Іван Максимович Піддубний

    Іван Максимович Піддубний народився на Полтавщині 9 жовтня (26 вересня) 1871 року в селі Красенівці поблизу Золотоноші  в козацькій сім’ї.  Максим Піддубний мав колосальну фізичну силу: сам, без жодної напруги, піднімав п’ятипудові мішки з зерном і кидав їх на віз. Мати Івана Піддубного, Ганна Данилівна, походила зі старовинної козацької родини Науменків, рід яких славився своїм довголіттям. Ріс Іван так само, як і всі селянські діти. Ось тільки в 16 років він легко пригинав до землі корову за роги...    Коли Іванові виповнився 21 рік, він вирішив залишити рідну домівку й виїхати на заробітки до Криму. Там він влаштувався до вантажної фірми "Лавас". У Севастополі Іван по шістнадцять годин на добу проводив на трапах, перетягуючи вантажі. Працював легко, швидко, з жартами. Через півроку роботи слава про силу вантажника рознеслася по всіх портах Криму.  В 1895 році вантажна фірма переїхала до Феодосії. Незабаром доля звела Івана з двома учнями морехідних класів Антоном Преображенським і Василем Васильєвим - завзятими спортсменами, пристрасними шанувальниками важкої атлетики. Вони стали переконувати його зайнятися спортом. Преображенський подарував Івану автобіографію знаменитого атлета Карла Абса. У ній Піддубного зацікавило твердження автора, що постійними тренуваннями йому вдалося збільшити свою природну силу втричі.   

 Іван вирішив спробувати  тренуватися. Щодня вправлявся  з гирями, займався гімнастикою.  А в 1897 році на гастролі до  Феодосії приїхав цирк Безкоровайного. Це був звичайний бродячий  цирк того часу, в трупу якого  входили також атлети і борці.  Через деякий час дирекція  цирку влаштувала чемпіонат боротьби  «на поясах».   За два тижні виступів на арені Піддубний не програв жодного двобою. Його залізна стійкість, вага і чіпкість рук дозволяли йому здобувати перемогу за перемогою. Сезон в цирку закінчився. Борці роз'їхалися, а Іван залишився тим же  робітником в порту, яким був і раніше. Але радість успіху порушила його душевний спокій. Все частіше він став думати про те, щоб присвятити життя спорту.  

 На початку 1898 року Піддубний знову переїхав до Севастополя, щоб остаточно стати борцем. Він вступив до місцевого цирку, що належав Жіжетто Труцці. Спостережливий і допитливий, він дуже швидко перейняв і освоїв всі тонкощі боротьби «на поясах». Став перемагати суперників не тільки грубою силою, але і за допомогою техніки, викликаючи красивим і спритним прийомом схвалення глядачів. Прочитавши книги з важкої атлетики та боротьби, Іван склав для себе програму тренувань. Щодня займався бігом, стрибками, робив вправи з гирями, ставив дихання, обливався холодною водою. Він відмовився від надмірностей у їжі, встановив години прийому їжі і суворо їх дотримувався. Відмовився від куріння і спиртних напоїв. 

З Севастополя Піддубний  переїхав до Одеси, а потім на пропозицію цирку братів Нікітіних - до Києва.  Почались його гастролі по різних містах. Виступав він не тільки як борець, але і як атлет. Слава Івана Піддубного зростала і міцніла з кожним роком. Але його дратували безчесні звичаї чемпіонатів, і в 1902 році він ледь не повернувся до Феодосії працювати вантажником. На щастя, цьому наміру не судилося збутися. Перебуваючи на гастролях у Воронежі, Іван отримав з Петербурга листа від голови Петербурзького атлетичного товариства графа Г. І. Рібоп'єра. Граф запропонував Івану Максимовичу терміново приїхати до Петербурга.  Прибувши до столиці, Піддубний дізнався, що атлетичне товариство отримало від французького журналу «Спорт» пропозицію надіслати до Парижа російського представника - для участі у змаганнях на звання чемпіона світу з французької боротьби 1903 року. Одразу почали шукати кандидата по всій Росії. З'ясувалося, що кращого борця, ніж Іван Піддубний, немає. Готуватися до чемпіонату він почав під керівництвом тренера з французької боротьби Ейжена. Це був старий борець-професіонал, який знав досконало всі тонкощі боротьби.

Чемпіонат світу з французької  боротьби 1903 зібрав у Парижі багатьох видатних борців того часу. Учасник, який програв хоч один бій, вибуває  з чемпіонату.    Іван Піддубний здобув одинадцять перемог.  Настав день сутички з чемпіоном Франції Раулем ле Буше. Він був на 15 років молодший і вищий на 2 см. Поєдинок почався в надзвичайно швидкому темпі. Буше намагався приголомшити суперника каскадом класичних прийомів, які швидко змінювались. Піддубний витримав цей натиск і сам перейшов у наступ. Буше змазав себе маслиновою олією. Це було грубим порушенням правил. Його насухо витерли, але як тільки він починав пітніти, олія виступала знову. Французькі судді замість того, щоб зарахувати йому поразку, вирішили обтирати хитруна кожні 5 хвилин. Але це не допомагало. Судді зарахували французові більше очок, Піддубний вибув зі змагань.  

Незабаром Піддубний взяв участь у Московському чемпіонаті. Вже в перші дні він уклав  на лопатки улюбленця Москви Івана Шемякіна. У 1904 році в Петербурзі на чемпіонаті світу у фіналі він знову зустрівся з Буше. Француз протримався 41 хвилину, після чого опинився на лопатках.

  Наприкінці 1905 Піддубний знову в Парижі на чемпіонаті світу, де зібрали 140 найсильніших борців світу. Йому вдалося перебороти всіх своїх суперників. До останнього дня чемпіонату у нього залишився лише один супротивник - данець Іесс Педдерсен. Міжнародна преса вважала його найсильнішою людиною в Європі. Іесс з самого початку зайняв оборонну тактику, намагаючись виснажити нашого земляка. Але Піддубний перехитрив данця. Він зробив вигляд, що втомився, почав важко дихати. Педдерсен відразу змінив свою тактику. Він спіймав Піддубного в обхват, але той тільки й чекав цього моменту. Іван Максимович нахилився всім корпусом назад і, падаючи на килим, потягнув за собою суперника. У момент падіння Піддубний підім'яв данця під себе і кинув його на обидві лопатки.  Івану Максимовичу були урочисто вручені призові десять тисяч франків і диплом про присвоєння звання чемпіона світу 1905 року.Піддубний отримав безліч запрошень на гастрольні поїздки в багато країн світу. Піддубний отримував найвищі гонорари в Європі.  

  Володіючи величезною силою, Піддубний в той же час відзначався швидкістю реакції і гарно проводив найскладніші прийоми. Це був розумний борець, котрий розраховував свої сили і добре орієнтувався в можливостях противника. Він не вживав спиртного й не палив, гартував свій організм ранковою гімнастикою, обтираннями холодною водою, щоденними тривалими прогулянками. За 40 років спортивної кар’єри він не знав поразок. Найсильнішим його противником був поляк із Західної України Станіслав Збишко-Циганевич, та й того Піддубний нарешті  переміг у Сполучених Штатах Америки.

Закінчивши виступати, Піддубний  поїхав на Полтавщину і купив той  самий маєток, в якому колись ще хлопчиськом працював у поміщика Абеля.

У 1910 році Іван одружився і поселився в селі Богодухівці на Полтавщині, побудувавши собі хату, а також млин, і три роки не виходив на килим. Та улюблений спорт кликав, і Піддубний почав виступати знову.

У 1945 році 74-річному І. М. Піддубному було присвоєно звання заслуженого  майстра спорту СРСР. 8 серпня 1949 р., на 77-у році життя Піддубний помер.     Його було поховано в Єйському міському парку. На чорному камені надгробку вибито: “Здесь русский богатырь лежит”.