміка, не маючи природних коренів для свого виникнення і розвитку, є, ймовірно, своєрідним віддзеркаленням захоплення старовиною вищих кіл, що примусово насаджували її і серед своїх кріпаків.

Ліпними глиняними іграшками  Поділля в даний час не багата. Зустрічаються нехитрі фігури птахів, собак, овець, коней, звичайно однотонно пофарбовані, іноді поливні. Раніше ці вироби відрізнялися великою різноманітністю форм і більшою виразністю. На старих іграшках цікаво відзначити спробу перенесення на фігури тварин рослинних елементів як кольорового орнаменту.

У книзі історика Прусевича "Санитарно-гигиеническое положение гончарства в Подольской губернии" нараховується в 1915 році 34 місця, в яких у 2029 подвір'ях 3145 чоловік обидвох статей займались гончарством. Усі вони спродували в рік виробів на суму 300 тисяч карбованців. Описуються також важкі умови праці гончарів, хвороби, що виникали внаслідок роботи з глиною. 
Селяни вимушені були займатись гончарством, щоб хоч трохи поліпшити своє матеріальне становище. Гончарі виготовляли макітри, баньки, ринки, близнята, глечики, миски, полумиски й інші глиняні речі.

Адамівські гончарі  продавали свої вироби на ярмарках і в Бесарабії, вивозили за кордон через містечка Сатанів, Новоселицю, Гусятин. Виготовленій ними кераміці була притаманна яскравість малюнків, соковитість барв. На яскраво оранжево-червоному черенку добре контрастують брунато-фіолетові малюнки. Вироби жителя Адамівки Якова Бацуци стали в 1913 році експонатами музеїв Львова і Петербурга, експонувались на Всеросійських виставках. 1923 року в селі існувала сільськогосподарська артіль "Приклад гончарам", в 30-і роки успішно працював гончарний завод.

На Поділлі виготовляли  ще глиняну скульптуру, іграшки, речі культового призначення.

1905 року в Кам'янці-Подільському  художником В.К. Розвадовським було засновано художню школу для селянських дітей. У 1907 р. створено при ній керамічне відділення, побудована гончарна піч. Керували цією справою основоположник художньої кераміки в місті В. К. Розвадовський та майстер-керамік Ю.І. Лебіщак - один з організаторів керамічних підприємств на Україні. Збереглася керамічна тарілка із зображенням Шевченка, виготовлена в художній школі в 1907 році.

1908 року в Кам'янці  відкрита художньо-промислова школа, яка мала на меті піднести гончарний промисел й інші види кустарництва, що здавна існували на Поділлі. Були класи художньо-керамічного виробництва з практичними заняттями. Завідуючим школи, талановитим мистецтвознавцем, графіком В.М. Гагенмейстером були видані листівки на тему "Гончарство на Поділлі".

У 1923 році школа експонувала  кераміку в Москві і удостоїлась  Почесного диплома, а в 1927 р. на ювілейній виставці народів СРСР, організованій Академією мистецтв у Москві, єдиною представляла художню кераміку. Тоді Поділля за кількістю гончарів посідало перше місце на Україні - 2850 із 15073 на всю республіку.

Тепер подільську кераміку представляють не більше двох десятків гончарів. У своїх творах місцеві художники намагаються донести до нас традиції розпису кераміки. Відродженням народної іграшки з глини займаються Л. Нікітюк - у Хмельницькому та сім'я Білих у Кам»янці-Подільському. 

Майстри Поділля і Хмельниччини.

Гома Галина Іванівна – народилася у 1949 році в с. Чабарівка  Гусятинського району на Тернопільщині. Закінчила Харківський державний  університет за спеціальністю «Теоретична  фізика». У кераміці працює з 1988 року. Творчі задуми втілює у створенні оригінальних ляльок, розвиваючи традиції народного мистецтва. Активна учасниця художніх виставок у Польщі,  Швеції, США та м. Києві. Вироби майстрині були представлені на Всеукраїнській ювілейній виставці до 10-ї річниці  Незалежності України у Національному виставковому комплексі «Експоцентр України», Палаці мистецтв «Український дім» (м. Київ). Персональна постійно діюча виставка – у «Народному домі Хмельницького міського товариства «Просвіта» ім. Е.Г. Шевченка, 3 персональні виставки відбулися у музеї міста Хмельницького. Галина Іванівна – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, нагороджена почесними грамотами управління культури Хмельницької облдержадміністрації, дипломами оргкомітетів виставок.

 

Карпович Микола Михайлович – народився у 1952 році в смт. Смотрич Дунаєвецького району Хмельницької області. З дитинства навчився майстерності виготовлення глиняного посуду від батька і матері ,які були продовжувачами справи гончарства своїх дідів та прадідів. Закінчив Хмельницький електромеханічний технікум, працював майстром Хмельницького заводу трансформаторних підстанцій, реставратором у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї. В даний час працює у домашній майстерні і виготовляє глиняний посуд: глечики ,макітри ,миски, горщики ,друшляки, підвазонники, вази, декоруючи їх традиційними орнаментами, характерними для майстрів Смотрича. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, учасник районних, обласних, всеукраїнських виставок. Нагороджений почесними грамотами управління культури Хмельницької облдержадміністрації.

 

Печений Михайло Степанович – народився у 1960 році в селі Джулинка Бершадського району на Вінничині. Закінчив курси художників-оформлювачів у  Вінниці, Ленінградське технічне училище  за спеціальністю «художник-реставратор». Працював художником  Кам»янець-Подільського цегельного заводу, де виробляв перші керамічні вироби з глини. Навички художньої обробки глини перейняв від батька – заслуженого майстра народної творчості України Степана Фомича Печеного. Працюючи у МП «Старе місто», виготовляв дерев»яні різьблені та керамічні вироби.. В даний час працює у власній майстерні спільно з Шустером Д.М. у Кам»янці-Подільському. Виготовляє керамічні вироби ужиткового та сувенірного плану: декоративні тарілі, підсвічники, панно, вази, пивні кухлі, скульптури. Постійно бере участь у міських, обласних виставках, святах народного мистецтва. Нагороджений дипломами оргкомітетів виставок, грамотами Кам»янець-Подільської міської ради та управління культури Хмельницької облдержадміністрації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2  Роль і  місце ремесла в становленні  особистості учня

2.1  Аналіз шкільних  програм і підручників у контексті 

       ознайомлення учнів з ремеслом

 

Таблиця 2.1 – Аналіз шкільних програм і підручників

№ п/п	Клас	Предмет	Тема	Зміст
1.	9	Художня культура	Візуальні види мистецтва	Декоративно-ужиткове мистецтво
2	9	Художня культура	Художня культура рідного краю	Вивчення пам`ятних місць краю, народних промислів та ремесел.
3	5	Історія України	Знайомство з історією	Археологія про життя найдавніших людей. Речові пам’ятки трипільців. Історичні заповідники та музеї.
4	6	Історія	Життя людей за первісних часів	Зародження ремесла. Трипільська  археологічна культура. Господарство, побут і духовне життя носіїв трипільської культури.
5	6	Історія	Давні слов»яни та їх сусіди	Життя та побут слов»ян. Ремесла.
6	10	Художня культура . 10 клас.Підручник Климова Л.В. "Літера ЛТД";	Мистецтво найдавніших часів	Мистецтво скіфської та трипільської культур, грецьких міст Північного Причорномор’я
7	10	Художня культура . 10 клас. Підручник Климова Л.В. "Літера ЛТД";	Мистецтво — основа художньої культури	Творчість українських гончарів.
8	10	Художня культура: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. Рівень стандарту. Академічний  рівень / Л. М. Масол, Н. Є. Миро- польська, О. В. Гайдамака; за заг. ред. Л. М. Масол. — Х. : Ранок, 2010. — 208 с.: іл.	Образотворче мистецтво	Кераміка трипільської культури та Причорномор»я

Проаналізувавши шкільні  підручники та навчальні плани була виявлена повна відсутність ознайомлення дітей з мистецтвом кераміки на уроках трудового навчання. На жаль учні шкіл мають змогу лише частково ознайомитись з історією керамічних виробів на уроках історії та художньої культури.

Я думаю, що було би доцільним  включити в варіативну складову трудового  навчання декілька годин для праці  з таким матеріалом як глина, а також запропонувати факультативні заняття, на яких учні ближче познайомилися б з цим видом декоративно-прикладного мистецтва.

 

2.2 Розробка  альбому ілюстрацій.

 

Зразок ілюстрацій знаходиться  в додатку А

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В ході виконання  курсової роботи зроблений ретроспективний огляд історії розвитку народної кераміки, її регіональних особливостей, функціонального значення, змісту і форми, декору і кольору. Кераміка в наші дні продовжує вражати своєю різноманітністю, новими формами та рішеннями. Розвиток художньої кераміки був тісно зв'язаний з суспільно-економічними

умовами життя  населення. Виготовлення керамічних виробів  зосереджувалось в районах, багатих на поклади високоякісних гончарських глин. Розвинувшись в процесі примітивного виробництва побутових речей,

кераміка в  умовах натурального господарства у  своїх кращих зразках

відобразила важливі  сторони життя, культури і побуту народу, його творчі

здібності та естетичні  уподобання. Характерно, що у формах і орнаменті

художньої кераміки поєднувались форми і орнамент суміжних галузей

мистецтва —  художнього скла, дерева, металу тощо. Кожному художньому

виробу народні  майстри надавали таких форм, які  відбивали народне

розуміння доцільності  і краси, в яких проявились національні  традиції,

що склались і існували протягом століть.

 

В даній роботі було проведено теоретичний аналіз історії, традицій народної кераміки, гончарства України, типів та функціонального призначення кераміки, а також вивчення способів обробки глини та створення керамічних виробів. 

Було виконано поставлені завдання:

• проаналізовано історію розвитку та сучасний стан української народної кераміки
• описано техніку та технологію виготовлення кераміки
• ознайомилась з творами українських майстрів кераміки

      - отримала методичну підготовку під час дослідження.

 

І хоча комусь може здатися, що на сьогоднішній день мистецтво  кераміки не є затребуваним та актуальним, це не так. Адже керамічні вироби бережуть історію нашого народу, його душу. Кожен  майстер вкладає в свій виріб  маленьку часточку себе, своєї душі.