Організація та управління культурно мистецькими проектами та програмами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНП РОБОТА

З дисципліни «організація та управління культурно мистецькими проектами та програмами»

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

1. Розкрити поняття культурно мистецькі проекти.

 

 Культурно мистецькі проекти – те що здійснює візуальні освітні програми у сфері культури, проект має точну ціль початок і закінчення Наприклад такі як:

• Державні та загальноміські свята, культурно-масових заходів;
• проведення організаційно-масових заходів;
• підтримки кінематографії;
• збереження та використання об’єктів культурної спадщини;
• розвиток парків культури та відпочинку.
• розвиток туристично-екскурсійного обслуговування;
• відродження, збереження та розвиток народних художніх промислів;
• впровадження енергозберігаючих технологій в закладах культури. Тошо.

 

2. Розкрити поняття культурно мистецькі процеси.

Культурно мистецькі процеси - це тривалий вид діяльності який може починатись коли завгодно і закінчуватись коли завгодно.

 

 

 

4. Чому міжкультурному діалогу відводиться важлива роль?

Міжкультурний діалог розуміється  як відкритий та шанобливий обмін

думками, на основі взаєморозуміння  та поваги, між окремими людьми та

групами людей, що різняться  за етнічними, культурними, релігійними 

й мовними ознаками, а  також за історичним походженням (див. розділ 3).

Діалог діє на всіх рівнях – у межах одного суспільства, між європейськими

суспільствами, а також  між Європою та рештою світу.

Міжкультурний діалог може розвиватися лише за виконання певних умов.

Зокрема, як зазначено в Білій книзі, для підтримки міжкультурного діалогу

необхідно запроваджувати демократичне управління культурним розмаїттям

у різних формах; зміцнювати демократичне громадянське суспільство і роз-

ширювати участь громадян; навчати і засвоювати навички міжкультурного

діалогу; створювати і розширювати місця для міжкультурного діалогу; ви-

водити міжкультурний діалог на міжнародний рівень.

Міжкультурний діалог може виконували відразу кілька завдань  у межах за/і  вільної мети забезпечення захисту прав людини, демократії й  верховенства права. Він є основною ознакою суспільства для всіх, де ніхто не почувається чужим  чи відкинутим геть. Це потужний засіб  посередництва і примирення: завдяки  практичній і конструктивній участі з обох боків культурних бар'єрів він розв'язує існуючі проблеми, пов'язані із соціальною фрагментацією і невпевненістю, сприяючи водночас інтеграції та соціальній злагоді.

 

5. Доведіть що міжкультурний діалог є безперервним процесом.

Міжкультурний діалог є головним інструментом досягнення цієї мети, без

нього важко обстоювати свободу  і добробут кожного, хто живе на європей-

ському континенті.

Слід повною мірою усвідомлювати  небезпеку відсутності діалогу. Відмова

від діалогу легко обертається  в стереотипне сприйняття інших  людей, по-

роджує взаємні підозри, тривогу і напруження в суспільстві, робить у всьому

винними представників національних меншин і сприяє розвиткові нетерпи-

мості й дискримінації. Зрив діалогу в суспільстві чи між  суспільствами може

призвести в окремих випадках до надзвичайних ситуацій, дати можливість

певним групам звернутися до екстремізму, а то й тероризму. Міжкультурний

діалог, включаючи й міжнародний  рівень, обов’язковий у відносинах між

сусідами.

 

7. Чому фахівців культурної галузі слід брати до уваги при розробці нової культурної політики?

 

 Тому шо  кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами

 

8. Що належить (які елементи) до культурних ресурсів?

 

1. Політичне лідерство на вищому рівні місцевого самоврядування.

2. Використання запропонованих інструментів органами місцевого самоврядування в цілому, а не лише окремими службами, секторами чи відділами, відповідальними за культуру.

3. Органи місцевого самоврядування як каталізатор культурних процесів: розвиток громадянського суспільства, досягнення згоди, встановлення взаємної відповідальності.

4. Заохочення та стимулювання демократичної участі громадян у формуванні, реалізації та оцінці державної політики в галузі культури.

5. Прозорість інформації, інформування громадян через різні канали.

6. Технологічна чіткість і ясна аргументація з боку експертів з питань культурної політики та адміністрування культури.

7. Визнання різних культурних потреб і вимог окремих осіб та організацій на певній території, як представників культури, так і решти населення.

8. До культурних ресурсів певної території належать і «класичні» елементи (культурна спадщина, мистецтва, бібліотеки), і ті, що розвиваються у творчих індустріях, ЗМІ, освіті та спорті.

9. Посилення злагоди сектора культури завдяки цілям і заходам, що зосереджують увагу на внутрішніх цінностях культури.

10. Посилення культури як суспільної сфери, що ґрунтується на свободі самовираження, критичному знанні, розмаїтті, участі та творчості. Цю сферу живлять діячі культури і митці, а також громадяни через своє культурне самовираження.

11. Координація між культурним плануванням і стратегічними планами міста чи будь-яким іншим комплексним місцевим плануванням (як-от Місцем* завдання на 21 ст., Угода місцевого сектора, Комплексне планування місцевого сектора...).

12. Міжсекторне застосування, надання культурної перспективи всій програмі розвитку міс га завдяки цілям і заходам, що показують, як культура впливам па діяльність у таких галузях, як освіта, охорона здоров’я, міське планування, економіка, і як вони впливають на культуру.

13. Створення інноваційних програм, лабораторій чи спеціальних підрозділів для розробки ключових проектів.

14. Створення процедур подання заявок і контролю для узгоджених завдань, л) Створення системи культурних індикаторів, м) Розгляд потреб у навчанні з питані, культурної політики / менеджменту / посередництва, зважаючи на центральну роль культури в суспільстві.

15. Зв’язок місцевого культурного розвитку з регіональним, національним і міжнародним рівнями управління з метою визначити з контексту пріоритети й зорієнтуватися на здобуття нових економічних ресурсів.

16. Участь міста в багатосторонніх мережах партнерства та асоціаціях з культурного співробітництва, що обмінюються кращими практиками й обстоюють важливість культури в національних і міжнародних програмах.

 

9. Хто дослідив питання (складання культурної мапи)?

Метод культурного мапування почали застосовувли в ЮНЕСКО для охорони культурної різноманітності - щоб визначити матеріальні та нематеріальні культурні цінності у місцях в усьому світі. Відтак культурне мапування почали використовувати як методологію або технологію для ідентифікації, опису, популяризації та відновлення культурних ресурсів та цінностей певної місцевостці.

В Україні вперше такий метод для культурного планування у місті застосували у Львові у 2008 році, залучивши до процесу активних мешканців міста. Такий підхід до створення стратегічного плану розвитку культури міста є інноваційним, оскільки передбачає залучення не лише фахівців у галузі культури чи розробки стратегій, а й усіх зацікавлених у культурі.

Здійснення нової культурної політики з підтримки громадянства спирається на послідовні й сталі процеси складання культурної мапи та планування. Ці процеси ще не стали визначальними в Європі. Хоч протягом останнього десятиліття деякі європейські міста зверталися до них при розробці своєї культурної стратегії, лише кілька досягли успіху в довгостроковій перспективі, використавши згадані ідеї повною мірою

 

10. Аналіз головних видів культурної діяльності, відповідно до базових інструментів культурної політики?

 

Це питання ми можемо розглянути у вигляді таблиці.

Базові інструменти культурної політики	Позитивна практика, яку  слід підтримувати	Негативна практика, яку  слід змінити	Конкретна пропозиція щодо змін і терміни 1 рік 2-3 роки 3-5 років
Прийняття рішень
Законодавство
Фінансування
Підтримка (інституції та організації  їхні власні та незалежні програми і проекти)
Культура та освіта
Участь у культурі
Приватизація у культурі
Децентралізація культури