Епоха патріархату

 

План

1. Виникнення патріархату……………………………………………...……3
2. Патріархальна родина……………………………………………………...7
3. Зміни культури первісного суспільства із приходом патріархату……...8
4. Список літератури………………………………………………………...11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виникнення патріархату

 

Підйом виробництва й  визрівання відносин приватної власності  в епоху классообразования повели до змін у положенні підлог. Першоосновою цього послужив новий порядок  межполового подолу праці. На противагу  ручному землеробству орне землеробство було сферою головним чином чоловічої  діяльності. Скотарство, як правило, було винятково чоловічою справою: у  деяких народів, як, наприклад, тода Індії  й зулусів Південної Африки, жінкам навіть заборонялося підходити до свійським  тваринам. Чоловічим заняттям було в більшості випадків металургійне й металлобрабаты-вающее виробництво, хоча подекуди, наприклад у Тропічній  Африці, до нього допускали й жінок. Але навіть і там, де зберігалися  колишні напрямки господарської  діяльності, їхній новий розвиток незмінно піднімав значення чоловічої  праці - наприклад, у тім же ручному  землеробстві, тепер всі частіше  вимагало підсічи ліси, іригації, осушення ґрунтів і т.п.  Торкнулося це й  таких споконвічно жіночих домашніх промислів, як гончарство й ткацтво, які стали перетворюватися в  специализованные галузі ремісничого  виробництва, оказавшегося в руках  не стільки жінок,сколькомужчин.

|  Все це спричинило   три важливих наслідки. Перше: відсторонення жінки від основних видів господарської діяльності, обмеження її участі в суспільному виробництві головним чином домашнім господарством, та й то по більшій частині його другорядними й непрестижними сферами, такими, як заготовляння продуктів взапас, готування їжі, обслуговування чоловіків і т.п.  Друге, похідне від нього: перехід практично всіх основних засобів виробництва в розпорядження, а потім і у власність чоловіків, повлекший за собою економічно залежне, нерівне положення жінок. Відтепер, навіть працюючи часто не менше чоловіка, але будучи позбавлена власних засобів виробництва, жінка розглядалася як його нахлібниця, утриманка^ И третє, похідне від другого: прагнення чоловіків передати свою власність дітям майже всюди обумовило перехід від жіночого рахунку споріднення й спадкування до чоловічого й зміну материнського роду батьківським (докладніше про це буде сказано далі). Такі головні підстави совершившегося в епоху классообразования в переважної більшості народів миру перевороту в положенні підлог і встановлення патріархату.

Економічні зміни в  положенні жінки супроводжувалися змінами в її суспільному становищі  й відбиттям усього цього в  ідеологічному житті суспільства. Розглянута як утриманка, жінка мала й відповідний суспільний статус. До того ж патріархат повсюдно супроводжувався  переходом до патрилокальности або  вирилокальности, у результаті чого по виходу заміж жінка попадала в  чуже середовище, не входячи органічно  в рід чоловіка й значною мірою  втрачаючи зв'язок із власним родом.

 Тим самим вона усе  більше виключалася із громадського  життя членів родоплеменного  суспільства. Пізніше в деяких  суспільствах, як, наприклад, у древніх  римлян, жінка стала формально  включатися в рід чоловіка, але  вже діяла традиція її нерівності. Вона усувалася від участі  в народних зборах, судових засіданнях  і культових збіговиськах або  лише мовчачи на них була  присутня. У багатьох народів  жінка не могла виступати як  позивачка, відповідачка або свідок  або виступала з обмеженої  разом зі співвідповідачами й  соприсяжниками-муж-чинами.

З'явився ряд специфічно патріархальних побутових установлень, що пропонували жінкам звільняти  дорогу чоловікам, не відвідувати місця  чоловічих сходок, не показуватися без особливої потреби в інших  громадських місцях. Останнє у  своєму крайнім вираженні привело  до жіночого самітництва, пізніше санкціонованому  релігійним правом мусульман - шаріатом, але по зрозумілих причинах широко ввійшли в побут тільки заможних верств населення.

Майже повсюдний тепер  перехід від материнського рахунку  споріднення й спадкування до батьківського також не сприяв збереженню жінкою її колишнього статусу. Більш  того, ідеологічно закріплюючи сформоване положення, патріархальні племена  стали дивитися на жінку як на нечисту істотуу, що однією свої присутністю, особливо в період специфічних жіночих відправлень - менструацій, пологів, може опоганити навколишнє.

 У зв'язку із цим  жінок під час таких відправлень  ізолювали, забороняли їм доторкатися  до чоловічих знарядь і особливо  до зброї. Зокрема , у нівхів  Приамур'я вони не повинні були  родити в будинках, переступати  через знаряддя мисливського  й рибальського промислу, а під  час менструацій підходити до  мисливцям і укладати вантаж  на нарты. Багато хто з таких  норм поводження й подань виникли  вже в епоху первісної громади,  закріплюючи тоді межполовое  поділ праці й відособленість  підлог, але тепер вони переосмыслились  як норми й подання, що відбивають  принижене положення жінок.

Економічні, суспільні й  ідеологічні принципи патріархату  нерідко активно впроваджувалися  в життя вже відомими нам чоловічими й таємними союзами. Очевидно, уже  перше ніж  ці союзи стали органами придушення широких верств населення, вони зробилися органами лякання  жінок. Члени таких союзів, як Дук-Дук  і Ингиет у Меланезії, у масках грізних парфумів нападали на жінок, вимагаючи або відбираючи їхнє майно, роблячи насильства й навіть убивства. Уважалося, що союзи діють потай  як від непосвячених чоловіків, так  і від жінок, але ця таємниця була дуже відносної, тому що союз на кожному  кроці виявляв і навіть афішував свою антижіночу діяльність.

            Патріархат був абсолютно переважним, але все-таки  не універсальним  порядком у взаємному положенні  підлог в епоху классообразования^  У деякій частині суспільств  панування чоловіків і неповноправність  жінок не встановилися аж до  виникнення ранніх держав, та  й тоді в них збереглися  помітні залишки впливового положення  жінок. У своїй більшості це  були суспільства, що практикували  ручне землеробство, що ще раз  указує на роль межполового  подолу праці і його впливу  на відносини власності для  перевороту, що відбувся в положенні  підлог. :До їхнього числа ставляться  микронезийцы о. Трук, гаро й  кхаси Індії, индейцы-пуэбло Північної Америки й ряд інших частиною предклассовых, частиною раннеклассовых суспільств.

Для них характерні збереження більших материнських родин, материнський рахунок споріднення й порядок  спадкування, незалежне й рівноправне  положення жінок. У цьому зв'язку давно вже звернули на себе увага  помітні залишки материнско-родовых  порядків, відомі в ряді древніх  і середньовічних держав. Так, у Древньому  Єгипті материнський рахунок споріднення  й спадкування ще тільки витіснявся батьківським, і тому фараони женилися на своїх сестрах, щоб їхні діти доводилися їм дітьми також і по жіночій лінії. В етрусків і в ахейской Греції також зберігався материнський рахунок  споріднення. В африканських державах Лунда й Буганда царі женилися на своїх сестрах, и-іх дружини або  матері вважалися їхніми співправительками, а в сусідній державі Йоруба навіть виник звичай ритуального вбивства матері пануючи. Відомо, що в Древньому  Єгипті, иньском Китаєві, древній  Спарті жінка займала гідне положення  в суспільстві. Всі ці факти свідчать про те, що в ряду народів класове  суспільство визрівало без корінного  перевороту в__положенні підлог.

(Цей своєрідний і відносно  гірше вивчений варіант розвитку  донедавна   називали "пізнім  матріархатом".(Передбачалося, що  з ним було сполучено не  тільки рівноправне, але й часом  навіть домінуюче положення жінок,  дослідження останнього часу  показали, що суспільств із пануючим  положенням жінок в епоху классообразования,  так само як і раніше, не  існувало самим термін "пізній  матріархат" втратив свій зміст.  Разом з тим стосовно до  положення підлог в епоху классообразования  можна говорити про дві форми  розвитку. При першій з них,  основний і особливо вираженої  в пашенно-земледельческих і скотарських  суспільствах, відносно швидко одержували  перевагу патріархальні тенденції.  При другій з них, порівняно  нечастої й особливо вираженої  в суспільствах ручних хліборобів, патріархальні тенденції затримувалися  й одержували перевагу лише  вчасно  остаточного додавання раннеклассового суспільства або навіть ще пізніше - у процесі його наступного розвитку.

 

Патріархальна родина

 

Патріархальна сімейна громада  включала з 3-5 поколінь найближчих родичів  по батьківській лінії, нащадків одного предка, із дружинами чоловіків даної  групи. Вона могла включати до 200-300 чоловік. Її життям керує сімейна рада. Повсякденною працею в ній розпоряджається "старший", а жіночим господарством, у яке "старший" не має права втручатися, розпоряджається "старша". Їхнє положення  довічно. Майно сімейної громади  неподільне й невідчужувано. Така патріархальна  сімейна громада поступово перероджується в батьківську більшу родину з  необмеженою владою батька

Раніше вважалося, що історично  патріархальна родина - це форма  родини, що перемінила матріархальну  родину. Однак більшість сучасних дослідників уважає, що патріархат панувала й на ранніх стадіях розвитку людського суспільства.

Патрилинейность пов'язана  із правом з на дітей, правом розпоряджатися ними по розсуду батька (патріарха), на відміну від аналогічного права  матюкай при матріархаті.

При патріархальному укладі дружина вважалася "власністю" чоловіка. Оскільки дружина була майном з, а дочка була майном батька, у  багатьох народів сам шлюб являв  собою "покупку" нареченої нареченим  у її батька зі сплатою йому вартості жінки - так званий "викуп нареченої" (калим).

Вийти заміж можна було лише раз у житті для жінки, однак на чоловіків дане правило  не поширювалося. Після смерті чоловіка вдови залишалися не потрібними суспільству, тому що не могли більше вийти заміж, і часто повинні були піти в  мир іншої за чоловіком. Практика жертвоприносин удів дотепер   існує  в Індії (сати), подібні обряди спостерігалися в Китаєві, у древніх германців  і слов'ян.

Працювати поза будинком або  вчитися в традиційних патріархальних суспільствах жінкам забороняється.

 

Зміни культури первісного суспільства із приходом патріархату

 

Стоянки мисливців і збирачів кам'яного віку поступово перетворювалися  в села хліборобів - новий тип  поселень, які виростали в різних частинах земної кулі. Уперше вони з'явилися  на Близькому Сході на початку VІІ тисячоріччя до н.е.  У розвинених культурах неоліту виникають  великі міста, що нараховували сотні  й навіть тисяча жителів.

У Месопотамії царства  формувалися навколо шумерських міст, центрами яких були храми. Жерці  тут контролювали не тільки культову діяльність, але й господарське життя, організацію зрошення й головних зерносховищ. Приналежність практично  всієї землі в місті місцевому  божеству й всеосяжне підпорядкування  керування, господарства й культури храму дозволяли жерцям представляти царя як намісника Бога на землі.

Глибокі зміни в епоху  неоліту торкнулися не тільки форми  господарювання, але й релігію, що, безсумнівно, відбилося в мистецтві. У язичеській релігії сформувалися два принципово відмінних типи вірувань.

Пастухи-кочівники поклонялися  чоловічому початку - богу, що втілював сили самця тварини, найчастіше  в образі бика. Вони переходили з  одного пасовища на інше, а їх єдиним постійним місцем були поховання, які  вони позначали умовними знаками. Величезні  валуни (менгіри) указували місця  культового шанування предків.

Хлібороби, навпаки, мали постійне житло, а земля й худоба становили  їхнє майно. Будинок, вогнище, насіння  й благодатний ґрунт ототожнювалися з родючістю в образі жінки.

Замість вірувань у бога-чоловіка з'явилися подання про Велику Матір. У Месопотамії це була Иннин-Иштар, а в Єгипті - Исида. Фігурки Великої  Матері стояли у всіх житлах хліборобів. Однак у міру свого подальшого розвитку всі древневосточные цивілізації відійшли від жіночого початку в культурі. Його витиснуло чоловічий початок. Поняття патріархату антропологи міцно зв'язують із древневосточными цивілізаціями зрілого періоду.

Епоха патріархату - час розкладання  первісного суспільства й формування ранніх держав. Іншими словами, феномен  держави й феномен патріархату  настільки тісно зв'язані між  собою, що відірвати їхній друг від  друга просто неможливо. І обоє вони стали предтечами зародження культури й цивілізації в сучасному  розумінні.

Під первісною культурою  прийнято розуміти архаїчну культуру, що характеризує вірування, традиції й  мистецтво народів, що жили більше 30 тис. років тому  й давно померлих, або тих народів (наприклад, загублені  в джунглях племена), які існують  сьогодні, зберігши в незайманому  вигляді первісний спосіб життя.

Первісне мистецтво - тільки частина первісної культури, куди крім мистецтва входять релігійні  вірування й культи, особливі традиції й обряди.

Фахівці думають, що жанри  первісного мистецтва виникали приблизно  в такій тимчасовій послідовності:

- кам'яна скульптура;

- наскальний живопис;

- глиняний посуд.

Схильність первісної  людини зображувати тварин іменують зоологічним або звіриним стилем  у мистецтві, а за свою мініатюрність  невеликі фігурки й зображення звірів одержали назву пластики малих форм.

І зоологічні, і антропоморфні  зображення припускали їхнє обрядове застосування, виконували культову функцію. Релігія (шанування тих, кого зображували  первісні люди) і мистецтво (эстетическая форма того, що зображувалося) виникли  практично одночасно.