Основні етапи розвитку Київської Русі

Київська русь : головні етапи розвитку та місце в історичній долі українського народу

Основні етапи розвитку Київської Русі

Перший період , коли відбувалося виникнення й формування давньоруської держави ІХ-Х ст. В цей час з’являються перші згадки у візантійських східних джерелах про нашу державу. В середині ІХ ст. Київська Русь виходить на арену світових історії, стверджуючи себе. Піднеснення Русі пов’язане з ім’ям Аскольда. Аскольд проводив активну зовнішню політику. Київська Русь міцно утверджувалась на узбережжі Чорного моря (Руського моря). Політика була спрямована на захід, де знаходилися розвинуті країни. Аскольду належить перший літопис, який мав визначити місце Русі, як невід’ємну частину слов’ян.

 Другий період - Часи Олега, Ольги, Ігоря, Святослава були часами експансії, коли кордони Русі значно розширилися.

 Тож цей період охоплює  майже 100 років — з 882 р., коли на  престол у Києві сів Олег, до  смерті Святослава 972 р. У цей період  було створене величезне господарське  й політичне об'єднання, здатне  й готове кинути виклик могутній  Візантійській імперії.

 Другий період охоплює князювання Володимира (Святославовича)Великого (980—1015 рр.) та Ярослава Мудрого (1036—1054 рр.). За Володимира відбулося завершення об’єднання слов’янських земель. Володимир запровадив християнство як державну релігію(1088-1089 рр.).Це була доба зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного і культурного розквіту.

 Останній період ( друга половина ХІ – ХІV ст.)характеризують постійні руйнівні чвари між князями, зростаюча загроза нападів кочових племен та економічний застій. Вже з другої половини ХІ століття відбувалися суперечки між князями , які завдавали спустошливості Київській Русі.

 У 1097 році відбувся Люберецький з’їзд, що мав на меті покласти край міжусобній боротьбі. Але рішення з”їзду були порушені та не виконані.

 З середини ХІІ ст. – роздроблення  феодальної Русі. А це обумовило  прискорення завоювання держави  татаро-монголами. При них Князівства  були роздроблені і підкорялися  Золотому Ярму. Винятком було  Галицько-Волинське князівство.

Київська Русь  була  могутньою  державою  середньовічної  Європи,  яка відіграла велику роль як в  історії  східнослов'янських  народів,  так  і  в світовій історії.Утворення  великої  Давньоруської  держави  сприяло   більш   швидкому економічному, політичному й культурному розвиткові східних слов'ян І, в  той же час, дало  їм  можливість  відстояти  свої  землі  від  нападів  багатьох ворогів— на сході й півдні  —  степових  кочівників-печенігів,  половців  та ін., на півночі — від норманнів, на  заході  —  від  польських  і  угорських королів та феодалів, на півдні — від зазіхань імператорів Візантії. Великою була роль Давньоруської держави в міжнародному житті. Успішно відбиваючи напади степових кочівників — печенігів, тюрків, половців, які вторгалися зі сходу в приазовські і причорноморські степи і мали намір рухатися далі на захід, цим самим рятувала й захищала Візан­тію і західноєвропейські країни.

 Широко розвивалися зовнішньоторговельні  зв'язки Русі з багатьма країнами  Заходу і Сходу. В центрі торгівлі  між Заходом і Сходом був  Київ.

 Різноманітні торговельні, політичні,, культурні відносини мала Русь  з слов'янськими країнами —  Болгарією, Чехією, Польщею, а також  з Угорщиною, Візантією, Німеччиною, Норвегією, Швецією, Францією, Англією. Підтримувалися зв'язки з країнами  Кавказу і Закавказзя, особливо  з Грузією і Вірменіє ю, а  також з арабським Сходом. З  міжнародним становищем Київської  Русі пов'язані й широкі династичні  зв'язки руських князів з візантійським  та європейськими дворами, які  прагнули поріднитися з великими  князями могутньої Русі. Дочка  Ярослава Мудрого — Анна —  стала дружиною французького  короля Генріха 1, а після його  смерті як регентша управляла  Францією до повноліття свого  сина, короля Філіпа. Друга дочка  Ярослава була одружена з норвезьким  королем Гаральдом Сміливим, а  третя — з королем угорським  Андрієм.