Договір з Австрією

Договір з Австрією

За умовами Сен-Жерменського договору з Австрією, підписаного 10

вересня 1919 р., колишня Австро-Угорська монархія припинила своє іс-

нування. Частина Південного Тіролю переходила до Італії, Чехія та Мо-

равія стали частиною нової держави – Чехословаччини, Буковина переда-

валась Румунії (всупереч рішенню Народного віче від 3 листопада 1918 р.,

яке проголосило про її «возз’єднання з Радянською Україною»).

Австрія могла мати 30-тисячну армію, її флот переходив до союзників.

Заборонялось об’єднання Австрії та Німеччини.

«Особливою декларацією» заборонялись будь-які політичні та еконо-

мічні зв’язки Австрії з Угорщиною до того часу, доки остання не визнає

умови мирного договору.

Символ Ліги Націй

Договір з Болгарією

За умовами мирного договору з Болгарією, підписаного 27 листопада

1919 р. в Нейї, частина її території відійшла до Королівства сербів, хор-

ватів і словенців, а також Румунії. Південна Добруджа лишилась у скла-

ді Румунії.

Болгарію позбавили виходу в Егейське море.

Чисельний склад армії обмежувався кількістю до 20 тис. чоловік.

Договір з Угорщиною

4 червня 1920 р. у Великому Тріанонському палаці Версаля було під-

писано мирний договір із Угорщиною, за яким Хорватія, Бачка й західна

частина Банату передавались Королівству сербів, хорватів і словенців;

Трансільванія та східна частина Банату – Румунії; Словаччина і Закар-

патська Україна – Чехословаччині.

Угорщина могла мати армію до 35 тис. чоловік і повинна була сплачу-

вати репарації переможцям.

Договір із Туреччиною

Севрський договір, укладений державами-переможницями з Туреччи-

ною 10 серпня 1920 р., зафіксував поділ Османської імперії, яка втрачала

близько 80% своїх володінь (Палестину, Трансйорданію, Ірак, Сирію, Лі-

ван та інші території).

Зона чорноморських проток контролювалась країнами Антанти (голо-

вним чином Англією). Протоки були демілітаризовані, а будь-які нечор-

номорські держави отримували право на проходження через них своїх

військових кораблів.

Туреччина, якій лишили частину півострова Мала Азія та смужку єв-

ропейської території з містом Константинополем, опинилась, власне, у

становищі колоніальної залежності.

У цілому договори країн Антанти із союзниками Німеччини мали

суперечливий характер і приховували в собі передумови майбутніх

конфліктів.