Секрети готичного мистечтва

   Секрети готичної майстерності

>Готика (від італ. –gotico, назва німецьких племен, готовий), художній стиль, завершив розвиток  середньовічного західноєвропейського  мистецтва (середина.XII–XVI в.; розквіт – XIII в.).

Готичний стиль виник  у Північної Франції, хоча її передумови можна зустріти й у мистецтві  інших країн, зокрема Англії. Саме в Франції готика склалася як цілісна  художня система, тут було створено її класичні зразки (Нотр-Дам у Парижі, 1163–1257 рр.; собориШартра, 1194–1260 рр.; Реймса, 1211–1311 рр.;Амьена, 1220–88). Звідси готичний стиль поширився до Німеччини (собор в Кельні, 1248–1880 рр.), Англію, Чехію (хор і трансепт собору Св. Віта у Празі, 1344–1420 рр.), Іспанію (собор вБургосе, 1221–1599 рр.), почасти Італію (Міланський собор, 1386–1856 рр.), де мав національного забарвлення (трапляються й дещо прямі запозичення з французьких пам'яток).

Архітектура за доби готики була провідним виглядом мистецтва. Вона об'єднала в цілісний ансамбль скульптуру, живопис, декоративно-прикладне  творчість. Втіленням синтезу мистецтв став міської собор. Будинок храму  бралося, як модель Універсума.

Бажаючи надати архітектурним  формам велику легкість і спрямованість  до небес, готичні зодчі створили принципово новим типом конструкції. Запозичені з архітектури Сходу  стрілчасті арки стали її базовими елементами.Витянутие вгору, стрілчасті обриси отримали також дверні, віконні і аркові отвори і склепіння. Дві діагонально пересічні стрілчасті арки створювали міцний каркас, підтримував склепіння.Рельефно виступаючі ребра арок передавали тяжкість зводу вниз, і далі – на опори і що йдуть вздовж них напівколони.Стрельчатие арки зменшували бічний розпір (тиск) зводу, що залишилася тяжкість приймали він винесені назовні деталі конструкції – контрфорси іаркбутани.

Усе це дозволило гранично полегшити стіни і прорізати  будинку величезними вікнами. Готична  конструктивна систему було вперше застосована храмі абатства Сен-Дені біля Парижа (1137–44 рр.).

Фасад готичних храмів мови у Франції мали дві вежі з обох боків. У Німеччині створили типоднобашенного храму: в головного, західного фасаду піднімалася лише одне висока вежа, що поступово звужувалася догори і закінчувалася ажурним кам'яним шатром зі шпилем (собори уФрейбурге-им-Брейсгау, прибл. 1200 р. – кін. 15 в.; вУльме, 1377–1529 рр.).

Англійські собори мали дуже довгі, і невисокінефи,сочетавшиеся з обширами британських рівнин; вежа зорово збирала їх,подчеркивала центр будинку (собор вСолсбери, 1220–1266 рр.). З допомогою додаткових, декоративнихнервюр створювали складні і незвичні малюнки склепінь –звездчатие, віялові, сітчасті (>Вестминстерское абатство у Лондоні, 1245–1745).

У Іспанії створили своя візія готичного храму, де міць романських будівель поєдналася зодухотворенностью готики, її витонченим декором і стрункістю (собор в Севільї, 1402–1506 рр.).Своеобразием відрізнялася готика Південної Німеччині й Каталонії (Східної Іспанії), де храми зовні нагадували фортеці, а всередині виглядали просторий зал в обрамленні двох рядів капел і були позбавлені пишного, вітіюватого декору (собор вАльби, церква Санта-Марія дель Мар в Барселоні).

Живописці створювали фресок й вівтарні композиції, але найяскравіше готична живопис втілилась у  вітражах, які заповнювали величезні  отвори стрілчастих вікон та круглихокон-роз, а верхньому поверсі капели Сент-Шапель у Парижі (1243–48 рр.) повністю замінили собою стіни. Прозоре скло пропускало всередину храму потоки сонячних променів, які сприймалися як відблиск божественного світла.

>Переживало розквіт  мистецтво книжкової мініатюри.  Мініатюри XIII в. відрізняє вишуканий  ритм ліній, яскраві виїмчасте  тла; сторінки обрамовують зображення  птахів, тварин, квітів, комах і «>дролери» – кумедні сценки. На межіXIV–XV ст. змінюють умовності приходить інтерес до світлотіньовоїмоделировке осіб і постатей, до передавання реальних життєвих спостережень («Малий часослов герцога Беррійського», прибл. 1380–85 рр.)

Декоративно-прикладне мистецтво  епохи готики досягло блискучого розквіту. Церковна посуд відрізнялася ажурними, легкими формами, костюм –  барвистим багатством, аXIV–XV ст. також складністю силуету і покрою. Меблі покривалася мереживний різьбленням. Стіни прикрашалипестримиковрами-шпалерами із зображенням покупців, безліч тварин.

                    Скульптура готики

>Готика – період  розквіту монументальної скульптури, у якій зростає значення пластики, хоча постаті і вільні фону  стіни. У рельєфі спостерігається  потяг до високого рельєфу  (>горельефу). Стрункі готичні статуї, які прикрашали фасади соборів, вторилиустремленним до небес башточкам чичеткому ритму напівколон на порталах. Як і романську епоху, кам'яні статуї і рельєфи, прикрашають фасади і інтер'єри храмів, надгробка, розп'яття, статуетки, скульптуру різьблених дерев'яних вівтарів розфарбовували.

Дедалі частіше з'являється  постановка постаті по так званої «готичної кривою» (>S-видная поза).S-образний вигин постатей, складний ритм складок одягу,удлиненние пропорції передавалинапряженную духовне життя персонажів. Майстра прагнули до більшої природності у виконанні людського обличчя та тіло, поз і жестів, розкривали у творах різні емоції, темпераменти. Святі зображувалися як сучасники скульпторів (лицарі, городяни чи селяни). Образ Христа вирізнявся як величчю, а й більшої м'якістю, а Богоматір зображували як Прекрасної Дами – молодий, граціозною і привітною аристократки.

Виробляється певний канон  композиції, певні сюжети призначені для певнихмісць будинку. У вівтарної частини зображуються сцени зі життя Христа, на південному фасаді трансепта – Нового Завіту, на північному – Старого, на західному фасаді завжди розміщається зображення «Страшного суду» і «кінця світу». Приклад ранньої готики – скульптура західного фасаду Собору Паризької Богоматері (1210–1225 рр.): історія Марії, «Страсті Христові», «Страшний суд». Фасад трансепта прикрашені вже у період високої готики.

УШартрском соборі можна простежити еволюцію відраннеготической скульптури на період зрілої готики. Західний фасад прикрашаютьстолпообразние, витягнуті за вертикаллю, статичні постаті, які у суворо фронтальних позах. Поступово скульптура відокремлюється від стіни, набуває округлий обсяг. Але й при скутості поз, при лаконізмі форм вражає промовистість пластики, стримане велич образів, індивідуалізація образу (св. Ієронім, св. Георгій, св. Мартін, портал південного фасаду трансепта).

З другого половини XIII в. пластика соборів стає більшої позитивної динаміки, постаті – рухомішими, складки одягу передаються у грі світлотіні. Зображення виконані з справжнім досконалістю, захоплено перед красою людини. У цих сценах, як пори року і знаки зодіаку, дедалі більше нагадують про себе реальні життєві спостереження (Ам'єнський собор).

Вищої точкою розквіту готичної скульптури є декорРеймского собору. Йосип з сцени «Принесення у храм» і ангел з «Благовіщення» нагадують світських людей, повних земних радостей. У образах Марії і Єлизавети («Зустріч Марії з Єлизаветою», 1225–1240 рр.) виразні відзвуки античного мистецтва. Дляпозднеготической скульптури, як й у архітектури цього часу, характернаизмельченность,дробность форм («>Золоченая мадонна»Амьенского собору, прибл. 1270 р.), проте у ній відчувається безсумнівний інтерес до портретним зображенням, загалом не властивий французькому середньовічному мистецтву.

Скульптурний декор у  німецьких владних храмах застосовується більше коштів у інтер'єрі, ніж зовні, він різноманітніший за матеріалом: як камінь, а й дерево, бронза. Найбільш характерними рисами німецької монументальної скульптури є індивідуалізація образів  і драматизм розповіді. Французьке вплив не заслонило своєрідності німецької пластики, яка поєднала риси справжнього реалізму з експресивністю і екзальтацією.

Самій знаменитої ще романський період була скульптурна майстерняБамберга. На порталі західного фасадуБамбергского собору зображені засновник храму імператор Генріх II та його дружинаКунигунда (прибл. 1240 р.).

Статуї Марії і Єлизавети  всередині собору виконані традиціях  реймській школи з явноюантикизацией образів.Бамбергским майстрам належить також одне з перших кінних зображень – статуя імператора Оттона I конем для площі Магдебурга. Це перший цивільний кінний монумент середньовіччя, оскільки за ціле тисячоліття, з часів Марка Аврелія, невідомо жодного подібного пам'ятника. На центральному порталі Магдебурзького собору є (за часом більш ранніх, ніж скульптура в Бамберзі) зображення п'яти осяяних сміхом і п'яти плачуть дів («Мудрі і нерозумні діви чекаючи приходу божественного нареченого»), передавальне складні відтінки людських почуттів.

Найбільш знаменитим циклом німецької скульптури періоду готики, безперечно, справедливо вважається декор соборуНаумбурге.Рельефи «Страстей Христових», зображені на огорожі західного хору («Таємна вечеря», «Зрадництво Іуди», «Взяття під варту»), сповнені надзвичайного драматизму, реальності подій, пронизливою достовірності. У самому приміщенні хорунаумбругские майстра поставили дванадцять статуй засновників храму, йогодонаторов. Це ціла скульптурна галерея людських характерів, які у протиставленні: мужній, повний гідностіЭккегард іелегически-задумчивая, ніжна Ута, меланхолійна, споглядальний Герман і життєрадіснаРеглинда тощо. Це живі людські особистості, кожна зі своїми неповторної індивідуальності, і водночас типи людських характерів тієї епохи.

Упозднеготической німецької скульптурі, як та у французькій, посилюєтьсядробность форм, втрачається монументальність, акцентується патетика, з'являється претензійність, манірність, надмірне витонченість, натуралістичність деталей, чого не знала зовсім французька готика найбільш пізнього періоду (скульптура хоруКельнского собору, постаті з так званого «Прекрасного колодязя» у Нюрнберзі). Поєднання релігійної екзальтації з жорсткою натуралістичністю особливо помітно у німецькій дерев'яної скульптурі «>Распятий» і «>Оплакиваний».

Готична скульптура Англії має суто декоративний характері  і цілком підпорядкована архітектурі. У період «прикрашеного» і «перпендикулярного»  стилів в соборі дуже багато скульптурного  декору, що, по справедливому зауваженню дослідників, складається враження «вібрації архітектурних форм». Статуї поставлені тісно одна до іншої  і заповнюють фасад, як і соборі Велсі (західний фасад). Розвивається також меморіальна пластика.

>Обогащенная елементами мавританського стилю, готика Іспанії придбала особливу пишність і розмаїтість орнаментики. Головним елементом в декорі є кольорові поливні кахлі і орнаментальна ліпка. Синтез скульптури і живопису готичної пори знайшов втілення у іспанських вівтарях –ретабло, прикрашених живописними панно і різьблений розмальованій дерев'яної скульптурою. Розквіт цього мистецтва доводиться здебільшого XV століття.

>Готическое мистецтво представлено також пам'ятниками архітектури Нідерландів (ратуші в Брюгге 1376–1421 рр., Брюсселі 1402–1450 рр.,Лувене 1448–1563 рр.); Чехії (собор св. Віта і Карлів міст у Празі); Австрії (собор св. Стефана у Відні, 1304 р. – середина XV в.); Угорщини (церкваМатьяша, середина XIII – друга половина XIV в., перебудована наприкінці ХІХ в.); Польщі (Вавельський собор під Краковом,XIV–XV ст.,Мариацкий костьол у КраковіXIV–XV ст. з вітражами XIV в. і різьбленим вівтарем ВітаСтоша, 1477–1489); Скандинавії (собор в Турку,XIII–XIV ст.).

Укладання

Мистецтво середньовіччя, проіснувавши тисячоліття, висунуло новий коло ідей образів, нові естетичні ідеали, нові художні прийоми і винесла  нове зміст.Питаясь ідеями християнства, це мистецтво глибоко проникло у внутрішній світ людини. Величезний інтерес мистецтва середньовіччя до моральному виглядом людини, до того що, що визначається словом «духовність».

Історія мистецтва – цей  постійний взаємодія, зіткнення, іноді  гостра боротьба різних шкіл, стилів і  сучасних напрямів.Творящий цю тканину мистецтва художник походить тільки з власних спостережень, він спирається на багаті національні традиції, на багатовікової досвід культури людства. На всі етапи розвитку справжнє мистецтво відбиває час, висловлює ідеали епохи, показуючи у найкращих про свої твори вроду й істину.

Форми зображення можуть бути різними, від алегоричних дожизнеподобних, але у своїх високих художніх досягненнях мистецтво однак висловлює ж проблеми і ідеї свого часу, допомагає пізнати людині себе своє місце у системі світобудови.

>Средневековое мистецтво створило грандіозні художні ансамблі; він вирішив гігантські архітектурні завдання, створило нових форм монументальної пластики і живопису, а головне, явило собою синтез цих монументальних мистецтв, у яких прагнуло передати повної картини світу. І це величезний внесок мистецтва середньовіччя у світову культуру.

Проте умовність як основний закон зображення, аскетизм, який дозволить  в усій повноті зобразити красу  земного, нарешті, безсумнівний догматизм  в мисленні гальмували розвиток мистецтва. У неї саму зароджувалися інші риси, які свідчать про нову епоху  – Відродженні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            ВЕЛИКІ ТВОРІННЯ ВІДРОДЖЕННЯ

1. Відродження, або Ренесанс, — одна з найбільш знаменних  епох в історії людської цивілізації. Термін "Кепіззапсе" (Відродження) був уведений Джорджо Базарі (151 1 — 1574) — видатним італійським живописцем, архітектором та істориком мистецтва XVI ст.

Хронологічно європейське  Відродження як єдиний культурний рух

розгорнулося в межах XIV — початку XVII ст. й охопило Італію, Іспанію,

Францію, Німеччину, Англію, Далмацію, Угорщину, Польщу, Чехію, північну Хорватію. Але в цих різних країнах воно проходило асинхронно.

Передусім Відродження розпочалося  в Італії і в XIV — першій половині XV ст. розвивалося тільки в цій країні, а згасати там почало вже з середини XVI ст. У Німеччині швидке піднесення ренесансного культурного руху припадає на кінець XV — першу третину XVI ст., далі так само швидко загальмовується. У Франції Відродження охопило XVI ст., в Англії та Іспанії — кінець XV — початок XVII ст.