Народна воля

«Наро́дна во́ля» — революційно-народницька організація початку 80-х років XIX ст. таємна революційна організація народників-терористів, що виникла в серпні 1879 внаслідок розколу «Землі і Волі».

Утворилася в серпні 1879 р., коли «Земля і Воля». поділилася на «Народну волю» і «Чорний переділ». 

Засновниками «Народної волі» були революціонери — прихильники політичної боротьби з самодержавством (Желябов,Перовська , Фігнер, Михайлов, Баранников та ін.). Терор було проголошено як один із методів боротьби з самодержавством. Керівним центром «Народної Волі» був Виконавчий комітет у Петербурзі. 
 
В серпні 1879 року Виконавчий Комітет «Народної волі» оголосив, що присуджує царя до смерті. Почалося справжнє полювання на Олександра IІ. Було зроблено декілька спроб вбити царя, зокрема вибух поїзда під Москвою 19 листопада 1879 року. Врятувало імператора те, що в Харькові зломався паровоз світського поїзда, який йшов на півгодини раніше царського. Царь не мав бажання чекати і першим поїхав царський поїзд. Не знаючи цього, терористи пропустили перший поїзд, підірвав міну під четвертим вагоном другого. 
Також цього року терористом-народовольцем Григорієм Гольденбергом на куті Московської и Дворянської вулиць Харькова було вбито губернатора Кропоткіна Д.М.

 
5 лютого 1880 року С.Н.Халтуріним відбувся вибух у Зимовому палаці. Він прийшов до думки , що « Впаде цар , впаде й царизм , настане нова ера , ера свободи . Смерть Олександра II принесе з собою політичну свободу , а при політичній волі робочий рух піде у нас не як раніше . Тоді у нас будуть не такі союзи , з робітничими ж газетами не потрібно буде ховатися » . Головною метою було після смерті імператора підняти селян на бунт і з їх допомогою знищити самодержавство . Вибух в Зимовому палаці не приніс бажаних терористами результатів - Олександр II не постраждав. Його врятувало те,що він прибув раніше зазначеного часу , замість нього загинули 11 солдатів - героїв нещодавно закінчилася російсько-турецької війни , за свою відмінність зарахованих на службу в імператорський палац і несли службу в палаці , 56 осіб поранено. Вибух в царській резиденції викликав паніку в верхах,по суті змусив владу піти на поступки: скасували Третє Відділення, призупинили смертні страти.  
 
Народовольці зробили царевбивство «справою честі» партії. 1 березня 1881 року на набережній Екатерининского каналу террорист И.И.Гриневицкий метнув бомбу в царську карету. Сам Гриневицкий був смертельно поранений вибухом бомби, як і Олександр Другогий.Імператор  помер через годину в Зимовому палаці. У квітні 1881 року публічно було повісять п'ятеро народовольців: Желябов,Перовская,Рисаков, Михайлов, Кибальчич. Невдовзі було розгромлено «військові осередки» «Народної волі». У підготовці царевбивства брали участь майже всі члени Виконавчої Комітету, безпосереднє керівником була С.Перовская. Підготовка до замаху на імператора, яки завершився його убивством, почалася восени 1880, коли було створено спостережний загін для стеження за виїздами царя. Загін складалася з учнівської молоді, до нього входило шестеро.Також була група техніків,які готували вибухові пристрої (міну і ручні метальні снаряди).Сили народовольців напередодні замаху були дуже обмежені, що змушувало одну людину виконувати різні функції. Члени Виконавчої комітету працювали у підкопі, особисто готували розривні снаряди тощо.Після царевбивства більшість учасників замаху заарештували і повісили.  
Для підготовки будь-якого виступа чи скоєння нового теракту сил в партії немає. 10 березня 1881 були відправлені вимоги народовольців сформульовані в вигляді листів Виконавчої Комітету до Олександра III. Вимоги полягали в скликанні «представників від усього російського народу для перегляду існуючих форм державного і суспільного життя». Народовольці висунули умови, на яких організація погоджувалась припинити терор: амністія за політичні злочини, загальне виборче право, свобода слова, преси, зібрань. Уряд відповів репресіями 
Все ж таки «Народна воля» не зуміла підняти народ на революцію. А селяни витлумачили вбивство царя просто: «Царя вбили дворяни через те, що дав чоловікам волю».

Намагання Г. Лопатіна і В. Фігнер відновити організацію (1883) успіху не мали. Не дало результату й об'єднання окремих народовольських гуртків на з'їзді 1885 у Катеринославі. Після невдалої спроби групи О. Ульянова організувати вбивство Олександр III 1(13).3.1887 діяльність терористичних організацій припиняється.