Характеристика сучасного і перспективного напрямів моди в зачісках

Характеризуючи зачіски стилю рококо, слід зазначити, що на ранньому етапі його розвитку ще можна було іноді побачити зачіски типу «фонтанж». Вони дещо змінилися, стали зручнішими («фонтанж-комод»). їх, як і раніше, прикрашали наколками з мережива.

На зміну «фонтанжам» з’явилися зовсім нові форми — компактні, з великою кількістю завитків, що нагадували мушлі в морських хвилях. Найчастіше волосся на потилиці зачісували гладенько догори в напрямку маківки. Зачіску посипали пудрою. Мабуть, саме тому її називали «мала пудрена».

Як і в попередні часи, свою назву зачіска часто отримувала на честь жінки, яка її вигадала й перша почала носити. Так, фаворитка короля графиня Коссель до зачіски «мала пудрена» додала два локони, що спускалися з потилиці на плечі й груди, і зачіску стали називати «мадам Коссель». Зачіска мала великий успіх і була відома у багатьох варіантах. Марія Лещинська додала до неї перо та брошку, і зачіску вже почали називати «мадам Лещинська», або «полонез».

Пізніше, в 30-ті роки XVIII ст., з’явився новий силует зачіски. Великі, Овальні, гладенькі, створені зі збитого волосся форми зачісували догори. Ці зачіски горизонтально прикрашали стрічками або буклями. В деяких випадках на потилиці додатково кріпили постижі, квіти, випускали з потилиці на груди одне або два пасма. Великі форми зачісок створювали також за рахунок завивки волосся — «тапі». Крім квітів і постижів, подібні зачіски доповнювали стрічками, пір’ям, брошками, посипали пудрою. З метою збереження конструкції складних об’ємних зачісок використовували спеціальні помади для волосся, яєчний білок, тваринний жир.

У деяких жіночих зачісках стилю рококо волосся укладали у вигляді джгутів та кіс або у вигляді вінка, діадеми. Назви зачісок у цей час найрізноманітніші — від імен жінок до назв типу «сумна», «таємниця», «меланхолія» та III.

Наприкінці 70-х років стала популярною одна з багатьох зачісок Марії-Антуанетти. За силуетом вона нагадувала перевернуту трапецію, виконували її на каркасі, з боків додатково кріпили постижі у вигляді буклів. З потилиці наперед спускали два довгих локони. Зверху зачіску прикрашали пір’ям, намистом із перлів, брошкою, мереживом. Зачіска мала величезний успіх, тому з’явилося дуже багато її варіантів. Вони були різні за розмірами — від помірних до дуже великих.

«Подвійна» зачіска того часу являла собою велику збиту кулю з волосся. Зверху її доповнювали дві-три страусові пір’їни та мереживо, а знизу асиметрично укладали горизонтальні локони: з правого боку — два, з лівого — один. Локони підв’язували стрічками.

Неймовірно вигадливими, декоративними були зачіски типу «фрегат», їх робили з великою кількістю постижів створюючи форми, що нагадували бурхливі морські хвилі. Доповнювали такі зачіски моделями кораблів, фігурками людей, прапорцями.

Виконували також зачіски, в які кріпили кошики з квітами, фруктами, овочами. Такі «куафюри» сягали до 80 см заввишки, зберігалися декілька днів, навіть тижнів. Зачіска робилася індивідуально і вимагала великої кількості шпильок, пудри, помади, тому намагалися зберегти її якнайдовше.

Леонар придумав і механізм, який давав змогу зачісці ставати меншою, коли дама користувалася каретою. В застосуванні косметики змін у цей період майже не сталося.

Наприкінці XVIII ст. популярною стала зачіска принцеси Ламбаль. її характерна риса — асиметрія. Волосся хвилясте зачісували від чола до маківки. З правого боку від маківки кріпили каркас із м’якого валика й начісували на нього волосся. Зверху на потилиці укладали три великих буклі, під ними — дрібні завитки, а знизу на потилиці залишали три пасма. Одне завивали штопороподібне, друге підгортали у вигляді петлі, третє робили коротшим і завивали легкою хвилею.

Зверху зачіску прикрашали бантом і стрічками, доповнювали квітами, розміщеними асиметрично. Зачіска мала величезний успіх; було розроблено велику кількість її варіантів.

Більшість зачісок у період панування рококо виконувалися на перуках. Це вимагало великої кількості штучного волосся, шиньйонів, різних доповнень. Наприкінці XVIII ст. замість білих пудрених перук, з’явилися каштанові, мідні, золотаві, руді.

Ми увійшли у глибини давніх часів рококо. Я намагалася створити таку зачіску, яка б мала характер тих часів і відповідала тенденціям сучасної високої моди. У ті часи, часи Марії-Антуанетти, було дуже актуально великий, багато об”ємний начіс, складно-розроблений декор, білявий колір волосся. Натхнення, бажання створити щось нове та актуальне, ось що мені було треба. Я промоделювала зачіску, узявши за основу складні зачіски с фрегатом стилю рококо, створила декор – постижний виріб корабля, для нашої, сучасної моди, назначена для подіумних виходів у світ. Моя зачіска не тільки відповідає усім тенденціям моди але і спонукає для поштовхів фантазії інших майстрів-спеціалістів. Узявши за фундамент об*ємну зачіску тих часів, я убрала складний каркас, змінила силует зачіски, взяла до розроблення нові технології накручування волосся, колорування волосся, красиві а саме головне модні буклі-раковини, з”являється новий вид, стилізація зі старої моди, часів рококо.

1.3. Розробка моделі  зачіски, відповідно до історичної  епохи, сучасного напрямку моди і типу обличчя

Розвиток і вдосконалення перукарського мистецтва тісно пов”язані з єволюціею суспільства, підвищенням загального рівня культури. У зачісці найяскравіше проявляється подих епохи, вона відтворює національні та расові риси, класову приналежність, соціальний стан у суспільстві, а також ознаки статі та віку. Завдяки зачісці можна підкреслити привабливість обличчя і завуалювати деякі недоліки. Певний відбиток накладають на зачіску особисті смаки та індивідуальні погляди її власника. Сукупність цих понять визначає стиль людини. Стиль – це конкурентна, стійка, складна мода епохи , в якій мода виражає економічний стан, політичні погляди, розвиток культури, ставлення до зовнішнього світу.

Авангардний стиль цієї зачіски – стиль майбутнього, стиль пошуку. Він ніколи не зупиняється, завжди прямує попереду всіх стилів і може поєднувати основні риси кожного з них.

Призначення видовищних зачісок – виступи в театрі, на естраді, в цирку, на подіумі. Видовищними є конкурсні зачіски, що визначають напрями розвитку моди, дають новий імпульс розробці побутових зачісок.

Художнє оформлення зачіски безпосередньо пов”язане з композицією, тобто побудовою, розташуванням, співвідношенням її складових частин. При створенні моделі я враховую закономірності побудови зачіски, яку утворюють такі компоненти, як форма і силует, лінії, колір. Засобами або прийомами, за допомогою яких вони формуються, є пропорції, баланс, ритм, контраст, нюанс. Обов”язковими для композиції є єдність стилю та образність форми.

Створюємо зачіску за певними законами композиції:

1. Усі компоненти та  композиційні засоби підпорядковані  призначенню зачіски. З цього  випливає, що практичне призначення  зачіски повинно бути і змістом її форми. Фантазійна зачіска, історичного характеру, якраз підходить під мій образ розробленого проекту.

2. У зачісці присутній  композиційний центр, який здебільшого  трактується як місце зосередження  основних, важливих зв”язків між  елементами. Він розташовується на тем”яній зоні голови.

3. Усі частини, компоненти  співвідносяться між собою, а  також з обличчям і фігурою  моделі. Це базується на масштабності, тобто відношенні величини форми  зачіски до величини голови, деталей  обличчя, фігури моделі. Масштабність має прямий зв”язок із кольором і фактурою. Зачіска зі світлого волосся здається дещо більшою, ніж с темного. Сучасні зачіски надзвичайно різноманітні та різнобарвні. Вибір варіантів та образів величезний. Від гладко виголеної лисої голови до каскаду довгого волосся всіх кольорів веселки та виду завивок. Тому, при виборі зачіски краще опиратися на індивідуальність, з огляду на не тільки модні тенденції, але й, переважно, рід діяльності, особливості обличчя моделі. Кожну людину природа наділила певною гармонією рис. У кожному обличчі є щось своє, властиве тільки цьому обличчю і ніякому іншому. Завжди можна знайти засоби, щоб підкреслити цю індивідуальність, відтінити її ще більше. І сучасний стиліст – перукар, повторюючи форми та мотиви існуючих модних зачісок, знайде деталі й контури, які зроблять зачіску підходящою до обличчя та образу. Саме тому при роботі над нашою зачіскою ми враховували не лише запланований образ зачіски (поєднання стилю Рококо і модних тенденцій сьогодення), а й особливості волосся та обличчя моделі.

Класично правильною, ідеальною є овальна форма обличчя. Відхиленням від овальної вважається кругла, трикутна, ромбоподібна, квадратна, прямокутна та інші похідні від перелічених форм обличчя.

Форма обличчя визначається за такими вимірами:

— висота обличчя визначається відстанню від крайової лінії росту волосся по середній лінії обличчя до підборіддя;

— ширина лоба визначається відстанню між крайовими лініями росту волосся від 
правої скроні до лівої через середину лоба;

— ширина вилиць визначається відстанню між вилицями в найширшому місці:

Людей із правильними рисами обличчя небагато, як і з яскраво вираженими недоліками, наприклад, різкою асиметрією тих чи інших рис обличчя. Проте маленькі недоліки притаманні майже кожному обличчю. Неправильно обрана зачіска може зробити їх помітнішими. І навпаки, вміло дібрана та зі смаком виконана зачіска згладить недоліки, підкреслить привабливість обличчя.

Зачіска — одна з головних прикрас людини, але при її виборі слід враховувати, крім зовнішності, колір, структуру та початкову довжину волосся по всій поверхні голови. Вибір зачіски залежить від характеру, темпераменту, звичок, віку, стилю, одягу, в тому числі й від типу обличчя.

«Чисті» типи обличчя трапляються досить рідко, частіше бувають змішані.

Овальне обличчя вважається ідеальним, тому завжди необхідно намагатися надати обличчю форми овалу.

До обличчя такого типу підходять зачіски, виконані в будь-якому стилі. Можливі також 
такі контрасти у виконанні, як чілка або її відсутність, висока або низька зачіска, відкриті або 
закриті вуха, проділ будь-якого типу або, навпаки, його відсутність, симетрична чи асиметрична зачіска. і

З овальним обличчям підходить будь-яка зачіска. Решту типів обличчя необхідно за допомогою зачіски наблизити до овального.

Подовжене (прямокутне) обличчя. Для подовженої форми обличчя характерні високий лоб подовжене підборіддя, які справляють враження вузькою й довгого обличчя.

При розчісуванні волосся, форму голови визначаємо, за її потиличною частиною.

За допомогою правильно підібраного фасону зачіски можна візуально змінити неправильну форму голови.

Обираючи зачіску, необхідно брати до уваги зріст і фігуру. Людям невисокого зросту не підходять об’ємні зачіски, а високим — маленькі.

Загалом правильно, що форма обличчя здебільшого визначає вибір зачіски, але необхідно врахувати й загальний силует фігури.

При широких стегнах не слід робити гладенькі зачіски, бо голова буде дуже маленькою на фоні фігури.

Для фігури з короткою шиєю рекомендується зачіска, яка створить ілюзію довгої шиї. Для цього волосся на шиї (окантовку) стрижуть у вигляді подовженого мису (трикутником) або зачісують його догори на потилицю. Довге волосся зачісують догори і роблять зачіску на верхніх ділянках голови, як у моєму випадку.

Якщо в зачісці переважають пишні кільця й локони в поєднанні з видовженою формою стрижки на потилиці, то це допоможе приховати недоліки обличчя

За допомогою правильно підібраного фасону зачіски можна візуально змінити неправильну форму голови.

Обираючи зачіску, необхідно брати до уваги зріст і фігуру. Людям невисокого зросту не підходять об’ємні зачіски, а високим — маленькі.

Жінкам високого зросту не підійде як дуже висока, так і дуже гладенька зачіска, оскільки в обох випадках зріст здаватиметься більшим. Не рекомендуються також дуже короткі стрижки або довге «русалкове» волосся, розпущене по плечах — це візуально подовжує фігуру. Не варто також дуже гладенько зачісувати волосся, бо це візуально зменшує об’єм голови, що, у свою чергу, ніби збільшує зріст. Найкращий вихід для людей високого зросту — волосся середньої довжини.

Загалом правильно, що форма обличчя здебільшого визначає вибір зачіски, але необхідно врахувати й загальний силует фігури.

При широких стегнах не слід робити гладенькі зачіски, бо голова буде дуже маленькою на фоні фігури. Такий же результат, якщо у жінки великі груди. У таких ситуаціях волосся має бути максимально пишним, щоб не викликати надмірної уваги до грудей і стегон.

Для фігури з короткою шиєю рекомендується зачіска, яка створить ілюзію довгої шиї. Для цього волосся на шиї (окантовку) стрижуть у вигляді подовженого мису (трикутником) або зачісують його догори на потилицю. Для такого типу обличчя не рекомендується дуже коротка стрижка. Довге волосся зачісують догори і роблять зачіску на верхніх ділянках голови.

Плоске обличчя рекомендується відкрити, а основні деталі зачіски перемістити назад. -Не повинно бути різких переходів від обличчя до зачіски. Зачіска має плавно поєднуватись із лінією обличчя, приховуючи його плоску форму. Особливу увагу слід приділити стрижці на потилиці. Вона має бути трохи видовженої форми. Якщо в зачісці переважають пишні кільця й локони в поєднанні з видовженою формою стрижки на потилиці, то це допоможе приховати недоліки обличчя.

Для обличчя із тонкими рисами рекомендується зачіска, в якій усі деталі гармонійно поєднуються з рисами обличчя, тобто вони повинні бути дрібними та пишним.

Видовищні зачіски, як жодні інші, призначенні для демонстрації, істотно відрізняються від звичних, буденних моделей.

Ця сучасна зачіска для подіуму, відображає певну історичну епоху, а саме рококо, ті ж самі складні елементи, які тягнуться вгору, ці елементи прикрашені та навіть доповненні постижним виробом, без котрого, мабуть, не відчувався би дух рококо.

Ця зачіска – погляд у майбутнє, через призму минулого, вона відрізняється авангардністю, не традиційністю, має елементи перспективної моди, відображає тенденції розвитку перукарського мистецтва.

2. Технологічна  частина

Перукарні розташовуються в окремих будівлях або в будинках громадських і торговельних центрів, побутових послуг, вокзалах, лазнях; перших та цокольних поверхах житлових будинків із обладнанням входу, окремого від входів до квартир, за умови забезпечення нормативних рівнів фізичних, хімічних і біологічних факторів в приміщеннях суміжних квартир.