Київський Національний університет імені Тараса Шевченка - 175 років флагману вищої освіти України

6. Досягнення видатних діячів, що працювали чи навчалися в університеті

В 1848 р. при університеті було засновано хірургічну клініку В. О. Караваєва, де оперував також відомий хірург М. І. Пирогов. У січні 1847 р. в актовому залі університету концертував відомий угорський композитор і піаніст Ф. Ліст. Тут відбувалися виставки передвижників. У 1861-1919 рр. щомісячно видавався університетський журнал, діяло десять наукових товариств. В 1883 р. було засновано університетську медичну клініку, 1880 р. в університеті було проведено випробування першої в світі системи одночасного телеграфування і телефонування по одному й тому ж дроту (винахідник Г. Г. Ігнатьєв). Протягом 1920-1932 рр. на його базі функціонували інститути народної освіти ім. Драгоманова (до 1930 р.), соціального виховання, професійної освіти, фізико-хіміко-математичний.

5 березня 1939 р. Київському  університету, у дні святкування 125-річчя з дня народження поета  присвоєно ім’я Тараса Григоровича  Шевченка, а 6 березня напроти Червоного  корпусу Київського університету  було відкрито пам’ятник Тарасу  Шевченку.

У славній історії Університету важливе місце посідає кафедра цивільного права юридичного факультету — провідний центр вітчизняної цивілістичної науки. Зусиллями кафедри підготовлено багато поколінь вітчизняних юристів за весь час існування юридичного факультету та Університету.

Юридичний факультет у складі Імператорського Університету Святого Володимира почав функціонувати в 1835 р. На той час в його складі було сім кафедр, у тому числі кафедра римського права та кафедра російських цивільних законів, які фактично виконували функції сучасної кафедри цивільного права.

Кафедра римського права забезпечувала в різні часи викладання низки таких навчальних дисциплін як «Історія римського права», «Вступ до римського права», «Джерела римського права», «Система римського права (загальна та особлива частини)» тощо. На той час кафедра римського права вважалася провідною і питома вага дисциплін із римського права була досить великою. Римське право розглядали як теоретичну основу цивільного права. Це було цілком природно, бо юридичний факультет збирав і готував наукових працівників із римського права і російського цивільного права. Цивільно-правові науки в Київському університеті того часу досягли високого рівня і набули високого розвитку [2].

Першим керівником кафедри римського права став викладач-юрист Волинського ліцею Олександр Миколайович Міцкевич (рідний брат видатного польського поета Адама Міцкевича), який став і першим професором юридичного факультету. У 1839 р. він був переведений до Харківського університету.

Кафедру російських цивільних законів у 1835 р. очолив Сергій Миколайович Орнатський, який працював до 1843 р. Потім його наступниками стали послідовно А. А. Федотов-Чеховський, Н. К. Ренненкампф, В. Г. Демченко та ін. Значний внесок у розвиток цивільного і торговельного права зробили такі цивілісти Київського університету як Т. Яблочков, В. Удінцев, В. Синайський, Л. Петражицький, И. Покровський таін.

У XIX ст. в Університеті сформувалася школа видатних романістів, яка не поступалася своїми досягненнями західно-європейським університетам.

Засновником школи романістики по праву вважається Каленик Андрійович Мітюков, який у 1851 р. захистив докторську дисертацію «Про спадкування за римськими законами» й очолив кафедру римського права, з 1846 по 1880 рр. викладав курс римського права, був деканом юридичного факультету та ректором Університету Св. Володимира. К. А. Мітюков написав курс римського права (1884 р.), який став одним із кращих посібників з римського приватного права.

К. А. Мітюков володів рідкісним талантом лектора, який за плавністю і жвавістю мови завжди був одним із кращих професорів Київського юридичного факультету. Иого манера викладення лекцій, не вдаючись до фрази та інших побічних засобів ефекту, визначалася пластичністю, яка залишила навіки в пам’яті слухачів прогресивні ідеї права [3].

К. А. Мітюков був одним з ініціаторів організації при Університеті Київського юридичного товариства (1877 р.), яке ставило своїм основним завданням зближення юридичного факультету з діяльністю суду, прокуратури й адвокатури, читання доповідей і спільне їх обговорення практичними працівниками. Це товариство незмінно очолювалося вченими юридичного факультету (професорами В. Демченком, О. Кістяківським, В. Удінцевим та ін.) та існувало до 1917 р. [4].

Школа К. А. Мітюкова зростила цілу плеяду видатних романістів. Серед них слід назвати: В. І. Синайського («Очерки по истории землевладения и права в древнем Риме во II—V в.в.» (1913 р.); «Учебник русского гражданского права»); Л. Н. Казанцева — приват-доцента римського права («О разводе по римскому праву». — Киев, 1892; «Свободное представительство в римском гражданском праве». — Киев, 1884; «Курс истории римского права». — Киев, 1886; «Об изучении римского гражданского процесса». — Киев, 1882; «Учение о представительстве в гражданском праве». — К., 1878); І. О. Покровського («Право и факт в римском праве. Ч. І. — К., 1898; Ч. II. Генезис преторского права. — Киев, 1902; «История римского права». — С.-Пб., 1913; «Основные проблемы гражданского права» (1917); М. М. Каткова («Понятие права удержания в римском праве» (1910); Д. Д. Грімма («К вопросу о природе владения по римскому праву». Журнал юридического общества. — С.-Пб., 1894. Книга 8; «Лекции по догме римского права». — К., 1919); А. К. Мітюкова (сина К. А. Мітюкова), пізніше — професора Московського університету («Общность имущества в семье как историческая основа наследования». — Киев, 1990; «Ответственность продавца за эвикцию в историко-сравнительном освещении. — К., 1906; По поводу статьи Г. Муромцева «О владении по римскому праву» // Киевские университетские известия. — 1887, № 2); Ф. М. Дидинського (Залог по римскому праву. — Варшава, 1872; Император Андриан. — С.-Пб., 1893); В. В. Карпека (Пассивная легитимация в классическом римском праве. — К., 1915); Корнгольда А. (Приобретение владения через представителя в римском праве. — К., 1914); Ю. Кулаковского (Надел ветеранов землей и военные поселения в Римской империи. — К., 1881).

На терені школи романістів К. А. Мітюкова створилася й успішно розвивалася школа цивілістів, яку очолив неординарний професор цивільного права, судоустрою і судочинства Василь Григорович Демченко. Він був деканом юридичного факультету, автором низки наукових праць з питань російського спадкового права.

Серед цивілістів тих часів варто назвати Т. М. Яблочкова — автора роботи «Понятие вины в римском праве» /Черты индивидуализма в учениях римских юристов о вине. — М., 1907; двотомного дослідження «Влияние вины потерпевшего на размер возмещаемых ему убытков» і низки розділів підручника з російського цивільного процесу.

Значний внесок у розвиток цивілістичної думки в Київському університеті також внесли И. О. Покровський, В. О. Удінцев, В. І. Синайський тощо.

Видатним дослідником і прекрасним викладачем римського і російського цивільного права був професор Иосип Олексійович Покровський, який прославився своєю фундаментальною працею «Основные проблемы гражданского права» (1917 р.).

Значний внесок у розвиток цивільного і торговельного права зробили такі цивілісти Київського університету як В. О. Удінцев і В. І. Синайський. На той час у Росії почав активно розвиватися капіталізм, який ставив перед наукою цивільного права нові завдання. В. О. Удінцев жваво відгукувався на потреби практики, і тому його роботи відзначаються гострою актуальністю того часу. Иого перу належать фундаметальні праці: «Русское посессионное право», «Русское горно-земельное право», «Русское торгово-промышленное право». У своїх дослідженнях він намагався дати науково-обгрунтоване вирішення назрілих проблем будівництва фабрик і заводів на державній землі (за римським правом — проблеми суперфіцію), розробляв правові проблеми розробки гірських надр. Зазначені дослідження були зумовлені необхідністю розвитку виробничих сил нової капіталістичної Росії.

В. І. Синайський досліджував проблеми як римського, так і російського цивільного права. Иого перу належать такі фундаментальні роботи: «Очерки по истории землевладения и права в древнем Риме в II—V в.». — Киев, 1913; «История источников римского права». — Варшава, 1911. Ним же написаний ґрунтовний двотомний підручник з російського цивільного права. В. І. Синайський багато приділяв уваги вихованню молодих на- уковців-цивілістів. Він організовував і беззмінно керував науковим студентським цивілістичним гуртком з 1912 по 1917 рр. У роботі цього гуртка брали активну участь і виступали з доповідями такі видатні вчені як Михайло Чельцов, Володимир Бошко, Андрій Вишинський та інші.

Наведене свідчить, що розвиток цивільного права на юридичному факультеті значною мірою обумовлений досягненнями школи романістики Київського університету. Багато цивілістів університету виросли і сформувалися саме на основі римської цивілістики. Яскравим прикладом наведеного може бути уже згадуваний В. І. Синайський та інші [5].

Певною мірою до цивілістів можна віднести К. О. Неволіна. Він не був цивілістом, а читав курс загальної теорії держави і права. «Энциклопедия законоведения» Неволіна в двох частинах була першою в Росії ґрунтовною працею в цій галузі знань і мала велике значення для розвитку юридичної освіти в Росії того часу. К. О. Неволін започаткував науку історії держави і права в Київському університеті й посів помітне місце серед істориків права в дореволюційний період. До цивілістики він відніс себе фундаментальною працею в трьох томах «История русских гражданских законов» (1852 р.), яка стала першим великим внеском в історію російського права [6].

У травні 1837 р. К. О. Неволін обирається ректором університету і на цій посаді перебуває до 1843 р. Він був першим російським вченим-юристом, обраним до Академії наук [7].

Цивілістична школа юридичного факультету Київського університету тісно співпрацювала з цивілістами інших університетів. Наукове співробітництво і взаємодопомога проявляються в такій формі як обмін професорами. Велику та істотну допомогу в проведенні наукової і навчальної роботи в Київському університеті надав Петербурзький університет своїми кадрами професорів. У той самий час деякі професори-цивілісти переходили з Київського університету до інших університетів. Так, наприклад, проф. И. О. Покровський, проф. Л. І. Петражицький і проф. В. О. Удінцев перейшли до Петербурзького університету, професор А. К. Мітюков — до Московського університету.

Серед випускників юридичного факультету Київського університету дореволюційного періоду було чимало вихованців, що дотримувалися прогресивних демократичних поглядів. Із них вийшли видатні вчені й державні діячі радянської держави.

Серед них варто назвати такого видатного вченого юриста-цивіліста радянських часів як В. Бошко. Він закінчив юридичний факультет Київського університету в 1912 р. Ще студентом він брав активну участь у роботі студентського наукового гуртка з цивільного права, де виступив із доповіддю «Ограничение гражданской правоспособности в русском действующем праве», яка в 1913 р. була відзначена золотою медаллю Університету. У третьому випуску «Труды цивилистического студенческого кружка» (1917 р.) було видруковано велике дослідження В. Бошка «К аграрному вопросу в России. Гражданская правоспособность крестьян в области землепользования». У цій роботі В. Бошко розкрив реакційну сутність і невпорядкованість земельного законодавства царської Росії.

Не можна виключити зі списку вихованців юридичного факультету Київського університету дореволюційного періоду і такого випускника як А. Я. Вишинський, який залишив про себе сумну пам’ять [8].

Наведений аналіз київської цивілістичної школи цього періоду свідчить про успішний розвиток науки цивільного права на юридичному факультеті Київського університету за період з 1835 р. по 1917 р.

За своїм науково-технічним рівнем вона не поступалася не тільки іншим російським університетам, а й відомим європейським університетам. 

Учені й викладачі Київського університету зробили гідний внесок у розвиток науки та суспільно-політичної думки. Серед них: історики й філологи М. О. Максимович, М. І. Костомаров, В. А. Антонович, І. В. Лужицький, М. П. Драгоманов, М. С. Грушевський, В. М. Перетц,       О. І. Білецький, А. Ю. Кримський, Є. В. Тарле; юристи К. О. Неволін, М. Д. Іванишев, М. Ф. Владимирський-Буданов, О. Ф. Кістяківський; економіст М. І. Зібер; математики В. П. Єрмаков, Д. О. Граве,                                 М. М. Боголюбов; механіки І. І. Рахманінов, Г. К. Суслов, П. В. Воронець; фізики М. П. Авенаріус, М. М. Міллер, Й. Й. Косоногов, А. П. Александров; хіміки С. М. Реформаторський, А. К. Бабко, А. М. Голуб, А. Т. Пилипенко, А. У. Кіпріяно; геологи К. М. Феофілатов, В. М. Чирвинський,                      М. І. Андрусов, П. А.Тутківський; ботаніки І. Ф. Шмальгаузен, С. Г. Навашин, К. А. Пурієвич, О. В. Фомін, М. Г. Холодний; зоологи К. Ф. Кеслер, О. О. Ковалевський, О. М. Северцов, О. О. Коротнєв; біохімік О. В. Палладін; медики В. О. Бец, М. С. Скліфосовський, Ф. Г. Яновський, В. П. Образцов, М. Д. Стражеско; етнограф В. М. Білозерський;  громадські та політичні діячі: М. М. І. Міхновський, В. К. Винниченко, І. І. Огієнко.

7. Університет сьогодні

Ректор університету

Губерський

Леонід Васильович -

Академік Національної академії наук України, доктор філософських наук, професор. Нагороджений Орденом Свободи, Орденом Князя Ярослава Мудрого V та IV ступенів, а також має державні нагороди Болгарії, Грузії, Італії, Польщі, Португалії, Герой України. Автор більше 250 публікацій наукової тематики.

Якісна та кваліфікована освіта у одному з передових університетів країни – це те, що пропонує Київський національний університет ім. Т. Шевченка своєму студентові. Навчальний заклад забезпечує усі умови для отримання вищої освіти на високому рівні. Київський університет підтримує міцні зв’язки із закордонними університетами, що дозволяє йому готувати спеціалістів за міжнародними стандартами. У 2013 році КНУ ім. Т. Шевченка увійшов у міжнародний рейтинг топ-500 кращих університетів QS World University Rankings (Великобритания) і зайняв 441–450 місце [5]. 

Науковий сегмент. Університет готує спеціалістів по 84 спеціальностям, студентський актив сягає близько 25тис. Здійснюється підготовка спеціалістів за кваліфікаційними рівнями:

• “Молодший спеціаліст”

• “Бакалавр”

• “Спеціаліст”